Рішення

від 26.01.2011 по справі 9/154-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/154-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

26 січня 2011 р.           

Справа 9/154-10

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна фірма "ДЛД"  (м. Вінниця, вул. Соборна, 66, офіс 200)       

до:Вінницької міської ради  (м. Вінниця , вул. Соборна, 59)       

про визнання недійсними договорів оренди землі

Головуючий суддя     Тісецький С.С.     

Cекретар судового засідання Поцалюк Н.В.

Представники

          позивача :   Чорний А.В., довіреність

           позивача :   Лебідь В.В.. директор

          відповідача : Швед Р.В., довіреність      

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою господарського суду від 16.08.2010 р. суддею Балтаком О.О. порушено провадження по справі №9/154-10 за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна фірма "ДЛД" до Вінницької міської ради про визнання недійсними договорів оренди землі  та призначено до розгляду.

Ухвалою суду  від 12.10.2010 року, провадження по справі № 9/154-10 було припинено.

18.10.2010 року в зв'язку з надходженням апеляційної скарги позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна фірма "ДЛД" матеріали справи №9/154-101 були направлені до  Житомирського апеляційного господарського суду.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду по справі №9/154-10 від 09.11.2010 р. апеляційну скаргу ТОВ "Виробничо-торгівельна фірма "ДЛД" задоволено, ухвалу господарського суду  Вінницької області від 12.10.2010 р. скасовано

Відповідно до резолюції голови суду від 22.11.2010 р. справу № 9/154-10 передано на новий розгляд судді Тісецькому С.С.

Ухвалою суду від 23.11.2010 року суддею справу №9/154-10 прийнято до свого провадження та призначено до розгляду, проте в зв'язку з неодноразовою неявкою представника позивача та необхідністю витребування додаткових доказів, судові засідання відкладались.

Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснювалась в зв'язку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу,  оскільки відповідно до ч.7 ст.81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу це право, а не обов'язок суду.

В судове засідання 26.01.2011 р. з'явились представники позивача і  відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, який позовні вимоги підтримав, представника відповідача, який проти позову заперечив, дослідивши надані докази та матеріали справи,  надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд з'ясував:

23.04.2008р. між позивачем (орендар) та відповідачем (орендодавець) було укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,1134 га, що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. 30-річчя Перемоги, б/н.

Згідно п.9 договору, договір укладений терміном на 10 років з моменту прийняття рішення Вінницькою міською радою, який набуває чинності з дня його державної реєстрації та  діє до 04.04.2018 р. Пунктом 10.1 -10.3 - визначено, що орендна плата становить 9 682,82 грн. і вноситься орендарем щомісячно, а розрахунки закінчуються не пізніше 04.05.2018 р.

18.07.2008 р. даний договір був зареєстрований у Вінницькій регіональній філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі», про що вчинено відповідний запис N 040800100160.

Також 23.04.2008р. між позивачем (орендар) та відповідачем (орендодавець) було укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,1791 га, що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. 30-річчя Перемоги, б/н.., терміном на 10 років та дією до 04.04.2018 р.

Пунктом 10.1 -10.3 - визначено, що орендна плата становить 91 027,96 грн. в рік і вноситься орендарем щомісячно, а розрахунки закінчуються не пізніше 04.05.2018 р.

18.07.2008 р. даний договір був зареєстрований у Вінницькій регіональній філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі» про що вчинено відповідний запис № 040800100159.

Згідно з Актами прийому-передачі земельних ділянок за договорами, останні були передані в користування позивачу (орендарю) 18.07.2008 р.

Позивач в своїх позовних вимогах стверджує, що є підстави вважати, що укладені вище договори являються недійсними, оскільки укладені з порушенням вимог закону.

Позивач обгрунтував свої твердження тим, що під час укладення договорів оренди, від імені позивача діяв директор Лебідь Владислав Володимирович, який не мав повноважень на укладення такого роду правочинів від імені товариства в силу наявних обмежень викладених в п.п.11.1 - 11.3, п. 11.5 Статуту товариства. Згідно них - Директор призначається Зборами Учасників товариства., він укладає Контракт з товариством, який від імені останнього повинен бути підписаний особою, уповноваженою до цього Зборами. Директор діє згідно з чинним законодавством Статутом підприємства, підписаним ним Контрактом. В той же час вищезгаданий Контракт підписаний не був, хоча саме в ньому мали передбачатися: обсяги пропонованої роботи й вимоги до якості й строків її виконання; строк дії контракту; права, обов'язки і взаємна відповідальність сторін. З огляду на те, що Лебідь В.В. був допущений до виконання трудових обов'язків на посаді Директора на підставі наказу то відповідно він мав керуватися у своїй діяльності діючим законодавством і Статутом товариства, в якому визначені основні права та обов'язки Директора, як виконавчого органу товариства.

Пунктом 11.5 Статуту визначено, що Директор без погодження із Зборами Учасників Товариства та їх попереднього письмового дозволу не має права укладати від імені Товариства угоди одноразова сума (або сумарна - з одним контрагентом) яких перевищує 50 000 дол. США..

Як вбачається з п.1 спірних Договорів оренди землі, Вінницька міська рада укладала їх на підставі рішення від 04.04.2008 р. № 1876, яким вона визнала за можливе надати землю в оренду Позивачу, фактично в цьому контексті укладений договір оренди з ТОВ «ВТФ «ПДД» є способом виконання прийнятого раніше рішення міської ради, а не окремим волевиявленням. Окрім іншого, Орендодавець повинен був переконатися в наявності у особи яка діє від імені та в інтересах контрагента достатнього обсягу дієздатності для укладення визначених угод. Про наявність такої можливості говорить те, що юридичною особою, яка  бажає отримати земельну ділянку в оренду до заяви про вилучення земельної ділянки, згідно ч. 5.ст. 151 ЗК України додаються:

а)обґрунтування необхідності вилучення (викупу) та/або відведення земельної ділянки;

б)позначене на відповідному графічному матеріалі бажане місце розташування земельної ділянки з її орієнтовними розмірами;

в)засвідчена нотаріально письмова згода землекористувача (землевласника) на вилучення (викуп) земельної ділянки (її частини) із зазначенням розмірів передбаченої для вилучення (викупу) земельної ділянки та умов її вилучення (викупу);

г)копія установчих документів для юридичних осіб.

З пункту г) ч.5 ст.151 ЗК України позивачем вбачається, що приймаючи відповідне рішення , міська рада вивчає установочні документи юридичної особи, що подала заяву, в даному випадку - Статут товариства «ВТФ «ДЛД» розділом № 11- чітко прописано права та обов'язки Директора, в т.ч. і існуючі обмеження в повноваженнях.

Сумарна сума укладених угод з одним контрагентом складає по першій - 1161 938,40 грн., що еквівалентно на час укладення договору 232 387,68 дол. США., по другій - 910 279,60 грн., що еквівалентно на час укладення поговору 182 055,92 дол. США.

Відповідач у наданому відзиві проти позову заперечив, обґрунтовуючи свої заперечення наступним:

Підписання договорів оренди земельної ділянки по вул. 30-річчя Перемоги, б/н є фактом погодження сторін із умовами даної угоди та підтвердженням обов'язку виконання положень даного договору.

Вінницькій міській раді при укладанні договорів оренди були надані всі передбачені чинним законодавством документи, необхідні для підписання правочину.

Позивач, безпідставно стверджує, що під час укладення договорів оренди, Товариство було представлено в особі директора Лебедя В.В., який не мав повноважень на укладення такого роду правочинів від імені товариства в силу наявних обмежень викладених в п.п. 11.1-11.3, однак в матеріалах справи наявний Наказ ТОВ «ДЛД» № 73/1 к , згідно з яким Лебідю В.В. наказано приступити до виконання обов'язків директора з 07.07.2005 року і підставою для такого призначення був протокол № 3 загальних зборів засновників від 07.07.2005 року.

Вінницька міська рада не має повноважень здійснювати перевірку правомірності виконання обов'язків керівником підприємства. Оскаржувані договори оренди земельних ділянок були укладені 23.04.2008 року, а позивач лише через 2 роки 6 місяців зроблено висновок «про наявність порушення чинного законодавства при укладенні даних договорів».

Крім того, позивачем зроблено розрахунки орендної плати у доларах за період до 2018 року за курсом НБУ діючим на момент звернення до суду, а отже не володіючи інформацією щодо курсу валют, який буде встановлено НБУ в майбутньому.

Відповідно до п. 11 Договорів оренди, у разі визнання договору оренди недійсним, одержана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди земельної ділянки не повертається.

Пунктом 35 договорів оренди укладених між Вінницькою міською радою та ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «ДЛД», передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін.

Відповідно до клопотання ТОВ «ВТФ «ДЛД» та ПП «Азимут-Транзит», яке згідно договору купівлі-продажу майна від 01.09.2009 року придбало у ТОВ «ВТФ «ДЛД» майно розташоване по вул. 30-річчя Перемоги б/н, та згідно договору про спільну діяльність між вказаними підприємствами, рішенням Вінницької міської ради від 30.10.2009 року № 2555 було укладено додаткові угоди про розірвання договорів оренди земельних ділянок, що розташовані по вул. 30-річчя перемоги, б/н, укладені з ТОВ «ВТФ «ДЛД» від 18.07.2008 року № 040800100159, № 040800100160.

В матеріалах справи наявні угоди про розірвання даних договорів оренди та акти прийому-передачі земельних ділянок. Тобто, правовідносини які виникли при укладанні вказаних договорів оренди, припинені 18.03.2010 року, а отже і позовна вимога «про визнання недійсними договорів оренди» є некоректною.

Враховуючи викладене, відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову, проте в судовому засіданні було з'ясовано, що договори від 18.03.2010 р. про розірвання оспорюваних договорів оренди укладених між позивачем та відповідачем, не були зареєстровані відповідно до вимог законодавства, в зв'язку з чим, відповідачем було подано заяву про розгляд позовної заяви на розсуд суду.

Беручи до уваги наведене вище суд дійшов висновку про відмову в позові виходячи з наступного.

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч.1 ст.181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Разом з тим, із аналізу ч.ч. 2-7 названої статті Господарського кодексу України можна дійти висновку про те, що в разі якщо проект договору викладено як єдиний документ укладення він буде вважатись укладеним за наявності згоди іншої сторони з його умовами при оформленні його відповідно до вимог частини першої цієї статті (підписання та скріплення печатками) і поверненні одного примірнику договору другій стороні або надсиланні відповіді на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. При наявності заперечень сторін щодо умов договору розбіжності між ними вирішуються в порядку передбаченому названою статтею шляхом складання протоколів розбіжностей, а в подальшому –в судовому порядку.

Правовідносини щодо укладення, зміни і розірвання договорів регулюються главою 53 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно ч.1 ст.188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Аналогічне положення міститься в ч.1 ст.651 ЦК України.

Відповідно до ст.654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 204 ЦК України встановлено принцип презумпції правомірності правочину відповідно до якого, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В пункті 3 ч.1 ст.3, ст.6 ЦК України закріплено принцип свободи договору який передбачає, право суб'єкта цивільного права на укладення й інших договорів, прямо не передбачених актами цивільного законодавства, але відповідають загальним засадам цивільного законодавства. Сторони договору мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на свій розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Слід звернути увагу, що відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Матеріалами справи встановлений той факт, що позивачем орендна плата по оспорюваних ним договорах оренди на рахунок позивача вносилась з моменту укладання договорів оренди, що підтверджується наданою карткою-рахунком 6418 за 01.01.2007 р. по 31.10.2010 р. та виписками по особовому рахунку позивача (а.с. 107-122), я яких вбачається що позивачем на рахунок відповідача систематично проводилась оплата за оренду земельних ділянок.

Відповідно до ч.1. ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.  

Схвалення правочину можливе у різних формах. По-перше, якщо особа, яку представляють, прямо заявила про це. Для уникнення можливих проблем з метою захисту інтересів представника і третьої особи - сторони правочину бажано оформляти заяву письмово. По-друге, шляхом конклюдентних дій, які свідчать про прийняття до виконання правочину. Схвалення правочину особою, яку представляють, свідчить про чинність правочину з моменту його укладення і, відповідно, про поширення на неї усіх прав та обов'язків як сторони за правочином з цього моменту.

Таким чином, дії позивача щодо внесення орендних плтежів по договорам оренди від 23.04.2008р., свідчить про схвалення позивачем дій директора Лебедєва Владислава Володимировича  щодо укладання вказаних договорів.

Таким чином суд приходить до висновку, що в даному випадку право позивача  відповідачами не порушено, тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити, з покладанням судових витрат на позивача, відповідно до ст.49 ГПК України.

          Керуючись ст.ст.4-3, 4-5, 25, 28, 30, 33, 35, 43, 82, 83, 84,  115, 116  ГПК України,  

ВИРІШИВ :

 1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

Суддя                                             Тісецький С.С.

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України  31 січня 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи