Рішення

від 24.01.2011 по справі 15/1452

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/1452

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "24" січня 2011 р.                                                     Справа № 15/1452

Господарський суд Житомирської області у складі:

Cудді Кравець С.Г.

при секретарі Пастощук О.А.

за участю представників сторін

від позивача: Ковалика В.В. - представника за довіреністю №32 від 04.01.2011р.,   

від відповідача: Вигівського О.В. - представника за довіреністю №11-5276/11/01

                            від 12.10.2010р.,

                            Бондаря О.Г. - представника за довіреністю №11-5277/11/01

                            від 12.10.2010р.,

від третьої особи: не з'явився,   

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" (м.Київ)  

до Головного управління Держкомзему у Житомирській області (м.Житомир)   

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні  

відповідача Державного комітету України із земельних ресурсів (м. Київ)    

про стягнення 1 190 832, 31 грн.

Строк розгляду спору продовжувався за клопотанням сторін у відповідності до ст.69 ГПК України.

Державне підприємство “Центр державного земельного кадастру” звернулось до господарського суду з позовом про стягнення на свою користь з Головного управління Держкомзему у Житомирській області 634200,00грн. основного боргу,  61574,55грн.  пені, 68720,33грн. - 3% річних, 426337,43грн. інфляційних.

Ухвалою господарського суду від 12.11.2010р. позовну заяву ДП “Центр державного земельного кадастру” прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №15/1452, розгляд справи призначено на 07.12.2010р.

Ухвалою від 07.12.2010р. розгляд справи було відкладено на 21.12.2010р., а  ухвалою від 21.12.2010р. розгляд справи відкладено на 10.01.2011р.

Господарським судом ухвалою від 10.01.2011р. за клопотанням сторін, у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України, продовжено строк розгляду спору у справі №15/1452, відкладено розгляд справи на 24.01.2011р. та залучено участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державний комітет України із земельних ресурсів (м.Київ).

В судовому засіданні 24.01.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві, просив стягнути з відповідача на користь ДП “Центр державного земельного кадастру” 634200,00грн. основного боргу,  61574,55грн.  пені, 68720,33грн. - 3% річних, 426337,43грн. інфляційних.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили та  просили відмовити у його задоволенні. При цьому, представники відповідача посилались на те, що договір №06 00 00001 від 04.04.2006р. укладався на виконання наказу Державного комітету України по земельних ресурсах №111 від 27.03.2006р. "Про порядок організації реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку взамін сертифікатів на право на земельну частку (пай)".  Фінансування для оплати Головному управлінню Держкомзему у Житомирській області послуг з ведення державного реєстру земель при видачі державних актів на право власності на земельну ділянку взамін сертифікатів на право на земельну частку (пай) за програмою "Проведення земельної реформи" не виділялось, хоча п. 4 наказу Державного комітету по земельних ресурсах від 27.03.2006р. №111 забезпечення фінансування покладалось на Управління фінансування, бухгалтерського обліку та звітності Держкомзему України.  Вказували на те, що договір №06 00 00001 від 04.04.2006р. зі сторони ДП “Центр державного земельного кадастру” підписано Чайківським М.В., що діяв на підставі довіреності №152 від 04.04.2006р., але скріплено печаткою Житомирської регіональної філії ДП “Центр ДЗК”, яка не є самостійною юридичною особою.

Третя особа - Державний комітет України із земельних ресурсів свого представника в судове засідання не направила, письмового відзиву на позов не подала.  

24.01.2011р. від Державного комітету України із земельних ресурсів надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю направити уповноваженого представника в судове засідання  через надмірне завантаження та участь в інших судових засіданнях (а.с. 108).

Приймаючи до уваги той факт, що неявка представника третьої особи не перешкоджає повному та всебічному розгляду справи, а також враховуючи, що поважність неявки третьої особи не підтверджена документально, господарський суд відхиляє клопотання Державного комітету України із земельних ресурсів про відкладення розгляду справи. Крім того, господарський суд враховує, що встановлений ч. 1 ст. 69 ГПК України двохмісячний строк, який за клопотанням сторін ухвалою господарського суду від 10.01.2011р. було продовжено, закінчується 25.01.2011р.

Також, 24.01.2011р. від Державного комітету України із земельних ресурсів надійшло клопотання про  зупинення провадження у справі №15/1452 до завершення реорганізації відповідача (а.с. 110-111).

В судовому засіданні представником відповідача також подано клопотання від 24.01.2011р. про зупинення провадження у справі №15/1452 до завершення реорганізації відповідача по справі (а.с. 124-125).  

У клопотанні  (а.с. 110-111) Державний комітет України із земельних ресурсів посилається на те, що Указом Президента України від 09.12.2010р. №1085 "Про оптимізацію систем центральних органів виконавчої влади" утворено Державне агентство земельних ресурсів України шляхом реорганізації Державного комітету України із земельних ресурсів. Крім того, зазначає, що наказом Держкомзему від 18.01.2011р. № 7 "Про реорганізацію територіальних органів Державного комітету України із земельних ресурсів у Житомирській області" наказано реорганізувати Головне управління Держкомзему у Житомирській області шляхом перетворення на Головне управління Держземагентства у Житомирській області. Вказує на те, що  Державний комітет України із земельних ресурсів, як третя особа, та Головне управління Держкомзему у Житомирській області, як відповідач, перебувають на стадії реорганізації, відомості про їх правонаступників в установленому законодавством порядку, до ЄДРПОУ не внесено, а тому з метою уникнення ситуації, яка зумовить неможливість виконання рішення по даній справі,  Державний комітет України із земельних ресурсів просить зупинити провадження у даній справі на підставі п. 3 ч. 2 ст. 79 ГПК України.

Частиною 2 статті 79 ГПК України визначено, що господарський  суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням  сторони,  прокурора,  який  бере  участь  в  судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках:

1) призначення господарським судом судової експертизи;

2) надсилання  господарським  судом  матеріалів  до  слідчих органів;

3) заміни  однієї  з  сторін  її  правонаступником  внаслідок реорганізації підприємства, організації.

При вирішенні клопотань третьої особи та відповідача про зупинення провадження у справі на підставі  п. 3 ч. 2 ст. 79 ГПК України, господарський суд враховує, що зупинення провадження у справі під час реорганізації підприємства доцільно у випадку, коли на момент розгляду справи не встановлено його правонаступника. Натомість, як вбачається з клопотання третьої особи, наказу Державного комітету України із земельних ресурсів №1 від 16.12.2010р. “Про реорганізацію Державного комітету України із земельних ресурсів” та наказу Держкомзему від 18.01.2011 № 7 "Про реорганізацію територіальних органів Державного комітету України із земельних ресурсів у Житомирській області", правонаступником Державного комітету України із земельних ресурсів визначено Державне агентство земельних ресурсів України, а правонаступником Головного управління Держкомзему у Житомирській області визначено Головне управління Держземагентства у Житомирській області.

Слід також зазначити, що нормою  ч.2 ст.79 ГПК України передбачено право, а не обов'язок господарського суду зупинити провадження у справі, у тому числі, в разі заміни однієї з сторін її правонаступником внаслідок реорганізації підприємства. Крім того, судом приймається до уваги, що заміна сторони її правонаступником можлива на стадії виконання рішення.

Враховуючи зазначене, господарський суд відхиляє заявлені Державним комітетом України із земельних ресурсів та відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі до завершення реорганізації відповідача.

Представники відповідача в судовому засіданні 24.01.2011р. посилаючись на те, що Головним управлінням Держкомзему у Житомирській області 24.01.2011р. подано до господарського суду Житомирської області позовну заяву про визнання недійсним  та скасування договору №06 00 00001 від 04.04.2006р., просили зупинити провадження у справі №15/1452 до розгляду справи про визнання недійсним та скасування договору №06 00 00001 від 04.04.2006р. На підтвердження зазначених обставин, представниками відповідача надано копію позовної заяви з відміткою діловодної служби господарського суду Житомирської області від 24.01.2011р.

При вирішенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №15/1452 до розгляду справи про визнання недійсним та скасування договору №06 00 00001 від 04.04.2006р., господарським судом враховується, що  відповідно до частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Отже, у відповідності до ч. 1 ст. 79 ГПК України, підставою для зупинення провадження у справі, у тому числі, є неможливість розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Згідно із ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Враховуючи, що на час розгляду справи відповідачем не надано суду доказів того, що подану Головним управлінням Держкомзему у Житомирській області 24.01.2011р. до господарського суду Житомирської області позовну заяву про визнання недійсним та скасування договору від 04.04.2006р. №06 00 00001, прийнято господарським судом до розгляду та порушено провадження у справі, у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №15/1452 справі суд відмовляє.

Представником відповідача в судовому засіданні також подано клопотання про застосування до позовних вимог строків позовної давності (а.с. 123).

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи  господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 04.04.2006р. між Державним підприємством “Центр державного земельного кадастру" (позивач/виконавець) та Житомирським головним управлінням земельних ресурсів, яке в подальшому шляхом реорганізації було перетворене у Головне управління Держкомзему у Житомирській області (відповідач/замовник) було укладено договір № 06 00 00001 про надання платних послуг з ведення державного реєстру земель при видачі громадянам державних актів на право власності на земельну ділянку взамін сертифікатів на право на земельну частку (пай), виготовлених за сприянням Проекту “Підтримки приватизації землі в Україні” Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) (а.с. 8-9).

Пунктом 1.1 договору № 06 00 00001 визначено, що виконавець надає замовнику платні послуги з ведення державного реєстру земель при видачі державного акта на право власності на земельну ділянку взамін сертифікату  на право на земельну частку (пай) громадянам згідно із списком (додаток 1) по районам (додаток 2). Загальна вартість послуг 654000,00грн.

Згідно п. 1.2 договору № 06 00 00001 від 04.04.2006р., замовник здійснює оплату послуг, зазначених в п. 1.1 цього договору, згідно актом виконаних робіт, протягом 10 днів з моменту підписання цього акта.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що на виконання умов договору № 06 00 00001 від 04.04.2006р.,  позивачем було надано відповідачу послуги з ведення державного реєстру земель при видачі державного акта на право власності на земельну ділянку взамін сертифікату  на право на земельну частку (пай) громадянам згідно із списком (додаток 1) по районам (додаток 2) на загальну суму 634200,00грн.  Проте, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо проведення розрахунків за надані позивачем послуги не виконав, оплату в сумі 634200,00грн. не провів. Позивач просить стягнути на свою користь з відповідача заборгованість за послуги з ведення державного реєстру земель при видачі державного акта на право власності на земельну ділянку взамін сертифікату  на право на земельну частку (пай) громадянам згідно із списком (додаток 1) по районам (додаток 2) в сумі  634200,00грн., а також 61574,55грн. пені, 67720,33грн. - 3% річних, 426337,43грн.  інфляційних.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру” підлягають  частковому задоволенню враховуючи наступне.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Згідно ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші юридичні факти.   

Підставою виникнення зобов'язань між сторонами є договір від 04.04.2006р. №06 00 00001 про надання платних послуг з ведення державного реєстру земель при видачі громадянам державних актів на право власності на земельну ділянку взамін сертифікатів на право на земельну частку (пай), виготовлених за сприянням Проекту “Підтримки приватизації землі в Україні” Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). При цьому слід зазначити, що незважаючи на доводи відповідача щодо недоліків у оформленні договору від 04.04.2006р. №06 00 00001, станом на час розгляду справи, вказаний договір у встановленому законом порядку недійсним не визнано.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору №06 00 00001 від 04.04.2006р., Державним підприємством “Центр державного земельного кадастру” було надано відповідачу послуги з ведення державного реєстру земель при видачі державних актів на право власності на земельну ділянку взамін сертифікатів  на право на земельну частку (пай) громадянам на загальну суму   634200,00грн., що підтверджується актами виконаних робіт:

№1 від 26.04.2006р. на суму 86030,00грн. (а.с. 10),

№ 2 від 19.05.2006р. на суму 101700,00грн. (а.с. 11),

№ 3 від 22.05.2006р. на суму 61240,00грн. (а.с. 12),

№ 4 від 07.06.2006р. на суму 119815,00грн. (а.с. 13),

№ 5 від 31.07.2006р. на суму 53440,00грн. (а.с. 15),

№ 6 від 13.08.2008р. на суму 211975,00грн. (а.с. 54).

У відповідності до п. 1.2 договору № 06 00 00001 від 04.04.2006р., за надані позивачем   послуги відповідач мав провести оплату наступним чином:

- по акту виконаних робіт № 1 від 26.04.2006р. на суму 86030,00грн. в строк до 06.05.2006р.,

- по акту виконаних робіт  № 2 від 19.05.2006р. на суму 101700,00грн. в строк до 29.05.2006р.,

- по акту виконаних робіт № 3 від 22.05.2006р. на суму 61240,00грн. в строк до 01.06.2006р.,

- по акту виконаних робіт № 4 від 07.06.2006р. на суму 119815,00грн. в строк до 17.06.2006р.,

- по акту виконаних робіт № 5 від 31.07.2006р. на суму 53440,00грн. в строк до 10.08.2006р.,

- по акту виконаних робіт № 6 від 13.08.2008р. на суму 211975,00грн. в строк до 23.08.2008р.

Проте, відповідач взяті на себе зобов'язання по договору  № 06 00 00001 від 04.04.2006р. належним чином не виконав, розрахунки з позивачем за надані послуги на суму  634200,00грн. не провів.

19.08.2008р. між сторонами було підписано акт звірки розрахунків за надані послуги згідно договору від 04.04.2006р. № 06 00 00001 у відповідності з яким, станом на 20.08.2008р. за Головним управлінням Держкомзему у Житомирській області рахується заборгованість перед Державним підприємством “Центр державного земельного кадастру" в сумі 634200,00грн. (а.с. 53).

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України)

Відповідач станом на час розгляду справи не подав суду доказів проведення розрахунків з позивачем, його борг перед позивачем становить 634200,00грн.

Частиною 1 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відсутність бюджетного фінансування, на що посилається відповідач, не є підставою для звільнення від виконання  зобов'язань, а тому доводи відповідача не приймаються судом до уваги.

Щодо клопотання відповідача від 24.01.2011р. про застосування до позовних вимог строків позовної давності, то господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 256 ЦК України визначає, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 258 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частин 1, 3 статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Отже, перебіг строку позовної давності переривається здійсненням зобов'язаною особою дій, які підтверджують визнання боргу або другого обов'язку.

Як уже зазначалось, 19.08.2008р. між Головним управлінням Держкомзему у Житомирській області та ДП “Центр державного земельного кадастру" було підписано акт звірки розрахунків за надані послуги згідно договору від 04.04.2006р. №06 00 00001 (а.с. 53), що свідчить про те, що за даними обліку обох підприємств рахується заборгованість  в сумі 634200,00грн.

Тобто згідно акту звірки від 19.08.2008р. відповідач визнав борг у сумі 634200,00грн., тим самим перервав перебіг строку позовної давності. Перебіг строку позовної давності щодо заявлених позивачем позовних вимог про стягнення заборгованості за надані послуги по актам виконаних робіт  № 1 від 26.04.2006р. на суму 86030,00грн., № 2 від 19.05.2006р. на суму 101700,00грн., № 3 від 22.05.2006р. на суму 61240,00грн., № 4 від 07.06.2006р. на суму 119815,00грн., № 5 від 31.07.2006р. на суму 53440,00грн., після переривання, закінчується 20.08.2011р.

Що ж до строків позовної давності до вимог позивача про стягнення заборгованості за надані відповідачу послуги по акту виконаних робіт № 6 від 13.08.2008р., то їх перебіг розпочався з 24.08.2008р., з моменту невиконання відповідачем,  у встановлений п. 1.2 договору строк, зобов'язання щодо проведення оплати за надані йому послуги  в сумі 211975,00грн., а закінчується 24.08.2011р.

Як вбачається з  штампу відділення зв'язку на поштовому конверті, у якому надійшла позовна заява до господарського суду Житомирської області (а.с. 37) та фіскального чека (а.с. 107), позивачем було направлено позовну заяву 08.11.2010р., тобто в межах трьохрічного строку позовної давності.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру” про стягнення на свою користь з Головного управління Держкомзему у Житомирській області 634200,00грн. основного боргу є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу,  позивач просить стягнути з відповідача 61574,55грн. пені, 68720,33грн. - 3% річних, 426337,43грн. інфляційних.

Розглядаючи питання про правомірність вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних,  господарський суд враховує наступне.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статі 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Пунктом 3.2 договору № 06 00 00001 від 04.04.2006р. передбачено, що за несвоєчасну сплату коштів згідно з п. 1.2 договору замовник сплачує пеню у розмірі 0,5% від вартості неоплачених робіт за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.

У відповідності до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з представленого позивачем розрахунку пені (а.с. 52), позивачем за невиконання  відповідачем зобов'язань по сплаті коштів за надані послуги, нараховано пеню в сумі 61574,55грн., зокрема:

- по акту виконаних робіт № 1 від 26.04.2006р. в сумі 7472,82грн., нараховану за період з  07.05.2006р. по 05.11.2006р. на суму заборгованості 86030,00грн.,

- по акту виконаних робіт  № 2 від 19.05.2006р. в сумі 8705,80грн., нараховану за період з 30.05.2006р. по 28.12.2006р. на суму заборгованості 101700,00грн.,

- по акту виконаних робіт № 3 від 22.05.2006р. в сумі 5232,25грн., нараховану за період з 02.06.2006р. по 01.12.2006р. на суму заборгованості 61240,00грн.,

- по акту виконаних робіт № 4 від 07.06.2006р. в сумі 10184,28грн., нараховану за період з 18.06.2006р. по 17.12.2006р.  на суму заборгованості 119815,00грн.,

- по акту виконаних робіт № 5 від 31.07.2006р. в сумі 4542,40грн., нараховану за період з 11.08.2006р. по 09.02.2007р.  на суму заборгованості 53440,00грн.,

- по акту виконаних робіт № 6 від 13.08.2008р. в сумі 25437,00грн., нараховану за період з 23.08.2008р. по 21.02.2009р.  на суму заборгованості 211975,00грн.

Водночас, судом враховується, що згідно ч. 1 ст. 223 Господарського кодексу України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Як було зазначено вище, відповідач зобов'язаний був здійснити оплату виконаних робіт  по актах виконаних робіт, у відповідності до п. 1.2 договору № 06 00 00001 від 04.04.2006р., протягом 10 днів з моменту підписання акту. Так, по акту виконаних робіт № 1 від 26.04.2006р. оплата мала бути проведена в строк до 06.05.2006р., по акту № 2 від 19.05.2006р. - в строк до 29.05.2006р., по акту №3 від 22.05.2006р.  - до 01.06.2006р., по акту № 4 від 07.06.2006р. - до 17.06.2006р., по акту № 5 від 31.07.2006р.  - до 10.08.2006р., по акту № 6 від 13.08.2008р. - до 23.08.2008р.

З урахуванням вимог п. 6 ст. 232 ГК України, пеня може бути нарахована: по акту  №1 від 26.04.2006р. за період з 07.05.2006р. по 06.11.2006р., по акту № 2 від 19.05.2006р. - за період з 30.05.2006р. по 29.11.2006р., по акту №3 від 22.05.2006р. -  за період з 02.06.2006р. по 01.12.2006р., по акту № 4 від 07.06.2006р.  - за період з 18.06.2006р. по 17.12.2006р., по акту № 5 від 31.07.2006р. - за період з  11.08.2006р. по 10.02.2007р., по акту № 6 від 13.08.2008р. - за період з 24.08.2008р. по 23.02.2009р.

Отже, перебіг строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені за несвоєчасну оплату робіт, зокрема, по акту виконаних робіт № 6 від 13.08.2008р. закінчився 23.02.2010р., а по інших актах (№1 від 26.04.2006р., №2 від 19.05.2006р., №3 від 22.05.2006р., №4 від 07.06.2006р., №5 від 31.07.2006р.), строк позовної давності закінчився ще раніше. Як зазначалось вище, позивач звернувся з позовом до суду  08.11.2010р., тобто з пропуском строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені. Поважні причини для відновлення строку позовної давності відсутні.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідачем у клопотанні (а.с. 123) заявлено про застосування до позовних вимог строку позовної давності.

Відповідно до ч. 4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, господарський суд відмовляє позивачу у задоволенні вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 61574,55грн.

Відповідно до ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач за прострочення виконання грошового зобов'язання, згідно до  розрахунку (а.с.17), нарахував відповідачу 3% річних в сумі 68720,33грн., зокрема:

- по акту виконаних робіт № 1 від 26.04.2006р. в сумі 11462,02грн., нарахованих за період з 07.05.2006р. по 13.10.2010р.  на суму заборгованості 86030,00грн.,

- по акту виконаних робіт  № 2 від 19.05.2006р. в сумі 13357,53грн., нарахованих за період з 30.05.2006р. по 13.10.2010р. на суму заборгованості 101700,00грн.,

- по акту виконаних робіт № 3 від 22.05.2006р. в сумі 8028,31грн., нарахованих за період з 02.06.2006р. по 13.10.2010р. на суму заборгованості 61240,00грн.,

- по акту виконаних робіт № 4 від 07.06.2006р. в сумі 15549,69грн., нарахованих за період з 18.06.2006р. по 13.10.2010р.  на суму заборгованості 119815,00грн.,

- по акту виконаних робіт № 5 від 31.07.2006р. в сумі 6698,30грн., нарахованих за період з 11.08.2006р. по 13.10.2010р. на суму заборгованості 53440,00грн.,

- по акту виконаних робіт № 6 від 13.08.2008р. в сумі 13624,48грн., нарахованих за період з 23.08.2008р. по 13.10.2010р. на суму заборгованості 211975,00грн.

Перевіривши проведений позивачем розрахунок 3% річних, господарський суд вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача, в межах строків позовної давності, підлягає сума 3% річних в розмірі 50733,52грн., а саме:

- розмір 3% річних нарахованих за період з 08.11.2007р. по 13.10.2010р. на суму  422225,00грн. (акти виконаних робіт №1 від 26.04.2006р., № 2 від 19.05.2006р., № 3 від 22.05.2006р., №4 від 07.06.2006р., № 5 від 31.07.2006р.) становить 37132,66грн.,

- розмір 3% річних нарахованих за період з 24.08.2008р. по 13.10.2010р. на суму заборгованості 211975,00грн. (акт виконаних робіт № 6 від 13.08.2008р.), становить 13600,86грн.

Таким чином, задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 50733,52грн. У задоволенні вимог про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 17986,81грн. суд відмовляє.

Позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань в сумі 426337,43грн.,  підлягають частковому  задоволенню.

Так, нарахування інфляційних є виключним правом кредитора і здійснюється за весь час прострочення, за умови встановленого факту наявності прострочення виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних (а.с. 17), господарський суд вважає, що правомірним, в межах строків позовної давності, є нарахування інфляційних в сумі 287967,24грн., зокрема:

в сумі 227580,07грн. за період з  листопада 2007 року по вересень 2010 року на суму заборгованості 422225,00грн. (акти виконаних робіт №1 від 26.04.2006р., № 2 від 19.05.2006р., № 3 від 22.05.2006р., №4 від 07.06.2006р., № 5 від 31.07.2006р.),

в сумі 60387,17грн. за період з вересня 2008 року по вересень 2010 року на суму заборгованості 211975,00грн. (акт виконаних робіт № 6 від 13.08.2008р.).

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні нарахування в сумі 287967,24грн. В частині стягнення 138370,19грн. інфляційних нарахувань  суд відмовляє.

У відповідності до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач не надав суду доказів сплати боргу та належних доказів, які б підтверджували правову обґрунтованість для звільнення його від оплати заборгованості перед позивачем.  

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають частковому задоволенню. З відповідача підлягає стягненню на користь позивача  634 200,00грн. основної заборгованості, 50 733,52грн. - 3% річних, 287 967,24грн. інфляційних. В решті позову суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно сумі задоволених вимог.

На підставі ст.ст. 11, 256, 258, 264, ч.ч. 3, 4 ст. 267, ст.ст. 509, 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193, ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.33, 49, 82 – 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Головного управління Держкомзему у Житомирській області (10002, м.Житомир, вул. Довженка, буд. 45, ідентифікаційний код 20402870)

на користь  Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" (03151, м.Київ, вул. Народного ополчення, 3, ідентифікаційний код 21616582)

- 634 200,00грн. основної заборгованості,

- 50 733,52грн. - 3% річних,

- 287 967,24грн. інфляційних,

- 9 729,01грн. витрат по сплаті державного мита,

- 192,81грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                     Кравець С.Г.  

                                                   Повний текст рішення підписано: "31" січня 2011 року.