Рішення

від 16.11.2010 по справі 9/181-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/181-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" листопада 2010 р.                                                                  Справа № 9/181-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16,  тел.230-31-77

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 9/181-10                                                                                                              16.11.2010 р.

За позовом Дочірнього підприємства «Ейвон Косметік Юкрейн»

ДоЗаготівельно-виробничого приватного підприємства «Регіон-2001»

Про стягнення 46037,19 грн.                                                                       Суддя   Сокуренко Л.В.

Представники:

від позивача:Собко А.В. (дов. № 450 від 13.09.2010 р.)

від відповідача:Сукач А.С. (дов. № 11/11 від 11.11.2010 р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Київської області передані вимоги Дочірнього підприємства «Ейвон Косметік Юкрейн»(позивач) до Заготівельно-виробничого приватного підприємства «Регіон-2001»(відповідач) про стягнення 46037,19 грн., з яких 29390,16 грн. основної заборгованості, 14139,14 грн. інфляційних втрат та 3 % річних на суму 2507,89 грн.

Позовну заяву позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем договору у сфері поводження з відходами № 1 від 13.02.2003 р. в частині розрахунку за отримані відходи.

Ухвалою суду від 01.11.2010 р. порушено провадження у справі № 9/181-10 та призначено розгляд справи на 16.11.2010 р.; зобов'язано позивача надати в судове засідання оригінали доданих до позовної заяви документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію; відповідача на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки, інші докази, які підтверджують викладені у позовній заяві обставини; письмові пояснення, яким чином і які саме права Позивача порушені Відповідачем, з посиланням на відповідні норми чинного законодавства України; письмові пояснення щодо тлумачення п. 4.3 договору; акти прийому-передачі у відповідності до п. 4.3 договору; письмові пояснення, в яких обґрунтувати чим передбачено поставку відходів на підставі накладних з урахуванням того, що у видаткових накладних відсутнє посилання на договір № 1 від 13.02.03 р.; належні та допустимі докази передачі товару у відповідності до умов договору.

Ухвалою суду від 01.11.2010 р. явку представників сторін в судове засідання визнано обов'язковою.

В судове засідання 16.11.2010 р. представники сторін з'явилися; надали суду витребувані пояснення та документи.

Розглянувши документи, додані до позовної заяви, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи та заслухавши представників сторін господарський суд Київської області,-

ВСТАНОВИВ:

13.02.2003 р. між Дочірнім підприємством «Ейвон Косметік Юкрейн»(позивач) та Заготівельно-виробничим приватним підприємством «Регіон-2001»(відповідач) укладено договір у сфері поводження з відходами № 1 (договір).

Відповідно до п. 1.1 позивач, господарська діяльність якого призводить до утворення відходів виробництва і які є непридатними для їх подальшого цільового використання, передає, а відповідач, керуючись законодавством України про відходи, приймає вказані відходи для їх подальшого оброблення та сплачує за них, обумовлені в даному договорі, кошти.

За ствердженням позивача, Дочірнє підприємство «Ейвон Косметік Юкрейн»на виконання своїх зобов'язань по договору поставило відповідачу  відходи  на загальну суму 29390,16 грн., що підтверджується видатковими накладними, підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими їх мокрими печатками:

- видаткова накладна № 31/10 від 31.10.2007 року на суму 5727,60 грн.;

- видаткова накладна № 30/11  від 31.11.2007 року на суму 11120,62 грн.;

- видаткова накладна № 29/12  від 29.12.2007 року на суму 12541,94 грн.;

Відходи за зазначеними видатковими накладними отримані Ярмоленко О.М. за довіреностями серія ЯНР № 752476 від 01.10.07 р., серія ЯНР № 752525 від 31.10.07 р. та серія ЯНР № 752559 від 30.11.07 р. на підставі спірного договору.

За ствердженням позивача, заперечень стосовно затримки, якості та кількості товару відповідач не надіслав; покладені на нього обов'язки щодо своєчасної оплати отриманого товару не виконав, у зв'язку з чим основна заборгованість відповідача складає 29390,16 грн.

Відповідно до п. 4.3 договору розрахунку за відвантажену партію відходів здійснюються шляхом перерахування відповідачем коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом 10 банківських днів з дати підписання акту приймання-передачі.

Ухвалою суду від 01.10.2010 р. судом будо зобов'язано сторін надати письмові пояснення щодо тлумачення п. 4.3 договору; позивача зобов'язано надати акти прийому-передачі у відповідності до п. 4.3 договору; письмові пояснення, в яких обґрунтувати чим передбачено поставку відходів на підставі накладних з урахуванням того, що у видаткових накладних відсутнє посилання на договір № 1 від 13.02.03 р.

Відповідач надав суду відзив на позов та письмові пояснення щодо тлумачення умов п.4.3 договору, зі змісту яких вбачається, що відповідач не заперечує проти отримання товару від позивача на підставі спірного договору. Водночас, враховуючи те, що між сторонами не підписано актів прийому-передачі, відповідач вважає, що в нього не виникло зобов'язання по оплаті товару з посиланням на умови п. 4.3 договору.

Позивач також надав суду витребувані письмові пояснення щодо тлумачення п. 4.3 договору, зі змісту яких вбачається, що позивач вважає, що відповідач повинен був розрахуватися протягом 10 банківських днів після фактичного прийняття товару.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що сторони по-різному тлумачать умови п. 4.3 договору щодо розрахунку за отримані відходи.

Водночас, за ствердженням позивача, видаткові накладні, на підставі яких здійснювались інші поставки протягом дії договору, оплачувались відповідачем після фактичного отримання товару без підписання актів приймання-передачі. Відповідач проти зазначеного не заперечує.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано сторонами в судовому засіданні під час розгляду справи, акти прийому-передачі товару сторонами жодного разу не підписувалися, а позивач жодного разу протягом періоду дії договору та існування заборгованості не звертався до відповідача з вимогою про їх підписання у зв'язку з тим, що відповідач сплачував вартість поставленого товару після підписання видаткових накладних.

Також в судових засіданнях встановлено, що інших позадоговірних відносин між сторонами не існує, що позивачем та відповідачем не заперечується.

У видаткових накладних певного строку оплати товару також не визначено.

Крім того, в судових засіданнях встановлено, що будь-яких змін до договору стосовно порядку оплати товару за договором сторони не підписували; до суду з позовом про тлумачення умов договору ні позивач, ні відповідач також не зверталися.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що сторони своїми діями змінили умови договору щодо моменту оплати товару, відповідно до яких підписання актів прийому-передачі товару не є обов'язковим, а відтак строк оплати товару за договором визначити або встановити неможливо.

Рішення є законним  тоді,  коли  суд,  виконавши  всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини,  вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і   правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи, фактично між сторонами виникли правовідносини, що регулюються нормами поставки на підставі ст. ст. 712 Цивільного кодексу України.

Статтею 712 ЦК  України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Статтею 655 ЦК  України передбачено, що за договором купівлі-продажу (продавець) передає або зобов'язується  передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець зобов'язується прийняти товар (майно) та сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочини  можуть бути двохсторонніми.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Зобов'язальні правовідносини мають відносний характер, оскільки праву конкретного кредитора протистоїть обов'язок конкретного боржника.

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, –у строк, визначений відповідно до ст. 530 ЦК України (ч. 1 ст. 693 ЦК України).

Згідно з частиною другою ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання  боржником  обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За ствердженням позивача, Дочірнім підприємством «Ейвон Косметік Юкрейн»не направлялася вимога про сплату заборгованості за спірними накладними у розумінні ст. 530 ЦК України. Відповідач також не заперечує проти того, що Заготівельно-виробниче приватне підприємство «Регіон-2001»не отримувало від позивача будь-яких листів або претензій щодо оплати отриманого товару.

Витребуваних ухвалою суду від 01.10.2010 р. актів приймання-передачі позивачем не надано, аргументуючи це іншим тлумаченням п. 4.3 договору.

Надані суду пояснення сторін щодо тлумачення умов п. 4.3 договору містять різні за своїм змістом тлумачення щодо моменту виникнення зобов'язання по оплаті отриманих відходів.

Рішення суду щодо іншого тлумачення п. 4.3 договору або визнання його недійсним в судовому порядку до суду не  направлено та не надано.

Враховуючи розбіжності тлумачень п. 4.3 договору позивач має право звернутися до суду з самостійною позовною вимогою щодо тлумачення умов договору на підставі ст. 213 ЦК України.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Враховуючи те, що позивачем не надано суду підписані акти прийому-передачі у відповідності до змісту п. 4.3 договору та не направлено письмової вимоги про оплату товару у розумінні ст. 530 ЦК України, суд дійшов висновку, що станом на день винесення рішення суду у відповідача не виникло зобов'язання по оплаті отриманих відходів відповідно до умов договору.

Відповідно до п.2 ст. 83 ГПК України та п.14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.05 р. № 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році»господарський суд, приймаючи рішення, не має права виходити за межі позовних вимог.

Таким чином, оскільки позивачем не надано суду підписаних актів прийому-передачі у відповідності до умов договору та доказів направлення відповідачу письмової вимоги про оплату товару у розумінні ст. 530 ЦК України, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення 29390,16 грн. не підлягає задоволенню з підстав недоведеності.

Враховуючи, що у задоволенні позовної вимоги про стягнення 29390,16 грн. заборгованості за вищезазначеними накладними судом відмовлено, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення 14139,14 грн. інфляційних втрат та 3 % річних на суму 2507,89 грн. задоволенню не підлягають, оскільки ці вимоги за своєю правовою природою є похідними від основної позовної вимоги.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що в силу вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу позивач не довів обставин, на які він посилався в обгрунтуванні позовної заяви.

Відповідно до частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 530 ЦК України, ст.ст.  82-85 ГПК України, господарський суд Київської області,-

В И Р І Ш И В:

У позові відмовити повністю.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

 Суддя                                                                                                   Л.В. Сокуренко

Рішення суду підписане 29.11.2010 р.

 Суддя                                                                                Сокуренко Л. В.