Рішення

від 27.01.2011 по справі 3/358

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  3/358

27.01.11

За позовом   Комунального підприємства «Київпастранс»в особі відокремленого

                      підрозділу –Служби колії

До                  Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма

                      «Компо»

Про                    стягнення 46 749,38 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача           Рощахівська С.А. –по дов. № 06-5/12 від 04.01.2010

Від відповідача       Шульган Д.Ю. –по дов. № 2 від 29.03.2010

На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 25.01.2011 було оголошено перерву до 27.01.2011.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства «Київпастранс»в особі відокремленого підрозділу –Служби колії про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Компо»заборгованості з орендної плати та комунальних платежів в розмірі 46 749,38 грн., за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов‘язань згідно договору № 21/38-07 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду від 01.10.2007.

Відповідачем в судовому засіданні 25.01.2011 подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти позову заперечує з наступних підстав. 30.09.2008, в зв'язку з закінченням терміну дії договору оренди, відповідач повернув позивачеві орендоване приміщення на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі орендованих приміщень. На момент підписання зазначеного акту у відповідача існувала заборгованість за орендну плату перед позивачем в розмірі 46 749, 38 грн. 25.12.2009 відповідач надіслав на адресу позивача лист № 101 від 25.12.2010, (який доданий позивачем до позовної заяви), де просив на зазначену суму заборгованості провести взаємозалік, шляхом зарахування заборгованості відповідача перед позивачем за оплату орендної плати, в рахунок часткового погашення позивачем існуючої заборгованості перед відповідачем в розмірі 156 343, 98 грн., на підставі акту взаємних розрахунків станом на 27.08.2009, складеного між відповідачем та КП «Київпастранс», в особі СУРС та ТІ КП «Київпастранс». Отже, в порядку ст. 601 Цивільного кодексу України та ст. 203 Господарського кодексу України заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 46 749,38 грн. погашена шляхом зарахування, тому просить позов залишити без задоволення.

В судовому засіданні 27.01.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна»об’єктом оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) (п. 1 ст. 4) орендодавцями є органи, уповноважені органами місцевого самоврядування, управляти нерухомим майном, яке перебуває у комунальній власності (ст. 5).

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.10.2007 між Комунальним підприємством «Київпастранс»(орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Компо» (орендар) було укладено договір № 21/38-07 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду (далі –договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 28.12.2006 № 548/605, передає, а орендар приймає в оренду нежилі приміщення, далі –об‘єкт, за адресою : м. Київ, вул. П.Усенка, 7/9, корпус 2 під виробництво (ремонт трамваїв).

Згідно п. 2. договору об‘єктом оренди є нежиле приміщення загальною площею 350 кв. м.

Об‘єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Комунального підприємства «Київпастранс»(п. 2.3. договору).

Спір виник в зв’язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди, в зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 46 749,38 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов’язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що орендодавець зобов‘язаний протягом 10 календарних днів з дати підписання цього договору з додатками передати, а орендар прийняти по акту приймання-передачі об‘єкт оренди.

Як вбачається з матеріалів справи об‘єкт оренди було передано позивачем відповідачу  згідно акту прийому-передачі від 01.10.2007.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

З п. 9.1 договору вбачається, що договір діє з 01.10.2007 до 29.09.2008.

Пунктом 7.5. договору визначено, що у разі закінчення строку дії договору орендар зобов‘язаний за актом приймання-передачі повернути об‘єкт оренди орендодавцю у стані, в якому перебував об‘єкт оренди на момент передачі його в оренду з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об‘єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору.

В зв‘язку з закінченням строку дії договору сторонами 30.09.2008 складено акт, відповідно до якого відповідач повернув позивачу об‘єкт оренди.

Відповідно до ст. 284 Господарського кодексу України однією із істотних умов договору оренди є орендна плата з урахуванням її індексації.

Згідно з п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктом 3.1. договору визначено, що за користування об‘єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснений на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київської міської ради № 34/91 від 28.09.2006, місячний розмір якої на дату підписання договору становить 6 500,75 грн.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць (п. 3.2. договору). Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою (п. 3.4. договору).

Відповідно до п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно п. 3.5. договору орендна плата сплачується орендарем починаючи з дати підписання акта приймання-передачі, але в будь-якому разі не пізніше ніж з 11 календарного дня з дати підписання цього договору. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об‘єкта оренди орендодавцеві.

Пунктом 3.7. договору встановлено, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В зв‘язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов‘язань по сплаті орендної плати позивач 29.11.2010 звернувся до суду з даним позовом про стягнення орендної плати в розмірі 46 749,38 грн.

З наявних в матеріалах справи актів звірки взаєморозрахунків, підписаних та скріплених печатками обох сторін вбачається, що станом на 15.06.2009 борг відповідача перед позивачем за договором оренди № 21/38-07 від 01.10.2007 складає 46 749,38 грн. При цьому станом на 27.08.2009 борг позивача перед відповідачем за іншими зобов‘язаннями складає 156 343,98 грн.

Як вбачається з матеріалів справи позивач листом № 241 від 01.10.2008 повідомив відповідача, що суму плати за оренду приміщень, які позивач займав до 01.10.2008 гарантує сплатити.

Листом від 25.12.2009 № 101 відповідач звернувся до позивача (позивачем не заперечується факт отримання цього листа, оскільки цей лист доданий позивачем до позовної заяви) про зарахування зустрічних вимог станом на 01.01.2010.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Згідно з ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Отже, заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов’язання однієї або обох сторін.

За даним правочином зарахування проводиться на суму меншої грошової вимоги, тобто на вимогу позивача до відповідача на суму у розмірі 46 749,38 грн. Моментом проведення зарахування є 01.01.2010.

Зважаючи на проведення зарахування між сторонами, зобов’язання відповідача перед позивачем щодо сплати заборгованості у розмірі 46 749,38 грн. є припиненим, ще 01.01.2010.

Таким чином, матеріали справи свідчать, про те що станом на день звернення позивача з позовом до суду здійснено припинення зобов‘язання по сплаті відповідачем боргу в розмірі 46 749,38 грн. (29.11.2010 –штамп вхідної кореспонденції Господарського суду міста Києва).

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Обов’язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Позивачем не доведено порушення його права щодо несплати відповідачем боргу по орендній платі в розмірі 46 749,38 грн. станом на день подання позовної заяви до суду, в зв’язку з чим в позові в цій частині слід відмовити.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Комунального підприємства «Київпастранс»в особі відокремленого підрозділу –Служби колії не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись  ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Суддя

Сівакова В.В.

Рішення підписано 01.02.2011.