Рішення

від 22.01.2011 по справі 38/317-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

38/317-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.01.11р.

Справа № 38/317-10

За позовом  публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Дніпропетровськ", м. Дніпропетровськ 

до  відповідача-1: закритого акціонерного товариства "Елста", м. Дніпропетровськ  

до відповідача-2: відкритого акціонерного товариства "Завод "Дніпропрес", м. Дніпропетровськ  

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, м. Дніпропетровськ 

про визнання договору купівлі-продажу цінних паперів №33-1-08/Б/97 від 08.12.08р. недійсним

Суддя  Бондарєв Е.М.

Представники:

  Від  позивача: Кучерева Н.В.- представник за довіреністю від 23.11.10р.

  Від відповідача-1: Уланов В.В.- представник за довіреністю від 10.11.10р.

  Від відповідача-2: Шуненко Н.Ю. - представник за довіреністю від 08.11.10р.

  Третя особа: не з'явився   

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Дніпропетровськ", м. Дніпропетровськ звернулось до господарського суду з позовом до закритого акціонерного товариства "Елста", м. Дніпропетровськ та відкритого акціонерного товариства "Завод "Дніпропрес", м. Дніпропетровськ про визнання договору купівлі-продажу цінних паперів №33-1-08/Б/97 від 08.12.08р. недійсним з моменту його укладення.  

Як вважає позивач, підставами для визнання недійсним зазначеного Договору є  наявність податкової застави у Відповідачів на момент укладання спірного договору, порушення сторонами договору ст. 165 Господарського кодексу України, спрямування даного договору на порушення конституційних прав і свобод громадянина, спрямування даного договору на порушення справи про банкрутство та порушення інтересу позивача.

Відповідач-1 надав відзив на позов, в якому зазначає, що укладаючи спірний договір, ЗАТ "Елста" не мало на меті ініціювати порушення справи про банкрутство; спірний договір не порушує будь-який інтерес позивача у справі; позов є безпідставним, не підтверджений доказами; позивач своїми міркуванням намагається ввести в оману суд. Щодо податкової застави, відповідач-1 вказує, що на момент укладання спірного договору, ЗАТ "Елста" мало дієздатність у необхідному для цього обсязі і не було зобов'язане письмово узгоджувати спірний договір з податковим керуючим. Стосовно застосування позивачем норм статті 165 ГК України, ЗАТ "Елста" зазначає, що на момент укладання спірного договору не мало заборгованості по відсоткам за банківський кредит і не перебувало у податковій заставі, отже порушення п.1 статті 165 ГК України не було.

Відповідач-2 надав відзив на позов, в якому зазначає, що спірний договір укладений у відповідності до законодавства і підписаний повноважними особами, в умовах спірного договору не міститься положень, які б суперечили ст. 165 ГК України, спірний договір не був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, Відповідачі не були зобов'язані узгоджувати операції щодо придбання чи відчуження векселів з податковим органом. Стосовно порушення інтересу (права) позивача, відповідач-2 зазначив, що всі права позивача забезпечені заставою.

Позивачем надані заперечення на відзив ВАТ "Завод "Дніпропрес" де зазначив, що посилання останнього про відсутність заборгованості з заробітної плати та виплатах із соціального страхування не повинні прийматися господарським судом до уваги, оскільки у позовній заяві йдеться про заборгованість по заробітній платі, яка існувала в 2008 року, коли укладався спірний договір купівлі-продажу цінних паперів, а не про заборгованість по заробітній платі в 2010 році, коли ПАТ Промінвестбанк подавав позов по даній справі.

Також, позивач підкреслює, що посилання ВАТ "Завод "Дніпропрес" на те, що договори купівлі-продажу укладені ЗАТ "Елста" з ВАТ "Завод "Дніпропрес" та потім з ПП "Інтелков" були вчинені ЗАТ "Елста" з метою отримання прибутку, оскільки позитивна різниця становить 1 000 000 грн., не заслуговують на увагу так як операція з придбання у ЗАТ "Елста" векселів по бухгалтерському обліку ПП "Інтелков", тому є всі підстави вважати. що така операція є фіктивною. Спірний договір купівлі-продажу цінних паперів не був спрямований на реальне настання правових наслідків, укладався без наміру відповідачів створити правові наслідки та не породив такі наслідки, оскільки на маючи у своєму розпорядженні коштів у сумі 63 025 000 грн., відповідач-1 зобов'язався сплатити вказану суму протягом 2-х робочих днів з дати підписання спірного договору та в разі несплати вартості договору у вказаний строк сплатити штраф також у розмірі 63 025 000 грн. Отже, волевиявлення відповідачів на укладання спірного договору було спрямоване лише на порушення справи про банкрутство в результаті укладання договору купівлі-продажу цінних паперів та в зв'язку з цим уникнення від погашення заборгованості перед кредиторами.            

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, документи витребувані судом не надав.  

В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -  

ВСТАНОВИВ:

08.12.08р. мім відкритим акціонерним товариством "Завод "Дніпропрес" (Відповідач-2) та закритим акціонерного товариства "Елста" (Відповідач-1) було укладено Договір купівлі-продажу цінних паперів № 33-1-08/Б/97, відповідно до умов якого Відповідач-2 передав у власність Відповідача-1 цінні папери –прості векселі, емітовані в 2007 році, в кількості 12 штук відповідно до зазначених у договорі номерів за загальною договірною вартістю 63 025 000,00 грн., а Відповідач 1 зобов'язався оплатити договірну вартість отриманих цінних паперів протягом 2-х робочих днів, з дати підписання договору (Том 1, а.с.13-15).

Зазначений договір укладено між ЗАТ "Елста" (покупець), в особі генерального директора Приходи Євгенія Івановича, ВАТ "Завод "Дніпропрес" (продавець), в особі  генерального директора Нечепоренка Володимира Андрійовича, TOB "Фінокс" (повірений), в особі директора Лобова Сергія Павловича.  

Згідно зі статутом ЗАТ "Елста" у новій редакції від 26.09.2008р., яка діяла на дату укладення договору, а саме п.7.12 Дирекція (генеральний директор, який є головою виконавчого органу, члени дирекції) є виконавчим органом ЗАТ "Елста", який здійснює керівництво його поточною діяльністю (Том 1, а.с.135-137). Відповідно до повноважень дирекції боржника, які визначені у Статуті ЗАТ "Елста" та Положенні про Дирекцію ЗАТ "Елста" прийняття рішення про укладення Товариством правочинів належить до компетенції дирекції ЗАТ "Елста".

Відповідно до п.8. Положення про Дирекцію ЗАТ "Елста" організаційною формою роботи дирекції є засідання, які оформлюються протоколом засідання.

Згідно з протоколом засідання Дирекції ЗАТ "Елста" від 05.12.2008р. прийнято рішення щодо купівлі у ВАТ "Завод "Дніпропрес" векселів, сума продажу яких дорівнює 63 025 000,00 грн. та уповноваження генерального директора Приходу Є.І. на підписання відповідного договору та інших необхідних документів (Том 1, а.с. 142).

Згідно п.7.1 Статуту ВАТ "Завод "Дніпропрес" органами управління Товариства є: загальні збори акціонерів, Наглядова рада, Дирекція, Ревізійна комісія (Ревізор). Пунктом 7.18 Статуту ВАТ "Завод "Дніпропрес" визначено, що дирекція є виконавчим органом товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю. Дирекція є підзвітною загальним зборам акціонерів і Наглядовій раді товариства, яка організовує виконання їх рішень (Том 1, а.с.143-147).

05.12.2008р. на засіданні Наглядової ради ВАТ "Завод "Дніпропрес" (протокол №70) погоджено укладення ВАТ "Завод "Дніпропрес" договору із ЗАТ "Елста" на продаж векселів на суму 63 025 000,00 грн. (Том 1, а.с. 148).  

Таким чином, повноваження осіб, від імені яких укладено договір підтверджено установчими документами та іншими матеріалами справи, оригінали яких оглянуто в судовому засіданні.

Згідно ст.ст. 627, 628, 629 Цивільного кодексу України про свободу договору, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до абз.2 п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 р. № 5 "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів", вексельні правочини регулюються нормами спеціального вексельного законодавства, а також й загальними нормами цивільного законодавства про угоди та зобов'язання (ст.ст.202-211, 215-236, 509-609 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).  

За відсутності спеціальних норм у вексельному законодавстві до вексельних правочинів застосовуються загальні норми ЦК.

В абз.1 п.1 Пленуму зазначено, що відносини, пов'язані з обігом векселів в Україні, регулюються Конвенцією, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, Конвенцією про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Конвенцією про гербовий збір стосовно переказний векселів і простих векселів, а також законами України від 05.04.2001 р. № 2374-III "Про обіг векселів в Україні", від 23.02.2006 р. № 3480-IV "Про цінні папери та фондовий ринок", від 06.07.1999 р. № 826-XIV "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р., якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі», від 06.07.1999 р. № 828 XIV "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р. про гербовий збір стосовно переказних векселів та простих векселів.

Системний аналіз вищевказаних нормативно-правових актів свідчить про те, що жодний з них не містить спеціальної норми, яка б регулювала відносини купівлі-продажу векселів.

З огляду на вищевказані роз'яснення Пленуму, суд дійшов висновку, що правовідносини, які існують між Кредитором та Боржником стосовно спірних векселів, регулюються нормами цивільного права.   

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст.ст. 316, 317 Цивільного кодексу України: правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Нормами пунктів 1 та 2 ст.319 Цивільного кодексу України закріплено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.  

Відповідно до ст.177 ЦК України речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальна і не матеріальні блага є об'єктами цивільних прав.

Статтею 3 Закону України "Про цінні папери і фондовий ринок" визначено, що до цінних паперів належить вексель, який є борговим цінним папером, що посвідчує відносини позики і передбачає зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання. Аналогічне за змістом визначення боргового цінного паперу наведено у п.2 ч.1 ст.195 ЦК України.  

Відповідно до ст.194 ЦК України цінні папери є майном, оскільки щодо них можуть вчинятись різні цивільно-правові правочини (купівля-продаж, застава тощо), направлені на припинення чи виникнення права власності чи інших речових прав.

Вексель –це особливий вид майна, цінний папір, який може мати декілька призначень для застосування, у тому числі, існувати як розрахунковий документ, боргова розписка та товар.

Суд погоджується з правовою позицією відповідача-2 стосовно того, що спірні векселі є товаром, оскільки право власності відповідача-1 на дані векселі виникло на підставі цивільно-правової угоди –договору купівлі-продажу цінних паперів № 33-1-08/Б/97 від 08.12.2008 р., та їх не було передано в якості розрахункових документів за поставлені товари, виконані роботи чи надані послуги.

Правомірність придбання (набуття права власності) спірних векселів відповідачем-1 підтверджується укладеним з відповідачем-2 договором купівлі-продажу цінних паперів № 33-1-08/Б/97 від 08.12.2008 р., предметом якого є векселя, як цінні папери, що мають характерні лише для них ознаки та властивості (вид, тип, форма випуску, форма існування, та інші, вказані в п.1.2 вищевказаного договору) а також Актом прийому-передачі цінних паперів від 08.12.2008 р. до вищезазначеного договору.

Згідно з п.1 ст.165 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання можуть придбавати акції та інші цінні папери, зазначені в цьому Кодексі, за рахунок коштів, що надходять у їх розпорядження після сплати податків та відсотків за банківський кредит, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 165 Господарського кодексу України не є нормою, яка обмежує обсяг загальної чи спеціальної правосуб'єктності  юридичної особи.

Виходячи зі змісту припису п.1 ст.165 Господарського кодексу України, суд дійшов висновку, що відповідачем-1, як суб'єктом господарювання, не порушено вимоги даної статті, оскільки ним не було здійснено розрахунки за придбані цінні папери без попередньої сплати податків і відсотків за банківський кредит, термін сплати яких вже настав.

Суд також приймає до уваги те, що на момент укладення договору купівлі-продажу цінних паперів № 33-1-08/Б/97 від 08.12.2008р. у ЗАТ "Елста" відсутня заборгованість за відсотками за банківськими кредитами та відсутня податкова застава.

Тому твердження Банку щодо відсутності у ЗАТ "Елста" правових підстав на укладення спірного договору купівлі-продажу цінних паперів, є для суду непереконливими.

Суд зазначає, що в умовах спірного Договору не міститься положень, які б суперечили ст.165 Господарського кодексу України, а тому відсутні підстави для його визнання недійсним.

Суд також не може погодитися з твердженням Банку стосовно того, що Договір купівлі-продажу цінних паперів № 33-1-08/Б/97 від 08.12.2008 р. є таким,  що спрямований на порушення конституційних прав і свобод громадянина, які полягають у праві кожного громадянина на заробітну плату, соціальний захист (соціальне страхування та пенсійне забезпечення), з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Як зазначено у п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", перелік правочинів, що є нікчемними, як такі, що порушують публічний порядок, визначено ст.228 Цивільного кодексу України.   

Згідно зі статтею 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав та свобод людини та громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Таким є правочин, що посягає на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу –землею як основним національним багатством,  що перебуває перед особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна, правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Спірний правочин не позбавляє працівників боржника можливості заробляти собі на життя працею, яку вони вільно обирали та на яку вони вільно погодилися, не порушує їх права на передбачений законом соціальний захист, а також права на своєчасне отримання заробітної плати та, відповідно, не порушує публічний порядок.

Суд приймає до уваги, що згідно звіту з праці за січень-листопад 2010 року станом на 01.12.2010р. у Відповідача-1 повністю відсутня заборгованість з заробітної плати та виплатах із соціального страхування.

Згідно звіту з праці за січень-жовтень 2010 року станом на 01.11.2010р. у Відповідача-2 повністю відсутня заборгованість з заробітної плати та виплатах із соціального страхування.

Суд прийшов до висновку, що спірний договір не спрямований на порушення конституційних прав і свобод громадянина.

Виконання конституційного обов'язку, передбаченого статтею 67 Конституції України, реалізується сплатою кожним податків і зборів. Встановлення системи оподаткування, податків і зборів, їх розмірів та порядку сплати є виключно прерогативою закону. При унормуванні цих суспільних відносин держава має право визначати механізми, які забезпечують платником належну сплату податків і зборів. Одним із способів такого забезпечення є введений Законом інститут податкової застави. Так, зокрема, положення пункту 1.17 статті 1, статті 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-III регулюють виникнення права податкової застави, її змісту, реєстрації, зупинення, обмеження щодо її застосування тощо.

Згідно із Законом сутність податкової застави полягає у запровадженні на певний строк особливого порядку розпорядження платником податків своїми активами. Положення підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону передбачають можливість платнику податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснювати вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом. Підпунктом 8.6.2 пункту 8.6 статті 8 Закону для такого платника податків визначено умови здійснення операцій з коштами без їх узгодження з податковим органом, а підпунктом 8.6.3 пункту 8.6 цієї статті не дозволяється надання майна, що перебуває у податковій заставі, у наступну заставу або його використання для забезпечення дійсної чи майбутньої вимоги третіх осіб.

У разі виникнення права податкової застави таке право може поширюватися на активи платника податків, розмір яких не є меншим двократного розміру суми податкового боргу платника податків на день виникнення права податкової застави, включаючи розстрочені (відстрочені) суми податкового боргу.

При реєстрації у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна вноситься запис: Активи платника податків згідно з Актом опису. Для цього активи, які є предметом податкової застави, описуються в Акті

Узгодження, а також відповідальність за здійснення операцій з активами стосується лише тих активів, на які поширюється право податкової застави.

Зазначена правова позиція, стосовно узгодження операцій з активами, має своє відображення у рішенні Конституційного Суду України від 24.03.2005р. у справі № 2-рп/2005 та податковому роз'ясненні, затвердженому наказом ДПАУ від 06.07.2006р.

Відповідно до витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про податкову заставу Відповідача-1 було внесено 18.02.2009р. Об'єктом обтяження стали активи платника податків згідно з Актом опису від 17.02.2009р № 9601/10/24-034. Станом на 17.02.2009р. Відповідач-1 не мав у своїй власності векселів, вони не могли бути включені в Акт опису, а отже Відповідач-1 не був зобов'язаний узгоджувати операції щодо придбання чи відчуження даного товару з податковим органом.

Згідно з витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про податкову заставу Відповідача-2 було внесено 03.12.2008р. Об'єктом обтяження стали активи платника податків згідно з Актом опису від 02.12.2009р № 1/05748772. Станом на 02.12.2008р. Відповідач-2 не мав у своїй власності векселів, вони не могли бути включені в Акт опису, а отже Відповідач-2 не був зобов'язаний узгоджувати операції щодо придбання чи відчуження даного товару з податковим органом.

Суд прийшов до висновку, що на момент укладання спірного договору у Відповідачів був необхідний обсяг дієздатності. Відповідачі не були зобов'язані  узгоджувати операції щодо придбання чи відчуження товару за договором з податковим органом.

З урахуванням того, що зміст договору купівлі-продажу цінних паперів № 33-1-08/Б/97 від 08.12.2008р. не суперечить актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особи, що вчинили правочин, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників правочину були вільними та відповідали їх внутрішній волі, правочин вчинений відповідно до вимог законодавства у письмовій формі, спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, суд вважає, що договір купівлі-продажу цінних паперів № 33-1-08/Б/97 від 08.12.2008р. повністю відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановленим статтею 203 Цивільного кодексу України, а отже відсутні підстави для визнання договору недійсним.

Суд не може погодитися з твердженням позивача стосовно того, що Договір купівлі-продажу цінних паперів № 33-1-08/Б/97 від 08.12.2008 р. направлений на порушення інтересу (права) останнього за кредитними договорами, укладеними між позивачем і відповідачем-1, з боку відповідача-1. Право Позивача по кредитним договорам у повному обсязі забезпечено заставою, що підтверджується матеріалами справи.

З огляду на вищевикладене суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 165 Господарського кодексу України, ст.ст. 177, 194, 215, 228, 316, 317, 319, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.  49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,  господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Дніпропетровськ" про визнання недійсним Договору купівлі-продажу цінних паперів № 33-1-08/Б/97 від 08.12.2008р., укладеному  між ВАТ "Завод "Дніпропрес" та ЗАТ "Елста", відмовити  у повному обсязі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя

 Е.М. Бондарєв

Дата підписання рішення,оформленого відповідно до статті 84 ГПК України, 26 січня 2011р.