Постанова

від 07.04.2011 по справі 38/317-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

38/317-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.04.2011 року                                    Справа №  38/317-10

          Дніпропетровський          апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:  головуючого судді: Крутовських В.І.–доповідач,

             суддів: Дмитренко А.К., Прокопенко А.Є.

при секретарі судового засідання Лазаренко П.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Кучерева Н.В., представник, довіреність № б/н  від 19.01.11р.;

від відповідача-1:  Уланов В.В., начальник юридичного-договірного відділу, довіреність № б/н  від 01.01.11р.;

від відповідача-2:  Шуненко Н.Ю., представник, довіреність № 59  від 08.11.10р.;

          представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Дніпропетровськ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2011р. у справі  № 38/317-10

за позовом публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м. Київ, в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Дніпропетровськ", м. Дніпропетровськ

до відповідача-1: закритого акціонерного товариства "Елста",                                   м. Дніпропетровськ

         відповідача-2: відкритого акціонерного товариства "Завод "Дніпропрес", м. Дніпропетровськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, м. Дніпропетровськ

про визнання договору купівлі-продажу цінних паперів № 33-1-08/Б/97 від 08.12.08р. недійсним

ВСТАНОВИВ:

         Рішенням господарського суду Дніпропетровської області  від 25.01.2011р. у справі  № 38/317-10 (суддя –Бондарєв Е.М.)  в задоволенні позову публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Дніпропетровськ" про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № 33-1-08/Б/97 від 08.12.2008р., укладеному між ВАТ "Завод "Дніпропрес" та ЗАТ "Елста", відмовлено  у повному обсязі.

Оскаржуючи рішення господарського суду Дніпропетровської області                         від 25.01.2011р. у справі  № 38/317-10, публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Дніпропетровськ" просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

21.02.2011р. відповідач-1 надав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить залишити  рішення господарського суду Дніпропетровської області                         від 25.01.2011р. у справі  № 38/317-10 без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Дніпропетровськ" –без задоволення.

21.02.2011р. відповідач-2 надав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить залишити  рішення господарського суду Дніпропетровської області                         від 25.01.2011р. у справі  № 38/317-10 без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Дніпропетровськ" –без задоволення.

          Перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга –без задоволення, приймаючи до уваги наступне.

          Як вбачається із матеріалів справи, 08.12.2008р. між відкритим акціонерним товариством "Завод "Дніпропрес" (Продавець), в особі генерального директора Нечепоренка Володимира Андрійовича, закритим акціонерним товариством "Елста" (Покупець), в особі генерального директора Приходи Євгенія Івановича та ТОВ "Фінокс" (Повірений), в особі директора Лобова Сергія Павловича було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № 33-1-08/Б/97 (далі - договір), за умовами якого Продавець (відповідач-2 у справі) передав у власність Покупця (відповідач-1 у справі) цінні папери –прості векселі, емітовані в 2007 році, в кількості 12 штук відповідно до зазначених у договорі номерів за загальною договірною вартістю 63 025 000 грн. 00 коп., а Покупець зобов'язався оплатити договірну вартість отриманих цінних паперів протягом 2-х робочих днів, з дати підписання договору (том 1, а.с.13-15).

25.11.2010р. публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Дніпропетровськ" звернулось до господарського суду з позовом до закритого акціонерного товариства "Елста" та відкритого акціонерного товариства "Завод "Дніпропрес" про визнання договору купівлі-продажу цінних паперів №33-1-08/Б/97 від 08.12.08р. недійсним з моменту його укладення.  

          Позивач в обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що підставами для визнання недійсним зазначеного договору є  наявність податкової застави у відповідачів на момент укладання спірного договору, порушення сторонами договору ст. 165 Господарського кодексу України, спрямування даного договору на порушення конституційних прав і свобод громадянина, спрямування даного договору на порушення справи про банкрутство та порушення інтересу позивача.

          Як вбачається із матеріалів справи, зокрема, зі статуту ЗАТ "Елста" у новій редакції від 26.09.2008р., яка діяла на дату укладення договору, а саме п. 7.12 Дирекція (генеральний директор, який є головою виконавчого органу, члени дирекції) є виконавчим органом ЗАТ "Елста", який здійснює керівництво його поточною діяльністю (том 1, а.с. 135-137). Відповідно до повноважень дирекції боржника, які визначені у Статуті ЗАТ "Елста" та Положенні про Дирекцію ЗАТ "Елста", прийняття рішення про укладення товариством правочинів належить до компетенції дирекції ЗАТ "Елста".

Згідно з п.8. Положення про Дирекцію ЗАТ "Елста" організаційною формою роботи дирекції є засідання, які оформлюються протоколом засідання.

У відповідності з протоколом засідання Дирекції ЗАТ "Елста" від 05.12.2008р. прийнято рішення щодо купівлі у ВАТ "Завод "Дніпропрес" векселів, сума продажу яких дорівнює 63 025 000,00 грн. та уповноважено генерального директора Приходу Є.І. на підписання відповідного договору та інших необхідних документів (том 1, а.с. 142).

          Згідно п. 7.1 Статуту ВАТ "Завод "Дніпропрес" органами управління Товариства є: загальні збори акціонерів, Наглядова рада, Дирекція, Ревізійна комісія (Ревізор). Пунктом 7.18 Статуту ВАТ "Завод "Дніпропрес" визначено, що дирекція є виконавчим органом товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю. Дирекція є підзвітною загальним зборам акціонерів і Наглядовій раді товариства, яка організовує виконання їх рішень (том 1, а.с.143-147).

          05.12.2008р. на засіданні Наглядової ради ВАТ "Завод "Дніпропрес" (протокол №70) погоджено укладення ВАТ "Завод "Дніпропрес" договору із ЗАТ "Елста" на продаж векселів на суму 63 025 000,00 грн. (том 1, а.с. 148).  

          З урахуванням вищезазначеного, повноваження осіб, від імені яких укладено договір підтверджено установчими документами та матеріалами справи.

          Відповідно до абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007р. № 5 "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів", вексельні правочини регулюються нормами спеціального вексельного законодавства, а також й загальними нормами цивільного законодавства про угоди та зобов'язання (ст.ст.202-211, 215-236, 509-609 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).  

          Так, згідно з абз. 1 п. 1 Пленуму відносини, пов'язані з обігом векселів в Україні, регулюються Конвенцією, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, Конвенцією про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Конвенцією про гербовий збір стосовно переказний векселів і простих векселів, а також законами України від 05.04.2001 р. № 2374-III "Про обіг векселів в Україні", від 23.02.2006 р. № 3480-IV "Про цінні папери та фондовий ринок", від 06.07.1999 р. № 826-XIV "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р., якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі», від 06.07.1999 р. № 828 XIV "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р. про гербовий збір стосовно переказних векселів та простих векселів.

За відсутності спеціальних норм у вексельному законодавстві до вексельних правочинів застосовуються загальні норми ЦК.          

Враховуючи те, що жодний з вищезазначених нормативно-правових актів не містить спеціальної норми, яка б регулювала відносини купівлі-продажу векселів, до правовідносин, які існують між Кредитором та Боржником стосовно спірних векселів будуть застосовуватися норми цивільного права.   

Відповідно до ст. 177 ЦК України речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і не матеріальні блага є об'єктами цивільних прав.

Відповідно до ст. 194 ЦК України цінні папери є майном, оскільки щодо них можуть вчинятись різні цивільно-правові правочини (купівля-продаж, застава тощо), направлені на припинення чи виникнення права власності чи інших речових прав.

Згідно зі ст.ст. 316, 317 Цивільного кодексу України: правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Пунктами 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України закріплено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

          Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.  

Відповідно до ч. 1 ст. 163 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання в межах своєї компетенції та відповідно до встановленого законодавством порядку можуть випускати та реалізовувати цінні папери, а також придбавати цінні папери інших суб`єктів господарювання.

          Статтею 3 Закону України "Про цінні папери і фондовий ринок" визначено, що до цінних паперів належить вексель, який є борговим цінним папером, що посвідчує відносини позики і передбачає зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання. Аналогічне за змістом визначення боргового цінного паперу наведено у п.2 ч.1 ст.195 ЦК України.  

          Вексель – це особливий вид майна, цінний папір, який може мати декілька призначень для застосування, у тому числі, існувати як розрахунковий документ, боргова розписка та товар.

          Суд першої інстанції правомірно погодився з правовою позицією відповідача-2 стосовно того, що спірні векселі є товаром, оскільки право власності відповідача-1 на дані векселі виникло на підставі цивільно-правової угоди –договору купівлі-продажу цінних паперів № 33-1-08/Б/97 від 08.12.2008 р., та їх не було передано в якості розрахункових документів за поставлені товари, виконані роботи чи надані послуги.

          Правомірність придбання (набуття права власності) спірних векселів відповідачем-1 підтверджується укладеним з відповідачем-2 договором купівлі-продажу цінних паперів № 33-1-08/Б/97 від 08.12.2008р., предметом якого є векселя, як цінні папери, що мають характерні лише для них ознаки та властивості (вид, тип, форма випуску, форма існування, та інші, вказані в п.1.2 вищевказаного договору) а також Актом прийому-передачі цінних паперів від 08.12.2008 р. до вищезазначеного договору.

          Спірний договір було укладено з метою отримання прибутку відповідачем-1, оскільки ціна придбання векселів відповідачем-1 у  відповідачем-2 за договором купівлі-продажу цінних паперів № 33-1-08/Б/97 від 08.12.2008 р. становить  63025000 грн. 00 коп., а ціна  продажу цих же векселів на користь приватного підприємства “Інтелков” за договором купівлі-продажу цінних паперів № Б523 від 10.12.2008р. становить64025000 грн. 00 коп. Неотримання очікуваних коштів не спростовує спрямованості відповідача-1 на отримання прибутку.

З урахуванням вищезазначеного, відповідач-1, укладаючи спірний договір, не мав на меті ініціювати порушення справи про банкрутство.

          Відповідно до п.1 ст. 165 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання можуть придбавати акції та інші цінні папери, зазначені в цьому Кодексі, за рахунок коштів, що надходять у їх розпорядження після сплати податків та відсотків за банківський кредит, якщо інше не встановлено законом.

          Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем-1, як суб'єктом господарювання, не порушено вимоги статті 165 Господарського кодексу України, оскільки ним не було здійснено розрахунки за придбані цінні папери без попередньої сплати податків і відсотків за банківський кредит, термін сплати яких вже настав.

          Виконання конституційного обов'язку, передбаченого статтею 67 Конституції України, реалізується сплатою кожним податків і зборів. Встановлення системи оподаткування, податків і зборів, їх розмірів та порядку сплати є виключно прерогативою закону. При унормуванні цих суспільних відносин держава має право визначати механізми, які забезпечують платником належну сплату податків і зборів. Одним із способів такого забезпечення є введений Законом інститут податкової застави.

          Пункт 1.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-III (далі - Закон) роз`яснює термін податкова застава- це спосіб забезпечення податкового зобов`язання платника податків, непогашеного у строк. Податкова застава виникає в силу закону. У силу податкової застави орган стягнення має право в разі невиконання забезпеченого податковою заставою податкового  зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважне перед іншими кредиторами у порядку, встановленому законом. Пріоритет заставодержателя на задоволення вимог із заставленого майна встановлюються відповідно до закону.  

          Таким чином, згідно із Законом сутність податкової застави полягає у запровадженні на певний строк особливого порядку розпорядження платником податків своїми активами. Активи платника податків –це кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.  

Положення підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону передбачають можливість платнику податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснювати вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом. Підпунктом 8.6.2 пункту 8.6 статті 8 Закону для такого платника податків визначено умови здійснення операцій з коштами без їх узгодження з податковим органом, а підпунктом 8.6.3 пункту 8.6 цієї статті не дозволяється надання майна, що перебуває у податковій заставі, у наступну заставу або його використання для забезпечення дійсної чи майбутньої вимоги третіх осіб.

          У разі виникнення права податкової застави таке право може поширюватися на активи платника податків, розмір яких не є меншим двократного розміру суми податкового боргу платника податків на день виникнення права податкової застави, включаючи розстрочені (відстрочені) суми податкового боргу.

          При реєстрації у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна вноситься запис: Активи платника податків згідно з Актом опису. Для цього активи, які є предметом податкової застави, описуються в Акті.

Згідно з рішенням  Конституційного Суду України від 24.03.2005р. у справі № 2-рп/2005 та податковим роз'ясненням, затвердженому наказом ДПАУ від 06.07.2006р. узгодження, а також відповідальність за здійснення операцій з активами стосується лише тих активів, на які поширюється право податкової застави. Активи, на які поширюється право податкової застави включаються до Акту опису.

          Першу податкову вимогу від 02.12.2008р. № 1/2971 відповідач-1 отримав по пошті рекомендованим листом з повідомленням про вручення 17.12.2008р.

          Податковий керуючий був призначений лише наказом державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 30.12.2008р.  № 851.

Відповідно до витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про податкову заставу відповідача-1 було внесено 18.02.2009р. Об'єктом обтяження стали активи платника податків згідно з Актом опису від 17.02.2009р № 9601/10/24-034.

Таким чином, на момент укладення спірного  договору відповідач-1 не перебував у податковій заставі, спірні векселі не включались до відповідного Акту опису активів, за відсутності такого взагалі, і станом на 08.12.2008р. відповідач-1 не був зобов'язаний узгоджувати операції щодо придбання чи відчуження даного товару з податковим органом.

          Згідно з витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про податкову заставу відповідача-2 було внесено 03.12.2008р. Об'єктом обтяження стали активи платника податків згідно з Актом опису від 02.12.2009р № 1/05748772. Станом на 02.12.2008р. відповідач-2 не мав у своїй власності векселів, вони не могли бути включені в Акт опису, а отже відповідач-2 також не був зобов'язаний узгоджувати операції щодо придбання чи відчуження даного товару з податковим органом.

          З урахуванням вищезазначеного, на момент укладання спірного договору у відповідачів був необхідний обсяг дієздатності. Відповідачі не були зобов'язані  узгоджувати операції щодо придбання чи відчуження товару за договором з податковим органом, що спростовує доводи позивача з цього приводу.

          Крім того, позивач посилається на існування у відповідача-1 перед позивачем боргу по сплаті процентів за користування кредитами, що порушує вимоги ст. 165 ГК України, при цьому, вказуючи, що відповідачем-1 проценти за користування кредитами не сплачуються з 01.01.2009р.  

          Необґрунтованими також є доводи позивача стосовно того, що договір купівлі-продажу цінних паперів № 33-1-08/Б/97 від 08.12.2008р. направлений на порушення інтересу (права) останнього за кредитними договорами, укладеними між позивачем і відповідачем-1, з боку відповідача-1. Оскільки право позивача по кредитним договорам у повному обсязі забезпечено заставою, що підтверджується матеріалами справи, і позивач вчиняв всі можливі дії для виконання своїх грошових зобов`язань перед позивачем (а саме, сплатив у листопаді-грудні 2008р. відсотки за користування кредитами, пеню за несвоєчасне погашення кредиту, здійснив часткове погашення кредиту).

          Окрім того, не можна погодитися з твердженням позивача стосовно того, що договір купівлі-продажу цінних паперів № 33-1-08/Б/97 від 08.12.2008 р. є таким,  що спрямований на порушення конституційних прав і свобод громадянина, які полягають у праві кожного громадянина на заробітну плату, соціальний захист (соціальне страхування та пенсійне забезпечення), з огляду на наступне.

          Частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

          Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", перелік правочинів, що є нікчемними, як такі, що порушують публічний порядок, визначено ст. 228 Цивільного кодексу України.   

          Згідно зі статтею 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав та свобод людини та громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

          Таким є правочин, що посягає на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу –землею як основним національним багатством,  що перебуває перед особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна, правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права.

          Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

          При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

          Спірний правочин не позбавляє працівників боржника можливості заробляти собі на життя працею, яку вони вільно обирали та на яку вони вільно погодилися, не порушує їх права на передбачений законом соціальний захист, а також права на своєчасне отримання заробітної плати та, відповідно, не порушує публічний порядок.

          Крім того, згідно довідки закритого акціонерного товариства "Елста" станом на 08.12.2008р. у відповідача-1  повністю відсутня заборгованість з заробітної плати.

Згідно звіту з праці за січень-листопад 2010 року станом на 01.12.2010р. у відповідача-1 повністю відсутня заборгованість з заробітної плати та виплатах із соціального страхування.

          Згідно звіту з праці за січень-жовтень 2010 року станом на 01.11.2010р. у відповідача-2 також повністю відсутня заборгованість з заробітної плати та виплатах із соціального страхування.

          Відтак, спірний договір не спрямований на порушення конституційних прав і свобод громадянина.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що господарським судом  дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому висновки господарського суду є законними, обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.   

          Приймаючи до уваги викладене, рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.          

                 Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -     

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської  області від 25.01.2011р. у справі  № 38/317-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Дніпропетровськ" -  без задоволення.

Головуючий                                                                                 В.І. Крутовських

Суддя                                                                                          А.К. Дмитренко

Суддя                                                                                           А.Є. Прокопенко