Постанова

від 11.01.2011 по справі 3/106-09

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУ Д УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2011 р. № 3/106-09

Вищий господарський суд У країни у складі: суддя Сел іваненко В.П.- головуючий, судд і Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скарг у фізичної особи - підпри ємця ОСОБА_2, м. Суми (далі - Підприємець)

на постанову Харківськ ого апеляційного господарсь кого суду від 06.10.2010

зі справи № 3/106-09

за позовом Підприємця

до Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету У країни, м. Суми (далі - територ іальне відділення АМК)

про визнання недійсним рішення.

Судове засідання проведен о за участю представників ст орін:

позивача - не з' яв.,

відповідача - Ахтімі рової М.Г.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий гос подарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про визнання недійсним (у певних частинах) рішення територіа льного відділення АМК від 26.12.20 08 № 73 зі справи № 03-06/08-2008 (да лі - Рішення № 73).

Справа розглядалася госпо дарськими судами неодноразо во.

Так, постановою Вищого госп одарського суду України від 17.11.2009 було скасовано рішення го сподарського суду Сумської о бласті від 30.04.2009 та постанову Ха рківського апеляційного гос подарського суду від 11.08.2009 з дан ої справи і останню передано на новий розгляд до суду перш ої інстанції.

Рішенням господарського с уду Сумської області від 03.06.2010 ( суддя Соп' яненко О.Ю.):

позов задоволено;

Рішення № 73 визнано недійсн им у частині визнання дій Під приємця, які полягали у непог одженому виконавчим комітет ом Сумської міської ради (дал і - Виконком) одночасному пі двищенні 08.01.2008 тарифу на переве зення пасажирів з 1 грн. до 1, 50 гр н. порушенням законодавства про захист економічної конку ренції, передбаченим пунктом 1 статті 50, частиною третьою ст атті 6 Закону України “Про зах ист економічної конкуренції ”, у вигляді антиконкурентни х узгоджених дій суб' єктів господарювання шляхом вчине ння схожих дій на ринку послу г з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загаль ного користування № 5 “Аеропо рт - 12-й мікрорайон”, що здійс нюються у режимі маршрутного таксі (далі - Маршрут № 5), які п ризвели до обмеження конкуре нції;

Рішення № 73 визнано недійсн им у частині накладення штра фу на Підприємця в сумі 17 000 грн .;

на територіальне відділен ня АМК покладено судові витр ати зі справи.

У прийнятті зазначеного рі шення суд з посиланням на нор ми Законів України “Про захи ст економічної конкуренції” , “Про автомобільний транспо рт”, “Про місцеве самоврядув ання в Україні”, Господарськ ий процесуальний кодекс Укра їни (далі - ГПК України) виходи в з правомірності та обґрунт ованості позовних вимог.

Постановою Харківського а пеляційного господарського суду від 06.10.2010 (колегія суддів у складі: Карбань І.С. - гол овуючий, судді Фоміна В.О . і Шутенко І.А.): апеляційну скаргу територіального відд ілення АМК задоволено; згада не рішення місцевого господа рського суду скасовано та пр ийнято нове рішення, яким у за доволенні позову відмовлено . У прийнятті зазначеної пост анови суд з посиланням на при писи Законів України “Про за хист економічної конкуренці ї”, “Про статус депутатів міс цевих рад”, “Про інформацію” , “Про автомобільний транспо рт”, ГПК України виходив з нед оведеності позовних вимог.

У касаційній скарзі до Вищо го господарського суду Украї ни Підприємець просить скасу вати оскаржувану постанову а пеляційної інстанції з даної справи та залишити в силі ріш ення місцевого господарсько го суду від 03.06.2010. Скаргу з посил анням на положення названих законодавчих актів України, а також Закону України “Про А нтимонопольний комітет Укра їни” мотивовано прийняттям з гаданої постанови з порушенн ям норм матеріального і проц есуального права.

Відзив на касаційну скаргу на час її розгляду не надходи в.

Сторони відповідно до стат ті 1114 ГПК України належним чин ом повідомлено про час і місц е розгляду касаційної скарги .

Згідно з частиною другою ст атті 2 Кодексу адміністратив ного судочинства України до адміністративних судів можу ть бути оскаржені будь-які рі шення, дії чи бездіяльність с уб' єктів владних повноваже нь, крім випадків, коли щодо та ких рішень, дій чи бездіяльно сті Конституцією чи законами України встановлено інший п орядок судового провадження . А згідно з частиною другою ст атті 4 названого Кодексу юрис дикція адміністративних суд ів поширюється на всі публіч но-правові спори, крім спорів , для яких законом встановлен ий інший порядок судового ви рішення. Відповідно ж до прип исів статті 60 Закону України “ Про захист економічної конку ренції” рішення органів Анти монопольного комітету Украї ни оскаржуються до господарс ького суду.

У пункті 4 Інформаційного ли ста Верховного Суду України від 26.12.2005 № 3.2-2005 також зазначено: “ Закони України можуть передб ачати вирішення певних катег орій публічно-правових спорі в в порядку іншого судочинст ва (наприклад, стаття 60 Закону України “Про захист економі чної конкуренції” встановлю є, що заявник, відповідач, трет я особа мають право оскаржит и рішення органів АМК до госп одарського суду у двомісячни й строк з дня одержання рішен ня)”.

Отже, спір у цій справі відн оситься до підвідомчості гос подарських судів і підлягає вирішенню за правилами ГПК У країни.

Перевіривши повноту встан овлення попередніми судовим и інстанціями обставин справ и та правильність застосуван ня ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України д ійшов висновку про необхідні сть часткового задоволення к асаційної скарги з огляду на таке.

Судовими інстанціями у спр аві встановлено, зокрема, що:

- згідно з Рішенням № 73: дії Пі дприємця, які полягали у непо годженому Виконкомом одноча сному підвищенні 08.01.2008 тарифу н а перевезення пасажирів з 1 гр н. до 1, 50 грн., було визнано поруш енням законодавства про захи ст економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 статт і 50, частиною третьою статті 6 З акону України “Про захист ек ономічної конкуренції”, у ви гляді антиконкурентних узго джених дій суб' єктів господ арювання шляхом вчинення схо жих дій на ринку послуг з пере везення пасажирів на Маршрут і № 5; за ці порушення на Підпри ємця накладено штраф у сумі 17 000 грн.;

- рішенням Виконкому від 08.06.200 4 № 449 Сумській спілці автопере візників пасажирів, керівник ом якої є ОСОБА_2, з 21.06.2004 було погоджено тариф на проїзд у м аршрутних таксі в розмірі 1 гр н.;

- 06.10.2006 Виконкомом (замовником ) і Підприємцем (перевізником ) було укладено договір № 5-1 на п еревезення багажу і пасажирі в маршрутними таксі на Маршр уті № 5. Умовами цього договору не було визначено вартість п роїзду в маршрутних таксі зг ідно з погодженим тарифом та порядок погодження вартості проїзду;

- Підприємець звертався до м ісцевого голови м. Суми з пись мовими заявами про погодженн я вартості проїзду в його авт обусах, і згідно з поданим Під приємцем розрахунком гранич ний тариф на Маршруті № 5 стано вив 1, 83 грн.;

- у відповіді Виконкому на з вернення Підприємця зазнача лося про економічну необгрун тованість поданого розрахун ку й пропонувалося подати до даткові документи; Підприєме ць у суді заперечив отриманн я ним цієї відповіді, а доказі в її надіслання чи вручення П ідприємцю Виконком суду не п одав;

- 31.01.2008 Виконкомом було прийня то рішення № 39 “Про порядок на дання документів для визначе ння вартості проїзду на регу лярних міських маршрутах заг ального користування в звича йному режимі та режимі маршр утного таксі”, яким визначен о порядок відносин між замов ником регулярних перевезень пасажирів (Виконкомом) і авто мобільними перевізниками, в тому числі погодження вартос ті проїзду;

- за станом на 08.01.2008 (день підви щення Підприємцем тарифу на проїзд Маршрутом № 5): Виконком ом не було встановлено поряд ок (правовий механізм) погодж ення перевізниками зміни (пі двищення) тарифів на здійсню вані ними перевезення пасажи рів; відповідь Виконкому (від 11.01.2008) щодо необхідності наданн я Підприємцем додаткових док ументів для погодження тариф ів ще не була виготовлена; зга даним договором від 06.10.2006 № 5-1 не була встановлена вартість пр оїзду в маршрутних таксі і не визначено порядок внесення змін до цього договору. До тог о ж згідно з пунктом 4 названог о рішення Виконкому від 31.01.2008 № 39 умова щодо погодження варто сті проїзду між замовником (В иконкомом) та автомобільним перевізником визначена як не обхідна складова договору на перевезення пасажирів (згід но з додатковою угодою до укл аденого договору);

- поданий Підприємцем Викон кому розрахунок нового тариф у (інші перевізники за погодж енням тарифу не зверталися) ґ рунтується на Методичних рек омендаціях визначення рівня тарифів на послуги пасажирс ького автотранспорту загаль ного користування, затвердже них наказом Міністерства тра нспорту і зв' язку України в ід 25.06.2003 № 461, проте, на думку терит оріального відділення АМК, б ез дотримання положень Мет одики вивчення попиту насе лення на пасажирські перевез ення;

- як вважає територіальне ві дділення АМК, економіко-прав овий аналіз відмінності витр ат учасників ринку автомобіл ьних перевезень об' єктивно виключає можливість одночас ного встановлення цін на пос луги на однаковому рівні. Вод ночас цим же відділенням наг олошується на тому, що рішенн ям Виконкому від 18.06.2004 № 449 для ма ршрутних таксі Сумської спіл ки автоперевізників пасажир ів була встановлена єдина ва ртість проїзду, хоча витрати перевізників на перевезення пасажирів є різними й залежа ть від кількох чинників;

- на думку територіального в ідділення АМК, проведений ни м аналіз спростовує наявніст ь у Підприємця об' єктивних економічно обґрунтованих пр ичин для одночасного з іншим перевізником (ОСОБА_3.) під вищення тарифів. Однак чинни м на момент прийняття Рішенн я № 73 згаданим рішенням Виконк ому підставами для непогодже ння Виконкомом вартості прої зду визначалося неподання ав томобільними перевізниками або подання ними неповного п акету документів, але не екон омічна необгрунтованість ро зрахунків нового тарифу.

Як вбачається із з' ясован ого попередніми судовими інс танціями змісту Рішення № 73, з гідно з останнім дії Підприє мця кваліфіковано за ознакам и пункту 1 статті 50, частини тре тьої статті 6 Закону України “ Про захист економічної конку ренції”, відповідно до яких:

- порушенням законодавства про захист економічної конк уренції є антиконкурентні уз годжені дії;

- антиконкурентними узгодж еними діями вважається також вчинення суб' єктами господ арювання схожих дій (бездіял ьності) на ринку товару, які пр извели чи можуть призвести д о недопущення, усунення чи об меження конкуренції у разі, я кщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об' єктивних причин для вчи нення таких дій (бездіяльнос ті).

У підпункті 8.2 пункту 8 рекоме ндацій президії Вищого госпо дарського суду України від 29.1 0.2008 № 04-5/247 “Про деякі питання пра ктики застосування конкурен тного законодавства” зазнач ено, зокрема, що порушення пер едбачене частиною третьою ст атті 6 названого Закону устан овлюється за результатами та кого аналізу органом Антимон опольного комітету України с итуації на ринку товару, який : свідчить про погодженість к онкурентної поведінки суб' єктів господарювання; спрост овує наявність об' єктивних причин для вчинення зазначе них дій; пов' язані з навед еним обставини з' ясовуютьс я і доводяться відповідним о рганом Антимонопольного ком ітету України.

З урахуванням наведеного попередні судові інстанції у розгляді даної справи повин ні були вичерпно встановити (але не встановили) обставини , пов' язані із з' ясуванням територіальним відділенням АМК у прийнятті Рішення № 73 і д оведенням цим відділенням як у прийнятті даного Рішення, т ак і в процесі судового розгл яду даної справи: наявності ч и відсутності погодженої кон курентної поведінки Підприє мця з іншим (іншими) суб' єкто м (суб' єктами) господарюван ня; наявності чи відсутності об' єктивних причин для вчи нення відповідних дій (у разі , якщо останні мали місце).

Не встановивши згаданих об ставин, попередні судові інс танції і в новому розгляді сп рави припустилися неправиль ного застосування вимог част ини першої статті 47 ГПК Україн и щодо прийняття судового рі шення за результатами обгово рення усіх обставин справи т а частини першої статті 43 назв аного Кодексу стосовно всебі чного, повного і об' єктивно го розгляду в судовому проце сі всіх обставин справи в їх с укупності.

Відтак у Вищого господарсь кого суду України відсутні п ідстави й для висновку про пр авильність застосування наз ваними судовими інстанціями норм процесуального права.

Касаційна ж інстанція згід но з частиною другою статті 111 7 ГПК України не має права вста новлювати або вважати доведе ними обставини, що не були вст ановлені у рішенні або поста нові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати пи тання про достовірність того чи іншого доказу, про переваг у одних доказів над іншими, зб ирати нові докази або додатк ово перевіряти докази. А за пр иписом пункту 3 статті 1119 цього Кодексу касаційна інстанція за результатами розгляду ка саційної скарги має право ск асувати рішення першої інста нції або постанову апеляційн ої інстанції і передати спра ву на новий розгляд, якщо суд п рипустився порушень норм про цесуального права, які унемо жливили встановлення фактич них обставин, що мають значен ня для правильного вирішення справи.

Таким чином, прийняті по сут і даної справи судові рішенн я відповідно до наведеного п оложення пункту 3 статті 1119, а т акож частини першої статті 1111 0 ГПК України підлягають скас уванню, справу ж слід передат и на новий розгляд до суду пер шої інстанції. У такому розгл яді суду необхідно врахувати викладене, встановити обста вини, зазначені в цій постано ві, дати їм та доводам сторін н алежну правову оцінку і вирі шити спір відповідно до зако ну.

Керуючись статтями 1117 - 11112 ГП К України, Вищий господарськ ий суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу фі зичної особи - підприємця ОСОБА_2 задовольнити частк ово.

2. Рішення господарського с уду Сумської області від 03.06.2010 т а постанову Харківського апе ляційного господарського су ду від 06.10.2010 зі справи № 3/106-09 скасу вати.

Справу передати на новий ро згляд до господарського суду Сумської області.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Б. Львов