Рішення

від 27.12.2010 по справі 22/305

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

22/305

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

27.12.10 р.                                                                                    Справа № 22/305                               

Суддя господарського суду Донецької області Іванченкова О.М.

при секретарі судового засідання Бондар В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Техноком груп”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 36694838,

до відповідача 1, Товариства з обмеженою відповідальністю „Мега-альянс”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 32862282, та

відповідача 2, Публічного акціонерного товариства „Інвестбудсервіс”, м.Київ, ЄДРПОУ 32244833,

про стягнення 6 000,00 грн.,

та зустрічною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Мега-альянс”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 32862282,

до відповідача 1, Публічного акціонерного товариства „Інвестбудсервіс”, м.Київ, ЄДРПОУ 32244833, та

відповідача 2, Товариства з обмеженою відповідальністю „Техноком груп”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 36694838,

про встановлення факту нікчемності договору купівлі-продажу товарів №18/05/10 від 18.05.2010р., визнання даного договору та договору поруки б/н від 06.09.2010р. недійсними,

за участю представників:

від позивача: Балтуцька О.М. - довіреність,

від відповідача 1: Скубченко І.О. – довіреність,

від відповідача 2: Баранцова О.В. - довіреність

          Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України,  у судовому засіданні оголошувалась перерва з 14.12.2010р. по 27.12.2010р.

                                                         ВСТАНОВИВ:

          Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Техноком груп”, м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Відповідача 1, Товариства з обмеженою відповідальністю „Мега-альянс”, м.Донецьк, та Відповідача 2, Публічного акціонерного товариства „Інвестбудсервіс”, м.Київ, про стягнення солідарно 6 000,00 грн.

          На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копії договору купівлі-продажу товарів №18/05/10 від 18.05.2010р. разом із специфікацією до нього, угодою про внесення змін від 13.09.2010р. та додатковою угодою №1 від 13.09.2010р., договору поруки б/н від 06.09.2010р., видаткових накладних №0450-8 від 01.06.2010р., №494-5 від 07.06.2010р., №519-2 від 11.06.2010р., №535-6 від 14.06.2010р., 3541 від 16.06.2010р. та №535-7 від 18.06.2010р.

          Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 543, 554 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 15, 54-57, 69, 82 Господарського процесуального кодексу України.

     14.12.2010р., до початку розгляду господарським судом справи по суті, через канцелярію господарського суду Донецької області надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю „Мега-альянс” про встановлення факту нікчемності договору купівлі-продажу №18/05/10 від 18.05.2010р., визнання недійсним договору купівлі-продажу товарів №18/05/10 від 18.05.2010р. та визнання договору поруки б/н від 06.09.2010р. недійсним внаслідок недійсності договору купівлі-продажу товарів №18/05/10 від 18.05.2010р. і таким, що не підлягає виконанню.

          В обґрунтування своїх вимог Товариство з обмеженою відповідальністю „Мега-альянс” посилається на наявність у проваджені господарського суду Донецької області справи №22/305 про стягнення 6 000,00 грн. з нього та Публічного акціонерного товариства „Інвестбудсервіс” за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Техноком груп”; укладення між Позивачем та Відповідачем 2 договору купівлі-продажу товарів №18/05/10 від 18.05.2010р. та між Позивачем і Відповідачем 1 договору поруки б/н від 06.09.2010р.; нікчемність правочину поставки з огляду на укладення цього договору без мети реального настання правових наслідків, без економічної вигоди, виключно для зниження об'єкту оподаткування з податку на додану вартість та, у зв'язку з чим фактичне оформлення документально не здійсненої господарської операції. Наслідком нікчемності договору купівлі-продажу товарів №18/05/10 від 18.05.2010р. є те, що договір поруки від 06.09.2010р. про забезпечення зобов'язань за нікчемним договором №18/05/10 від 18.05.2010р. є недійсним і таким, що не підлягає виконанню.

          На підтвердження викладених у зустрічному позові обставин заявник надав копію договору купівлі-продажу товарів №18/05/10 від 18.05.2010р. разом із специфікацією до нього, угодою про внесення змін та доповнень від 13.09.2010р. та додаткової угоди №1 від 13.09.2010р., договору поруки б/н від 06.09.2010р., листа №161/10 від 07.12.2010р., акту про результати документальної невиїзної перевірки №761/1/1-23-40-32244833 від 28.08.2010р.          

Ухвалою від 14.12.2010р. зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Мега-альянс”, м.Донецьк, прийнято до провадження.

             14.12.2010р. разом із супровідним листом від 13.12.2010р. представником Відповідача 1 за первісним позовом надано відзив на позовну заяву про стягнення 6 000,00 грн., за змістом якого останній заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки не має можливості на цей час оплатити наявну заборгованість. Разом з цим підтверджує укладання договору купівлі-продажу №18/05/10 від 18.05.2010р. із Позивачем, додаткової угоди №1 від 13.09.2010р. до наведеного правочину, а також існування боргу за цим договором у розмірі 12 000,00 грн.

          21.12.2010р. на виконання ухвали суду від 06.12.2010р. через канцелярію суду представником Позивача надано копії податкових накладних №450-8 від 01.06.2010р., №494-5 від 07.06.2010р., №519-2 від 11.06.2010р., №535-6 від 14.06.2010р., №541 від 16.06.2010р. та №556 від 18.06.2010р.

          Представник Позивача (за первісним позовом) підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав відзив на зустрічний позов, відповідно до якого заперечив проти задоволення зустрічних позовних вимог.

          Представник Відповідача 1 заперечив проти задоволення первісного позову, підтримав зустрічні позовні вимоги, надав довідку про юридичну адресу і банківські рахунки свого підприємства.

          Представник відповідача 2 позов визнав, проти задоволення зустрічного позову заперечив.

Вислухавши в судовому засіданні представника Позивача, Відповідача 1 та Відповідача 2, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

18.05.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Техноком груп” та Публічним акціонерним товариством „Інвестбудсервіс” укладено договір купівлі-продажу товарів №18/05/10, що є чинним на теперішній час, відповідно до п.14.2 даної угоди.

Як було зазначено, в обґрунтування заявлених позовних вимог Відповідач 1 у зустрічному позові, з огляду на ст.203, п.п.1, 2 ст.215, ч.1 ст.216, ст.228, ч.2 ст.548 Цивільного кодексу України, п.12 ст.2, ст.9 Бюджетного кодексу України, посилається на те, що спірний правочин укладений без мети реального настання правових наслідків, без економічної вигоди, виключно для заниження об'єкту оподаткування з податку на додану вартість за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів господарювання і тому, з огляду на наведені норми чинного законодавства України, вважає означений правочин нікчемним (недійсним), отже, таким, що не породжує права та обов'язки для сторін. В обґрунтування викладених доводів представив суду акт №761/1/1-23-40-32244833 від 28.08.2010р. Державної податкової інспекції.

Оцінивши в сукупності представлені в обґрунтування позовних вимог за зустрічним позовом докази та викладені обставини, господарський суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 Цивільного кодексу України).

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, Позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.

Згідно ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Способи волевиявлення та форми правочину врегульовані в ст.205 Цивільного кодексу України, за якою правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими  на це її установчими документами, довіреністю, законом або  іншими актами   цивільного   законодавства,  та скріплюється печаткою ( ст. 207 Цивільного кодексу України).

Сторони не заперечують, що спірний договір підписаний повноважними представниками сторін.

Відповідно до ч.2 ст.180 Господарського кодексу України, договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими, за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Сторони погодили текст та дійшли згоди щодо всіх істотних умов спірного договору, термінів, підписали та приступили до виконання взятих на себе зобов'язань відповідно до умов договору.

Так, в силу статті 265 Господарського кодексу України, статті 712 і 655 Цивільного кодексу України та пункту 1.1 договору, Позивач (Продавець) на умовах та у порядку, передбаченому цим договором, зобов'язується передати у власність Відповідача 2 (Покупця), а останній зобов'язується прийняти й оплатити товар, вказаний у специфікації до цього договору.

Загальна кількість товару, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) одиниці виміру товару та ціна одиниці виміру товару, відповідно до п.1.2 договору, визначаються сторонами у специфікаціях, що є невід'ємними його частинами (додатками).

Відповідно до розділу 2 договору, загальна його сума визначається згідно специфікації, вартість тари, упаковки, маркування та транспортування за цим договором включається у загальну ціну товару.

Відповідність даним умовам вбачається із специфікацій до договору №18/05/10 від 18.05.2010р., що скріплені підписами представників та печатками учасників спірних правовідношень.

У специфікації №1 до договору (у редакції угоди про внесення змін та доповнень до спірного правочину) сторони обумовили найменування торгово-матеріальних цінностей, кількість та ціну з урахуванням податку на додану вартість, у тому числі загальну вартість товару згідно специфікації.

Як встановлено п.п.1.4, розділом 3, 6-9 договору, з урахуванням специфікації №1, визначено строк, місце доставки, кількість товару та інші умови поставки.

У розділі 10 договору обумовлений порядок здійснення розрахунків.

Пунктом 14.2 спірного правочину передбачено, що договір діє до 31.12.2010р.

Отже, вбачається погодження сторонами суттєвих умов правочину у розумінні наведених норм права.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договорів недійсними: відповідність договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору, дієздатність сторін за договором, у чому конкретно полягає порушення вільного волевиявлення та не відповідність його внутрішній волі учасника правочину, не спрямованість сторони на реальне настання правових наслідків правочину та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Суд не приймає до уваги акт державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової адміністрації України №761/1/1-23-40-32244833 від 28.08.2010р. як належний доказ нікчемності (недійсності) правочину з огляду на наступне.

У означеному акті, складеному за результатами документальної невиїзної перевірки Публічного акціонерного товариства „Інвестбудсервіс” з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам, у тому числі з Товариством з обмеженою відповідальністю „Техноком груп” за червень 2010р., зазначено про відсутність придбання товару Публічним акціонерним товариством „Інвестбудсервіс” від Товариства з обмеженою відповідальністю „Техноком груп”, що свідчить про укладання угоди без мети настання реальних наслідків. З огляду на що, угоди між визначеними юридичними особами є нікчемними і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Відповідно  до  статті  35  Господарського  процесуального кодексу  України,  преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи,  що  набрав  законної сили,  щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи,  що набрало  законної сили, щодо фактів, які встановлені судом.

Таким чином, інформація за актом державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової адміністрації України №761/1/1-23-40-32244833 від 28.08.2010р. не є преюдиціальними фактами, відповідна інформація оцінюється  господарським судом поряд з іншими доказами у  справі  на  загальних  підставах.

Отже, суд не вважає  даний акт належним доказом та не приймає його до уваги.

З огляду на викладене, Відповідач 1 за первісним позовом (Позивач за зустрічною позовною заявою) не надав до суду будь–яких доказів, які б підтверджували той факт, що спірний договір суперечить нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; не довів відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності будь–якої з осіб, яка вчинила спірний правочин; відсутність вільного волевиявлення та невідповідність його внутрішній волі учасника спірного правочину; недодержання форми, встановленої законом, для такого виду договорів.

З огляду на викладені обставини, суд вважає позовні вимоги за зустрічним позовом про встановлення факту нікчемності договору купівлі-продажу товару №18/05/10 від 18.05.2010р., визнання договору купівлі-продажу товарів №18/05/10 від 18.05.2010р. недійсним та договору поруки б/н від 06.09.2010р. недійсним внаслідок недійсності договору купівлі-продажу №18/05/10 від 18.05.2010р. і таким, що не підлягає виконанню, слід залишити без задоволення.

Щодо первісного позову, то він підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Оцінивши зміст вказаного господарського договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697Цивільного кодексу України).

Як вбачається з встановленого вище, Товариство з обмеженою відповідальністю „Техноком груп” (Продавець) на умовах та у порядку, передбаченому цим договором, зобов'язується передати у власність Публічного акціонерного товариства „Інвестбудсервіс” (Покупець) вугільну продукцію, а останній зобов'язується прийняти її у власність та оплатити.

Специфікацією №1 (у редакції угоди від 13.09.2010р. про внесення змін та доповнень до означеного правочину) сторони остаточно визначили поставку товару на загальну суму 24 980 470,04 грн. з урахуванням податку на додану вартість.

          Згідно з видатковими накладними №0450-8 від 01.06.2010р., №494-5 від 07.06.2010р., №519-2 від 11.06.2010р., №535-6 від 14.06.2010р., 3541 від 16.06.2010р. та №535-7 від 18.06.2010р., Позивач (за первісним позовом) протягом червня 2010р. передав Відповідачу 2 товар на загальну суму 24 980 470,04 грн. Останнім його прийнято без будь-яких зауважень, що підтверджується підписами уповноважених осіб сторін на обумовленій документації, які скріплені печатками даних підприємств.  

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 ГПК України повинні мати крім обов'язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції.

У накладних вид товару, його кількість та вартість ідентичні визначеним у специфікації №1 (ред. від 13.09.2010р.) до спірного правочину.

Виходячи з системного аналізу наведених норм та обставин, суд дійшов висновку, що надані Позивачем (за первісним позовом) первинні документи є належним доказом здійснення передачі Відповідачу 2 товару та прийняття його останнім в межах договору купівлі-продажу товарів №18/05/10 від 18.05.2010р.

Зазначені обставини у порядку, встановленому статтями 32-38 Господарського процесуального кодексу України не спростовані.

Отже, враховуючи викладене, Позивачем належним чином доведено факт виконання обов'язку щодо передачі товару у відповідності до норм статті 664 Цивільного кодексу України на загальну суму 24 980 470,04 грн.

За умовами п.10.1 договору купівлі-продажу, Покупець зобов'язаний сплатити Продавцеві загальну ціну товару шляхом переказу відповідних грошових коштів на банківський рахунок Продавця, який визначений у цьому договорі, до 31.12.2010р. включно.

Пунктом 10.2 спірної угоди означено, що якщо інше не встановлене цим договором або не узгоджено сторонами у додатковій угоді до правочину, усі розрахунки і платежі здійснюються між Покупцем та Продавцем у строки, в порядку та на умовах, визначених договором.

Додатковою угодою №1 від 13.09.2010р. до договору купівлі-продажу сторони погодили наступний графік сплати вартості поставленого товару:

- жовтень 2010 року у розмірі 6 000,00  грн., у тому числі ПДВ;

- листопад 2010 року у розмірі 6 000,00 грн., у тому числі ПДВ;

- грудень 2010 року у розмірі 12 000,00 грн., у тому числі ПДВ;

- січень 2011 року у розмірі 12 000,00 грн. , в тому числі ПДВ;

- лютий 2011 року у розмірі 60 000,00 грн., в тому числі ПДВ;

- березень 2011 року у розмірі 60 000,00 грн., в тому числі ПДВ;

- квітень 2011 року у розмірі 120 000,00 грн., у тому числі ПДВ;

- травень 2011 року у розмірі 120 000,00 грн., в тому числі ПДВ;

- червень 2011 року у розмірі 240 000,00 грн., в тому числі ПДВ;

- липень 2011 року у розмірі 240 000,00 грн., в тому числі ПДВ;

- серпень 2011 року у розмірі 600 000,00 грн., в тому числі ПДВ;

- вересень 2011 року у розмірі 600 000,00 грн., в тому числі ПДВ;

- жовтень 2011 року у розмірі 1 200 000,00 грн., в тому числі ПДВ;

- листопад 2011 року у розмірі 1 200 000,00 грн., в тому числі ПДВ;

- грудень 2011 року у розмірі 6 000 000,00 грн., в тому числі ПДВ;

- січень 2012 року у розмірі 6 000 000,00 грн., в тому числі ПДВ;

- лютий 2012 року у розмірі 6 000 000,00 грн., в тому числі ПДВ;

- березень 2012 року у розмірі 2 504 470,04 грн., в тому числі ПДВ.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України,  зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.  Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.  Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та  обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З наведеними нормами матеріального права кореспондується стаття 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити   товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст.692 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Проте,  виходячи зі змісту позовної заяви, грошові надходження Товариству з обмеженою відповідальністю „Техноком груп” від Публічного акціонерного товариства „Інвестбудсервіс” за жовтень не відбувались.

Тобто, вбачається невиконання Відповідачем 2 зобов'язань, обумовлених договором поставки (з урахуванням додаткової угоди №1 від 13.09.2010р.) щодо сплати платежів, визначених ним.

Доказів сплати Відповідачем 2 сум, зазначених у наведеному графіку, суду не надано та вказані обставини у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, не спростовані.

Приймаючи до уваги мету встановлення правовідносин із Відповідачем 2, а також приписи ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, несплата визначеної суми останнім має наслідком порушення прав та охоронюваних законом інтересів Позивача, що підлягають захисту, відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України.   

З огляду на викладене, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України  грошове зобов'язання Покупця перед Ппродавцем на означену у позові суму, а саме 6 000,00 грн. у встановлені договором строки не виконано.

Одночасно, існування заборгованості за спірним правочином у розмірі 12 000,00 грн. станом на 01.12.2010р. підтверджено Публічним акціонерним товариством „Інвестбудсервіс” у відзиві на позовну заяву, представленому суду.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 6 000,00 грн. підлягають задоволенню.

За приписом ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

06.09.2010р. між Позивачем (за первісним позовом) та Відповідачем 1 (Позивачем за зустрічним позовом) був підписаний договір поруки, за умовами якого Відповідач 1 (Поручитель) поручається перед Кредитором за виконання обов'язків Публічним акціонерним товариством „Інвестбудсервіс” щодо оплати товару за договором купівлі-продажу товарів №18/05/10 від 18.05.2010р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Техноком груп” та Відповідачем 2.

Відповідно до п.1.3 договору поруки, у разі порушення Боржником обов'язку за основним договором, Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, договір є укладеним.

Згідно із ст.628 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

При цьому, за змістом п.3 ст.180 Господарського кодексу України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтею 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Одночасно, виходячи з приписів ст.ст.553 -559 Цивільного кодексу України, слід зауважити, про відсутність необхідності попереднього погодження із боржником укладання договору поруки.

За висновками суду, договір поруки від 06.09.2010р. між Позивачем та Відповідачем 1, як будь-який правочин поруки містить умови щодо предмету договору та інших суттєвих умов, які сторони визначили як обов'язкові.

Дослідивши зміст зазначеного договору поруки, суд вважає, що сторони дійшли згоди щодо предмету договору, оскільки пунктом 1.1, 1.3 цього правочину визначено: Відповідач 1 разом із Боржником відповідає солідарно перед Кредитором у частині оплати товару за договором купівлі-продажу товарів №18/05/10 від 18.05.2010р. При цьому, у п.1.2 договору поруки встановлено, що Поручитель підтверджує ознайомлення із основним договором.

З урахуванням викладеного, виникли відповідні права та обов'язки сторін, та є наявним у Відповідача 1 обов'язок як поручителя виконати зобов'язання Відповідача 2 за договором купівлі-продажу товарів №18/05/10 від 18.05.2010р.

За таких обставин, враховуючи порушення зобов'язань Публічним акціонерним товариством „Інвестбудсервіс”, встановлених договором купівлі-продажу товарів №18/05/10 від 18.05.2010р., наявність боргу у розмірі 6 000,00 грн., вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Техноком груп” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Мега-альянс” підлягають задоволенню.

У відповідності із ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати підлягають віднесенню на Відповідача 1 та Відповідача 2 пропорційно у рівних сумах. Судові витрати за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Мега-альянс” підлягають віднесенню на останнього, як Позивача за зустрічним позовом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.32-38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

                                                                      ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Техноком груп”, м.Донецьк, до Відповідача 1, Товариства з обмеженою відповідальністю „Мега-альянс”, м.Донецьк, та Відповідача 2, Публічного акціонерного товариства „Інвестбудсервіс”, м.Київ, про стягнення солідарно 6 000,00 грн. задовольнити.

2.Стягнути солідарно з Публічного акціонерного товариства „Інвестбудсервіс” (03150, м.Київ, вул.Горького, 97, ЄДРПОУ 32244833, п/р26005001273 у АТ „КБ „Союз”, МФО 380515) та з Товариства з обмеженою відповідальністю „Мега-альянс” (83052, м.Донецьк, пр.Ілліча, 66, ЄДРПОУ 32862282, п/р26000000100673 у філії м.Донецька Дирекція ПАТ „Банк „Комбіо”, МФО 394523) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Техноком груп” (83014, м.Донецьк, вул.Ахтирська, 8, ЄДРПОУ 36694838, п/р26003001297 в АТ „КБ „Союз”, МФО 380515) 6 000,00 грн. суми основного боргу.

3.Стягнути солідарно з Публічного акціонерного товариства „Інвестбудсервіс” (03150, м.Київ, вул.Горького, 97, ЄДРПОУ 32244833, п/р26005001273 у АТ „КБ „Союз”, МФО 380515) та з Товариства з обмеженою відповідальністю „Мега-альянс” (83052, м.Донецьк, пр.Ілліча, 66, ЄДРПОУ 32862282, п/р26000000100673 у філії м.Донецька Дирекція ПАТ „Банк „Комбіо”, МФО 394523) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Техноком груп” (83014, м.Донецьк, вул.Ахтирська, 8, ЄДРПОУ 36694838, п/р26003001297 в АТ „КБ „Союз”, МФО 380515) відшкодування сплаченого державного мита в сумі 102,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Мега-альянс” до Публічного акціонерного товариства „Інвестбудсервіс” та Товариства з обмеженою відповідальністю „Техніком груп” про встановлення факту нікчемності договору купівлі-продажу товарів №18/05/10 від 18.05.2010р., визнання недійсним договору купівлі-продажу №18/05/10 від 18.05.2010р. та визнання договору поруки б/н від 06.09.2010р. недійсним внаслідок недійсності договору купівлі-продажу товарів №18/05/10 від 18.05.2010р. і таким, що не підлягає виконанню, відмовити.

6.У судовому засіданні 27.12.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

7.Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                               Іванченкова О.М.                               

  Повний текст підписано 31.12.2010р