Рішення

від 11.01.2011 по справі 25/243

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

25/243

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

11.01.11 р.                                                                                    Справа № 25/243                               

Суддя господарського суду Донецької області                  І.А.Бойко          

при секретарі судового засідання                                       О.М.  Якименко           

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” м. Київ в особі філії – Донецького обласного управління „Державний ощадний банк України” м. Донецьк

до відповідача комунального комерційного підприємства Донецької міської ради „Донелектроавтотранс” м. Донецьк

про стягнення  2814грн.02коп.

За участю представників  сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача:  Паровченко М.А. –   юрисконсульт (довіреність №  04/01  від 11.01.2011)

Позивач – відкрите акціонерне товариство „Державний ощадний банк України” м. Київ в особі філії – Донецьке обласне управління „Державний ощадний банк України” м. Донецьк звернувся до господарського  суду з позовною заявою до комунального комерційного підприємства Донецької міської ради „Донелектроавтотранс” м. Донецьк про стягнення  2814грн.02коп., у тому  числі матеріальні збитки в розмірі  2464грн.02коп., завдані в результаті ДТП, витрати на проведення автотоварознавчої експертизи в сумі 350грн.00коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на відповідь на претензію (вих. № 04/3321 від 06.08.2010), претензію (вих. № 19-8/1812 від 20.07.2010), акт прийому-передачі виконаних робіт від 09.06.2010, висновок експерта № 817 від 10.06.2010, кошторис (розрахунок) вартості ремонту (відновлення), протокол огляду транспортного засобу від 04.06.2010, витяг з Бюлетеня автотоварознавця за квітень 2010р., фототаблиці, лист (вих. № 9/л-6248 від 31.08.2010, подорожній лист службового легкового автомобіля № 001202 від 31.05.2010, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії АНС 331542.

У відзиві на позовну заяву (вих. № б/н від 15.12.2010р.) відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на недоведеність  позивачем належними  доказами наявності вини працівника ККП Донецької міської ради „Донелектроавтотранс” у ДТП, яка мала місце 31.05.2010р.

11.01.2011 відповідач через канцелярію господарського суду за супровідним листом (вих. № б/н від 11.01.2011) надав копію наказу про прийняття на роботу № 1685л від 27.08.2004, копію трудової книжки, копію путьового листа № 491664 від 31.05.2010, копію довіреності на представника.

Суд розглянув зазначені документи та долучив їх до матеріалів справи.

Представник позивача в судове засідання 11.01.2011 не з'явився, вимоги, викладені в ухвалах господарського суду від 01.12.2010 та від 16.12.2010, не виконав. Через канцелярію господарського суду  подав клопотання про відкладення розгляду справи (вих. № 19-13/10 від 11.01.2011), в якому просить розгляд справи відкласти у зв'язку з необхідністю в отриманні та зборі додаткових документів для обґрунтування доводів.

Суд розглянув зазначене клопотання та не задовольняє його, оскільки позивачу надавалося достатньо часу  для виконання вимог суду, для надання  документів в обґрунтування  позовних вимог та для захисту своїх прав та інтересів, яким позивач, без поважних причин, не скористувався.

В силу положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, псрава розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, господарським судом  ВСТАНОВЛЕНО.

Відповідно  до  статті  32  Господарського  процесуального  кодексу  України,  доказами  у  справі  є  будь-які  фактичні  дані,  на  підставі  яких  господарський  суд  у  визначеному   законодавством  порядку  встановлює  наявність  чи  відсутність  обставин,  на  яких  ґрунтуються   вимоги  і  заперечення  сторін.

До  обставин,  якими  сторони  обґрунтовують свої  вимоги  та  заперечення,  відносяться  обставини,  які  становлять  предмет  доказування  у  справі.

Стаття  33 Господарського процесуального кодексу України визначає, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського  процесуального  кодексу  України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як зазначив позивач в позовній заяві, 31.05.2010 о 17год.15хв.  у м. Донецьку, по вул. Університетська, 87Б, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю оперативного автомобіля „ВАЗ-21043”, державний номер АН 6406 КА, що належить  ВАТ „Державний ощадний банк України” на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії АНС 331542, під керуванням інкасатора – водія філії – Донецького обласного управління ВАТ „Державний ощадний банк України” Захарова Д.В., та тролейбусу ЮМЗ Т-2, державний номер 1051, який належить ККП Донецької міської ради „Донелектроавтотранс”, під керуванням водія Соцького Едуарда Васильовича.

В результаті ДТП автомобіль „ВАЗ-21043”, державний номер АН 6406 КА, отримав механічні ушкодження криши та лобового скла від удару, завданого елементом струмоприймача тролейбусу, що відірвався від опори.

Дані обставини позивач  підтверджує  листом  відділу ДАІ з обслуговування адміністративної території м. Донецька та автомобільно-технічної інспекції  (вих. № 9/л-6248 від 31.08.2010).

З метою встановлення розміру пошкоджень автомобіля позивач звернувся до товариства з обмеженою відповідальністю „Експерт” для проведення автотоварознавчого  дослідження автомобіля „ВАЗ-21043”, державний номер АН 6406 КА.

Як вбачається  з висновку експертного автотоварознавчого дослідження  № 817 від 10.06.2010, вартість матеріальної шкоди (з технічної точки зору), завданого власнику автомобіля „ВАЗ-21043”, державний номер АН 6406 КА, на момент дослідження складає 2224,15грн.; вартість відновлювального ремонту (з технічної точки зору) автомобіля „ВАЗ-21043”, державний номер АН 6406 КА, на момент дослідження складає 2464,02грн.

Вартість проведеної експертизи, як вказав позивач, становить 350,00грн.

Позивач, посилаючись на положення ст. 22, 1166, 1172, 1187 Цивільного кодексу України, просить стягнути  з відповідача матеріальні збитки в розмірі 2464,02грн. та вартість автотоварознавчої експертизи в розмірі 350,00грн.

Стаття 22 Цивільного кодексу України  визначає, особа,  якій завдано збитків  у  результаті  порушення  її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати,  яких  особа  зазнала  у  зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі,  а також витрати,  які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи,  які  особа  могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки  відшкодовуються  у повному обсязі,  якщо договором або законом не передбачено відшкодування у  меншому  або  більшому розмірі.

Якщо особа,  яка порушила право,  одержала у  зв'язку  з  цим доходи,  то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено,  не може бути меншим від  доходів,  одержаних особою, яка порушила право.

На  вимогу  особи,  якій  завдано шкоди,  та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути  відшкодована  і  в  інший спосіб,  зокрема,  шкода,  завдана майну,  може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості,  полагодження пошкодженої речі тощо).

У відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин,  який порушив господарське зобов'язання  або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності,  повинен відшкодувати  завдані  цим  збитки  суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під  збитками  розуміються  витрати,  зроблені  управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи,   які  управнена  сторона  одержала  б  у  разі  належного виконання   зобов'язання   або   додержання   правил    здійснення господарської діяльності другою стороною.

          Згідно ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа,    яка   завдала   шкоди,   звільняється   від   її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Частини 2 та 5 ст. 1187 Цивільного кодексу України закріплюють, шкода,    завдана    джерелом    підвищеної     небезпеки, відшкодовується  особою,  яка  на  відповідній  правовій  підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє   транспортним   засобом,   механізмом,   іншим  об'єктом, використання,  зберігання або утримання  якого  створює  підвищену небезпеку. Особа,  яка здійснює діяльність,  що є джерелом підвищеної небезпеки,  відповідає за завдану шкоду,  якщо вона не доведе,  що шкоди   було   завдано  внаслідок  непереборної  сили  або  умислу потерпілого.

Пункт 1) частини 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України встановлює, шкода, заподіяна внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, заподіяна одній особі з вини другої особи, відшкодовується винною  особою.

Тобто, у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

Таким чином,  умовами виникнення зобов'язань по відшкодуванню шкоди, заподіяної майну фізичної або юридичної особи, є:

-          виникнення шкоди;

-          протиправні дії або бездіяльність, якою створена загроза заподіяння шкоди;

-          причинний зв'язок між протиправною дією чи бездіяльністю та шкодою;

-          вина.

Частиною 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України закріплено, юридична  або  фізична  особа  відшкодовує шкоду,  завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Інститут збитків та інститут відшкодування матеріальної шкоди абсолютно різні за своєю правовою природою, регулюються різними главами Цивільного кодексу України, по різному доводяться та мають різні умови та порядок їх відшкодування.

Так, обов'язок по відшкодуванню збитків, з огляду на приписи ст. 22 Цивільного  кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України,  виникає внаслідок порушення учасником господарських відносин господарського зобов'язання  або установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності.

Умови та порядок відшкодування збитків закріплений в ст. 226 Господарського кодексу  України.

Учасник господарських відносин,  який вчинив  господарське правопорушення,   зобов'язаний   вжити   необхідних  заходів  щодо запобігання  збиткам  у  господарській   сфері   інших   учасників господарських  відносин  або  щодо зменшення їх розміру,  а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам,  - зобов'язаний відшкодувати на  вимогу  цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі,  якщо  законом  або  договором   сторін   не   передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Сторона,  яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що  порушить  його  при   настанні   строку   виконання,   повинна невідкладно  повідомити  про  це  другу  сторону.  У  протилежному випадку ця сторона  позбавляється  права  посилатися  на  невжиття другою  стороною  заходів  щодо  запобігання  збиткам  та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.

Сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно  попереджена другою  стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і  могла запобігти  виникненню збитків своїми діями, але не зробила  цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.

Не підлягають відшкодуванню  збитки,  завдані  правомірною відмовою    зобов'язаної    сторони   від   подальшого   виконання зобов'язання.

У  разі   невиконання   зобов'язання   про   передачу   їй індивідуально   визначеної   речі   (речей,   визначених  родовими ознаками) управнена сторона має  право  вимагати  відібрання  цієї речі  (речей)  у  зобов'язаної  сторони або вимагати відшкодування останньою збитків.

У разі  невиконання  зобов'язання  виконати  певну  роботу (надати  послугу)  управнена  сторона має право виконати цю роботу самостійно або доручити  її  виконання  (надання  послуги)  третім особам,  якщо  інше  не передбачено законом або зобов'язанням,  та вимагати    відшкодування    збитків,    завданих     невиконанням зобов'язання.

Відшкодування   збитків,  завданих  неналежним  виконанням зобов'язання,  не  звільняє  зобов'язану  сторону  від   виконання зобов'язання в натурі,  крім випадків, зазначених у частині третій статті 193 цього Кодексу.

Шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, за наявності наступних умов у сукупності: виникнення шкоди; протиправні дії або бездіяльність, якою створена загроза заподіяння шкоди; причинний зв'язок між протиправною дією чи бездіяльністю та шкодою; вина.

Відшкодування збитків здійснюється поза залежністю від наявності (відсутності) вини.

Отже, позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги статтями Цивільного кодексу України, які стосуються процедур відшкодування збитків  та майнової шкоди, не визначився з предметом позову, а саме: внаслідок ДТП йому було завдано збитків чи матеріальну шкоду.

Якщо розглядати позовні вимоги в розрізі збитки – матеріальна шкода, як зазначив позивач, то позивач не довів ані  наявність у нього збитків, ані наявність матеріальної шкоди.

По-перше, лист відділу ДАІ з обслуговування адміністративної території м. Донецька та автомобільно-технічної інспекції  (вих. № 9/л-6248 від 31.08.2010), з огляду на положення ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, не може підтверджувати вину водія тролейбусу Соцького Е.В. в скоєнні ДТП та завдані матеріальної  шкоди.

Інших документів, з яких можливо вбачити вину водія тролейбусу Соцького Е.В. в завдані матеріальної шкоди, наявність протиправних дій або наявність бездіяльності водія тролейбусу, причинний зв'язок між його протиправними діями або бездіяльністю та шкодою, позивач суду не представив.

По-друге, відшкодуванню підлягають реальні збитки, яких особа вже зазнала.

Позивач суду не представив документів в підтвердження понесення збитків у розмірі 2464грн.02коп. Акт прийому-передачі виконаних робіт від 09.06.2010, висновок експерта № 817 від 10.06.2010 та кошторис (розрахунок) вартості ремонту (відновлення) не підтверджують факт того, що позивач зазнав ці збитки.

Окрім того, позивачем навіть не надані докази в підтвердження оплати вартості проведення експертизи в сумі 350,00грн.

Посилання позивача на відповідь відповідача на претензію, як на один із доказів в обґрунтування позовних вимог, суд до уваги не приймає, оскільки  відповідь на претензію не є належним доказом в підтвердження викладених в позовній заяві обставин, а носить характер лише досудового врегулювання спірних питань.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про недоведеність та про невизначеність позовних вимог, тому відмовляє в їх задоволенні у повному обсязі.

          Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

          На підставі  вищенаведеного, згідно ст. ст. 22, 1166, 1172, 1187, 1188 Цивільного кодексу України, ст. ст. 224, 225, 226 Господарського кодексу України, керуючись  ст. ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, суд

В  И  Р  І  Ш  И  В :

В позовних вимогах відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” м. Київ в особі філії – Донецьке обласне управління „Державний ощадний банк України” м. Донецьк до комунального комерційного підприємства Донецької міської ради „Донелектроавтотранс” м. Донецьк про стягнення 2814грн.02коп., у тому  числі матеріальні збитки в розмірі  2464грн.02коп., завдані в результаті ДТП, витрати на проведення автотоварознавчої експертизи в сумі 350грн.00коп., відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня  підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, або в касаційному порядку після його перегляду в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                               Бойко І.А.                               

Вик. Тимошенко О.О.

тел.: 305-68-27