Рішення

від 15.10.2009 по справі 25/243

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

25/243

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  25/243

15.10.09

За позовом    Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Україна»   

до                           Закритого акціонерного товариства  «Страхова компанія «АРМА»

про                 стягнення 23791,82 грн.              

Суддя Морозов С.М.

Секретар судового засідання   Денисенко А.В.

Представники:

від позивача:      Решодько О.Є. (довіреність №3742/4/ГО від 18.12.2008)

від відповідача:  Покровська О.Ю. (довіреність від 01.09.2009р.)

В судовому засіданні 15 жовтня 2009 року за згоди представників позивача і відповідача було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.          

Обставини справи:

Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Україна»(надалі –позивач) звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «АРМА»(надалі –відповідач) заборгованості в сумі 23791,82 грн., в тому числі частини страхового відшкодування за договором факультативного перестрахування у розмірі 22601,66 грн., пені в сумі 888,68 грн., 3% річних в сумі 106,72 грн., та інфляційні в сумі 194,96 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач свої обов'язки за договором не виконав,  не сплатив позивачу долю у страховому відшкодуванні.

Відповідач відзиву надав на позовну заяву не надав, в судовому засіданні проти позову заперечував посилаючись на порушення позивачем строків повідомлення про страхові випадки, встановлених Договором по відповідним подіям.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

23.04.2004 між позивачем та відповідачем було укладено договір про співробітництво по факультативному перестрахуванню (ретроцесії) № 02/01/04П (надалі – Договір, Договір факультативного перестрахування), предметом якого є загальні умови факультативного перестрахування ризиків, переданих (прийнятих) сторонами по договорах факультативного перестрахування, а також права і обов'язки сторін, що беруть участь у перестрахуванні (п. 1.1 Договору).

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування»страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо  захисту майнових  інтересів  громадян  та  юридичних  осіб у разі настання певних   подій   (страхових   випадків),   визначених    договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом  сплати  громадянами  та  юридичними  особами страхових   платежів  (страхових  внесків,  страхових  премій)  та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 12 Закону України «Про страхування»передбачено, що перестрахування –це страхування  одним  страховиком  (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика  (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Згідно із п. 2.1 Договору факультативного перестрахування на підставі цього договору укладаються конкретні договори престрахування окремо по кожному ризику –Ковер-ноти. Кожний Ковер-нот не залежить від умов будь-якого іншого договору перестрахування, укладеного сторонами.

У відповідності до п. 3.1 Договору факультативного перестрахування пропозиція конкретного ризику у перестрахування здійснюється у вигляді Ковер-ноту, підписаного Перестрахувальником і завіреного печаткою, що направляється Перестраховику. Згідно із п.3.7 Договору  якщо Перестраховик підписав ковер-нот, то всі умови викладені в ньому вважаються такими, що повністю задовольнили Перестраховика і були для нього цілком достатніми для визначення ступеня ризику в конкретному Ковер-ноті.

Згідно із п. 4.1.6 Договору факультативного перестрахування перестрахувальник зобов'язується сповістити перестраховика про настання страхового випадку по перестрахованому ризику протягом 2 (двох) робочих днів з моменту одержання інформації про його настання.

03.09.2007 між позивачем та  Крись Сергієм Анатолієвичем було   укладено договір   добровільного страхування наземного транспорту № 2022900/05АП (надалі –Договір страхування-1).  Відповідно  до умов   цього договору, застраховано транспортний засіб TOYOTA PRADO державний номерний знак СВ 8288 АН (надалі –ЗТЗ, ТЗ).

26.09.2007 року між позивачем (Перестрахувальник) та відповідачем (Перестраховик) було укладено договір перестрахування (Ковер-Нот) № 437/автокаско/07, відповідно до якого, позивач передав у перестрахування частину (20%) ризику, прийнятого на страхування відповідно до Договору страхування-1.

02.09.2008 сталася дорожньо –транспортна пригода за участю застрахованого ТЗ, в результаті якої останній отримав механічні ушкодження.    

Як стверджує позивач, на підставі страхового акту № 9232/08/05/26 від 10.10.2008 позивач перерахував страхувальнику страхове відшкодування в сумі 4928,00 грн.

Позивач посилається на той факт, що 04.09.2008 він листом № 1828/ГО повідомив відповідача про настання страхового випадку, однак доказів направлення вказаного листа позивачем надано не було. При цьому відповідач в судовому засіданні  заперечує факт своєчасного повідомлення позивачем про настання страхового випадку 02.09.2008.

20.02.2009 позивач направив лист № 744 з комплектом документів, в якому зазначалося, що розмір відповідальності відповідача складає 985,60 грн., а пізніше –лист № 1671 від 10.04.2009, де зазначалося, що розмір відповідальності відповідача складає 985,60 грн.,  однак доказів направлення вказаних листів позивачем також не надано.

06.03.2008 між позивачем та  Крижанівським Віктором Володимировичем було   укладено договір   добровільного страхування наземного транспорту № 1044132/05АП (надалі –Договір страхування-2).  Відповідно  до умов   цього договору, застраховано транспортний засіб CADILLAC Escalade, державний номерний знак ВХ 0909 АК (надалі –ЗТЗ, ТЗ).

17.03.2008 року між позивачем (Перестрахувальник) та відповідачем (Перестраховик) було укладено договір перестрахування (Ковер-Нот) № 104/автокаско/08, відповідно до якого, позивач передав у перестрахування частину (25%) ризику, прийнятого на страхування відповідно до Договору страхування-2.

28.10.2008 сталася дорожньо –транспортна пригода за участю застрахованого ТЗ, в результаті якої останній отримав механічні ушкодження.    

Як стверджує позивач, на підставі страхового акту № 12393/08/05/23 від 09.12.2008 позивач перерахував страхувальнику страхове відшкодування в сумі 6132,14 грн.

Позивач посилається на той факт, що 30.10.2008 він листом № 2781/1/ГО повідомив відповідача про настання страхового випадку, однак доказів направлення вказаного листа позивачем надано не було. При цьому відповідач в судовому засіданні  заперечує факт своєчасного повідомлення позивачем про настання страхового випадку 28.10.2008.

01.04.2009 позивач направив лист № 1496 з комплектом документів, в якому зазначалося, що розмір відповідальності відповідача складає 1533,04 грн., однак доказів направлення вказаного листа позивачем також не надано.

08.01.2008 між позивачем та  ТОВ «Союз Транс Лайн»було   укладено договір   добровільного страхування наземного транспорту № 1044052/05/23 (надалі –Договір страхування-3).  Відповідно  до умов   цього договору, застраховано транспортний засіб IVECO Trakker, державний номерний знак ВХ 0788 АС (надалі –ЗТЗ, ТЗ).

17.01.2008 року між позивачем (Перестрахувальник) та відповідачем (Перестраховик) було укладено договір перестрахування (Ковер-Нот) № 012/автокаско/08, відповідно до якого, позивач передав у перестрахування частину (14%) ризику, прийнятого на страхування відповідно до Договору страхування-3.

27.09.2008 сталася дорожньо –транспортна пригода за участю застрахованого ТЗ, в результаті якої останній отримав механічні ушкодження.    

Як стверджує позивач, на підставі страхового акту № 11114/08/05/23 від 22.12.2008 позивач перерахував страхувальнику страхове відшкодування в сумі 143622,00 грн.

Позивач посилається на той факт, що 30.09.2008 він листом № 2196/4/ГО повідомив відповідача про настання страхового випадку, однак доказів направлення вказаного листа позивачем надано не було. При цьому відповідач в судовому засіданні  заперечує факт своєчасного повідомлення позивачем про настання страхового випадку 27.09.2008.

01.04.2009 позивач направив лист № 1486 з комплектом документів, в якому зазначалося, що розмір відповідальності відповідача складає 20107,08 грн., однак доказів направлення вказаного листа позивачем також не надано.

Виходячи із вищевикладеного, матеріали справи не містять доказів направлення позивачем у строк, встановлений п. 4.1.6 Договору факультативного перестрахування, повідомлень про настання страхових випадків із застрахованими транспортними засобами, відповідальність позивача за якими перестрахована згідно із умовами Ковер-нотами № 473/авто каско/07 від 26.09.2007, № 104/автокаско/08 від 17.03.2008, № 012/авто каско/08 від 07.01.2008 позивачем не надано.

Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Оскільки п. 4.1.6 Договору факультативного перестрахування покладає на позивача обов'язок повідомити відповідача про страховий випадок, для справи мають значення лише докази такого повідомлення відповідача. Листи –повідомлення, на які посилається позивач, № 1828/ГО від 04.09.2008, № 2781/1/ГО від 30.10.2008,  № 2196/4/ГО від 30.09.2008 не містять доказів отримання їх відповідачем, оскільки не містять підпису відповідальної посадової особи, штампу чи печатки відповідача про отримання, відмітки на повідомленні про вручення поштового відправлення, тощо, і є односторонніми, а тому не мають доказового значення для справи.

У відповідності до ч.2 ст. 255 Цивільного кодексу України письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.

Позивачем не надано доказів направлення (здавання до установи зв'язку) відповідачу повідомлень про страхові випадки, які сталися із перестрахованими згідно з умовами № 473/авто каско/07 від 26.09.2007, № 104/автокаско/08 від 17.03.2008, № 012/авто каско/08 від 07.01.2008 транспортними засобами в дводенний строк з моменту одержання інформації про їх настання.

У відповідності до п. 4.4.2 Договору факультативного перестрахування відповідач має право відмовити позивачу у виплаті своєї частки страхового відшкодування, якщо позивач не виконав або неналежним чином виконав зобов'язання, передбачені положеннями Договору і конкретного договору перестрахування.  

З урахуванням викладеного, зважаючи на порушення позивачем строків повідомлення відповідача про страхові випадки (п. 4.1.6 Договору факультативного перестрахування), відповідач мав право відмовити позивачу у виплаті його частки страхового відшкодування.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись  ст.ст. 33,49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після  закінчення  десятиденного  строку з дня  його  прийняття.

Суддя                                         С.М. Морозов

                                        Дата підписання повного тексту рішення 19.10.2009р.