Рішення

від 17.01.2011 по справі 9/211

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/211

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

17.01.11 р.                                                                                    Справа № 9/211                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

при секретарі судового засідання Толкунової Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного підприємства „Науково-технологічний центр „Редуктор”, м.Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрметтранс”, м.Донецьк

про стягнення заборгованості в розмірі 40 174грн.86коп.

В засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: Ткачук О.В. – представник (за довіреністю №749 від 30.11.2010р.);

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Приватне підприємство „Науково-технологічний центр „Редуктор”, м.Київ, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрметтранс”, м.Донецьк, про стягнення заборгованості в розмірі 40 174грн.86коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 34 887грн.00коп., інфляційних витрат в розмірі 3 716грн.51коп. та 3% річних в розмірі 1 571грн.35коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на лист вих.№26/01-09 від 28.01.2009р., довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей ЯНН №290589 від 13.02.2009р., накладну №135 від 16.02.2009р., рахунок-фактуру №3387/8 від 03.10.2008р., податкові накладні №2330 від 06.10.2008р., №137 від 13.02.2009р., №146 від 16.02.2009р., претензії вих.№375 від 18.06.2009р., вих.№400 від 01.07.2010р., банківські виписки за 06.10.2008р., 13.02.2009р.

Відповідач, який належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами господарського суду заявлені вимоги не оспорив, відзив на позов не представив, в судові засідання не з'явився, тому згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №7639595 Товариство з обмеженою відповідальністю „Укрметтранс”, м.Донецьк станом на 25.11.2010р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстроване як юридична особа.

22.12.2010р. на адресу суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог вих.№787 від 15.12.2010р., відповідно до якої останній збільшив розмір позовних вимог в частині стягнення інфляційних витрат та зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення 3% річних та просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 41 526грн.70коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 34 887грн.00коп., інфляційних витрат в розмірі 5 154грн.38коп. та 3% річних в розмірі 1 485грн.32коп.

Суд розглядає позовні вимоги відповідно до наведеної заяви позивача.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст.20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача у попередньому судовому засіданні, господарський суд встановив:

За твердженням позивача, між Приватним підприємством „Науково-технологічний центр „Редуктор”, м.Київ та Товариством з обмеженою відповідальністю „Укрметтранс”, м.Донецьк досягнуто згоди про поставку на адресу останнього продукції, а саме відповідач звернувся до позивача з листом вих.№26/01-09 від 28.01.2009р. про поставку на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрметтранс”, м.Донецьк згідно договору №72/П від 03.10.2008р. редуктора Ц2Н-450-40-21 у кількості 1 штуки з оплатою 50% його вартості, відповідно до якого відповідач гарантував позивачу оплату решти суми заборгованості за поставлену продукцію на протязі 30 календарних днів з моменту отримання продукції.

Наразі, посилання відповідача у зазначеному листі на договір №72/П від 03.10.2008р. є помилковими, оскільки відповідно до наданих позивачем письмових пояснень б/н від 17.01.2011р. договір №72/П від 03.10.2008р. між сторонами не укладався та посилання відповідача на нього є помилковими.

На підставі наведеного листа, позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру №3387/8 від 03.10.2008р. на загальну суму 69 774грн.00коп.

Згідно банківських виписок за 06.10.2008р., 13.02.2009р. відповідач сплатив позивачу 50% вартості редуктора Ц2Н-450-40-21 в розмірі 34 887грн.00коп.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За приписом ч.1 ст.206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Крім того, ст.218 Цивільного кодексу України встановлює, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

За твердженням позивача, на виконання умов домовленості останнім на адресу відповідача здійснена поставка продукції на загальну суму 69 774грн.00коп., що підтверджується накладною №135 від 16.02.2009р. та податковими накладними №2330 від 06.10.2008р., №137 від 13.02.2009р., №146 від 16.02.2009р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Фактичне отримання відповідачем товару, зазначеного у накладній №135 від 16.02.2009р. підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на вищезазначеній накладній, а також довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей ЯНН №290589 від 13.02.2009р., яка виписана на підставі рахунку-фактури №3387/8 від 03.10.2008р., а отже прийнятий відповідачем без заперечень.

Податкові накладні №137 від 13.02.2009р., №146 від 16.02.2009р. містять посилання на договір №0310.01 від 03.10.2008р., проте суд вважає, що підставою здійснення вказаної вище поставки є правовідносини сторін щодо купівлі-продажу товару за накладною №135 від 16.02.2009р. та рахунком-фактурою №3387/8 від 03.10.2008р., оскільки відповідно до письмових пояснень позивача вих.№786 від 15.12.2010р. останній зазначив про помилкове зазначення договору №0310.01 від 03.10.2008р. у наведених накладних, який ніколи сторонами не укладався. Доказів зворотного сторонами не представлено, судом не встановлено.

За приписом ст.181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч.2 п.1 ст.11 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, між сторонами виникли зобов`язувальні правовідносини у результаті фактичних дій сторін, направлених на встановлення цих правовідносин.

Отже, угода укладена між сторонами шляхом підписання вищезазначеної накладної відповідачем.

Згідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, прийнявши продукцію від позивача, у відповідача виникло зобов`язання щодо оплати отриманого товару.

Як зазначено позивачем, на момент подання позову відповідач не сплатив 50% решти вартості отримано товару в розмірі 34 887грн.00коп.

У зв`язку з несплатою боргу позивачем на адресу відповідача була направлена претензії вих.№375 від 18.06.2010р., вих.№400 від 01.07.2010р. про погашення заборгованості за поставлений товар, які, за твердженням позивача, залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Як зазначено вище, відповідач звернувся до позивача з листом вих.№26/01-09 від 28.01.2009р. про поставку на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрметтранс”, м.Донецьк редуктора Ц2Н-450-40-21 у кількості 1 штуки з оплатою 50% його вартості, який підписаний директором, головним бухгалтером та засвідчений печаткою підприємства відповідача. Виходячи з наведеного листа відповідач прийняв зобов'язання перед позивачем по сплаті решти суми заборгованості за поставлену продукцію на протязі 30 календарних днів з моменту отримання продукції.

У відповідності до матеріалів справи та виходячи з дій позивача щодо послідовності поставки продукції після 50% передоплати товару, позивач погодився поставити продукцію відповідачу з умовою оплати на протязі 30 календарних днів з моменту отримання продукції.

За приписом ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, кінцевим строком оплати отриманої відповідачем продукції за накладною №135 від 16.02.2009р.є 18.03.2009р.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається (ст.525 Цивільного кодексу України).

Аналогічно, ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Виходячи з вищенаведеного, позивач свої обов`язки за домовленістю сторін виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати отриманої продукції не виконав, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви до суду у останнього виникла заборгованість у розмірі 34 887грн.00коп.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованість в розмірі 34 887грн.00коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги Приватного підприємства „Науково-технологічний центр „Редуктор”, м.Київ щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 34 887грн.00коп. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

На ряду з зазначеним, позивач заявляє про стягнення з відповідача інфляційних витрат в розмірі 5 154грн.38коп. та 3% річних в розмірі 1 485грн.32коп.

За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного, за розрахунком позивача розмір інфляційних витрат становить 5 154грн.38коп. за період прострочення з квітня 2009р. по листопад 2010р. та розмір 3% річних становлять суму в розмірі 1 485грн.32коп. за період прострочення з 01.07.2009р. по 30.11.2010р. включно.

Перевіривши арифметичний розрахунок позивача, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 5 154грн.38коп. та 3% річних в розмірі 1 485грн.32коп. підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають пропорційному розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.11, 205, 206, 218, 509, 525, 526, 530, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 181, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

                                                             ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства „Науково-технологічний центр „Редуктор”, м.Київ до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрметтранс”, м.Донецьк, про стягнення заборгованості в розмірі 41 526грн.70коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 34 887грн.00коп., інфляційних витрат в розмірі 5 154грн.38коп. та 3% річних в розмірі 1 485грн.32коп. – задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрметтранс” (за адресою: вул. Собінова, б.160, м. Донецьк, 83054, код ЄДРПОУ 33453994) на користь Приватного підприємства „Науково-технологічний центр „Редуктор” (за адресою: вул. Пшенична, 8В, м. Київ, 03680, р/р 26003168855001 в ФРЦ ПАТ КБ „ПриватБанк”, МФО 320649, код ЄДРПОУ 23497612) суму основного боргу в розмірі 34 887грн.00коп., інфляційні витрати в розмірі 5 154грн.38коп., 3% річних в розмірі 1 485грн.32коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 415грн.27коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн.00коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 17.01.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя                                                               Марченко О.А.                               

Повне рішення складено 24.01.2011р.