Рішення

від 20.01.2011 по справі 10/18пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/18пн

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

20.01.11 р.                                                                                    Справа № 10/18пн                               

за позовом: Спільного підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю „Укрестмаркінвест”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 19377931

до відповідача: Комунального підприємства „Бюро технічної інвентарізації м.Донецька”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 03336670

за участю третьої особи 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Донецької міської ради, м.Донецьк, ЄДРПОУ 04052844

за участю третьої особи 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: виконавчого комітету Донецької міської ради, м.Донецьк, ЄДРПОУ 04052844

про визнання права власності

Суддя  Любченко М.О.

Представники:

від позивача: Синєгуб С.П. - ген. дир.

від відповідача: Ковальова Н.С. - по дов.

від третьої особи 1: Снєгірьов О.М. - по дов.

від третьої особи 2: Снєгірьов О.М. - по дов.

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Спільне підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю „Укрестмаркінвест”, м.Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації м.Донецька”, м.Донецьк про визнання права власності на будівлю виробничого призначення (литера Б-2) загальною площею 256,5 кв.м, яка розташована за адресою: м.Донецьк, вул.Купріна, 117.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на наявність у нього права користування земельною ділянкою, на якій Спільним підприємством у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю „Укрестмаркінвест” самовільно проведено реконструкцію спірного нерухомого майна, а також на відсутність з його боку будь-яких порушень прав інших осіб.

Відповідач у відзиві №01-3/108 від 19.01.2011р. проти позовних вимог заперечив з огляду на те, що до повноважень Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації м.Донецька” віднесено лише здійснення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, внаслідок чого вказана юридична особа не є належним відповідачем по цій справі.

Ухвалою суду від 27.12.2010р. до участі у справі залучено в якості третьої особи 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Донецьку міську раду, м.Донецьк та у якості третьої особи 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача виконавчий комітет Донецької міської ради, м.Донецьк.

Третя особа 1 та третя особа 2 надали письмові пояснення №01/15-134 від 20.01.2011р., у яких зазначили, що позивачем не доведено наявності обставин, з якими закон пов'язує можливість визнання в судовому порядку права власності на самовільно збудоване нерухоме майно.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та третіх осіб, господарський суд встановив:

Згідно із ст.86 Цивільного кодексу Української РСР (приймаючи до уваги, що відносини стосовно набуття права власності на майно за договором виникли під час дії цього кодексу) право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

10.02.1999р. між Відкритим акціонерним товариством „Спеціальне ремонтно-будівельне та монтажно-налагоджувальне підприємство „Донецьккомунекологія” та позивачем був укладений договір купівлі-продажу нежитлового приміщення – складу фарб, загальною площею 53,1 кв.м, розташованого по вул.Купріна, 117 в м.Донецьку.

Внаслідок укладання вказаного договору на реєстраційному свідоцтві Комунальним підприємством „Бюро технічної інвентаризації м.Донецька” зроблено відповідний запис про перехід права власності (арк.с.24).

За висновками суду, набуття позивачем права власності на нежитлове приміщення по вул.Купріна, 117 в м.Донецьку за договором купівлі-продажу від 10.02.1999р. відповідає підставам, передбаченим ст.41 Конституції України і ст.128 Цивільного кодексу Української РСР, та передбачає наявність у позивача, як власника нерухомого майна, відповідних повноважень щодо  володіння, користування та розпорядження своєю власністю, в тому числі, стосовно проведення реконструкції об'єкта, його переобладнання та перебудови.

Як встановлено судом,  на підставі рішення Донецької міської ради №14/24 від 31.01.1998р. „Про делегування повноважень виконкому міськради  по переданню, вилученню, наданню та продажу земельних ділянок, припиненню права користування або права власності земельними ділянками” виконавчим комітетом Донецької міської ради було прийнято рішення №566/9 від 27.12.2000р. про надання позивачу в оренду строком на 10 років земельної ділянки із забудованих земель міської ради.

25.01.2001р. між позивачем та третьою особою 2 було укладено договір оренди земельної ділянки, який 25.01.2001р. посвідчено приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Крамовою І.Р. та 20.02.2001р. зареєстровано у Донецькій міській раді, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за №А/5-39.

За змістом п.п.1.1 вказаного договору виконавчий комітет Донецької міської ради  надав, а Спільне підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю „Укрестмаркінвест” прийняло у строкове платне користування земельну ділянку, що знаходиться на території Кіровського району м.Донецька по вул.Купріна, 117, площею 296 кв.м. із забудованих земель міської ради.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що внаслідок укладання договору оренди земельної ділянки від 25.01.2001р. позивач став законним користувачем у розумінні норм ст.ст.8, 24 Земельного кодексу України від 18.12.1990р. земельної ділянки в Кіровському районі м.Донецька, та у відповідності до п.п.1, 5 ч.1 ст.39 Земельного кодексу України від 18.12.1990р. набув право самостійно господарювати на землі, зводити житлові, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди.

Як вказує позивач, на наданій в оренду земельній ділянці, в процесі господарської діяльності без відповідних дозвільних документів Спільним підприємством у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю „Укрестмаркінвест” господарським розрахунковим способом та з залученням власних працівників було проведено реконструкцію придбаного за договором купівлі-продажу від 10.02.1999р. нерухомого майна, внаслідок чого збільшилась площа об'єкту нерухомості та його цільове призначення. Викладені обставини повністю підтверджуються даними технічного паспорту на виробничий будинок, який складений Комунальним підприємством „Бюро технічної інвентаризації м.Донецька” (інвентаризаційна справа №6/26518).

Проведення в процесі власної господарської діяльності реконструкції і переобладнання приналежного майна у світлі гарантій щодо здійснення права власності, його непорушності та визначеності підстав для його припинення, встановлених законодавством, не мало і не могло мати своїм наслідком припинення або обмеження прав власності позивача на придбане майно з урахуванням його перебудови.

Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України „Про планування і забудову територій” замовник, що має намір забудови належної йому на праві власності або користуванні земельної ділянки, або уповноважена ним особа звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування із заявою (клопотанням) щодо намірів забудови земельної ділянки, в якій зазначаються призначення будівлі, споруди та орієнтовні характеристики забудови.

Згідно з вимогами ч.ч.1, 2, 17 ст.29 вказаного Закону України дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право замовника та підрядника на виконання підготовчих (якщо підготовчі роботи не були виконані раніше відповідно до дозволу на виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.

Здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом

За поясненнями позивача, які з боку відповідача та третіх осіб спростовані не були, відповідного дозволу на виконання будівельних робіт по реконструкції будівлі виробничого призначення (литера Б-2) загальною площею 256,5 кв.м, яка розташована за адресою: 83112, м.Донецьк, вул.Купріна, 117, позивачем отримано не було.

Таким чином, за висновками суду, враховуючи приписи ч.17 ст.29 Закону України „Про планування і забудову територій” проведене позивачем будівництво будівлі виробничого призначення, є самочинним будівництвом.

Згідно з вимогами ч.ч.1, 2 ст.376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

При цьому, відповідно до ч.3 ст.376 вказаного Кодексу право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Одночасно, за приписами ч.5 вказаної статті на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Виходячи зі змісту положень ст.376 Цивільного кодексу України, загальне правило ч.2 ст. 376 вказаного Кодексу встановлює, що сам по собі факт здійснення особою самочинного будівництва нерухомого майна не призводить до виникнення у такої особи права власності на це майно, за винятком випадків, передбачених частинами 3 та 5 цієї статті, але виключно за рішенням суду, набуття чинності яким і призводить до виникнення права власності.

З урахуванням вимог ч.5 ст.376 Цивільного кодексу України необхідними умовами для визнання у судовому порядку права власності на самочинно збудоване майно є наявність у позивача права власності (користування) на земельну ділянку, а також встановлення того факту, що самочинне будівництво не порушує прав інших осіб.

Як встановлено судом, позивач з моменту укладення договору оренди земельної ділянки від 25.01.2001р. та до цього часу є користувачем земельної ділянки.

Одночасно, згідно з ч.4 ст.376 Цивільного кодексу України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Відповідних доказів, які б підтверджували наявність заперечень третьої особи 1 (яка здійснює повноваження власника земельної ділянки) проти права власності позивача  на будівлю виробничого призначення (литера - Б) загальною площею 256,5 кв.м, яка розташована на земельній ділянці загальною площею 296 кв.м. за адресою: 83112, м.Донецьк, вул.Купріна, 117, до матеріалів справи не надано.

Зокрема, у матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності звернень третьої особи 1 до позивача, до суду з вимогою щодо знесення самочинного будівництва, усунення припущених порушень прав інших осіб внаслідок здійснення цього будівництва. Відповідно до змісту письмових пояснень №01/15-134 від 20.01.2011р., у Донецької міської ради та виконавчого комітету Донецької міської ради також не має інформації про порушення позивачем прав третіх осіб.

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо відсутності порушень прав інших осіб під час проведення спірного самочинного будівництва Спільним підприємством у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю „Укрестмаркінвест”.

Крім того, згідно з наданим до матеріалів справи висновком експертно-технічного дослідження №20/12-1 від 20.12.2010р., який складено Державним підприємством „Судовий будівельно-експертний центр” (ліцензія серії АВ №195335, видана Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України строком з 22.12.2006р. по 22.12.2011р.), будівля виробничого призначення (літера Б-2) загальною площею 256,5 кв.м відповідає діючим будівельним нормативним правилам. При цьому, основні будівельні конструкції будівлі знаходяться в задовільному технічному стані та не несуть загрози руйнування, об'єкт нерухомого майна придатний для подальшої безпечної експлуатації за своїм функціональним призначенням та не має загрози руйнування,  застосовані будівельні матеріали та конструкції відповідають вимогам санітарного законодавства та не здійснюють негативного впливу на здоров'я населення та шкідливого впливу на навколишнє середовище. За характеристикою матеріалів та конструкцій спірна будівля відноситься до другого ступеню вогнестійкості (згідно додатку ДБН В 1.1-7-2002р. „Пожежна безпека об'єктів будівництва”).

За приписом ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з того, що згідно з ліцензією серії АВ №195335, яку видано Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Державному підприємству „Судовий будівельно-експертний центр” надано право обстеження і оцінювання технічного стану будівельних конструкцій, суд приймає до уваги вказаний вище висновок як доказ дотримання позивачем будівельних норм і правил при будівництві спірного об'єкту.  

Заперечення відповідача проти позову з огляду на те, що останній заявлений до  Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації м.Донецька”, яке не оспорює право власності позивача, суд до уваги не приймає, враховуючи наступне:

За змістом ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства,  установи,  організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно із ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.16 вказаного Кодексу та ч.2 ст.20 Господарського кодексу України способом захисту прав та інтересів може бути, в тому числі, визнання права.

Таким чином, позов про визнання права власності - це недоговірна вимога про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не поєднане з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод, не пов'язаних з позбавленням володіння.

За висновками суду, виходячи зі змісту ч.3 ст.376 Цивільного кодексу України, звернення до суду  з вимогами про визнання права власності визнано законодавцем як єдиний можливий спосіб узаконення самочинного будівництва. При цьому, у такому випадку рішення суду опосередковує не захист вже наявного у особи права власності, а виступає саме правостворюючим чинником, що випливає із ч.5 ст.11 цього Кодексу, та  направлено на захист майнових, охоронюваних законом інтересів Спільного підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю „Укрестмаркінвест”, як особи, що на наданій в оренду земельній ділянці провела реконструкцію належного на праві власності майна.

Одночасно, відповідно до ч.1 ст.6 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” систему органів державної реєстрації прав становить спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань державної реєстрації прав - Міністерство юстиції України, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, та його територіальні органи, які є органами державної реєстрації прав.

За змістом ст.8 вказаного Закону України до функцій органів державної реєстрації прав віднесено, зокрема, проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень або відмова у такій реєстрації.

Відповідно п.3 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення” Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” та інших законодавчих актів України” до 1 січня 2012 року державна реєстрація, зокрема, права власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках, проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації.

Згідно з п.18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/98 від 31.01.2001р. „Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом” до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації, останні можуть бути відповідачами у таких справах.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що спірний об'єкт збудований на земельній ділянці, користувачем якої є позивач, відсутність будь-яких доказів порушення прав інших осіб, а також враховуючи відповідність спірної будівлі діючим будівельним, санітарним, протипожежним нормативним правилам, позовні вимоги про визнання права власності на будівлю виробничого призначення (литера - Б) загальною площею 256,5 кв.м, яка розташована за адресою: 83112, м.Донецьк, вул.Купріна, 117, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Клопотання №01/15-133 від 20.01.2001р. третіх осіб щодо залучення до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Донецької області судом залишено без задоволення як безпідставне. Зокрема, за висновками суду, відповідачем не визначено, в якості якої саме третьої особи вказана особа має бути залучена до участі у справі, яким чином рішення суду по цій справі впливає на права та обов'язки останньої.

Враховуючи, що на момент звернення позивача до суду у останнього були відсутні правоустановчі документи на спірне майно, за висновками суду, з боку відповідача не було припущено будь-яких неправильних дій, внаслідок яких виник спір по цій справі. Таким чином, у відповідності із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на позивача повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

                                                            ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Спільного підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю „Укрестмаркінвест”, м.Донецьк до Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації м.Донецька”, м.Донецьк задовольнити повністю.

Визнати право власності Спільного підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю „Укрестмаркінвест”, м.Донецьк на будівлю виробничого призначення (литера - Б) загальною площею 256,5 кв.м, яка розташована на земельній ділянці загальною площею 296 кв.м. за адресою: 83112, м.Донецьк, вул.Купріна, 117.

У судовому засіданні 20.01.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя                                                               Любченко М.О.                               

Повне рішення складено 20.01.2011р.