Рішення

від 25.01.2011 по справі 36/2

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

36/2

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

25.01.11 р.                                                                                    Справа № 36/2                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Рассуждай С.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Електромаш”, м. Дніпропетровськ,  ідентифікаційний код 32286915

до Відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м. Краматорськ,  ідентифікаційний код 00210602

про: стягнення основного боргу в розмірі 61440грн., пені в сумі 4472,83грн., 3% річних в сумі 2454,23грн., та інфляційної індексації 7551,03грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача –  Афанасьєв Р.Г. (за довіреністю від 17.11.2010р.);

від Відповідача  –  Шульженко Л.Г. (за довіреністю №17/617-38 від 26.09.2008р.)

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався  з фіксацією у протоколах судового засідання.

Згідно із ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався з 18.01.2010р. на 01.03.2010р., коли провадження у справі в порядку ст. 79 ГПК України було зупинено та поновлено лише 30.12.2010р. з призначенням до розгляду на 11.01.2011р. та подальшим відкладанням на 25.01.2011р.

У судовому засідання 25.01.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Електромаш”, м. Дніпропетровськ (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м. Краматорськ (далі – Відповідач) про стягнення основного боргу в розмірі 61440грн., пені в сумі 2334,72грн., 3% річних в сумі 479,74грн. та інфляційної індексації в сумі 1736,28грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором постачання №654-89 від 12.08.2009р. з оплати товару, визначеного специфікацією №1 до нього, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування  інфляційної індексації, 3% річних та пені.

На  підтвердження вказаних обставин Позивач надав розрахунок позовних вимог, договір поставки  №654-89 від 12.08.2009р., специфікацію № 1 від 12.08.2009р.  та накладну №9  від 01.09.2009р. до нього, довіреність №1897 від 01.09.2009р., рахунок №22 від 01.09.2009р., листи №1-16/0909 від 16.09.2009р., №-02/1009 від 02.10.2009р., №1-02/1009 від 02.10.2009р., №1-07/1009 від 07.10.2009р., №4-28/1009 від 28.10.2009р., претензію №1-09/1109 від 09.11.2009р. з доказами надсилання та отримання.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 525, 526, 530, 536, 625, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.193  Господарського кодексу України.  

Позивачем надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.39-53, 57-71, 83-87, 103-107), а доповненням до позовної заяви №2-10/0111 від 10.01.2011р. (а.с.а.с.91-92) в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України збільшив суму позовних вимог у зв'язку із перерахуванням 3% річних, пені та інфляційної індексації за період провадження у справі, остаточно вимагаючи стягнення суми основного боргу в розмірі 61440грн., пені в сумі 4472,83грн., 3% річних в сумі 2454,23грн. та інфляційної індексації в сумі 7551,03грн., надавши відповідний розрахунок (а.с.96)

Відповідач надав відзив №17/149 від 24.01.2011р. (а.с.а.с.100,101), яким проти позову заперечив, посилаючись на прострочення кредитора з боку Позивача та ненастання строку платежу через ненадання ним разом із товаром визначених договором приналежних документів.

В перебігу розгляду справи Відповідачем також надавалися правоустановчі документи (а.с.а.с. 31,32).

Представники сторін у судовому засіданні 25.01.2011р. підтримали свою позицію, викладену письмово, вказавши на достатність наявних документів для вирішення спору.  При цьому, представник Відповідача на запитання суду підтвердила факт поставки Позивачем товару за накладною №9 від 01.09.2009р. та нездійснення його оплати.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду  докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

12.08.2009р. між Позивачем (Постачальник) та Відповідачем (Покупець) укладено договір поставки №654-89 (а.с.а.с.3-12), згідно п.п.1.1., 1.2. та 2.2.  якого Позивач зобов'язується передати в установлений строк продукцію (товар), найменування, номенклатура (асортимент), кількість, якісні та інші характеристики, ціна, строки і умови поставки якого визначаються в специфікаціях, у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити товар на умовах цього договору. Орієнтовну суму договору на момент його укладання сторони визначили в сумі 1000000грн., зазначивши, при цьому, в п. 2.3. договору, що ціни за договором вказані з урахуванням ПДВ.

Розділом 3 договору сторони встановили умови щодо якості продукції, визначивши в п. 8.1. що її приймання за кількістю здійснюється у відповідності з кількістю, вказаною  в рахунку  і накладній, а за якістю – у відповідністю до даних сертифіката якості (паспорту, сертифіката відповідності або іншого документу про якість продукції) і вимогами нормативних документів на цю продукцію (ГОСТ, ДСТУ, ТУ).

Згідно п. 5.1. договору строк та умови поставки товару зазначаються у специфікаціях, а відповідно до п. 5.2. датою поставки товару вважається дата його вручення Покупцеві з доданням пакету документів, визначених п. 6.1. договору, а саме – рахунок, сертифікат якості (паспорт, технічний паспорт, сертифікат відповідності), накладну, податкову накладну. Факт передачі товару і документів оформлюється актом приймання-передачі.

Відповідно до п. 6.2. договору якщо на момент передачі продукції якісь документи відсутні, вони мають бути надані протягом 2-ох календарних днів після передачі продукції, а у разі не надання документів впродовж такого строку Постачальник оплачує Покупцеві за кожен день прострочення пеню у розмірі 0,1% від вартості товару, поставлено без вказаних документів (п.6.3.).

Пунктом 8.2 договору сторони узгодили можливість застосування Інструкцій П-6 та П-7, а в п.8.5. визначили, що приймання продукції за кількістю, якістю та комплектності може здійснюватися отримувачем без додаткового погодження сторін. При цьому документи, складені представником вантажовідправника – акти про приймання, рекламаційні акти, протоколи відбору проб чи зразків, інші документи будуть вважатися належними доказами фактичної кількості, якості та/або комплектності поставленої продукції при виникненні будь-яких пов'язаних із цим спорів між Покупцем та Постачальником.

Положеннями п. 9.3. визначено, що покупець здійснює оплату за поставлену продукцію протягом 10 календарних днів від дня поставки продукції і отримання рахунку на оплату, якщо інше не передбачено специфікацією.

Розділом 10 договору сторонами визначена відповідальність за порушення зобов'язань, у тому числі:

- за прострочення поставки або недопоставку продукції постачальник сплачує покупцеві неустойку у розмірі 10% вартості непоставленої в строк  продукції (п.10.1);

- якщо поставлена продукція не відповідає за якістю стандартам, технічним умовам, іншій документації, зразкам або умовам договору, а також якщо поставлена некомплектна продукція, постачальник оплачує покупцеві штраф в розмірі 30% вартості продукції неналежної якості або некомплектної (п. 10.3.);

- при несвоєчасній оплаті поставленої продукції покупець оплачує постачальнику пеню в розмірі 0,04% суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ (п.10.5).

12.08.2008р. сторони підписали специфікацію № 1 (а.с.13) до договору поставки, якої визначили товар, необхідність його прийняття за паспортом, кількість, вартість, ціну, порядок  і строк постачання (протягом 15 днів після підписання специфікації СРТ м. Краматорськ), та встановили умови оплати – протягом 10 днів за фактом постачання.

На виконання зобов'язань з поставки товару, визначеного вказаною специфікацією, Позивачем Відповідачу в особі уповноваженого представника (а.с.15) був переданий товар на загальну суму 61440грн. разом із ПДВ згідно із накладною  №9 від 19.09.2009 (а.с.14). На суму здійсненого постачання Позивачем було виписано рахунок-фактура 3 22 від 01.09.2009р. (а.с.160., у зв'язку із несплатою якого Позивач в подальшому складав листи-вимоги про сплату №1-16/0909 від 16.09.2009р., №-02/1009 від 02.10.2009р., №1-02/1009 від 02.10.2009р., №1-07/1009 від 07.10.2009р., №4-28/1009 від 28.10.2009р. (а.с.а.с.17-21), а через ігнорування останніх – звернувся до Відповідача з претензією №1-09/1109 від 09.11.2009р. (а.с.22), яка була отримана 13.11.2009р. (а.с.23).

Не отримавши задоволення претензійних вимог, позивач звернуся до суду з розглядуваним позовом, збільшивши доповненням до позовної заяви №2-10/0111 від 10.01.2011р. (а.с.а.с.91-92) в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України суму позовних вимог, остаточно вимагаючи стягнення суми основного боргу в розмірі 61440грн., пені в сумі 4472,83грн., 3% річних в сумі 2454,23грн. та інфляційної індексації в сумі 7551,03грн., надавши відповідний розрахунок (а.с.96).

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві №17/149 від 24.01.2011р. (а.с.а.с.100,101), ухилившись від підписання (з зауваженнями або без) акту звірення  розрахунків (а.с.104), складеного та надісланого (а.с.а.с.103, 105) Позивачем на виконання вимог суду.

З довідки №5-10/0111 від 10.01.2011р. (а.с.107) за підписом керівника Позивача вбачається, що в перебігу розгляду справи грошові зобов'язання Відповідачем не погашалися, що підтвердив представник останнього у судовому засіданні 25.11.2011р.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 20.10.2010р. у справі №11/34пд (а.с.а.с.83,84), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду  від 07.12.2010р. (а.с.а.с.85-87), відмовлено у задоволені позовних вимог Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь” до    Товариства з обмеженою відповідальністю „Електромаш” про визнання договору поставки №654-89 від 12.08.2009р. недійсним. При цьому, судом було встановлений факт отримання Покупцем визначеного у специфікації №1 товару.  

Суд розглядає справу в контексті вимог, викладених у доповненнях до позовної заяви №2-10/0111 від 10.01.2011р., оскільки відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України до прийняття рішення у справі позивач управнений збільшувати розмір вимог, а їх об'єднання в одному позові (заборгованість, пеня, 3% річних та інфляція)  цілком відповідає приписам ст. 58 цього Кодексу, оскільки вони пов'язані підставами виникнення та поданими доказами (порушення грошових зобов'язань за договором).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги розглядувані Позивача до Відповідача  такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором та застосуванні наслідків такого невиконання у вигляді стягнення пені,  інфляційної індексації та 3%.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору поставки договору поставки №654-89 від 12.08.2009р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом  з урахуванням приписів  законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму.

В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір поставки №654-89 від 12.08.2009р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений  інший строк оплати товару.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином,  Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення платежу за отриманий за накладною №9 від 01.09.2009р. товару відповідно до специфікації № 1 від 12.08.2009р. – протягом 10 днів після поставки товару, тобто по 11.09.2009р. включно.

Заперечення Відповідача, викладені у відзиві №17/149 від 24.01.2011р. щодо недоведеності Позивачем факту виникнення  у Відповідача обов'язку з оплати (прострочення кредитор) судом відхиляються як доказово та юридично неспроможні, оскільки:

-          по-перше, за змістом Інструкції П-7, затвердженої Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966р., застосування якої сторони узгодили в п.8.2. договору поставки №654-89 від 12.08.2009р., приймання отриманої продукції за якістю здійснюється на підставі супроводжуючих її  сертифікатів. Як вбачається із накладної №9 від 01.09.2009р. продукція були прийнята Відповідачем без жодних зауважень щодо  відсутності сертифікатів якості або відповідності та інших товарсупровідних документів, докази повідомлення про наявність претензій щодо якості, комплектності  продукції, своєчасності її постачання або надання супроводжуючих документів згідно п.п. 6.3., 10.1, 10.3 договору Відповідачем всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не надано.

-          по-друге, посилання на ненадання доказів передачі визначених п.п. 6.1. та 6.2. документів, відсутність яких унеможливлює підтвердження самого факту поставки, до уваги не приймається як з огляду на не покладання обов'язку з плати у залежність від надання таких документів за змістом специфікації №1, умови якої мають перевагу перед умовами договору за змістом його  п.п. 1.2. та  9.3.,  так і з огляду на надані у судовому засіданні пояснення представника Відповідача щодо підтвердження факту поставки товару за накладною №9  від 01.09.2009р.;

-          по-третє, факт постачання Позивачем  на користь Відповідача товару на суму стягуваної заборгованості є преюдиціальним у розумінні ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, адже встановлений в межах справи №11/34пд.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599  Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, Відповідачем не були виконані грошові зобов'язання із сплати отриманого товару. Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч.1 ст. 612 цього Кодексу.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу з урахуванням інфляційної індексації та 3% річних від простроченої суми за весь період прострочення.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед Позивачем за поставлений товар підтверджується матеріалами справи, Відповідачем не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсягу:

-          заборгованість  – у сумі 61440грн.,

-          3% річних - в сумі 2454,23грн.,

-          інфляційна індексація -  в сумі 7551,03грн.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі – сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати поставленого товару сформульована безпосередньо у п. 10.5. договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, суд, здійснивши перевірку наданого Позивачем розрахунку з урахуванням обмеження щодо розміру ставки за ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”  та граничного періоду нарахування, визначеного ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України 6-місячним строком, починаючи з 22.08.2008р., вважає за можливе задоволення вимог відносно пені повністю  -  в сумі 4472,83грн. (вимоги не перевищують розміру пені, який може бути нарахований за визначений Позивачем строк).

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача на користь Позивача

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4-2 - 4-6, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Електромаш”, м. Дніпропетровськ (ідентифікаційний код 32286915) до Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м. Краматорськ (ідентифікаційний код 00210602) про стягнення основного боргу в розмірі 61440грн., пені в сумі 4472,83грн., 3% річних в сумі 2454,23грн. та інфляційної індексації 7551,03грн. задовольнити у повному обсягу.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м. Краматорськ (ідентифікаційний код 00210602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Електромаш”, м. Дніпропетровськ (ідентифікаційний код 32286915) основний борг в розмірі 61440грн., пеню в сумі 4472,83грн., 3% річних в сумі 2454,23грн. та інфляційну індексацію 7551,03грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м. Краматорськ (ідентифікаційний код 00210602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Електромаш”, м. Дніпропетровськ (ідентифікаційний код 32286915)  державне мито в розмірі 759,18грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 25.01.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст  рішення складено та підписано 31.01.2011р.

Суддя                                                               Попков Д.О.