Постанова

від 24.03.2011 по справі 36/2

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

36/2

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

21.03.2011 р.                      справа №36/2

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Геза  Т.Д.

суддів:

при  секретарі:Будко Н.В., Приходько І.В.

Казімір Л.Р.

за участю представників сторін:

від позивача:не з'явились

від відповідача:

не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуВідкритого акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» м. Краматорськ Донецької області

на рішення  господарського суду

Донецької області

від25.01.2011 року

по справі№36/2

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромаш» м. Дніпропетровськ

до

Відкритого акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» м. Краматорськ Донецької області

предмет спорустягнення  заборгованості за договором поставки №654-89 від 12.08.09р. в сумі 75 918грн. 09коп., з якої: основний борг у сумі 61 440грн., пеня в сумі          4 472грн. 83коп., інфляційні у сумі 7 551грн. 03коп., 3% річних у сумі 2 454грн. 23коп.  (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог №2-10/0111 від 10.01.11р.)

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Електромаш» м. Дніпропетровськ (далі по тексту –ТОВ «Електромаш») звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» м. Краматорськ Донецької області (далі по тексту –ВАТ  «Енергомашспецсталь») про стягнення  заборгованості за договором поставки №654-89 від 12.08.09р. в сумі 75 918грн. 09коп., з якої: основний борг у сумі 61 440грн., пеня в сумі 4 472грн. 83коп., інфляційні у сумі                         7 551грн. 03коп., 3% річних у сумі 2 454грн. 23коп.  (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог №2-10/0111 від 10.01.11р.).

Рішенням господарського суду Донецької області від 25.01.11р. по справі №36/2 позовні вимоги задоволені частково.

Господарський суд, дослідивши докази матеріалів справи, дійшов до висновку, що позивачем доведено факт виконання перед відповідачем своїх зобов'язань, за договором поставки №654-89 від 12.08.09р. з поставки товару узгодженого в специфікації на загальну суму 61 440грн., що підтверджується доказами матеріалів справи. Відповідач доказів перерахування позивачу боргу у сумі 61 440грн. суду не надав, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 61 440грн. визнані судом обґрунтованими, і  задоволені.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 4 472,83грн. за період з 12.09.09р. по 12.03.10р., нарахованої відповідно до п.10.5 договору поставки №654-89 від 12.08.09р., визнані судом обґрунтованими, тому задоволені у повному обсязі.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 2 454,23грн. за період з 12.09.09р. по 10.01.11р. та  інфляційних в сумі 7 551,03грн. за період з вересня 2009р. по листопад 2010р., нараховані відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, визнані судом першої інстанції обґрунтованими, тому задоволені у повному обсязі.

ВАТ «Енергомашспецсталь» звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Донецької області від 27.01.11р. по справі №36/2, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «Енергомехкомплект» відмовити у повному обсязі.

Скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що у нього не виникло зобов'язання з оплати отриманого товару, оскільки позивач не виконав свого обов'язку по передачі разом  з товаром  документів, передача яких передбачена п.6.1 договору поставки №654-89 від 12.08.09р.

Заявник апеляційної скарги вважає, що оскільки строк оплати товару, поставленого позивачем за Специфікацією №1 не настав, тому суд першої інстанції безпідставно стягнув  з  відповідача штрафні санкції за прострочку оплати товару.

ТОВ «Електромаш» у відзиві на апеляційну скаргу просить  рішення   господарського  суду  Донецької  області від  25.01.11р. по  справі №36/2 залишити без змін, апеляційну скаргу  залишити  без задоволення.

Позивач у відзиві вказує на те, що документи, передача яких передбачена п.6.1 договору поставки №654-89 від 12.08.09р., були передані відповідачу разом з товаром. Відповідач не звертався до позивача з претензіями щодо неотримання документів на товар.

Представник позивача у судове засідання не з'явився.

Представник заявника апеляційної скарги у  судове  засідання  21.03.11р. не з'явились. Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове  повідомлення з відміткою про отримання 23.02.11р. поштового   відправлення з відповідною ухвалою суду, яке  знаходиться у матеріалах справи. Про наявність поважних причин  неявки  у судове засідання апеляційної інстанції уповноваженого  представника заявник апеляційної скарги суд не повідомив, своїми  правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Враховуючи те, що ухвалою суду від 17.02.11р. про порушення апеляційного провадження явка сторін не була визнана обов'язковою  та те, що апеляційна інстанція, відповідно до ст. 101 Господарського процесуального  кодексу України, переглядає  справу за наявними  в  ній  доказами і не зв'язана доводами апеляційної скарги, судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу ВАТ «Енергомашспецсталь» за відсутністю представників сторін.

Відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України  складено протокол.

Дослідивши докази матеріалів справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції  встановила.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.08.09р. сторони уклали договір поставки №654-89, згідно якого постачальник (позивач) зобов'язався передати у встановлений строк продукцію (товар) у власність покупця, а покупець (відповідач) зобов'язався відповідно до умов даного договору прийняти цю продукцію (товар) та оплатити її.

Пунктом 1.2 договору поставки №654-89 від 12.08.09р. передбачено, що найменування, номенклатура (асортимент), кількість, якісні та інші характеристики продукції (товару), її ціна, строк та умови передачі вказуються в специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно п. 6.1 договору поставки №654-89 від 12.08.09р. постачальник зобов'язався надати покупцю одночасно з продукцією наступні документи: рахунок, сертифікат якості, податкову накладну, накладну (в накладній обов'язкове посилання на отримувача продукції).

Відповідно до п. 9.3 договору поставки №654-89 від 12.08.09р. сторони погодили, що покупець здійснює оплату за поставлену продукцію протягом 10 календарних днів від дня поставки продукції та отримання рахунку на оплату, якщо інше не передбачено  специфікацією.

З матеріалів справи вбачається, що позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що згідно специфікації №1 від 12.08.09р. та накладної №9 від 01.09.09р., доданих до позову, поставив відповідачу продукцію на загальну суму  61 440грн.

Позивач стверджує, що продукція була отримана представником відповідача на підставі довіреності №1897 від 01.09.09р., яка була видавав провідному економісту ОМТСиО  Нелюбову О.Л. на отримання від ТОВ «Електромаш» цінностей за договором №654-89 від 12.08.09р.

На суму поставленої продукції згідно накладної №9 від 01.09.09р., як зазначає позивач, було виписано рахунок №22 від 01.09.09р. на загальну суму 61 440грн.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вбачається з специфікації №1 від 12.08.09р. до спірного договору поставки №654-89 від 12.08.09р., сторони встановили умови здійснення оплати: оплата по факту поставки протягом 10 днів, що також кореспондується з п. 9.3 даного договору.

У зв'язку із несплатою отриманої продукції, позивач в подальшому складав листи-вимоги про сплату №1-16/0909 від 16.09.09р., №-02/1009 від 02.10.09р., №1-02/1009 від 02.10.09р., №1-07/1009 від 07.10.09р., №4-28/1009 від 28.10.09р., які були залишені відповідачем без задоволення.

Відповідач в апеляційній скарзі вказує на те, що у нього не виникло зобов'язання з оплати отриманого товару, оскільки позивач не виконав свого обов'язку по передачі разом  з товаром  документів, передача яких передбачена п.6.1 договору поставки №654-89 від 12.08.09р.

Судова колегія звертає увагу скаржника також на те, що п. 8.2 договору поставки №654-89 від 12.08.09р. сторони погодили порядок приймання продукції по кількості та по якості згідно Інструкцій П–6 та П–7.

Таким чином, приймання товару відповідачем повинно було здійснюватися на підставі «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю»№П–6, затвердженої Держарбітражем 15.06.1965 р. зі змінами, та «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю»№П-7, затвердженої Держарбітражем 25.04.1966р. зі змінами.

Пунктом 12 Інструкції П–6 передбачено, що прийом продукції по кількості здійснюється по транспортним та супровідним документам (рахунку–фактурі, специфікації, опису, пакувальним ярликам тощо) відправника (виробника). Відсутність вказаних документів або деяких з них не призупиняє прийом продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції та в акті вказує, які документи відсутні.

Згідно п. 14 Інструкції П–7 про порядок прийняття продукції виробничо–технічного призначення і товарів народного споживання по якості прийняття продукції по якості та комплектності здійснюється в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, Основними та Особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, які посвідчують якість та комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок–фактура, специфікація тощо). Відсутність вказаних супровідних документів або деяких з них не призупиняє прийом продукції. У разі відсутності необхідних документів покупець складає акт про фактичну якість та комплектність продукції і зазначає, які документи відсутні.

Відповідачем не було надано ані суду першої, ані апеляційній інстанції доказів складання при прийманні продукції відповідного акту, та не було надано будь-яких доказів направлення письмових повідомлень іншій стороні про відсутність рахунку на оплату або податкової накладної, сертифікату якості при прийомі продукції відповідач до суду не надав. У видатковій накладній будь-які зауваження з цього приводу відсутні. Даний факт свідчить про те, що відповідач на момент прийняття товару від позивача не мав претензій як по якості продукції, так і по комплектності супровідних документів до неї.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що документи, передача яких передбачена п.6.1 договору поставки №654-89 від 12.08.09р., були передані відповідачу разом з продукцією, та відповідач не звертався до позивача з претензіями щодо неотримання документів на товар.

Крім цього судова колегія вказує на те, що з матеріалів справи вбачається, що позивач до претензії №1-09/1109 від 09.11.09р., яка була направлена на адресу відповідача 09.11.09р. та отримана ним 13.11.09р., повторно надіслав разом з претензією: рахунок №22 від 01.09.09р., копію накладної №9 від 01.09.09р., копію довіреності №1897 від 01.09.09р.  (арк. справи 22).

Факт направлення, та отримання відповідачем означених документів підтверджується поштовим повідомленням №866492, описом вкладення від 09.11.09р., поштовою квитанцією №5261 від 09.11.09р. (арк. справи 23-24).

Виходячи з того, що за спірною видатковою накладною товар був отриманий відповідачем 01.09.09р., строк оплати на день подачі позову до суду наступив та почалося прострочення виконання грошового зобов'язання по цій поставці продукції,  тому судова колегія вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу за договором поставки №654-89 від 12.08.09р. в сумі 61 440грн. правомірно задоволені судом першої інстанції.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в сумі 4 472,83грн. за період з 12.09.09р. по 12.03.10р., нарахованої відповідно до п.10.5 договору поставки №654-89 від 12.08.09р., яким передбачено що у випадку просрочки оплати Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,04% від вартості неоплаченої продукції за кожен день просрочки, але не більш подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період просрочки.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем у спірний період підтверджується матеріалами справи, та перевіривши наданий позивачем розрахунок щодо дотримання вимог  ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України судова колегія дійшла до висновку, що суд першої інстанції правомірно у повному обсязі задовольнив вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 4472,83грн.

Відповідно до частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином враховуючи те, що відповідачем не було надано як господарському, так і апеляційному суду доказів оплати заборгованості за отриманий товар, судом першої інстанції правомірно задоволені у повному обсязі позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних у сумі  7 551грн. 03коп. та  3%  річних у сумі 2 454грн. 23коп.

З урахуванням вищевикладеного судова колегія Донецького апеляційного господарського суду  дійшла до висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 25.01.11р. по справі №36/2 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, а доводи апеляційної скарги  не  спростовують висновку суду.

Рішення господарського суду Донецької області від 25.01.11р. по справі №36/2 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України   витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну  скаргу Відкритого акціонерного товариства «Енергомашспецсталь»             м. Краматорськ Донецької області залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 25.01.11р. по справі №36/2 залишити без змін.

Головуючий:          Т.Д.  Геза

Судді:          Н.В.  Будко          

          І.В.  Приходько

          Надруковано: 5 прим.

          1. позивачу

          1. відповідачу

          1. у справу

          1. ДАГС

          1. господарському  суду