Рішення

від 25.01.2011 по справі 15/267

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/267

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

25.01.11 р.                                                                                    Справа № 15/267                               

Господарський суд Донецької області  у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю багатопрофільної фірми “Астра” м. Полтава (код ЄДРПОУ 13938392)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Артемівський деревопереробний комбінат” м. Артемівськ (код ЄДРПОУ 32714153)

про стягнення попередньої оплати в сумі 9000,00 грн., інфляції в сумі 306,00 грн., 3% річних у розмірі 20,71 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю багатопрофільної фірми “Астра” м. Полтава до товариства з обмеженою відповідальністю “Артемівський деревопереробний комбінат” м. Артемівськ про стягнення попередньої оплати в сумі 9000,00 грн., інфляції в сумі 306,00 грн., 3% річних у розмірі 20,71 грн.

Ухвалою суду від 08.12.2010 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/267, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

У порушення вимог ухвал суду від 08.12.2010 р., 22.12.2010 р. відповідач в судові засідання 22.12.2010 р., 25.01.2011 р. не з'явився без повідомлення про причину неявки, витребувані документи до суду не надіслав.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення позивача та відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання. В матеріалах справи міститься витяг з ЄДР серії АД № 731647 станом на 21.12.2010 р. (запис 1), з якого вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю “Артемівський деревопереробний комбінат”, зареєстровано за адресою: 84500, Донецька область, м. Артемівськ, вул. Комсомольська, буд. 3. В позовній заяві позивач вказав фактичну адресу відповідача: 84500, Донецька область, м. Артемівськ, вул. Соборна, 1. Саме за цими адресами суд направляв відповідачу ухвали у даній справі. Факт отримання ухвал суду відповідачем підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень з ухвалами господарського суду представнику відповідача.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо  відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.  

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним:

На підставі усної домовленості сторін про купівлю–продаж без укладення письмового договору продавець (відповідач) зобов'язався передати у власність покупця товар (фанеру), а покупець (позивач) зобов'язався прийняти вказаний товар та оплатити 10% його вартості на умовах передоплати в розмірі 9000,00 грн., а залишкову вартість в розмірі 90% на загальну суму 81000,00 грн. оплатити в день передачі товару від продавця до покупця.

Продавець виставив покупцю для передоплати рахунок–фактуру № 159 від 24.09.2010 р. на суму 90000,00 грн. (завірена копія є в матеріалах справи).

Позивач свої зобов'язання стосовно передоплати за вказаним договором виконав – на підставі рахунку–фактури № 159 від 24.09.2010 р. перерахував відповідачу грошові кошти на суму 9000,00 грн. за платіжним дорученням № 973 від 24.09.2010 р. з відміткою банку про проведення платежу. Призначенням платежу в платіжному дорученні вказана оплата фанери згідно рахунку № 159 від 24.09.2010 р. Даний факт також підтверджується податковою накладною № 648 від 24.09.2010 р. Завірені копії вказаних документів містяться в матеріалах справи.

Позивач в позовній заяві стверджує, що відповідач товар, оплачений згідно усної домовленості на суму 9000,00 грн., йому не передав.

Позивач стверджує, що надіслав відповідачу лист № 145 від 22.10.2010 р. з вимогою здійснити поставку передплаченого товару згідно рахунку № 159 від 24.09.2010 р. до 27.10.2010 р. у зв'язку з тим, що в спірному усному договорі сторони не визначили конкретний строк поставки. В цьому ж листі позивач повідомив відповідача про необхідність, в разі відсутності поставки, повернути кошти, сплачені в рахунок передоплати за товар. Факт відправлення вказаного листа відповідачу позивач підтверджує витягом з журналу вихідної кореспонденції за жовтень 2010 р., в якому міститься запис під номером 1355 про відправлення 22.10.2010 р. листа відповідачу. Завірена копія витягу міститься в матеріалах справи. Будь–які інші докази вручення вказаного листа представнику відповідача або його поштового відправлення позивач до суду не надав.

Як стверджує позивач в позовній заяві, відповідач поставку передплаченого товару не здійснив, передоплату на суму 9000,00 не повернув.

Позивач направив відповідачу вимогу на повернення передоплати на суму 9000,00 грн. Факт направлення даної вимоги позивачем та отримання її відповідачем підтверджується фіскальним чеком № 7059 від 05.11.2010 р. та повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення 11.11.2010 р. представнику відповідача. Завірені копії вимоги, чеку та повідомлення додані до позову.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором, звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно ст. 642 ч. 2 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Відповідно до ст. 644 ч. 1 ЦК України якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття.

Згідно ст. 181 ч. 1 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Пропозиції відповідача укласти договір купівлі-продажу викладені у формі рахунку–фактуру № 159 від 24.09.2010 р. на оплату, адресованого позивачу, в якому містяться всі істотні умови: предмет договору, ціна та кількість товару. Факт прийняття пропозиції позивачем підтверджують дії, які засвідчують бажання укласти договір купівлі-продажу на запропонованих умовах, а саме: здійснення передоплати на суму 9000,00 грн. за платіжним дорученням № 973 від 24.09.2010 р., призначенням платежу в якому вказана оплата за фанеру згідно рахунку № 159 від 24.09.2010 р.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, у позивача виникає обов'язок оплатити товар, а у відповідача – передати товар.

Відповідно до ст. 693 ч. 2 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно вказаної норми закону у позивача виникає альтернативне право вимагати передання оплаченого товару або вимагати повернення суми попередньої оплати, що в свою чергу породжує альтернативні обов'язки у відповідача. При цьому доказуванню підлягає факт прострочення продавцем передачі попередньо оплаченого товару. Спірним усним договором купівлі–продажу строк передачі товару сторонами не визначений.

В такому випадку необхідно застосовувати загальну норму закону, передбачену ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

В якості вимоги на передачу товару позивач посилається на лист № 145 від 22.10.2010 р. Доказом направлення даного листа відповідачу вважає витяг з журналу вихідної кореспонденції за жовтень 2010 р.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу  господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Витяг з журналу вихідної кореспонденції за жовтень 2010 р. позивача суд не приймає до уваги як належний доказ фактичного відправлення поштової кореспонденції з вимогою поставити товар, тому як такий журнал засвідчує тільки факт внутрішньої реєстрації вихідної кореспонденції самим позивачем. Належним доказом відправлення поштової кореспонденції може вважатися тільки документ, виданий поштовим відділенням відправникові поштового відправлення, відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України N 1155 від 17.08.2002 р. Належним доказом фактичного вручення вказаного листа представнику відповідача може бути відповідна відмітка або запис на цьому листі про таке вручення.

Враховуючи вказані обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивач не довів факт пред'явлення вимоги щодо строку передачі товару та порушення цього строку відповідачем. Право на вимогу про повернення передоплати для позивача виникає тільки з моменту порушення відповідачем строку поставки товару. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення попередньої оплати в сумі 9000,00 грн. суд вважає необґрунтованими, тому їх відхиляє.

Додаткові позовні вимоги про стягнення інфляції та 3% річних засновані на невиконанні грошового зобов'язання по поверненню передоплати, тому також не підлягають задоволенню.

Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України покладаються на позивача у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 12; 32-34; 36; 43; 49; 75; 82-85 Господарського процесуального кодексу України,  господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 25.01.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 27.01.2011 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі  подання  апеляційної скарги рішення,  якщо його не скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                               Богатир К.В.