Рішення

від 20.01.2011 по справі 29/116

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29/116

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

20.01.11 р.                                                                                    Справа № 29/116                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Петрушенко А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Рапід”, м.Горлівка, Донецька область

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ТС Обжора”, м.Донецьк

про: стягнення заборгованості у розмірі 1044,00грн., інфляційних витрат у сумі 5,22грн., 3% річних у розмірі 2,40грн.

за участю представників:

від позивача: Биченко Є.А. директор за наказом.

                       Бойченко І.Е. – довіреність від 30.11.2010р.

від відповідача: Рибак О.С. – довіреність від 27.04.2009р.          

СУТЬ СПРАВИ:

         Товариство з обмеженою відповідальністю „Рапід”, м.Горлівка, Донецька область (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „ТС Обжора”, м.Донецьк (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 1044,00грн., інфляційних витрат у сумі 5,22грн., 3% річних у розмірі 2,40грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань щодо оплати за поставлений товар.

На  підтвердження вказаних обставин позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: накладної №672 від 22.03.2008р., вимоги №7 від 17.09.2010р., договору №456 купівлі-продажу на умовах оплати за реалізований товар від 01 березня 2007р., специфікації до договору, правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю „Рапід”.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 11, 202, 203, 204, 205, 206, 218, 509, 525, 530, 612, 625, 629, 639, 640, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 181, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 44, 49, 54, 55, 56, 57 Господарського процесуального кодексу України.

30.11.2010р. Позивачем через канцелярію суду надано належним чином засвідчену копію податкової накладної, та оригінал довідки про юридичну адресу та рахунки, довідки за підписом головного бухгалтеру та директору ТОВ „Рапід” з якої вбачається, що між ТОВ „Рапід” та ТОВ „ТС Обжора” були укладені письмовий договір №456 від 01.03.2007р. та  ряд позадоговірних (усних) правочинів, які оформлені відповідними видатковими накладними, ніяких інших письмових правочинів у вигляді єдиного документа сторонами не укладались.

21.12.2010р. Позивачем через канцелярію суду надано довідку №22 від 21.12.2010р. з детальною інформацією (розрахунок) щодо проведених заліків коштів означених вище платежів від ТОВ „ТС Обжора”, ТОВ „Рапід” , довідку №23  з доказами, що за період з 01.06.2009р. по 21.12.2010р. ТОВ  „Рапід” не мало будь-яких господарсько-фінансових взаємовідносин з ТОВ „ТС Обжора”, належним чином засвідчені копії виписок з банківського рахунку стосовно здійснених Відповідачем часткових оплат, актів звіряння взаємних розрахунків підписаних та завірених печатками з боку обох сторін.

Заявою від 21.12.2010р. №25 Позивач в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України збільшив розмір позовних вимог заявивши до стягнення суму боргу у розмірі 1044,00грн., інфляційних витрат у сумі 49,06грн., 3% річних у сумі 16,04грн.

Суд розглядає справу відносно вимог, визначених у заяві від 21.12.2010р. №25, оскільки згідно ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення збільшити розмір позовних вимог. Суд приймає таке збільшення, оскільки відповідні дії не суперечать законодавству і не порушують чиїх-небудь охоронюваних законом інтересів.

22.12.2010р. Відповідачем через канцелярію суду надано клопотання від 21.12.2010р. №б/н у якому просить провадження у справі №29/116 зупинити, враховуючи ту обставину, що предметом розгляду по справі №6/347 є стягнення заборгованості за поставлений товар відповідно до накладних та зокрема видаткової накладної №672, а предметом позову по справі №29/116 є саме стягнення нібито заборгованості в сумі 1044,00грн. яка є складовою частиною заборгованості у розмірі 47 733,69грн. та виникла з тих самих підстав що й справі №6/347, вважають неможливим подальший розгляд справи №29/116 до вирішення пов'язаною з нею іншої справи №6/347.

Крім того Відповідачем через канцелярію суду надані належним чином засвічені копії наступних документів: ухвали про порушення справи №6/347 від 03.12.2009р. за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Рапід”, м.Горлівка до Товариства з обмеженою відповідальністю „ТС „Обжора”, м.Донецьк про стягнення 47 733,69грн., позовної заяви, розрахунку суми заборгованості, правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю „ТС Обжора”.

10.01.2011р. Позивачем через канцелярію суду надано довідку №1 від 10.01.2011р. щодо стану судового провадження у господарській справі №6/347 з додатками, позовну заяву за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Рапід” до Товариства з обмеженою відповідальністю „ТС  „Обжора” про стягнення заборгованості у розмірі 47733,69грн., листа №2/11/10 по справі №6/347, заяви про зміну підстави позову по справі №6/347, постанови Донецького апеляційного господарського суду  від 20.09.2010р. по справі №4/204, ухвали господарського суду від 01.09.2010р. по справі №4/204, заперечення №2 від 10.01.2011р. на клопотання ТОВ „ТС Обжора” про зупинення провадження по справі 29/116, у якому зазначають, що у зв'язку з постійним та неодноразовим оскарженням ТОВ „ТС Обжора” різних ухвал господарського та апеляційного суду по справі №6/347, дана справа постійно зупинена, провадження по справі тривалий час не відбувається, матеріали справи фізично відсутні у господарському суді і поновлення у справі невідоме коли відбудеться.

Заявою від 10.01.2011р. №3 Позивач в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України збільшив розмір позовних вимог заявивши до стягнення суму боргу у розмірі 1044,00грн., інфляційних витрат у сумі 127,36грн., 3% річних у сумі 40,67грн.

Суд розглядає справу відносно вимог, визначених у заяві від 10.01.2011р. №3, оскільки згідно ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення збільшити розмір позовних вимог. Суд приймає таке збільшення, оскільки відповідні дії не суперечать законодавству і не порушують чиїх-небудь охоронюваних законом інтересів.

18.01.2011р. Позивачем через канцелярію суду надано довідку про юридичну адресу та рахунки Позивача.

19.01.2011р. Відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву у якому проти позову заперечує зазначають, що посилання Позивача щодо усної домовленості, відповідно якої Позивач зобов'язався поставляти на адресу ТОВ „ТС Обжора” товар а Відповідач зобов'язався прийняти та оплатити його вартість, дані твердження вважають є хибними оскільки при дослідженні правовідносин які виникли між сторонами можна прийти до висновку що 01.03.2007р. між Позивачем та Відповідачем був укладений Договір купівлі-продажу на умовах оплати за реалізований товар №456 (далі-договір). Відповідно до п.1.1 Договору №456 від 01.03.2007р. Продавець поставляє та передає Покупцю, а Покупець приймає та оплачує товар на умовах та в порядку, встановленому даним Договором. Даний договір підписаний  позивачем та скріплений його печаткою. До цього часу договір є чинним та не припинив своєї дії, іншої угоди крім вищезазначеного Договору №456 від 01.03.2007р. між сторонами не укладалось. Зазначає, що наявність письмового чинного договору повністю спростовує твердження про якісь усні домовленості. Також ствердження Позивача про поставку поза договору спростовується й умовою поставки яка зазначена у податковій накладній від 22.03.2008р. №672, а саме договір. Зазначена податкова накладна є дійсною, оформленою відповідно до вимог ст. 9 ЗУ „Про бухгалтерський  облік та фінансову звітність в Україні” а також п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку від 24.05.1995р.

Представник Позивача у судове засідання з'явився, підтримав заяву про збільшення позовних вимог.

Представник Відповідача у судове засідання з'явився, заперечив проти позову з підстав викладених у відзиві.

Суд відмовляє у задоволенні клопотання №б/н від 21.12.2010р. у якому просять провадження у справі №29/116 зупинити, враховуючи ту обставину, що предметом розгляду по справі №6/347 є стягнення заборгованості за поставлений товар відповідно до накладних та зокрема видаткової накладної №672, а предметом позову по справі №29/116 є саме стягнення нібито заборгованості в сумі 1044,00грн. яка є складовою частиною заборгованості у розмірі 47 733,69грн. та виникла з тих самих підстав що й справі №6/347, вважають неможливим подальший розгляд справи №29/116 до вирішення пов'язаною з нею іншої справи №6/347. В обґрунтування вимог клопотання Відповідачем були надані надані належним чином засвічені копії наступних документів: ухвали про порушення справи №6/347 від 03.12.2009р. за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Рапід”, м.Горлівка до Товариства з обмеженою відповідальністю „ТС „Обжора”, м.Донецьк про стягнення 47 733,69грн., позовної заяви, розрахунку суми заборгованості, правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю „ТС Обжора”.

Проте позовна заява та додані до неї матеріали не містять розшифровки стосовно того, який саме товар, по яким накладним та у якому об'ємі стягується заборгованість.

Відповідно до вимог статті 33 ГПК України,  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 ГПК України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Однак, всупереч наведеним вимогам закону, Відповідач не надав жодного доказу в обґрунтування свого клопотання, наведені обставини не дають підстав вважати, що у первинний предмет розгляду по справі №6/347 входить і заборгованість за спірний товар по справі №29/116.

До початку судового засідання надали до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази,  суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Рапід” (Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „ТС Обжора” (Відповідач) було досягнуто усну домовленість щодо поставки товару.

Позивачем  було здійснено поставку Відповідачу на загальну суму 2018,40грн., що підтверджується видатковою накладною №672 від 22 березня 2008р.

Факт поставки також підтверджується податковою накладною №672 від 22 березня 2008р. яка міститься в матеріалах справи.

Відповідачем була здійснена лише часткова оплата за поставлений товар.

17 вересня 2010р. Позивачем було направлено вимогу №7 з вимогою погасити заборгованість у розмірі 1044,00грн., докази направлення вказаної вимоги містяться в матеріалах справи (опис поштового вкладення  та квитанція а.с.46).

Проте відповідач не здійснив оплату у повному обсязі за поставлений товар, за таких обставин та у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань відповідачем позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом про стягнення заборгованості.  

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Заперечення Відповідача не приймаються судом  до уваги.

Відповідно до вимог статті 33 ГПК України,  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 ГПК України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Однак, всупереч наведеним вимогам закону, Відповідач не надав жодного доказу в обґрунтування того, що поставка здійснювалась саме у межах договору №456 ( купівлі-продажу на умовах оплати за реалізований товар) від 01 березня 2007р. від 01.03.2007р. У спірній накладній №672 від 22 березня 2008 року не зазначений договір як підстава поставки, крім того із наданої специфікації №1 до договору №456 ( купівлі-продажу на умовах оплати за реалізований товар) від 01 березня 2007р. та накладної вбачається що товар який поставлявся відповідно до специфікації та за накладною є різним. Товар, який зазначений у накладній („оберег малий Обж., оберег великий Обж., підставка для пасхальних крашанок, рушник пасхальний Обж.) не зазначений у специфікації.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України під поняттям „угода” розуміється та визнається певна дія особи, яка спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договори можуть укладатися в усній або письмовій формі (простій чи нотаріальній), якщо для відповідного договору законом не встановлено певної форми.

Виникнення і припинення цивільних прав між сторонами являється їх волевиявлення однієї сторони поставити іншій стороні продукцію за умови її оплатити.

Домовленість сторін спрямована на виконання цих зобов'язань і  тому вони порушують правові наслідки.

За цією угодою Відповідач взяв на себе зобов'язання покупця, а саме: придбати у Позивача товар за відповідну плату, а останній поставити матеріали.

Як встановлено судом Позивачем була здійснена поставка, проте Відповідач не здійснив оплату за поставлений товар у повному обсязі.

Відповідно до загальних умов виконання зобов'язання викладених в статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки нормативними актами не передбачений порядок виставлення вимоги та її форма, то суд вважає, що лист-вимога №7 від 17.09.2010р., яка направлена Відповідачу з вимогою погасити заборгованість у розмірі 1044,00грн. (докази направлення підтверджені квитанцією (а.с.46)) є вимогою погасити заборгованість. Відповідно наказу Міністерства транспорту та зв'язку України №1149 від 12.12.2007 року строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів у межах області та між обласними центрами України рахуються Д+3. Відтак 29.09.2010р. (направлення відповідачу вимоги)+3 дня +7 днів. Отже у Позивача виникло саме 10.10.2010 року право на стягнення заборгованості у розмірі 1044,00грн.

Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, суд прийшов до висновку про наявність у позивача права на стягнення заборгованості за поставлений товар.

Відтак, суд вважає за необхідне в даному випадку застосувати положення ст. 530 Цивільного кодексу України, на підставі якої зобов'язання щодо стягнення заборгованості з відповідача з моменту пред'явлення позивачем грошової вимоги.

Відповідач порушив зобов'язання, у встановлений строк оплати за поставлений товар не здійснив.

За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

  Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599  Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед позивачем підтверджується матеріалами справи, відповідачем в порядку ст.ст.4-3,33 Господарського процесуального кодексу не спростував припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом в частині суми боргу, позовні вимоги про стягнення попередньої оплати 17092,00 грн. підлягають задоволенню в повному обсягу.  

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора має сплатити, крім суми боргу, 3% річних та інфляційну індексацію.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок  в цій частині позовних вимог за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, встановив:

-          що визначена позивачем інфляційна за період з жовтня 2009 року по грудень 2010р. не перевищує розмір індексації, який може бути нарахований за вказаний період, з огляду на рекомендації Верховного Суду України, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997року №62-97р., та підлягає стягнення у розмірі зазначеному Позивачем у сумі 127,36грн.

-          Суд, перевіривши арифметичний розрахунок  позовних вимог про стягнення 3%  річних задовольняє цю вимогу за період з 14.10.2009р. по 31.01.2011р. (за 474 день) у розмірі 40,67грн.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Рапід”, м.Горлівка, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю „ТС Обжора”, м.Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 1044,00грн., інфляційних витрат у сумі 127,36грн., 3% річних у розмірі 40,67грн.  задовольнити у повному обсязі.  

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ТС Обжора” (83001, м.Донецьк, бул.Пушкіна, 25, ЄДРПОУ 33967456, р/р 26009301785819 у ГУ ПІБ в Донецькій області, МФО 334635) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Рапід” (84601, Донецька область, м.Горлівка, вул.Комсомольська, 26/12, ЄДРПОУ 32406428, р/р 26005051700183 в Донецьком  РУ КБ „Приватбанк” м.Донецька, МФО 335496) заборгованість у розмірі 1044,00грн., 3% річних у сумі 40,67грн.  , інфляційних витрат у розмірі 127,36грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ТС Обжора” (83001, м.Донецьк, бул.Пушкіна, 25, ЄДРПОУ 33967456, р/р 26009301785819 у ГУ ПІБ в Донецькій області, МФО 334635) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Рапід” (84601, Донецька область, м.Горлівка, вул.Комсомольська, 26/12, ЄДРПОУ 32406428, р/р 26005051700183 в Донецьком  РУ КБ „Приватбанк” м.Донецька, МФО 335496) компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 102,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

         У судовому засідання 20.01.11р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги – після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя                                                               Риженко Т.М.                               

    Повний текст рішення складено та підписано 24.01.11р.