Постанова

від 17.03.2011 по справі 29/116

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

29/116

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

14.03.2011 р.           справа №29/116

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Геза Т.Д.

суддів:

при  секретарі:Будко Н.В., Приходько І.В.

Казімір Л.Р.

за участю представників сторін:

від позивача:Биченко Є.А. –директор (протокол №1 загальних зборів учасників ТОВ «Рапід»від 20.02.03р.)Бойченко І.Е. –по довір. №11 від 14.03.11р.

від відповідача:

Рибак О.С. –по довір. б/н  від 27.04.09р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора»м. Донецьк

на рішення  господарського суду

Донецької області

від20.01.2011 року

по справі№29/116

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рапід»м. Горлівка Донецької області

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора»м. Донецьк

предмет спору

стягнення заборгованості за поставлений товар у сумі 1044грн., інфляційних витрат у сумі 5,22грн., 3% річних у сумі 2,40грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рапід»м. Горлівка Донецька область (далі по тексту –ТОВ «Рапід») звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора»м. Донецьк (далі по тексту –ТОВ «ТС Обжора») про стягнення заборгованості за поставлені 300 одиниць товару найменуванням «рушник пасхальний Обж»на суму 1044грн., інфляційних витрат у сумі 5,22грн., 3% річних у сумі 2,40грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати за поставлений товар згідно накладної №672 від 22.03.08р.

Рішенням господарського суду Донецької області від 20.01.11р. по справі №29/116 позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач свої зобов'язання за умовами усної домовленості виконав належним чином, здійснивши поставку товару згідно накладної №672 від 22.03.08р. в сумі 2018,40грн., що підтверджується доказами матеріалів справи. Відповідач свої зобов'язання по оплаті отриманого товару виконав частково, у зв'язку з чим неоплаченою залишилась заборгованість в сумі 1044грн. Вимогу позивача про сплату заборгованості в сумі 1044грн., залишена відповідачем без задоволення. Доказів перерахування позивачу боргу у сумі 1044грн. відповідач суду не надав, тому позовні вимоги  ТОВ «Рапід»про стягнення з відповідача боргу в сумі 1044грн. визнані судом обґрунтованими і задоволені у повному обсязі.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційніх за період з жовтня 2009 року по грудень 2010р. у сумі 127,36грн. та 3% річних за період з 14.10.09р. по 31.01.11р. у сумі 40,67грн., нараховані відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України визнані судом обґрунтованими, тому задоволені у повному обсязі.

ТОВ «ТС Обжора»звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 20.01.11р. по справі №29/116 скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заявник апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що між сторонами була досягнута усна домовленість відносно поставки товару, та безпідставно не було прийнято до уваги укладання між сторонами договору купівлі-продажу №456 від 01.03.07р.

Скаржник вважає, що наявність письмового договору спростовує твердження позивача про те, що товар на суму 1044грн. було поставлено  за усною домовленістю між сторонами.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 20.01.11р. по справі №29/116 залишити без змін.

Позивач у відзиві вказує на те, що відповідачем не надано суду доказів, в розумінні ст. 33  Господарського процесуального кодексу України, що постачання спірного товару відбулося на умовах саме письмового договору купівлі-продажу №456 від 01.03.07р.

Позивач у відзиві посилається на те, що спірний товар не є предметом договору купівлі-продажу №456 від 01.03.07р., оскільки умовами даного договору передбачено постачання товару зазначеного виключно у Специфікації. Втім, як зазначає позивач, спірний товар не міститься у переліку товарів, визначених сторонами у Специфікації.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду  у відповідності до               ст. 101 Господарського процесуального кодексу України,  на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний  господарський суд  не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість  рішення місцевого  господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України  здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Дослідивши докази матеріалів справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції  дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Скаржник в апеляційній скарзі вказує на те, що поставка відповідачем товару позивачу на суму 1044грн. відбулась саме за умовами укладеного між сторонами договору купівлі-продажу №456 від 01.03.07р., що на його думку, підтверджується доказами матеріалів справи.

Судова колегія вважає довід скаржника безпідставним виходячи з наступного.

Дійсно, як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Продавець) та відповідачем (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу №456 від 01.03.07р., за умовами якого продавець поставляє у власність покупця, а покупець приймає на оплачує товар на умовах і у порядку, визначеним цим Договором, згідно замовленню на поставку та товаросупровідної документації, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Покупець надає замовлення на поставку продавцю на підставі Специфікації, затвердженої сторонами, в якій наведений перелік (список) товарів, які поставляються по даному Договору, їх ціни. Специфікація є невід'ємною частиною цього Договору (додаток 2) (п.1.2 договору).

Позивачем до матеріалів справи надано Специфікацію №1 від 01.03.07р., в якій сторонами наведений перелік товарів, які поставляються по договору купівлі-продажу №456 від 01.03.07р. Специфікація підписана обома сторонами, без зауважень, та з відміткою з боку Покупця, що Специфікація перевірена. Підписи осіб засвідчені печаткою підприємств Покупця та Продавця.

Як вбачається з накладної №672 від 22.03.08р., на яку посилається позивач, як на підставу позовних вимог, ТОВ «Рапід»поставляє для ТОВ «Обжора»товар найменуванням «рушник пасхальний Обж»у кількості 300 одиниць.

Судова колегія звертає увагу скаржника на те, що зазначений у накладній №672 від 22.03.08р. товар найменуванням «рушник пасхальний Обж», не міститься у переліку товару, наведеного у затвердженій сторонами Специфікації  №1 від 01.03.07р., яка є невід'ємною частиною договору купівлі-продажу №456 від 01.03.07р.

В накладній  №672 від 22.03.08р., яка є підставою позову, взагалі відсутнє посилання на підставу поставки товару.

Податкова накладна №672 від 22.03.08р., в якій відображена господарська операція з продажу товару на суму 2018,40грн., на яку посилається скаржник, як на доказ поставки товару ТОВ «Обжора»на підставі  договору купівлі-продажу №456 від 01.03.07р., не містить посилань, що підставою даної господарської операції є саме договір купівлі-продажу №456 від 01.03.07р.

Крім цього, податкова накладна відображає лише податкову звітність підприємства, є підставою для нарахування сум податку, але не підтверджує, що поставка товару позивачем відповідачу відбулася саме на виконання умов договору купівлі-продажу №456 від 01.03.07р.

Відповідно до норм ст. 33 Господарського кодексу України  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла до висновку, що заявником апеляційної скарги не спростовано висновку суду першої інстанції, що постачання спірного товару позивачем відповідачу відбулося поза умовами договору купівлі-продажу №456 від 01.03.07р., а відбулося саме на виконання усної домовленості сторін.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Таким чином, судова колегія вважає, що  суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що зобов'язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов'язки, оскільки фактично укладений між ними правочин, який за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. До вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов досягнутої домовленості позивач передав відповідачу товар на загальну суму 2018,40грн. відповідно до накладної №672 від 22.03.08р., яка підписана обома сторонами без заперечень та зауважень, та підписи скріплені печатками підприємств.

Відповідач була здійснена часткова оплата за поставлений товар.

Позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу №7 від 17.09.10р. щодо погашення заборгованість у сумі 1044грн., що підтверджується доказами матеріалів справи.

Виходячи з того, що письмового договору між сторонами укладено не було, судом першої інстанції правомірно до даних правовідносин застосовані приписи ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України якою передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З огляду на те, що відповідачем не було надано як господарському, так і апеляційному суду доказів оплати заборгованості за отриманий товар, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо своєчасної та у повному обсязі оплати вартості отриманого товару та стягнуто з відповідача на користь позивача борг  у  сумі  1044грн.

Судова колегія звертає увагу на те, що в абзаці 15 сторінки 5 мотивувальної частини оскаржуваного рішення суд першої інстанції  зазначив: «Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед позивачем підтверджується матеріалами справи, відповідачем в порядку ст.ст.4-3,33 Господарського процесуального кодексу не спростував припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом в частині суми боргу, позовні вимоги про стягнення попередньої оплати 17092,00 грн. підлягають задоволенню в повному обсягу».

Апеляційна інстанція вважає, що це описка, оскільки зазначена сума не має відношення до цієї справи, а тому абзац 15 сторінки 5 мотивувальної частини підлягає виключенню з оскаржуваного рішення.

Відповідно до частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином враховуючи те, що відповідачем не було надано як господарському, так і апеляційному суду доказів оплати заборгованості за отриманий товар, судом першої інстанції правомірно в повному обсязі задоволені позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних за період з жовтня 2009 року по грудень 2010р. у сумі 127,36грн. та 3% річних за період з 14.10.09р. по 31.01.11р. у сумі 40,67грн.

З урахуванням вищевикладеного судова колегія Донецького апеляційного господарського суду  дійшла до висновку, що  рішення господарського суду Донецької області від 20.01.11р. по справі №29/116 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, а доводи апеляційної скарги  не  спростовують висновку суду.

Рішення господарського суду Донецької області від 20.01.11р. по справі №29/116 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України   витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора»                       м. Донецьк залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 20.01.11р. по справі №29/116 залишити без змін.

Виключити з мотивувальної частини рішення абзац 15 сторінки 5.

Головуючий:          Т.Д.  Геза

Судді:          Н.В.  Будко

          І.В.  Приходько          

          Надруковано: 5 прим.

          1. позивачу

          1. відповідачу

          1. у справу

          1. ДАГС

          1. господарському  суду