Рішення

від 03.02.2011 по справі 4/306

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/306

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

03.02.11 р.                                                                                    Справа № 4/306                               

Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Уханьової О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної  заяви:

за участю представників сторін:  

від позивача –  Іванова О.А. – довіреність від 29.120.2010р.,

від відповідача – не явився,

за позовом –              Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації

                                   „Дніпропетровськгаз” м. Дніпропетровськ

до відповідача -         Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий будинок

                                    „Бюро-Маркет” м. Донецьк

про стягнення 9678,71грн. безпідставно одержаних грошових коштів з урахуванням встановленого індексу інфляції, процентів за користування безпідставно одержаними коштами та 3% річних, -

СУТЬ СПОРУ:

          Позивач 23.12.2010р. заявив позовну заяву до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача 9678,71грн., з яких: 5809,94грн. – сума безпідставно одержаних грошових коштів (посилання на ст. 1212 ЦК України),  1231,71грн. – сума індексу інфляції за період з 01.01.2009р. по 17.12.2010р., 2313,15грн. – сума процентів за користування безпідставно одержаними коштами за період з 01.01.2009р. по 17.12.2010р., розрахованих з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, 341,91грн. - 3%річних, нарахованих за період з 01.01.2009р. по 17.12.2010р.

          В підтвердження позову позивач посилається на укладений між ВАТ „Дніпропетровськгаз”, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації „Дніпропетровськгаз” (відповідно до п. 1.2 нової редакції статуту, свідоцтва про державну реєстрацію серію А01 №060262 від 12.07.2010р., довідки ЄДРПОУ серії АА №251955 від 13.07.2010р.) та відповідачем договір поставки №95/08 від 14.03.2008р. з специфікацією, рахунок-фактуру №БТ-0000074 від 03.04.2008р. на суму 271561,08грн., який виписаний відповідачем для оплати, видаткові накладні №БРНТ-00072 від 11.04.2008р. на суму 62108,93грн., №БРНТ-00073 від 16.04.2008р. на суму 178024,54грн., №БРНТ-00079 від 24.04.2008р. на суму 25617,67грн., по яких переданий товар, витяг з банківського рахунку від 08.04.2008р. на суму 271561,08грн., претензію вих. №11/3-2402 від 29.10.2010р., якою відповідач повідомлений про правонаступництво позивача та вимогою повернути кошти.

          Відповідач не скористався своїм законним правом на участь в судовому засідання, про час і місце якого був належним чином повідомлений замовленою поштою.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місце проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”,  “адресат відсутній” і  т.п.,  з  урахуванням  конкретних  обставин  справи

2

можуть вважатися належними доказами виконання обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Таким же чином і повідомляється особа, якій належним чином (замовленою поштою з описом вкладення) було направлена вимога. Крім цього, судом прийнято до уваги і той факт, що як вимога кредитора, так і ухвали суду були направлені боржнику - стороні по справі (відповідачу) замовленою поштою за адресою, вказаною у довідці серії АЕ № 791045 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Господарський суд не позбавлений права вирішити спір за достатністю документів без явки представника відповідача та відсутності відзиву на позов на підставі ст. 75 ГПК України.

          Дослідивши оригінали документів, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, заслухавши пояснення представників сторін, судом -

ВСТАНОВЛЕНО:

Предметом даного спору є повернення безпідставно одержаних коштів за договором поставки №95/08 від 14.03.2008р. та нарахування на цю суму встановленого індексу інфляції, процентів за користування безпідставно одержаними коштами та 3% річних.

Відповідно до приписів ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, із господарського договору чи інших угод, передбачених законом.

За ст.180 цього ж Кодексу, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

За договором поставки №95/08 від 14.03.2008р. з специфікацією продавець (відповідач) продає, а покупець (позивач) покупає та сплачує лакофарбові матеріали в асортименті, якості згідно ГОСТ в запечатаних барабанах (п. 1.1 договору).

Оплата за товар проводиться на підставі рахунку, виставленого продавцем у вигляді 100% попередньої оплати вартості товару (п. п. 3.1, 3.2 договору).

Строк поставки – 3 дня з моменту отримання замовлення (п. 3.1 договору).

Сторонами підписана специфікація, в якій обумовлені найменування товару, його кількість, ціна та загальна вартість, яка складає 265751,14грн.

Сторонами в п. 8.1 договору визначений термін його дії – до 31.12.2008р., а у разі, якщо жодна зі сторін за 30 календарних днів до закінчення строку дії даного договору письмово не повідомить іншу сторону про бажання розірвати договір, він вважається продовженим на тих же умовах (п. 8.7 договору).

Позивачем не надано письмових доказів бажання сторін розірвати договір, тому він вважається судом продовженим відповідно до п. 8.7 договору, а посилання позивача в позовній заяві на той факт, що договір закінчив свою дію 31.12.2008р. є необґрунтованим та таким, що не відповідає матеріалам справи.

Заперечення позивача, що договір закінчив свою дію 31.12.2008р. не відповідає вимогам договору, а тому не приймається до уваги.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає виконання зобов'язань сторонами належним чином, тобто відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства і у строки, передбачені сторонами чи законом.

3

Відповідач виставив позивачу для оплати рахунок-фактуру №БТ-0000074 від 03.04.2008р. на загальну суму 271561,08грн., тобто на суму більшу, ніж узгоджена сторонами в специфікації.

Цей рахунок сплачений позивачем в повному обсязі 08.04.2008р., що підтверджується витягом з банківського рахунку, копія якого наявна в матеріалах справи.

Відповідачем поставлений позивачу товар по видатковим накладним: №БРНТ-00072 від 11.04.2008р. на суму 62108,93грн., №БРНТ-00073 від 16.04.2008р. на суму 178024,54грн., №БРНТ-00079 від 24.04.2008р. на суму 25617,67грн., всього на загальну суму 265751,14грн.ётобто на суму, яка є меншою за сплачено. Таким чином, відповідачем поставлений товар не на всю суму попередньої оплати, що є порушенням умов договору, не отовареними залишились грошові кошти на загальну суму 5809,94грн., які і просить стягнути позивач.

Згідно ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно, або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути це майно.

Під набуттям або збереженням майна мається на увазі збільшення вартості власного майна набувача, приєднання до нього нових цінностей або збереження того майна, яке за всіма законними підставами неминуче повинно було вийте зі складу його майна.

У відповідності з частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який отримав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передачі оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 11/3-2402 від 29.10.2010р., в якої вимагав повернути безпідставно набуті кошти в сумі 5809,94грн. в місячний строк.

Відповідач не відреагував на претензію, залишивши її без відповіді, не перерахував на рахунок позивача безпідставно набуті кошти в сумі 5809,94грн., а тому вимога позивача щодо стягнення в судовому порядку цієї суми є законною і такою, що належить задоволенню.

Відповідно до пункту 3 ст. 693 Цивільного кодексу України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару або повернення йому суми попередньої оплати.

З моменту пред'явлення позивачем вимоги (претензією № 11/3-2402 від 29.10.2010р.) щодо повернення безпідставно набутих коштів, у відповідача виникло перед позивачем зобов'язання.

Особливості регулювання відповідальності за порушення грошових зобов'язань у відносинах суб'єктів господарювання після 1 січня 2004року визначаються приписами статей 534,549-552 та статті 625 ЦК, статей 229-234 Господарського кодексу України та статей Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

З огляду на зміст статей 534,549 та частини 2 статті 625 ЦК правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто прострочення у виконанні зобов'язання сплатити гроші, є не лише обов'язок боржника повернути суму основного боргу, а й сплатити додаткову суму, що обраховується як добуток від суми основного боргу на індекс інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

4

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, починаючи з семиденного строку пред'явлення позивачем претензії, тобто з 06.11.2010р., так як до пред'явлення позову щодо стягнення 3%річних та інфляції фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед кредитором.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, що складає 17,43грн., а також три відсотки річних від простроченої суми, що складає 20,06грн.

Ця стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Грошовим зобов'язанням вважається зобов'язання, змістом якого є сплата боржником грошей. Грошові зобов'язання можуть бути частиною інших оплатних зобов'язань (наприклад, обов'язок покупця сплатити гроші за придбаний товар, обов'язок наймача оплатити користування майном тощо), а можуть мати самостійний характер (відносини позики, кредиту, банківського вкладу тощо). Правила цієї статті розповсюджуються на будь-які грошові зобов'язання, а також незалежно від того, чи передбачена сплата грошей в готівковій чи в безготівковій формі.

Частина 1 цієї статті встановлює виключення із загального правила про припинення зобов'язання у зв'язку із неможливістю його виконання (ст. 607 ЦК). Оскільки, грошові кошти є родовими речами, неможливість виконання такого зобов'язання (наприклад, внаслідок відсутності у боржника грошей), не звільняє його від відповідальності. Тобто в будь-якому випадку боржник зобов'язаний буде відшкодувати кредиторові завдані збитки, сплатити неустойку та нести інші наслідки, передбачені статтею.

Частина 2 цієї статті визначає спеціальні правові наслідки прострочення виконання грошових зобов'язань. Таких наслідків є декілька.

- по-перше, боржник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення. Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua). Індекси інфляції також публікуються в довіднику систем інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

- по-друге, стаття передбачає можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов'язання проценти річних. Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Таким чином, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов'язання в не залежності від наявності вини в його діях.

5

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладаються судові витрати в розмірі пропорційно стягнутої суми.

На підставі ст.ст.202,530,536,625,663,693,1212,1214 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67,174,175,193 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 75,49,82,84,81-1,85 ГПК України, господарський суд –

В и р і ш и в :

Задовольнити позов Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Дніпропетровськгаз” м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий будинок „Бюро-Маркет” м. Донецьк про стягнення 9678,71грн., з яких: 5809,94грн. – сума безпідставно одержаних грошових коштів 1231,71грн. – сума індексу інфляції за період з 01.01.2009р. по 17.12.2010р., 2313,15грн. – сума процентів за користування безпідставно одержаними коштами за період з 01.01.2009р. по 17.12.2010р., розрахованих з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, 341,91грн. - 3%річних, нарахованих за період з 01.01.2009р. по 17.12.2010р. частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий будинок „Бюро-Маркет” м. Донецьк-83086, вул. Артема, 13, ЄДРПОУ 32686048 на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Дніпропетровськгаз” м. Дніпропетровськ-49044, вул. Шевченка, 2, ЄДРПОУ 03340920 безпідставно одержаних грошових коштів в сумі 5809,94грн., витрати від інфляції в сумі 17грн.43коп., 3проценти річних за прострочку виконання грошового зобов'язання в сумі 20,06грн., державне мито в сумі 102,00грн. та 142,58грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті заявленої суми відмовити за недоведеністю.

Суддя                                                               Гринько С.Ю.                               

Рішення господарського суду, повний текст рішення оголошений та підписаний 03.02.2011року, може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд в десятиденний термін.

Надруковано у 3прим.:

1-до справи,

1-позивачу,

1-відповідачу