Рішення

від 01.02.2011 по справі 37/244пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

37/244пд

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

01.02.11 р.                                                                                    Справа № 37/244пд                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Рассуждай С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Державного підприємства „Первомайськвугілля”, м. Первомайськ, Луганської області, ідентифікаційний код 32320594

до Відповідача 1: Регіонального відділення фонду державного майна України по Луганській області, м. Луганськ, ідентифікаційний код 13398493

до Відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю „Сніжнеантрацит”, м. Сніжне, Донецької області, ідентифікаційний код 35751671

про: визнання договору оренди державного майна №003419/09 від 01.04.2010р. недійсним

із залученням до участі у справі у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача: Міністерство вугільної промисловості України, м. Київ

за участю уповноважених представників:

від Позивача –  Маслов А.І. (за довіреністю № 01/4-10-838 від 29.11.2010р.) та Юрченко Є.О. (за довіреністю № 01/4-10-837 від 29.11.2010р.);

від Відповідача 1  –  не з'явився;

від Відповідача 2 – не з'явився;

від Третьої особи – Юрченко Є.О. (за довіреністю №69/01/01-04 від 17.01.2011р.)

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався  з технічними засобами аудиозапису.

Згідно із ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався з 27.12.2010р. на 10.01.2011р., з 10.01.2011р. на 19.01.2011р., з 19.01.2011р. на 01.02.2011р.

У судовому засіданні 01.02.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Державне підприємство „Первомайськвугілля”, м. Первомайськ, Луганської області (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Регіонального відділення фонду державного майна України по Луганській області, м. Луганськ (далі – Відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Сніжнеантрацит”, м. Сніжне, Донецької області (далі – Відповідач 2)  про визнання договору оренди державного майна №003419/09 від 01.04.2010р. недійсним.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що договір оренди державного майна №003419/09 від 01.04.2010р. є таким, що не відповідає вимогам діючого законодавства України, оскільки: не посвідчений  нотаріально; укладений із недотриманням порядку через неналежне  повідомлення трудового колективу з боку Орендодавця, відсутність всіх обов'язково визначених додатків до заяви Орендаря і  порушення при проведені конкурсу;  порушує виробничо-господарську цілісність державного майнового комплексу; передбачає надання майна в суборенду, а частини майна – у власність Орендарю із наданням пріоритетного  права на приватизацію об'єкту оренди всупереч позиції Мінвуглепрому.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає правоустановчі документи, договір оренди державного майна №003419/09 від 01.04.2010р., листи, заяву №137/09 від 09.10.2009р., протокол зборів трудового колективу від 21.08.2009р., постанову ВГСУ по справі №14/170-пд-06 від 10.04.2007р., протокол від 06.11.2009р., наказ №408 від 27.11.2009р., згоду №24-017-32320594 від 18.02.2010р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.4, 5, 7, 9, 22 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст.ст. 191, 203, 209, 215, 793 Цивільного кодексу України, ст.ст. 85, 283, 288 Господарського кодексу України, Наказами Фонду державного майна України №396 від 04.03.1998р. № 2149 від 13.10.2004р., №2975 від 14.11.2005р., Наказом Міністерства вугільної промисловості України №246 від 17.06.2009р.

Крім того, Позивачем на виконання вимог ухвал суду та задля обґрунтування своєї процесуальної позиції надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.122-131 т.1, а.с.а.с.99-101 т.4),  у тому числі – письмові пояснення б/н від 10.01.2011р. відносно припущених при укладанні спірного договору порушень законодавства і їх додаткової правової кваліфікації.

Відповідачем 1 відзив №10-01-06208 від 21.12.2010р. (а.с.а.с.63-65 т.1), яким проти позову заперечив, посилаючись на: відсутність потреби у нотаріальному посвідчені договору через не встановлення цієї вимоги спеціальними положеннями Закону України „Про оренду державного та комунального майна”; визначення трудовим колективом відокремленого підрозділу необхідності передачі майна в оренду, надання згоди на передачу майна в оренду Позивачем та Міністерством вугільної промисловості України; наявність всіх необхідних документів для укладання договору; дотримання порядку проведення конкурсу і безпідставності посилання на Порядок, затверджений наказом ФДМ України №396 від 04.03.1998р., через втрату ним чинності; відповідність об'єкту оренди  визначенню цілісного майнового комплексу; відповідності положенням Закону України „Про оренду державного та комунального майна” умов договору відносно можливості здачі окремого майна в суборенду за згодою Орендодавця; правомірність передання у власність Орендаря оборотних засобів для погашення кредиторської заборгованості.  

Відповідачем 1 на обґрунтування своєї процесуальної позиції надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.62, 78-118 т.1).

У поясненнях №10-01-00101 від 06.01.2011р. (а.с.132 т.1) Відповідач 1, вказуючи не неможливість здійснення витрат з відрядження представника, просив розглянути справу без його участі за наявними документами з урахуванням позиції, сформульованої у вказаному вище відзиві, а в поясненнях №10-01-00439 від 27.01.2011р. (а.с.93 т.4) Відповідач 1 також наполягав на законності проведення конкурсу через надходження на 13 день від публікації оголошення  заяви лише від одного учасника – Відповідача 2 та вказував відсутності підстав для ухилення від розгляду заяви Орендаря по суті через відсутність свідоцтва про право власності, яке має надаватися органом управління майна.

Відповідач 2 через канцелярію суду 10.01.2011р. надав відзив на позов (а.с.1-8 т.2), яким проти позову заперечив, вказуючи на: відсутність права на позов через не порушення прав Позивача; необґрунтованість тверджень щодо необхідності нотаріального посвідчення спірного договору в контексті усталеної судової практики та положень Закону України „Про оренду державного та комунального майна”; невідповідність дійсності тверджень про порушення порядку укладання договору через наявність всіх необхідних документів для укладання такого договору, здійснення публікації оголошення та прийняття рішення повноважним складом конкурсної комісії, відсутність визначеної чинним законодавством процедури відкликання наданих погоджень.   

Відповідачем 2 на обґрунтування своєї процесуальної позиції надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.9-150 т.2, 1-150 т.3, 1-63 т.4).

01.02.2011р. представником Відповідача 2 подано заяву (а.с.92 т.4) про відкладання призначеного на 01.02.2011р. судового засідання через її зайнятість в іншому судовому процесі по кримінальній справі.

Ухвалою суду від 06.12.2010р. до участі у справу у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача залучене Міністерство вугільної промисловості України.

Третьою особою 18.01.2011р. через канцелярію суду надані письмові пояснення №9/01-04/16-11 від 11.01.2011р. (а.с.а.с. 69-71 т.4),  якими позовні вимоги підтримані у повному обсягу, вказуючи, що його представник не запрошувався своєчасно до участі в роботі комісії з оцінки об'єкту оренди та конкурсної комісії, звернення до Генеральної прокуратури України і Фонду державного майна України з вимогою про розірвання договору та повернення  майна, відкликання податковими органами погодження на укладання договору.  Аналогічну позицію щодо підтримки позовних вимог висловив представник Третьої особи у наданих в судовому засіданні поясненнях (а.с.87 т.4)

Третьою особою на обґрунтування своєї процесуальної позиції надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 72-85 т.4).

У судових засіданнях представники учасників справи підтримали свою позицію, викладену письмово, у судовому засіданні 01.02.2011р. присутні представники Позивача та Третьої особи наполягали на вирішенні спору за наявними документами, заперечуючи проти клопотання Відповідача 2  про його відкладання.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі документами, оскільки їх цілком достатньо для правильної правової кваліфікації  розглядуваних правовідносин і всі учасники справи довели до відома суду своє позицію по суті спору з наданням наявних доказів. За таких обставин суд відхиляє клопотання Відповідача 2 про відкладання розгляду справи через неможливість явки його представника, адже не вбачається визначених ст. 77 Господарського процесуального кодексу України підстав для цього  - неявка не перешкоджає розгляду. Крім того, суд наголошує, що учасником справи є саме Відповідач 2 як юридична особа, а не його конкретний представник, особиста присутність якого обов'язковою не визначалось. В свою чергу, за змістом ст. 28 цього Кодексу Відповідач 2 не позбавлений можливості забезпечити представництво своїх інтересів будь-якою іншою особою.

Вислухавши у судових засіданнях представників учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду учасниками справи докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

Листом №452/МВП від 16.07.2009р. (а.с.9 т.2) Товариство з обмеженою відповідальністю „Сніжнеантрацит” звернулось до Міністра вугільної промисловості України з проханням провести засідання науково-технічної ради Міністерства для прийняття рішення про надання згоди на передачу в оренду Товариству групи інвентарних номерів збагачувальної установки збагачувальної ділянки „Гірська”, яка входить до складу ДП „Первомайськвугілля”, у відповідь на який Відповідач 2 отримав лист №1547/06/02-02 від 11.08.2009р. (а.с.а.с.10, 11 т.2), в якому зазначалось про відсутність заперечень Міністерства проти можливості передачі в оренду означеного окремо виділеного майна, але роз'яснено, що орендодавцем має виступати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Луганській області і саме на його адресу Орендар має надіслати відповідні документи.

Листом №454/ДП від 24.07.2009р. (а.с.16 т.2) Відповідач 2 звернувся до Позивача з проханням надати згоду на передачу в оренду групи інвентарних номерів збагачувальної установки збагачувальної ділянки „Гірська”, яка входить до складу Державного підприємства „Первомайськвугілля”.

У зв'язку із надходженням означеного звернення  Позивач листом №01/4-10-391 від 30.07.2009р. (а.с.17 т.2) звернувся до Міністерства вугільної промисловості України за згодою на передачу в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю „Сніжнеантрацит” лінії по збагачуванню рядового вугілля збагачувальної фабрики „Гірська” ДП „Первомайськвугілля”  або на укладання договору про спільну діяльність, повідомивши при цьому Відповідача 2 листом №02/129 від 10.08.2009р. (а.с.18 т.2) про відсутність у Державного підприємства „Первомайськвугілля” принципових заперечень відносно передачі в оренду означеної збагачувальної лінії.

У відповідь на означене звернення Позивача Третя особа листом №1687/06/02-02 від 25.08.2009р. (а.с.24 т.2) надало згоду на передачу Відповідача 2 в оренду відповідної збагачувальної лінії.

Посилаючись на попереднє отримання згоди Міністерства вугільної промисловості України Відповідачем 2 на адресу Відповідача 1 був складений лист №453/ФДМУ  від 21.07.2009р. (а.с.а.с.19,20 т.2) про надання згоди на передачу в оренду групи інвентарних номерів збагачувальної установки збагачувальної ділянки „Гірська”

Листом №455/ДП від 13.08.2009р. (а.с.22 т.2) Відповідача 2 звернувся до Позивача з проханням прийняти участь в процедурі укладання договору оренди лінії по збагачуванню рядового вугілля збагачувальної фабрики „Гірська” щодо надання необхідної інформації та документів. В свою чергу, Позивач листом 302/139 від 27.08.2009р. (а.с.23 т.2) звернувся до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області з проханням укласти договір оренди збагачувальної лінії з ТОВ „Сніжнеантрацит”.

Листом №1687/06/02-02 від 25.08.2009р. (а.с.24 т.2) Міністерство вугільної промисловості України повідомило Державне підприємство „Первомайськвугілля” про відсутність заперечень проти передачі в оренду ТОВ „Сніжнеантрацит” лінії по збагачуванню рядового вугілля збагачувальної фабрики „Гірська”.

Таким чином, означене листування стосувалося питання оренди саме індивідуально визначеного майна – збагачувальної лінії.

21.08.2009р. відбулися збори членів трудового колективу відокремленого підрозділу „Збагачувальна фабрика „Гірська”, за результатами яких складено протокол (а.с.а.с.37-39 т.1), з якого вбачається , що більшість присутніх голосували „за” передання збагачувальної фабрики в оренду, та одностайно – „проти” ліквідації відокремленого підрозділу та використання трудовим колективом переважного права оренди.

Листом №07-10-06329 від 09.10.2009р. (а.с.27) Відповідач 1 звернувся до Третьої особи з проханням про надсилання висновків про можливість оренди та умов оренди цілісного майнового комплексу  відокремленого підрозділу„Збагачувальна фабрика „Гірська” ДП „Первомайськвугілля” у зв'язку із надходженням відповідної заяви від Відповідача 2 №137/09 від 09.10.2009р. (а.с.а.с.35, 36 т.1)

У відповідь листом від 23.11.2009р. №1074/01/02-02 (а.с.а.с.25, 26 т.2) Міністерство вугільної промисловості України повідомило про відсутність заперечень проти передачі в оренду означеного цілісного майнового комплексу на конкурсних засадах та запропонувало певні пропозиції до умов договору, а наступним листом  №928/08/02-02 від 26.11.2009р. (а.с.28 т.2) Міністерство надало кандидатури осіб для участі в інвентаризаційній комісії (голову), комісії з оцінки цілісного майнового комплексу та конкурсної комісії з передачі в оренду цілісного майнового комплексу.

24.11.2009р. Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області був виданий наказ №408 (а.с.50 т.1) про проведення інвентаризації та здійснення оцінки вартості ЦМК ВП „Збагачувальна фабрика „Гірська „ДП „Первомайськвугілля”.

Листом №14 від 08.12.2009р. (а.с.29 т.2) Відповідача 2  звернувся до Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України  за роз'ясненням з приводу необхідності отримання дозволу Антимонопольного комітету України  на оренду ТОВ „Сніжнеантрацит” збагачувальної фабрики „Гірська”, яка входить до складу Державного підприємства „Первомайськвугілля”.

На виконання договору від 08.12.209р. №13-09 Товариством з обмеженою відповідальністю „УкрЕкоАудит” був складений звіт про екологічний аудит відокремленого підрозділу Збагачувальної фабрики „Гірська” ДП „Первомайськвугілля” (а.с.а.с.141-150 т.3, а.с.а.с.1-43 т.4)

08.01.2010р. Міністерством вугільної промисловості України був  затверджений розподільчий баланс ВП „ЗФ „Гірська” ДП „Первомайськвугілля” у зв'язку з укладанням договору оренди, станом на 30.11.2009р. (а.с.139 т.3)

Листом №01/4-10-74 від 17.02.2010р.  (а.с.47 т.1) ДП „Первомайськвугілля” звернулось до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області з проханням передбачити в умовах договору оренди, що укладається з Відповідачем 2 обов'язок останнього із забезпечення можливості безкоштовного користування транспортним ланцюжком  для відвантаження  рядового вугілля, оскільки „шахта Гірська” та „збагачувальна фабрика Гірська” були побудовані як єдиний виробничий комплекс з одним відповідним ланцюжком, у відповідь на що (а.с.48 т.1) Відповідачем 1 було зауважено, що транспортний ланцюжок входить до складу цілісного майнового комплексу збагачувальної фабрики і буде переданий на баланс потенційному орендарю і безоплатне використання є неможливим.

18.02.2010р. Державною податковою інспекцією в м. Первомайську була надана згода №24-017-32320594 (а.с.51) Позивачу на здійснення операції з передачі в оренду цілісного майнового комплексу ВП „Збагачувальна фабрика „Гірська”, яка (згода) у подальшому листом №1832/24-017-415 від 19.05.2010р. була відкликана через економічну недоцільність (а.с.52 т.1).

Протоколом № 1 засідання конкурсної комісії з передачі в оренду ЦМК від 23.02.2010р. (а.с.а.с.102,103 т.1), у якому не брав участь представник Третьої особи,  затверджені умови конкурсу, встановивши датою його проведення – 21 календарний день від дня опублікування інформації в газеті „Відомості приватизації”, а кінцевий термін прийняття документів на конкурс – 15 календарний день від дня такого опублікування. Склад означеної конкурсної комісії був затверджений наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області від 22.02.2010р. №124 (а.с.104 т.1), який листом від 22.02.2010р. №07-10-00876 (а.с.105 т.1) з відміткою про надсилання факсом повідомляв Міністерство вугільної промисловості України для забезпечення присутності члена комісії про те, що засідання відбудеться 23.02.2010р. На таке повідомлення Міністерством вугільної промисловості України листом №135/08/02-02 від 22.02.2010р. (а.с.106 т.1) повідомило про неможливість присутності представника через пізно надіслане запрошення та відсутність коштів на відрядження.

Листом №11-10-01185 від 12.03.2010р. (а.с.31) Відповідач 1 повідомив Відповідача 2 про необхідність надання документів для участі в конкурсі на право оренди державного майна, оголошення про який та умови опубліковані в газеті „Відомості приватизації” №9(602) від 10.03.2010р. (а.с.101 т.1). Із змісту означеного оголошення вбачається, що конкурс відбудеться на 21 календарний день від дня публікації, а кінцевий термін прийняття документів – 15-ий календарний день від дня публікації.

С супровідним листом 343 від 18.03.2010р. (а.с.32 т.2) Відповідачем 2 були надіслані Відповідачу 1 документи для участі в конкурсі.

Відповідачем 1 був складений лист №07-10-01419 від 24.03.2010р. (а.с.107 т.1) з відміткою про надсилання факсом із запрошенням забезпечити  Міністерство вугільної промисловості України участь в засідання конкурсної комісії, призначеної на 26.03.2010р., для формування списку учасників , допущених до подання конкурсних пропозицій орендної плати.

26.03.2010р. (на 15 день від дня публікації оголошення) відбулося засідання конкурсної комісії (без участі представника Міністерства вугільної промисловості України), оформлено протоколом №2, за результатами якого було прийняте рішення про укладання договору оренди з Відповідачем 2 як єдиним заявником.

01.04.2010р. між Регіональним відділенням фонду державного майна України по Луганській області (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Сніжнеантрацит” (Орендар) був укладений договір оренди №003419/09 (а.с.а.с.18-22 т.1), згідно умов п.п. 1.1.,  2.1, 2.4. 11.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне майно – майновий комплекс ВП „Збагачувальна фабрика „Гірська” ДП „Первомайськвугілля”, що розташований за адресою: Луганська область, м. Первомайськ, вул. Станційна, б.1, склад і вартість якого визначені згідно акту оцінки, затвердженого наказом РВ ФДМУ по Луганській області від 15.01.2010р. №22 (а.с.а.с.111, 112 т.1), протоколу про результати інвентаризації та передавального балансу підприємства, складеного станом на 30.11.2009р., і становлять 9145000,00грн., у тому числі: основні засоби за вирахуванням зносу – 9014000,00грн., нематеріальні активи – 131000,00грн.,  з метою переробки та збагачення вугілля, строком до 31.03.2020р.

Пунктом 1.2. договору сторони визначили, що оборотні матеріальні засоби в сумі  31000,00грн. без ПДВ передаються Орендареві в у власність за актом приймання-передачі оборотних засобів, що підписується одночасно з підписанням договору.

За змістом п. 1.3. договору він визначався підставою для виникнення у разі приватизації майна пріоритетних прав орендаря на довгострокову оренду земельної ділянки, на якій розміщене майно, з наступним викупом цієї земельної ділянки відповідно до законодавства.

Згідно п. 1.6. договору Відповідач 2 виступає правонаступником усіх прав і обов'язків відокремленого підрозділу „Збагачувальна фабрика „Гірська” Державного підприємства „Первомайськвугілля” у частині активів і пасивів останнього, переданих відповідно до розподільчого балансу, а п. 1.4. встановлює необхідність приєднання Орендарем орендованого майна у встановленому порядку.

Відповідно до умов  розділу 3 договору оренди №003419/09 на Відповідача 2 були покладені грошові зобов'язання із сплати орендної  плати, визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України (за базовий місяць розрахунку -  листопад 2010р. –  становить 45725,00 грн. без ПДВ), за перший місяць оренди квітень 2010р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за грудень 2009р., січень, лютий, березень, травень 2010р., за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, до державного бюджету щомісяця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним.

Серед обов'язків Орендаря в п. 5.20. закріплено повернення  при припиненні дії цього договору орендованого майна органу, який здійснював повноваження з управління майном, в належному стані, не гіршому ніж на час передачі в оренду, з урахування фізичного зносу. При цьому, за змістом п. 2.6. договору майно вважається поверненим з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі.

В свою чергу, розділ 6 спірного договору до прав Орендаря відносив, у тому числі:

- у встановленому порядку з дозволу Орендодавця передавати частину орендованого майна в суборенду (п. 6.6.);

- право розпоряджатися агор іншим чином передавати третім особам належні право оренди та інші права (повністю чи в певній частині), які випливають з цього договору за попередньою згодою Орендодавця, якщо інше не передбачено цим договором або чинним законодавством України (п.6.7.).

01.04.2010р. об'єкт оренди згідно із п.п. 2.2., 5.1. договору №003419/09 був переданий Відповідачеві 2, про що сторони склали відповідний акт приймання-передачі (а.с.23 т.1). Із змісту додатку № 1 до означеного акту (а.с.23 зворотна сторона, 24 т.1) вбачається, що до складу цілісного майнового комплексу входить ціла низка будівель і споруд. Наявність у складі орендованого майна окремих об'єктів нерухомості підтверджується також документами, що складалися при інвентаризації майна (а.с.а.с.39-106 т.2), довідкою №01/4-7-47 від 21.01.2011р. (а.с.а.с.100, 101 т.4) за підписом головного бухгалтера Позивача, а також звітом про оцінку майна (а.с.а.с.107-150 т.2, а.с.ас.1-138 т.3)

Цього ж дня був складений акт прийому-передачі у власність оборотних матеріальних засобів на сумі 30519грн. (а.с.а.с.25 т.1) згідно доданого переліку (а.с.а.с.26, 27 т.1).

06.04.2010р. Відповідачем 1 на адресу Антимонопольного комітету України був складений лист №11-10-01632 (а.с.99 т.1), в якому повідомлялось про укладання договору оренди цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу „Збагачувальна фабрика „Гірська”.

Листом №11-10-01672 від 07.04.2010р. (а.с.49  т.1) Відповідач 1 звернувся до Позивача про необхідність прийняття рішення про виділення відокремленого структурного підрозділу „Збагачувальна фабрика „Гірська” із складу державного підприємства „Первомайськвугілля”.

Листом №348/01/02-02 від 21.04.2010р. (а.с.75 т.4) Третя особа звернулась до Генеральної прокуратури України та прокуратури Луганської області  з вимогою про вжиття заходів прокурорського реагування та сприяння у повернені переданого Відповідачеві 2 в оренду цілісного майнового комплексу до державної власності. Листом від 11.06.2010р. №07/1-6984-10 (а.с.74 т.4) прокурор Луганської області повідомив, що за результатами перевірки викладених обставин заходи прокурорського реагування не вживались.

Листом №454/01/04-02 від 13.05.2010р. (а.с.а.с.28, 29 т.1) Міністерство вугільної промисловості України звернулось до Фонду державного майна України  з проханням зобов'язати Відповідача 1 вжити заходів щодо розірвання спірного договору та повернення майна до державної власності, на що отримало відповідь №10-16-7445 (а.с.77 т.4) про відсутність підстав для розірвання договору оренди.

Листом №01/10272 від 21.05.2010р. (а.с.30 т.1) Позивач звернувся до Відповідача 1 з проханням повідомити про подальші наміри відносно укладеного договору оренди, посилаючись, зокрема на те, що майно не приєднано до орендаря і досі перебуває на балансі ДП „Первомайськвугілля”.

За таких обставин Позивач звернуся до суду з розглядуваним позовом, на задоволені якого наполягав разом із Третьою особою.

Відповідачі проти позлощу заперечили з підстав, викладених у вказаних вище відзивах та поясненнях.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідачів  такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Відповідно до приписів ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України застосування судом будь-якого способу судового захисту вимагає наявності  (доведеності належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами) наступної сукупності умов:

-          наявність у Позивача певного суб'єктивного права або інтересу;

-          порушення (невизнання або оспорювання) означеного права/інтересу відповідачем (відповідачами);

-          належність обраного способу судового захисту (з точки зору адекватності порушення і спроможності його усунути та поновити (захистити) право або інтерес та закріплення положеннями діючого законодавства), і  відсутність будь-якої з них унеможливлює задоволення позову.

З огляду на матеріали справи та зміст позовної заяви, сутність розглядуваного спору полягає у визнанні спірного договору оренди  недійсним.  

Як зазначено в абз. 3 п. 1 Роз'яснення  Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із визнанням угод недійсними” від 12.03.1999р. №02-5/111, вирішуючи спір про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсним і настання відповідних правових наслідків. Беручи це до уваги, та враховуючи критерії обґрунтованості судового рішення, визначені  в абз. 3 п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судове рішення” від 29.12.1976р. № 11, предметом судової оцінки, спрямованої на з'ясування законності спірного договору,  мають бути фактичні обставини спірних правовідносин учасників справи.

При цьому, враховуючи правову позицію Верховного суду України, викладену в абз. 3 п. 2 Постанови Пленуму „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” від 6 листопада 2009 року N 9, оцінка законності  спірного договору здійснюється судом з урахуванням законодавства, що діяло на момент його вчинення, що зумовлено приписами ст. 58 Конституції України, якою запроваджено загальне правило заборони ретроспективної дії у часі законів та інших нормативних актів, яке, враховуючи положення  ч. 1 ст. 91 Цивільного кодексу та абз. 4 п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 09.02.1999р. № 1- рп/99 норми, розповсюджується і на юридичних осіб, а також -  п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, абз. 3 п. 10 чинного Роз'яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” від 12.03.1999р. № 02-5/111.  

Зважаючи на статус учасників справи та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються його положеннями та іншими актами законодавства, зокрема – Законом України „Про оренду державного та комунального майна”,  Цивільним кодексом України,  а також відповідними підзаконним актами, у світлі яких судом і розглядається питання дійсності спірного договору.

Стосовно наявності у Позивача об'єкту судового захисту (права або інтересу):

Обов'язковість доведення наявності факту порушення спірної угодою прав та/або інтересів позивача випливає із позиції Вищого господарського кодексу України, викладеною в абз. 1 п. 4. Роз'яснення „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” від 12.03.1999р. № 02-5/111 та у повній мірі узгоджується із змістом ст. 55 Конституції України. При цьому, порушення прав/інтересів повинно мати місце саме внаслідок існування спірного договору, законність якого наразі заперечується і оспорюється Позивачем.

Як встановлено судом, Позивач безпосередньо не є стороною за спірним договором, що, у світлі положень ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України та ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України, які визначають угоду як підставу для виникнення у її сторін кореспондуючих прав та обов'язків, зумовлює висновок суду про те, що такий договір безпосередньо не впливає на права та обов'язки Позивача.

Водночас, означена обставина не може вказувати на відсутність права на позов, як на цьому наголошують Відповідачі, оскільки ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачає можливість  оспорювання дійсності договору не тільки його стороною, але й іншою зацікавленою особою.

У розглядуваному випадку суд вважає, що відповідна зацікавленість Позивача, необхідна для ініціації ним питання про недійсність розглядуваного договору, достатньою мірою підтверджується наявними в справі матеріалами, оскільки:

- по-перше, орендоване  державне майно відповідно до п. 4.1. Статуту Державного підприємства „Первомайськвугілля” (а.с.а.с.13-15 т.1)  до укладання спірного договору закріплювалося за Позивачем на праві повного господарського відання, захист якого згідно ч. 3 ст. 136 Господарського кодексу України здійснюється за правилами захисту права власності. В свою чергу, за змістом ч. 1 ст.133 та ч. 4 ст. 145 цього Кодексу спірний договір зумовлює зміну означеного режиму майна Позивача – припиняє можливість реалізації права повного господарського відання щодо об'єкту оренди;

- по-друге, як вбачається із листування між Позивачем та Відповідачем 1 (а.с.а.с.47, 48 т.1) укладання спірного договору унеможливило належне використання залишеного у Державному підприємстві „Первомайськвугілля” майна „шахти Гірської”, пов'язаної із переданим в оренду майном єдиним транспортним ланцюжком, що у світлі приписів ч.4 ст.283 Господарського кодексу України  зумовлює існування об'єктивної зацікавленості Державного підприємства у відновленні попереднього стану і існування такої зацікавленості не може бути спростовано фактом надання згоди ані з боку самого підприємства, ані з боку його Органу управління як обставинами суб'єктивного плану.

Таким чином, суд вважає доведеним наявність  порушення прав та інтересів Позивача фактом існування спірного договору, внаслідок чого відхиляє відповідні заперечення Відповідача 2, який ототожнює такі права і інтереси значною мірою лише із переважним правом на оренду з боку трудового колективу.

Стосовно порушення захищуваного права (незаконності спірного договору):

За змістом ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину, яким у розумінні ч. 2 ст. 202 Кодексу  є спірний договір, є недодержання в момент його  вчинення вимог ч.ч.1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Виходячи із наведених  Позивачем підстав позову у  розумінні їх визначення в абз. 2 п. 3.7. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997р. № 02-5/289, останній стверджує, що спірний договір є недійсним, оскільки:

-          укладений із порушенням встановленого порядку;

-          не посвідчений нотаріально;

-          окремі умови договору не узгоджуються із певними нормами діючого законодавства.

Відносно означених підстав позиція суду полягає у такому:

·          щодо дотримання порядку укладання спірного договору:

- по-перше: Порядок вчинення дій, спрямованих на укладання договору оренди регламентований положеннями ст. 9 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” (далі – Закон), ч.2 якої (в редакції, що діяла на момент укладання договору), встановлювала саме для Орендодавця – Відповідача 1 – обов'язок з надсилання відповідних матеріалів для розгляду органом Антимонопольного комітету України. Між тим, як було встановлено судом, таких дій Відповідачем 1 вжито не було – замість цього Відповідач 2 звертався до  територіального органу Антимонопольного комітету України з заявою про роз'яснення (а.с.29 т.2) з приводу необхідності отримання дозволу на узгодження укладання договору, що не може бути ототожнено ані за сутністю, ані за суб'єктним складом із вказаною вимогою Законом. Відтак, посилання Відповідачів  на презумпцію наявності автоматичної згоди антимонопольних органів  у розумінні  абз. 4 ч. 3 ст.9 Закону в даному випадку є недоречним.

-по-друге: Враховуючи, що заява про оренду саме цілісного майнового комплексу – об'єкту оренди за спірним договором  - лист Відповідача 2 №137/09 від 09.10.2009р.  (а.с.а.с.35, 36 т.1), вперше надійшла до Орендодавця саме 09.10.2009р. (попереднє листування стосувалося лише окремого індивідуально визначеного майна у складі такого цілісного майнового комплексу), саме від цієї дати має відліковуватися 3-дений строк виконання Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області визначеного ч.2 ст. 7 Закону обов'язку з повідомлення про таку ініціативу трудового колективу відповідного структурного підрозділу.

Обов'язковість виконання цього обов'язку для Відповідача 2 зумовлена приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України і за Законом необхідність його здійснення не покладена у залежність від існування будь-яких попередніх протоколів з цього приводу зборів трудового колективу. Отже, посилання Відповідачів на протокол таких зборів від 21.08.2009р. (а.с.а.с.37-39 т.1) не може вважатися належним доказом виконання з боку Орендодавця обов'язку, який навіть ще не виник на момент проведення зборів.

В свою чергу, факт чинності (не оспорювання такого протоколу) жодною мірою не спростовує позиції суду, тим більше, що діюче законодавство взагалі не передбачає можливості оскарження і скасування рішення, викладеного у протоколі. Наразі, погоджуючись із справедливістю зауважень Відповідача 2 щодо можливості захисту переважного права трудового колективу на оренду лише з боку утвореного таким колективом товариством, яким Позивач не є, суд наголошує, що  це не впливає на факт порушення  Закону неповідомлення у встановленому порядку трудового колективу про ініціативу оренди.

-по-третє: Оскільки процедура укладання спірного договору була ініційована у 2009р. і завершена у 2010р., а у відповідності до приписів ст.73 Закону України „Про Держаний бюджет України на 2009 рік” передача в оренду державного майна мала здійснюватися виключно на конкурсних засадах (аналогічна норма збережена і в ст. 72 Закону України „Про Державний бюджет України на 2010 рік”), остільки до розглядуваних правовідносин мають застосовуватися положення абз. 2 ч. 7 ст.9 Закону, яка уповноважує визначати Порядок проведення такого конкурсу Фонд державного майна України.

Чинний Порядок, який діяв і впродовж процедури укладання спірного договору, затверджений Наказом ФДМУ від 13.10.2004 р. N 2149, з огляду на, що суд визнає слушними зауваження Відповідачів відносно безпідставності посилання Позивача на не чинний попередній порядок за Наказом  від 04.03.1998р. №396 щодо органу публікації оголошення.

Аналіз положень цього Порядку дає підстави для висновку, що повідомлення Орендодавця  (Відповідачем 2) на адресу Органу управління майном (Третя особа) має здійснюватися рекомендованою поштою, чого відносно виклику на засідання комісії, що призначалося на 26.03.2010р., дотримано не було (а.с.107 т.1). Отже, несвоєчасність отримання запрошення для участі в засідання комісії, про зазначалося Третьої особою (а.с.32 т.1), спростовує посилання на правомочність комісії лише через наявність кворуму у розумінні п. 17 Порядку.

Разом із цим, сукупний аналіз п.п. 6 і 20 Порядку не дає підстав для висновку щодо можливості конкурсної комісії визначення Відповідача 2 особою, з якою має укладатися договір оренди, за результатами засідання, в якому має лише формуватися список учасників, допущених до подання конкурсних пропозицій, і до закінчення 20-ти денного строку від дня публікації оголошення. Дійсно означені пункти Порядку не встановлюють залежності необхідності формування такого списку від кількості поданих заяв, адже навіть єдина може не відповідати умовам конкурсу. На думку суду, положення п. 20 Порядку однозначно вказують на можливість  вирішення комісією  до дати проведення конкурсу лише одного питання – прийнятності/неприйнятності поданих пропозицій, і саме відносно прийнятних пропозицій Орендодавцем має прийматися відповідний наказ на наступний робочий день після засідання комісії. Таким чином, дата вирішення питання про належність поданих на конкурс документів не може співпадати із датою прийняття рішення про укладання спірного договору – фраза п. 20 Порядку „У разі надходження однієї пропозиції, яка відповідає умовам конкурсу, з особою, яка її подала, укладається договір оренди” не скасовує необхідності вчинення дій за попереднім змістом цього пункту.

Таким чином, суд вважає за можливе констатувати наявність грубих порушень процедури укладання спірного договору з боку Регіонального відділення Фонду державного майна України.

·          щодо нотаріальної форми спірного договору:

Оскільки згідно ч. 2 ст. 202 Цивільного кодексу України договір є видом правочину, він (договір) має відповідати загальним вимогам чинності правочину, встановленим ст. 203 Цивільного кодексу України, у тому числі – щодо вчинення у формі, встановленій законом, що узгоджується із ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України.

Беручи до уваги, що ані Господарський кодекс України, ані Закон України „Про оренду державного та комунального майна” не містять спеціальних норм про форму договору оренди, а ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України передбачає можливість у такому випадку застосування положень саме Цивільного кодексу України, оцінка дотримання вимог щодо форми спірного договору оренди. здійснюється судом саме в контексті положень останнього законодавчого акту. Вказаний висновок суду узгоджується із правовою позицією Вищого господарського суду України, сформульованою в п. 1 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України” від 07.04.2008р. №01-8/211, згідно якої (позиції) співвідношення спеціального та загального положення з точки зору пріоритетності застосування визначається не за змістом нормативно-правового акту в цілому, а за змістом конкретних норм.  

Як встановлено судом, предметом оренди за спірним договором є цілісний майновий комплекс збагачувальної фабрики відокремленого структурного підрозділу Позивача.

За змістом ст. 191 Цивільного кодексу України, яка містить легальне визначення тотожного терміну – єдиний майновий комплекс – та підлягає застосуванню в даному випадку, до складу майна підрозділу (об'єкту оренди – в розглядуваному випадку) як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, серед яких будівлі та споруди. Правомірність ототожнення судом понять цілісного майнового комплексу та єдиного майнового комплексу у взаємозв'язку із підприємством (структурним підрозділом) підтверджується співставленням наведеного вище визнання за Цивільним кодексом України із визначенням, приведеним в п. 3 Національного стандарту № 1 „Загальні засади оцінки майна і майнових прав”, затвердженого Постановою КМУ від 10 вересня 2003 р. N 1440.

Відтак, нормативне визначення об'єкту оренди презюмує наявність у його складі будівель та споруд. Факт включення до цілісного майнового комплексу збагачувальної фабрики як об'єкту оренди за договором будівель і споруд встановлений судом за наявними у справі матеріалами.  

Згадана природа складових елементів об'єкту  оренди у сукупності із передбаченим у п. 11.1. договору строком орендних правовідносин – 10 років - відповідно до ст. ст. 793 та 794 Цивільного кодексу України вимагає нотаріального посвідчення договору і його державну реєстрацію. Обов'язковість нотаріального посвідчення правочину  та його державної реєстрації у передбачених законом випадках встановлена приписами ч. 1 ст. 209 та ч. 1 ст. 210  Цивільного кодексу України відповідно. Висновок суду щодо необхідності застосування означених норм до орендних правовідносин, на які розповсюджується Закон України „Про оренду державного та комунального майна”, узгоджується із аналогічною позицію з цього приводу Верховного Суду України, викладеною в постанові від 09.09.2008р. (а.с.а.с.109-112 т.4)

У світлі викладеного, відносно заперечень Відповідачів щодо розповсюдження вимог про нотаріальну форму на спірний договір суд вважає за необхідне наголосити, що загальне положення ч. 1 ст. 12 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, з якого випливає письмова форма договору оренди, лише кореспондується із встановленим ч. 1 ст. 181 Господарського процесуального кодексу України загальними вимогами щодо форми договору господарюючих суб'єктів і не може вважатися спеціальним приписом відносно форми договору оренди, який (припис) виключає необхідність дотримання вказаних вище положень Цивільного кодексу України. Позиція суду щодо необхідності дотримання положень Цивільного кодексу України про обов'язкове нотаріальне посвідчення договору оренди цілісного майнового комплексу зі строк дії на три роки і більше співпадає із висновками Міністерства юстиції України, викладеному у листі від 02.06.2009р. №5415-0-33-09-19 (а.с.а.с.43, 44 т.1), адресованого Фонду державного майна України, та враховує (позиція) висновки Верховного Суду України, викладені в постанові від 01.11.2005р. №20-7/311 (а.с.а.с.105-108).

Між тим, судом встановлено що, всупереч наведених приписів, спірний договір укладений в простій письмовій формі, нотаріально не посвідчувався, а, відтак, з огляду на п. 6 Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого Постановою КМУ від 26.05.2004р. № 671, згідно якого державна реєстрація правочину об'єктивно не може бути здійснена раніше його нотаріального посвідчення – державне реєстрація відносно нього не провадилась.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 Цивільного кодексу України недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору зумовлює його нікчемність, тобто недійсність в силу закону у розумінні ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, що, згідно ст. 204 Цивільного кодексу України, унеможливлює його (договору) правомірність. Кваліфікація розглядуваного договору оренди як нікчемного враховує тотожну позицію з цього приводу Верховного Суду України, наведену в постанові від 02.09.2008р. № 25-16/394-06-10570 (а.с.а.с.113-117).

В контексті приписів ст. 217 Цивільного кодексу України, що запроваджують загальне правило про те, що  недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсність інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини, суд вважає за необхідне зазначити, що нікчемність має розповсюджуватися на весь спірний договір оренди. Дійсно, вимога щодо форми договору стосується всього договору в цілому, і її не може бути виокремлено відносно певних пунктів договору, оскільки об'єктом оренди є саме цілісний майновий комплекс із визначеною оцінкою (умова про що є істотною у розумінні ч.2 ст.180 Господарського кодексу України),  а не просто сукупність непов'язаних між собою окремих речей. Вказане, у сукупністю і встановленими вище судом порушенням процедури укладання договору є цілком достатнім для висновку про недійсність спірного договору та усуває потребу в дослідженні законності окремих умов договору, оскільки це жодною мірою не вплине на його недійсність в цілому.

Згідно ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України договір оренди є нікчемним з моменту його вчинення. Висновок суду щодо моменту нікчемності договору оренди кореспондується із позицією Вищого господарського суду України, сформульованою в п. 19 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України” від 07.04.2008р. №01-8/211.

Приймаючи до уваги означені висновки суду, відповідність обраного Позивачем способу захисту порушених прав приписам ст.16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та загальним гарантіям ефективного захисту, встановленим ст. 13 ратифікованою Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р., суд задовольняє позов у повному обсягу.

Оскільки вимог про застосування реституційних наслідків за спірним договором в межах розглядуваної справи не висувалось, суд, зважаючи на правову позицію Вищого господарського суду України, викладену у п. 17  згаданого Інформаційного листа, не вбачає за необхідне вирішувати питання про такі наслідки у цій справі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем судові витрати розподіляються порівну між Відповідачами.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити повністю позовні вимоги Державного підприємства „Первомайськвугілля”, м. Первомайськ  Луганської області (ідентифікаційний код 32320594) до Регіонального відділення фонду державного майна України по Луганській області, м. Луганськ (ідентифікаційний код 13398493) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Сніжнеантрацит”, м. Сніжне Донецької області (ідентифікаційний код 35751671) про визнання договору оренди державного майна №003419/09 від 01.04.2010р. недійсним.

2. Визнати недійсним договір оренди державного майна №№003419/09, укладений 01.04.2010р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області, м. Луганськ (ідентифікаційний код 13398493) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Сніжнеантрацит”, м. Сніжне Донецької області (ідентифікаційний код 35751671).

3.Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 01.02.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст  рішення складено та підписано 07.02.2011р.

Суддя                                                               Попков Д.О.