Постанова

від 25.01.2011 по справі 40/38

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

40/38

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

25.01.2011 р.           справа №40/38

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:  Дучал Н.М.

Суддів:              Запорощенка М.Д., Новікової Р.Г.

При секретарі  Мірошник Г.І.

За участю представників сторін:

від позивача -  Зайцева Н.М., за довіреністю

від відповідача –Бакіна Д.О., за довіреністю

Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "ВестаСтрой" м. Краматорськ Донецької області

на рішення господарського суду Донецької області

від 08.11.2010 року  ( підписане 15.11.2010 року)

у справі № 40/38 ( суддя  Підченко Ю.О.)

за позовом –Товариства з обмеженою відповідальністю  "Євро Лізинг" м. Київ

до відповідача - Закритого акціонерне товариства "ВестаСтрой" м. Краматорськ Донецької області

про стягнення 732843,23грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю  "Євро Лізинг" м. Київ ( далі по тексту –ТОВ "Євро Лізинг"), звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до закритого акціонерного товариства "ВестаСтрой" м. Краматорськ Донецької області ( далі по тексту –ЗАТ "ВестаСтрой" ) про стягнення заборгованості за лізинговими платежами в сумі 641 767 грн. 26 коп., пені в сумі 52 175 грн. 41 коп. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, трьох відсотків річних в сумі 15 652 грн. 64 коп., збитків від інфляції в сумі 23 247 грн. 92 коп. за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором фінансового лізингу № 253 від 23 квітня 2007 року, всього 732843,23грн.

Позовні вимоги  вмотивовано порушенням відповідачем умов договору фінансового лізингу в частині своєчасного внесення лізингових платежів.

          Рішенням господарського суду Донецької області від 08.11.2010 року  ( підписане 15.11.2010 року)  у справі  № 40/38 позовні вимоги задоволені повністю. Стягнуто з ЗАТ "ВестаСтрой"  на користь ТОВ "Євро Лізинг" основного боргу  з  лізингових платежів в сумі 641 767 грн. 26 коп., пені в сумі 52 175 грн. 41 коп., три відсотки річних в сумі 15 652 грн. 64 коп., інфляційних в сумі 23 247 грн. 92 коп., витрат по сплаті державного мита в сумі 7 328 грн. 43 коп. та  сплаті за інформаційно-технічне забезпеченню судового процесу в сумі 236,00 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що вимоги позивача підтверджені матеріалами справи, відповідають фактичним обставинам; посилання відповідача на той факт, що йому не було передано предмет лізингу спростовується актами приймання-передачі підписаними сторонами, а те що перший лізинговий платіж зараховано невірно спростовується порядком розрахунку зазначеним в Планах Лізингу та Змінах до Плану Лізингу.  

ЗАТ "ВестаСтрой", не погоджуючись з рішенням господарського суду Донецької області, звернулося  з апеляційною скаргою про скасування рішення від 08.11.2010 року по справі  № 40/38 та постановлення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог.

Заявник апеляційної скарги наполягає, що рішення ухвалене при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи; невідповідності висновків місцевого господарського суду обставинам справи, а також з порушенням норм процесуального та матеріального права. Судом не враховано, що виконання зобов'язань за договором фінансового лізингу №253 від 23.04.2007року забезпечуються шляхом передачі в заставу майнових прав на суму 1500000,00грн. за договором підряду №24-2009 від 25.09.2009року, укладеного між  ЗАТ "ВестаСтрой" та Відділом комунального будівництва Сєвєродонецької міської ради. Позивач був зобов'язаний виконати договір застави майнових прав, а у разі  недостатності коштів –звернутися до суду. Наполягав на невірному розрахунку пені.

В обґрунтування скарги посилається на той факт, що  позивач не довів обставини, на які посилався, як на підставу своїх вимог та не надав доказів на підтвердження заборгованості у зазначеній сумі, тобто, відсутні погоджені та підписані сторонами акти виконаних робіт. Вважає, що судом не з'ясовано конкретний розмір заборгованості відповідача, дата початку  нарахувань та суми, з яких нараховуються штрафні санкції. Зазначає, що судом першої інстанції порушені норми Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", оскільки розмір пені обчислюється від суми заборгованості, а остання судом не досліджувалася. Вважає, що судом не досліджувався факт пред'явлення рахунків, і, як наслідок, встановлення строку виконання зобов'язання з боку відповідача по договору щодо оплати.  Зауважив , що виконання зобов'язань за договором фінансового лізингу № 253 від 23.04.2007 р. забезпечувалося шляхом передачі в заставу майнових прав на суму 1 500 000,00 грн. за договором підряду                     № 24-2009 від 25.09.2009 р., укладеного між ЗАТ "ВестаСтрой" та Відділом капітального будівництва Северодонецької міської ради. Тому, позивач був зобов'заний виконати договір застави майнових прав, а у разі недостатності коштів звернутися до суду. В обґрунтування порушень процесуального права, посилається на порушення судом першої інстанції п. 3.5.2 Інструкції з діловодства в господарських судах стосовно  формування справи.

В судовому засіданні повноважні представники сторін висловилися на підтримку своїх доводів викладених в апеляційній скарзі та запереченнях до неї.

          Згідно з положеннями ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішень місцевого господарського суду в повному обсязі.

 У відповідності до п.п. 2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні  перед судом їх переконливості.

 Згідно зі ст.ст. 42, ст.43 Господарського процесуального кодексу України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Донецьким апеляційним господарським судом  встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Євро Лізинг" (Лізингодавець) та ЗАТ "ВестаСтрой" ( Лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу №253 від 23.04.2007 р. з додатками та додаткові угоди до нього №2 від 28.10.2008року, №3 від 08.07.2009року.  Договір                  № 253 від 23.04.2007 року з  додатками, додаткові угоди до цього договору погоджені сторонами, підписані та скріплені печатками сторін.

    Відповідно до п. п.2, 4.2. договору №253 від 23.04.2007 року лізингодавець(позивач) передає лізингоодержувачу (відповідачу), а лізингоодержувач отримує від лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу ТЗ у відповідності з Замовленням на ТЗ. ТЗ, що передається в лізинг, придбаний на підставі наданого Лізингоодержувачем Замовлення на ТЗ, та надається Лізингоодержувачу виключно у користування.

    Відповідно до п.1 договору №253 від 23.04.2007 року ТЗ – транспортний засіб, який надається в платне користування на умовах фінансового лізингу.

     В п.п.4.5 п.4 договору  передбачено, що після надання ТЗ лізингоодержувачеві на дату надання сторони підписують акт приймання-передачі ТЗ.

    Як вбачається з наданих до справи матеріалів, відповідачем на адресу позивача направлені Замовлення на ТЗ №253/001 від 24.04.2007 року, №253/002, №253/003, №253/004 від 25.04.2007 року, №253/005 від 25.04.2007року,  №253/006 від 25.04.2007 року, №253/007 від 25.04.2007 року, №253/008 від 08.06.2007року, №253/009 від 18.06.2007року, №253/010 від 15.11.2007 року, №253/011 від 15.11.2007 року, №253/012 від 15.11.2007 року, №253/013 від 16.11.2007року, №253/014 від 16.11.2007року, №253/015 від 16.11.2007 року, №253/010, №253/016 від 16.11.2007 року, №253/017 від 20.11.20007року, №253/018 від 21.11.2007 року, №253/019 від 22.11.2007року, №253/020 від 15.01.2008 року.

Відповідно до актів приймання-передачі № 253/001 від 10.05.2007 року, №253/002 від 10.05.2007 року, №253/003 від 10.05.2007 року, №253/004 від 11.07.2007 року, №253/005 від 11.07.2007 року, №253/006 від 11.07.2007 року, №253/007 від 11.07.2007 року, №253/008 від 06.07.2007 року, №253/009 від 24.07.2007 року, №253/010 ( а.с.19), №253/011 від 17.12.2007 року, №253/012 від 13.12.2007 року, №253/013 від  10.12.2007року, №253/014 від 10.12.2007 року, №253/015 від 11.12.2007 року, №253/016 від  11.12.2007 року, №253/017 від  13.12.2007 року, №253/018 від 24.12.2007 року, №253/019 від 24.12.2007 року, №253/020 від  09.07.2008 року відповідач отримав від позивача транспортні засоби відповідно вказані в замовленнях.

Факт одержання вказаних ТЗ відповідачем не заперечується.

В пункті 5 договору №253 від 23.04.2007 року сторони погодили умови оплати.

Згідно із абз.1 п.п.5.1 п.5 договору №253 від 23.04.2007 року за переданий у лізинг ТЗ в період з дати надання до завершення строку лізингу сплачуються лізингові платежі. Розмір та строки сплати лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавцю встановлюється в плані лізингу (додаток 3 до договору) та інших додатках.

Невід'ємною частиною договору є плани лізингу ( додаток № 3), якими встановлені строки сплати лізингових платежів за  користування  зазначеним транспортним засобом. План лізингу є додатком до договору, в якому  визначаються строк лізингу, розмір лізингових платежів, періодичність сплати лізингових платежів, місячний пробіг, дата повернення, місце передачі тощо   (п.1 договору).

З матеріалів справи вбачається, що сторонами погоджені плани лізингу, а саме: №253/001 від 24.04.2007 р. зі змінами від 04.05.2007р., 28.10.2008 р., 13.08.2009 р.; №253/002 від 24.04.2007 р. зі змінами від 04.05.2007 р., 28.10.2008 р.,  13.08.2009р.; №253/003 від 24.04.2007р. зі змінами від 04.05.2007 р., 28.10.2008 р., 13.08.2009р.; №253/004 від 25.04.2007 р. зі змінами від 10.07.2007 р., 28.10.2008 р., 13.08.2009р.; №253/005 від 25.04.2007р. зі змінами від 10.07.2007 р., 28.10.2008 р., 13.08.2009р.; №253/006 від 25.04.2007 р. зі змінами від 10.07.2007 р., 28.10.2008 р., 13.08.2009р.; №253/007 від 25.04.2007 р. зі змінами від 10.07.2007 р., 13.08.2009р.; №253/008 від 08.06.2007р. зі змінами від 15.09.2008 р., 28.10.2008 р., 13.08.2009р.; №253/009 від 08.06.2007р. зі змінами від 24.07.2007 р., 28.10.2008 р., 13.08.2009р.; №253/010 від 15.11.2007 р. зі змінами від  14.12.2007 р., 13.08.2009р.; №253/011 від 15.11.2007 р. зі змінами від  14.12.2007 р., 13.08.2009р.; №253/012 від 15.11.2007 р. зі змінами від 12.12.2007 р., 28.10.2008 р., 13.08.2009р.; №253/013 від 16.11.2007р. зі змінами від  28.10.2008 р., 13.08.2009р.; №253/014 від 16.11.2007р. зі змінами від 28.10.2008 р., 13.08.2009р.; №253/015 від 16.11.2007 р. зі змінами від 10.12.2007 р., 28.10.2008 р., 13.08.2009р.; №253/016 від 16.11.2007 р. зі змінами від 10.12.2007 р., 28.10.2008 р., 13.08.2009р.; №253/017 від 20.11.2007р. зі змінами від  10.12.2007р., 28.10.2008 р., 13.08.2009р.; №253/018 від 21.11.2007 р.  зі змінами від 10.12.2007 р., 28.10.2008 р.; №253/019 від 22.11.2007р. зі змінами від 10.12.2007 р., 28.10.2008 р., 13.08.2009р.; №253/020 від 15.01.2008 р. зі змінами від 08.07.2008р., 28.10.2008 р., 13.08.2009р.

Відповідно до п.п.5.2 п.5 вказаного договору лізингові платежі включають: суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості ТЗ, комісію лізингодавця за наданий у лізинг ТЗ; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням цього договору. Лізингоодержувач не має права затримувати лізингові платежі, термін яких настав, навіть з причин пошкодження ТЗ або внаслідок виникнення обставин, які виникли не з вини Лізингоодержувача ( п. 5.5.договору).

                   Оплата вартості послуг позивача здійснюється в українських гривнях; кожний наступний лізинговий платіж здійснюється у наступному порядку( п. 5.8.договору):

          - сума, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості ТЗ сплачується у сумі, зазначеній у плані лізингу;

          - комісія позивача за наданий у лізинг ТЗ кожен місяць розраховується за  наступною фрмулою:

            КЛПМ = КЛПЛ + (ЛППЛ * КоефКВ – ЛППЛ) де: КЛПМ –комісія позивача за поточний місяць; КЛПЛ –комісія позивача за відповідний місяць згідно із планом лізингу;  ЛППЛ –лізинговий платіж за відповідний місяць згідно із планом    лізингу; КоефКВ –коефіцієнт зміни курсу валюти, який розраховується наступним чином: офіційний курс валюти, зазначеної у плані лізингу, за даними НБУ на момент виставлення рахунку позивачем / курс валюти, зазначений у плані лізингу.

     Згідно із пп 5.9 п.5 договору комісія Лізингодавця збільшується на суму ПДВ, що нараховується на частину комісії, яка перевищує подвійну облікову ставку НБУ на момент сплати такої комісії, розраховану від вартості об'єкту лізингу.

Сторони у пункті 5.10. договору погодили наступну черговість виконання Лізингоодержувачем своїх грошових зобов'язань за даним договором: 1) прострочені лізингові платежі ( якщо буде мати місце прострочення); 2) прострочені інші платежі, що підлягають сплаті за цим договором ( якщо буде мати місце прострочення); 3) суми неустойки (штраф, пеня), що підлягають сплаті за порушення зобов'язань за цим Договором (якщо буде мати місце прострочення); 4) строкова сума лізингових платежів; 5) строкова сума інших платежів, що підлягають сплаті за цим договором. У випадку перерахування грошових коштів в сумі недостатній для повного виконання зобов'язань за цим договором та/або з порушенням вищевказаної черговості, Лізингодавець вправі самостійно перерозподілити кошти Лізингоодержувача, що надійшли у відповідності з черговістю викладеною в цьому пункті.

За умовами п. 7.16 Договору, Лізингоодержувач зобов'язаний вчасно та у повному обсязі сплачувати Лізингодавцю всі необхідні лізингові платежі, а також платежі за послуги, надані Лізингодавцем, штрафні санкції відповідно до положень Договору та інші платежі, які пов'язані з використанням ТЗ і не входять до складу щомісячних лізингових платежів.

При порушенні Лізингоодержувачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів, передбачених Планом лізингу, та/або інших платежів, передбачених цим договором, Лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі 0,1% від простроченої суми за кожен день прострочення   ( п. 16.1 договору).

Даний договір вступає в дію з моменту його підписання. Термін дії Договору зумовлений строком лізингу, який вказується а Плані лізингу окремо щодо кожного ТЗ. Договір втрачає свою силу після виконання Сторонами своїх зобов'язань по ньому (п. 19.1 договору).

Як зазначено у договорі розмір та строки сплати Лізингоодержувачем лізингових платежів встановлено в Плані Лізингу ( додаток № 3 до договору та зміни до нього).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем виставлялись відповідачу  рахунки-фактури на сплату лізингових платежів ( незважаючи на те, що зазначене не передбачено умовами договору), копії  рахунків наявні у матеріалах справи ( а.с.123-150 том ІІ;  а.с.1 –76 том ІІІ).

Відповідач належним чином прийняті на себе зобов'язання не виконував, в обумовлені терміни та у повній сумі лізингові платежі не сплачував, в результаті чого, з урахуванням черговості виконання Лізингоодержувачем своїх грошових зобов'язань за даним договором, обумовленої сторонами в п.  5.10.договору, станом на 05.02.2010 р. утворився борг в сумі 641 767,26 грн.

Листом-повідомленням від 12.01.2010 року за № 253 ФЛ  позивач, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань по сплаті лізингових платежів, вимагав від відповідача сплати боргу та пені за договором № 253 від 23.04.2007 року, який залишено відповідачем без відповіді та задоволення.

Ані суду першої інстанції, ані апеляційному суду відповідачем не надано доказів повного, належного та своєчасного виконання зобов'язань за договором по сплаті лізингових платежів.

В результаті невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань відповідно до умов договору № 253 від 23.04.2007 року  та додатків до договору, позивачем на суму невиконаних зобов'язань нараховано пеню в сумі 52 175 грн. 26 коп., три відсотки річних в сумі 15 652 грн. 64 коп., інфляційні в сумі 23 247 грн. 92 коп., які разом з сумою боргу вимагалися до стягнення.

 Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених  Господарським кодексом.

 Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору та  вимог   Кодексу,  інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічні положення має ст.193 Господарського кодексу України.

 Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України, за  договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно,  що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий  лізинг),  або майно,  спеціально придбане лізингодавцем у продавця   (постачальника)     відповідно     до     встановлених лізингоодержувачем  специфікацій  та  умов  (непрямий лізинг),  на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення  про найм   (оренду)   з  урахуванням  особливостей,  встановлених  цим параграфом та законом. Особливості окремих видів і  форм  лізингу  встановлюються законом.

          За  договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність  річ  у продавця (постачальника) відповідно до встановлених  лізингоодержувачем специфікацій   та   умов  і   передати    її    у    користування лізингоодержувачу  на  визначений  строк  не  менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі) ( ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг") .

           Обов'язок Лізингоодержувача своєчасно сплачувати лізингові платежі передбачений ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг". Відповідно до ст.16. того ж Закону, сплата лізингових   платежів   здійснюється  в  порядку, встановленому договором.

 Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( ст.530 Цивільного кодексу України).

Відповідач не надав до суду першої інстанції документів на спростування наявності боргу в сумі  641767,26 грн.  Виставлені позивачем рахунки –фактури, що наявні в матеріалах справи, та не є обов'язковими за умовами договору,  відповідачем також сплачені не були, і зазначене не спростовано відповідачем.

Надані до апеляційної скарги відповідачем копії платіжних доручень не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки вони не надавались до суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно  ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційним господарським судом приймаються додаткові докази, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Враховуючий час  розгляду спору судом першої інстанції, у відповідача було достатньо часу для подання   доказів на підтвердження своїх доводів.  Крім того, наданими документами, відповідач не доводить, дотримання ним черговості виконання Лізингоодержувачем своїх грошових зобов'язань за даним договором, визначеної сторонами п.5.10.договору.

 Отже, вірним є висновок господарського суду Донецької області про правомірність вимог позивача стосовно стягнення основного боргу в сумі 641767,26 грн.

 Порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

    Згідно із ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і у порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

   Відповідно до  ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або  договором.

В п.п.16.1 п.16 договору № 253 від 23.04.2007 року сторони погодили, що при порушенні лізингоодержувачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів, передбачених Планом лізингу, та/або інших платежів, передбачених цим договором, лізингоодержувач сплачує пеню у розмірі 0,1% від простроченої суми за кожен день прострочки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня(ст.3).

За таких обставин, враховуючи передбачений умовами договору розмір штрафних санкцій, який перевищує розмір встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума обмежена законодавством.

Умови договору, зокрема в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі, можуть виконануватися сторонами в добровільному порядку, при зверненні до суду з позовом про стягнення пені, остання має розраховуватися виходячи з норм чинного законодавства, зокрема с застосуванням подвійної облікової ставки НБУ.  Вказана позиція викладена також в Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008р. "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" у п. 49 якого зазначено, що положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи зазначене, стягненню з відповідача підлягає пеня згідно здійсненого позивачем розрахунку, що проведений у відношенні суми заборгованості за кожним простроченим платежем, з урахуванням строку настання виконання зобов'язання по оплаті та кількістю днів прострочення, за обліковими ставками НБУ в межах строку встановленого  ст. 232 ГК України та  з застосуванням подвійної облікової ставки НБУ, сума якої складає 27345,70грн. в іншій частині вимог про стягнення пені позивачу відмовляється у зв'язку з  невірністю розрахування.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене та наявність прострочення сплати лізингових платежів, правомірним є висновок суду першої інстанції про задоволення вимог позивача  про стягнення інфляційних збитків у розмірі 23247,92грн. та 3% річних у розмірі 15652,64грн.

Неправомірним є наполягання заявника апеляційної скарги про обов'язок позивача до моменту  звернення до суду виконати договір застави. Реалізація предмету застави є правом стягувача, а не є його обов'язком, про що зазначено в Законі України "Про заставу".  При цьому, обов'язок лізингоодержувача здійснювати лізингові та інші платежі закріплений в договорі  № 253 від 23.04.2007 р. та Законі України "Про фінансовий лізинг".

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які полягають в порушенні п. 3.5.2 Інструкції з діловодства в господарських судах стосовно  формування справи, є безпідставними, так як вказане не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України. Разом з тим, всі матеріали справи, що надійшли до суду апеляційної інстанції, оформлені  належним чином у відповідності до вищевказаної Інструкції.

За результатами апеляційного провадження, Донецьким апеляційним господарським судом встановлено невірне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, що відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для  скасування рішення господарського суду Донецької  області від 08.11.2010 року  ( підписане 15.11.2010 року) по справі №40/38 в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 24829,71грн. В іншій частині рішення від 08.11.2010 року  ( підписане 15.11.2010 року)  по справі № 40/38 є вірним та підлягає залишенню без змін.

          У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

  Результати розгляду апеляційної скарги проголошені в судовому засіданні.    

           Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102  103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-                                                                             

П О С Т А Н О В И В:

          Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "ВестаСтрой" м. Краматорськ Донецької області на рішення господарського суду Донецької  області від 08.11.2010 року                              ( підписане 15.11.2010 року) по справі №40/38  задовольнити частково.

          Рішення господарського суду Донецької  області від 08.11.2010 року  ( підписане 15.11.2010 року) по справі №40/38  –скасувати частково.

          Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю  "Євро Лізинг" м. Київ у задоволенні позову до Закритого акціонерного товариства "ВестаСтрой" про стягнення пені в розмірі 24829,71грн.

В іншій частині рішення господарського суду Донецької  області від 08.11.2010 року                              ( підписане 15.11.2010 року) по справі №40/38  залишити без змін.

Викласти резолютивну частину рішення господарського суду Донецької  області від 08.11.2010 року  ( підписане 15.11.2010 року) по справі №40/38  в наступній редакції:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю  "Євро Лізинг" м. Київ  до Закритого акціонерного товариства "ВестаСтрой" м. Краматорськ Донецької області зовольнити частково.

Стягнути з закритого акціонерного товариства "ВестаСтрой" на користь   товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" 641 767,26 грн. основного боргу, 27 345,70 грн. пені, 15 652,64 грн. три відсотки річних, 23 247,92 грн. інфляційних,  7080,14 грн. витрат по  сплаті державного мита, 227,99грн. витрат по сплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині вимог позивача відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" на користь закритого акціонерного товариства "ВестаСтрой" м. Краматорськ Донецької області 124,14 грн. витрат по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги.

          Доручити господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий                                                                                                        Н.М. Дучал

Судді:                                                                                                                    М.Д. Запорощенко

                                                                                                                              Р.Г. Новікова

Надруковано 5пр.: 1-позивачу, 1-відповідачу,1-у справу, 1-ДАГС, 1-ГСДО