Постанова

від 01.02.2011 по справі 8/144-10

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУ Д УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2011 р. № 8/144-10

Вищий господарський суд України у складі колегії су ддів:

Т. Дроботової - головуючо го

Н. Волковицької

Л.Рогач

за участю представників:

позивача ОСОБА_4 - довіреність ві д 02.09.2010 р.

відповідача не з' явилися (про час і міс це судового засідання повідо млено належно)

розглянувши у відкритому с удовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприєм ця ОСОБА_5

на постанову від 22.11.2010 р. Дніпропетровськ ого апеляційного господарс ького суду

у справі № 8/144-10 господарського суду Дніпропетровської обла сті

за позовом Фізичної особи - підприє мця ОСОБА_5

до Криворізької міської ра ди

про визнання недійсними дог овору оренди земельної ділян ки від 18.11.08р. з моменту його укла дення.

Ухвалою від 14.01.2011 р. колегі ю суддів Вищого господарсько го суду у складі: головуючий - Дроботова Т.Б., судді Гоголь Т. Г., Рогач Л.І., касаційна скарга ФОП ОСОБА_5 була прийнята до провадження та призначен а до розгляду на 01.02.2011 р.

У зв'язку з виходом відпустк и судді Волковицької Н.О., у су довому засіданні 01.02.2011 р. справа розглядалась колегією судді в у складі: головуючий - Дроб отова Т.Б., судді - Волковицьк а Н.О., Рогач Л.І., утвореному роз порядженням Секретаря друго ї судової палати Вищого госп одарського суду України від 27.01.2011 р., про що присутніх предст авників сторін було повідомл ено на початку судового засі дання, відводів складу колег ії суддів не заявлено.

В С Т А Н О В И В :

У липні 2010 р. ФОП ОСОБА_5 з вернулась до господарського суду Дніпропетровської обла сті з позовом до Криворізько ї міської ради про визнання н едійсним договору оренди зем ельної ділянки від 18.11.2008 р., укла деного між сторонами у справ і з моменту його укладення, по силаючись на приписи частин 1, 2 статті 203, статтю 215, 216, 229 та 236 Циві льного кодексу України, стат ті 42, 79, 92, 93 Земельного кодексу Ук раїни та норми Закону Україн и "Про оренду землі".

Позовні вимоги обґрунтова ні тим, що згідно укладеному м іж сторонами договору оренди земельної ділянки від 18.11.2008 р. п озивачу було надано в строко ве платне користування земел ьну ділянку прибудинкової те риторії житлового будинку ві дповідно до частки власності у житловому будинку для розм іщення вбудованого тренажер ного залу.

На думку позивача, уклавши з позивачем договір оренди зе мельної ділянки, який не відп овідає нормам чинного законо давства щодо документів, що п освідчують право власності ч и постійного користування зе мельною ділянкою, відповідач перевищив надані йому повно важення, визначені Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі" щод о передачі земельної ділянки у власність або користуванн я, так як у власність чи корист ування може бути надана земе льна ділянка для обслуговува ння всього будинку, а не його ч астини.

Крім того, позивач зазначив , що спірний договір оренди зе мельної ділянки від 18.11.2008 р. бул о ним укладено під впливом по милки, оскільки при укладенн і договору позивач помилково сприйняв фактичні обставини правочину, що вплинуло на йог о волевиявлення, яке не відпо відає його справжньому намір у. Помилка для позивача мала і стотне значення, так як наслі дком цієї помилки є те, що пози вач поніс значні витрати та с плачував гроші, які не повине н був сплачувати, у зв'язку з ч им на підставі частини 1 статт і 229 Цивільного кодексу Україн и, спірний правочин має бути в изнаний недійсним.

У відзиві на позовну заяву К риворізька міська рада проси ла відмовити у ї задоволені п осилаючись, зокрема, на відсу тність підстав для визнання спірного договору оренди зем ельної ділянки недійсним.

Рішенням господарського с уду Дніпропетровської облас ті від 20.09.2010 р. (суддя Дубінін І.Ю. ) позовні вимоги задоволені в повному обсязі, визнано неді йсними договір оренди земель ної ділянки від 18.11.2008 р., укладен ий між Фізичною особою - підпр иємцем ОСОБА_5 та Криворіз ькою міською радою з моменту його укладення.

Мотивуючи рішення, на підст аві, зокрема, статей 203, 215 та 236 Цив ільного кодексу України суд першої інстанції дійшов висн овку, що позовні вимоги позив ача щодо недійсності спірног о договору з підстав визначе них у частині 1 статті 203 Цивіль ного кодексу України є обґру нтованими та такими, що підля гають задоволенню, оскільки позивач як співвласник бага токвартирного будинку має пр аво користуватися прибудинк овою територією на загальних підставах, як і інші співвлас ники житлового будинку, що ви ключає можливість передання в оренду позивачу частини пр ибудинкової території, що св ідчить про невідповідність умов спірного договору вимо гам чинного законодавства Ук раїни.

За апеляційною скаргою Кри ворізької міської ради Дніпр опетровський апеляційний го сподарський суд (судді: Павло вський П.П., Швець В.В., Чус О.В.) пе реглянувши рішення господар ського суду Дніпропетровськ ої області від 20.09.2010 р. в апеляці йному порядку, постановою ві д 22.11.2010 р. скасував його, прийняв нове рішення, яким у задоволе нні позовних вимог відмовив.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірний д оговір укладений відповідно до статей 116, 123 Земельного коде ксу України та у формі встано вленій статтями 14, 15 Закону Укр аїни "Про оренду землі", тобто наявне відповідне рішення о ргану місцевого самоврядува ння, договір містить всі істо тні умови та зареєстрований у визначеному Законом поряд ку, при цьому зазначивши про в ідсутність підстав для визна ння спірного договору недійс ним на підставі статті 215 Циві льного кодексу України.

ФОП ОСОБА_5 подала до Вищ ого господарського суду Укр аїни касаційну скаргу, в якій просить постанову суду апел яційної інстанції скасувати , а рішення господарського су ду Дніпропетровської област і від 20.09.2010 р. залишити без змін, о бґрунтовуючи доводи касацій ної скарги неправильним заст осуванням судом апеляційної інстанції норм матеріальног о права.

Скаржник зазначає, зокрема , що судом апеляційної інстан ції не було звернуто уваги на те, що згідно чинного законод авства прибудинкова територ ія, на якій розташований бага токвартирний жилий будинок, в якому знаходиться належне позивачу на праві власності вбудоване приміщення, не мож е бути передана в оренду пози вачу, як не враховано й відсут ність істотних умов спірного договору, а також укладення с пірного договору на вимогу в ідповідача без вільного воле виявлення позивача.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, поясненн я присутнього в судовому зас іданні представника позивач а, перевіривши наявні ма теріали справи на предмет пр авильності юридичної оцінки обставин справи та повноти ї х встановлення в рішенні та п останові, колегія суддів вва жає, що касаційна скарга підл ягає задоволенню частково з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судам и першої та апеляційної інст анції, 18.11.2008 року між Криворізьк ою міською радою (Орендодаве ць) та ФОП ОСОБА_5 (Орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, відповід но до умов якого Орендодавец ь на підставі рішення місько ї ради від 30.01.2008 р. № 2298 надав, а Оре ндар прийняв в строкове плат не користування земельну діл янку прибудинкової територі ї житлового будинку відповід но до частки власності в буді влі для розміщення вбудовано го тренажерного залу, яка зна ходиться на АДРЕСА_1, стро ком на 5 років.

Предметом спору у даній спр аві є вимога ФОП ОСОБА_5 пр о визнання недійсним вказано го договору оренди земельної ділянки від 18.11.2008 р. на підставі частин 1, 2 статті 203, статей 215 та 2 29 Цивільного кодексу України , з посиланням на укладення ць ого договору з боку ради за ві дсутності встановлених зако нодавством повноважень, у зв 'язку з відсутністю всіх істо тних умов договору, а також ук ладення договору з боку пози вача під впливом помилки.

Відповідно до частини 1 стат ті 215 Цивільного кодексу Украї ни підставою недійсності пра вочину є недодержання в моме нт вчинення правочину сторон ою (сторонами) вимог, які встан овлені частинами першою - тре тьою, п'ятою та шостою статті 2 03 цього Кодексу.

Статтею 203 зазначеного Коде ксу передбачено, що зміст пра вочину не може суперечити ць ому Кодексу, іншим актам циві льного законодавства, а тако ж моральним засадам суспільс тва. Особа, яка вчиняє правочи н, повинна мати необхідний об сяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника прав очину має бути вільним і відп овідати його внутрішній волі . Правочин має вчинятися у фор мі, встановленій законом. Пра вочин має бути спрямований н а реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним .

За приписами пункту 7 постан ови Пленуму Верховного Суду України від від 06.11.2009, № 9 "Про суд ову практику розгляду цивіль них справ про визнання право чинів недійсними" правочин м оже бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених за коном, та із застосуванням на слідків недійсності, передба чених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визна ння правочину недійсним як о спорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність п ідстав, передбачених законод авством, вважати такий право чин нікчемним, суд, вказуючи п ро нікчемність такого правоч ину, одночасно застосовує на слідки недійсності нікчемно го правочину.

Досягнення згоди з істотн их умов договору є обов' я зковим для визнання догово ру укладеним, адже це насам перед обумовлено самою юри дичною природою поняття до говору як взаємної домовле ності сторін. Відсутність з годи щодо істотних умов до говору вказує на відсутніс ть підстав вважати договір укладеним, тобто договір є таким, що не відбувся. Дого вір встановлює, змінює або припиняє цивільні права та обов' язки сторін, якщо пр и його укладенні дотримані умови, за яких договір має юридичну силу.

При цьому, пунктом 1 статті 229 Цивільного кодексу України, на яку посилався позивач як н а підставу своїх вимог, перед бачено, що якщо особа, яка вчин ила правочин, помилилася щод о обставин, які мають істотне значення, такий правочин мож е бути визнаний судом недійс ним. Істотне значення має пом илка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, так их властивостей і якостей ре чі, які значно знижують її цін ність або можливість викорис тання за цільовим призначенн ям. Помилка щодо мотивів прав очину не має істотного значе ння, крім випадків, встановле них законом.

Зі змісту вказаної норми вб ачається, що помилка - це непра вильне сприйняття особою фак тичних обставин правочину, щ о вплинуло на її волевиявлен ня, за відсутності якого можн а було б вважати, що правочин н е був би вчинений. Оскільки в ц ьому випадку волевиявлення о соби не відповідає її справж ньому наміру, такий правочин визнається недійсним. Причи ни помилки в цьому випадку ро лі не грають. Так, помилка може виникнути внаслідок необачн ості учасників правочину, не вірного розуміння сторонами одна одної в ході переговорі в, невірного тлумачення зако ну, дій третіх осіб тощо.

Для визнання правочину не дійсним як укладеного під вп ливом помилки необхідно, щоб помилка мала істотне значен ня. Під помилкою, що має істотн е значення, цивільне законод авство розуміє помилку щодо природи правочину, прав та об ов'язків сторін, таких власти востей та якостей речі, які зн ачно знижують її цінність аб о можливість використання за цільовим призначенням.

Істотною є помилка, наслідк и якої або взагалі не можна ус унути, або для усунення яких с торона, що помилилася, має нес ти значні витрати. При виріше нні питання про істотне знач ення помилки за обставин, виз начених у статті 229 Цивільного кодексу України, потрібно ви ходити з істотності тієї чи і ншої обставини для конкретно ї особи з урахуванням її стан овища, характеру діяльності, значення правочину тощо. При цьому за загальним правилом не має розцінюватися як поми лка незнання сторонами право чину норм законодавства.

Проте, здійснюючи судовий розгляд справи а ні судом пер шої, а ні судом апеляційної ін станції не надавалась оцінка вимогам позивача щодо визна ння недійсним договору на пі дставі пунктів 1, 2 статті 203, ста тей 215 та 229 Цивільного кодексу України, з посиланням на відс утність істотних умов спірно го договору, відсутності пов новажень у відповідача на ук ладення такого договору та у кладення договору з боку поз ивача під впливом помилки, ві дповідні обставини щодо наяв ності підстав для одночасног о застосування вказаних норм матеріального права судами не встановлювались.

Крім того, як вбачається зі змісту спірного договору від 18.11.2008 р., його укладено на підста ві рішення міської ради від 30. 01.2008 р. № 2298 (пункт 1 договору), а суд ом апеляційної інстанції, пр и відмові у задоволенні позо вних вимог зазначено, що дока зів оскарження вказаного ріш ення міської ради чи його ска сування не надано, проте, мате ріали справи не містять ріше ння Криворізької міської рад и від 30.01.2008 р. № 2298, на підставі яко го було укладено договір та н а яке посилаються суди першо ї та апеляційної інстанції.

Статтею 43 Господарського пр оцесуального кодексу Україн и передбачено, що господарсь кий суд оцінює докази за свої м внутрішнім переконанням, щ о ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгл яді в судовому процесі всіх о бставин справи в їх сукупнос ті, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для го сподарського суду заздалегі дь встановленої сили. Визнан ня однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша с торона обґрунтовує свої вимо ги або заперечення, для госпо дарського суду не є обов'язко вим.

За приписами процесуально го законодавства, рішення є з аконним тоді, коли суд, викона вши всі вимоги цивільного за конодавства, вирішив справу у відповідності з нормами ма теріального права та правиль но витлумачив ці норми права .

Оскільки передбачені проц есуальним законом межі перег ляду справи в касаційній інс танції не дають їй права вста новлювати або вважати доведе ними обставини, що не були вст ановлені в рішенні суду чи ві дхилені ним, вирішувати пита ння про достовірність того ч и іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, зби рати нові докази або додатко во перевіряти докази, рішенн я та постанова у справі підля гають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду Дніп ропетровської області.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати ви кладене, всебічно і повно пер евірити доводи, на яких ґрунт уються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від уст ановлених обставин вирішити спір у відповідності з норма ми матеріального права, що пі длягають застосуванню до дан их правовідносин.

Керуючись статтями 43, 1117, пунк том 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Г осподарського процесуально го кодексу України Вищий гос подарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Дніпропетров ського апеляційного господа рського суду від 22.11.2010 р. у справ і № 8/144-10 та рішення господарськ ого суду Дніпропетровської о бласті від 20.09.2010 р. скасувати, сп раву направити на новий розг ляд до господарського суду Д ніпропетровської області.

Касаційну скаргу задовол ьнити частково.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

Л. Рогач