Постанова

від 31.01.2008 по справі 25/336

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

25/336

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 31 січня 2008 р.                                                                                    № 25/336  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого      Грейц К.В.,

суддів:Глос О.І., Бакуліної С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 10.10.2007 р.

у справі№25/336

господарського суду м.Києва

за позовомВАТ "Затишанське хлібоприймальне підприємство"

до Державного комітету України з державного матеріального резерву

простягнення 609 978,32 грн.

у судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача:Буртовий М.В.

від відповідача:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м.Києва від 31.07.2007 р. у справі №25/336 (суддя Морозов С.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2007 р. (судді: Григорович О.М., Гольцова Л.А., Рябуха В.І.), позовні вимоги задоволено повністю: стягнуто з Державного комітету України з державного матеріального резерву на користь ВАТ "Затишанське хлібоприймальне підприємство" 609 978,32 грн. та 6 217,00 грн. судових витрат.

У касаційній скарзі Державний комітет України з державного матеріального резерву просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2007 р., рішення господарського суду м.Києва від 31.07.2007 р. у справі №25/336 та прийняти нове рішення, яким відмовити ВАТ "Затишанське хлібоприймальне підприємство" в задоволенні позову повністю, посилаючись на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, оскільки нарахування індексу інфляції та річних за прострочення виконання зобов'язання по оплаті витрат позивача по зберіганню матеріальних цінностей державного резерву не передбачено Законом України "Про державний матеріальний резерв".

Розпорядженням в.о. Голови судової палати Вищого господарського суду України Першикова Є.В. від 30.01.2008 р. №02-12.2/34 змінено склад колегії суддів та призначено колегію суддів у складі: головуючого —судді Грейц К.В., суддів: Глос О.І., Бакуліної С.В.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на участь свого представника в судовому засіданні касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених у них фактичних обставин правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить із обставин, встановлених у справі господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, а саме.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

01.11.2000 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір про відповідальне зберігання №юр-2зб/88-2000, відповідно до умов якого позивач зобов'язався здійснювати відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву, а відповідач згідно з п. 4.2 договору зобов'язався відшкодувати витрати позивача зі зберігання, виходячи з розрахунку 2,50 грн. (з урахуванням ПДВ) за тонно-місяць зберігання фактичної кількості матеріальних цінностей державного резерву шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача.

У п. 9 договору сторони передбачили, що договір діє до виконання відповідачем розпоряджень-нарядів на відпуск матеріальних цінностей державного резерву, що зберігається в повному обсязі.

Відповідно до актів форми №р-16 позивачем було прийнято на відповідальне зберігання зерно.

У зв'язку з невиконанням Держкомрезервом України своїх зобов'язань за договором щодо відшкодування витрат позивача, пов'язаних зі зберіганням матеріальних цінностей державного резерву в повному обсязі і відсутністю в договорі строку проведення розрахунків позивач відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України 02.12.2004 р. звернувся до відповідача з вимогою про здійснення оплати витрат по зберіганню зерна.

Враховуючи, що на вимогу позивача відповідач сплатив лише частину боргу, ВАТ "Затишанське хлібоприймальне підприємство" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Держкомрезерву України на користь позивача 609 978,32 грн. боргу, в т.ч. 537 425,84 грн. основного боргу; 16 122,77 грн. річних відсотків, 56 429,14 грн. інфляційних, 6 099,78 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на підставі п. 7 постанови Кабінету Міністрів України "Про Порядок відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву" від 12.04.2002 р. №532, ст. 7 Закону України "Про державний матеріальний резерв", ст.ст. 526, 625 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки господарських судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову є законними та обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про державний матеріальний резерв” відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву —це зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву.

Пунктом 5 ст. 11 Закону України “Про державний матеріальний резерв” передбачено, що відшкодування витрат підприємствам, установам і організаціям, що виконують відповідальне зберігання, оплата тарифу за перевезення вантажів, спеціальної тари, упаковки, послуг постачальницько-збутових організацій за поставку і реалізацію матеріальних цінностей державного резерву провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, встановлено постановою Кабінету Міністрів України   від 12.04.2002 р. №532.

Відповідно до п. 7 названого Порядку відшкодування витрат, пов'язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється виключно на підставі договору, укладеного між Держкомрезервом та відповідальним зберігачем за формою згідно з додатком, за рахунок асигнувань державного бюджету та інших джерел, визначених законодавством.

Факт зберігання позивачем матеріальних цінностей державного резерву згідно з умовами договору від 01.11.2000 р. №юр-2зб/88-2000 і розмір фак тичних витрат на зберігання вказаних матеріальних цінностей (з розрахунку 2,50 грн. (з урахуванням ПДВ) за тонно-місяць зберігання фактичної кількості матеріальних цінностей державного резерву згідно з п. 2.1 договору) встановлено господарськими судами та підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до ст.ст. 526, 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договором від 01.11.2000 р. №юр-2зб/88-2000 про відповідальне зберігання передбачено, що відповідач зобов'язаний відшкодувати витрати позивача зі зберігання, виходячи з розрахунку 2,50 грн. (з урахуванням ПДВ) за тонно-місяць зберігання фактичної кількості матеріальних цінностей державного резерву шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача. Строк проведення розрахунку у договорі відсутній.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Господарськими судами встановлено, що позивач відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України 02.12.2004 р. звернувся до відповідача з вимогою про відшкодування витрат на зберігання матеріальних цінностей державного резерву (зерна) з розрахунку 2,50 грн. за 1 тонно-місяць з урахуванням ПДВ  (а.с. 59), однак відповідач оплатив послуги зі зберігання зерна лише частково, внаслідок чого заборгованість відповідача на день звернення з позовом складає 537 425,84 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, встановивши належне виконання позивачем зобов'язань по зберіганню матеріальних цінностей та невиконання відповідачем зобов'язань по відшкодуванню витрат по їх зберіганню, суди правомірно врахували положення ст. 625 Цивільного кодексу України, п. 4.2 договору, Закону України "Про державний матеріальний резерв" у частині стягнення основного боргу за грошовим зобов'язанням із врахуванням встановленого індексу інфляції та річних.

За таких обставин, встановлені господарськими судами першої та апеляційної інстанцій з дотриманням правил ст. 43 Господарського процесуального кодексу України факти, на підставі яких касаційна інстанція відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, спростовують доводи касаційної скарги щодо порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.  

З огляду на викладене, підстав для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2007 р. у справі №25/336 не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2007 р. у справі №25/336 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2007 р. у справі №25/336 —без змін.

Головуючий                                                                                           К.Грейц

Судді                                                                                                        О.Глос

                                                                                                           С.Бакуліна