Постанова

від 22.12.2010 по справі 27/300

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙН ИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2010 № 27/300

Київський апеляційний гос подарський суд у складі коле гії суддів:

головуючого: Лосєва А.М.

суддів:

при секретарі:

За участю представникі в:

від позивача - не з' яви лися;

від відповідача - Галянт В.В . - директор протокол №1 від 28.0 5.2003р.

розглянувши у відкрито му судовому засіданні апеляц ійну скаргу ТОВ "Укрінфорс"

на рішення Господарськ ого суду м.Києва від 26.10.2010

у справі № 27/300 ( .....)

за позовом Товариство з додатко вою відповідальністю "Страхо ве товариство з додатковою в ідповідальністю "Глобус"

до ТОВ "Укрінфорс"

про стягнення 8797,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатко вою відповідальністю „Страх ове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» з вернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відп овідальністю „ Укрінфорс ” п ро стягнення 8 797,00 грн.

Рішенням Господарського с уду міста Києва від 26.10.2010р. у спр аві №27/300 позовні вимоги було за доволено повністю, та присуд жено до стягнення з відповід ача на користь позивача 8 797,00 г рн. штраф, 102,00 грн. витрат по спла ті державного мита та 236,00 грн. в итрат на інформаційно-техніч не забезпечення судового про цесу.

Не погоджуючись із вказани м Рішенням суду, відповідач з вернувся до Київського апеля ційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив переглянути Рішення Господарського суду міста К иєва від 26.10.2010р. у справі №27/300.

Свою апеляційну скаргу від повідач обґрунтовував тим, щ о судом першої інстанції взя то до уваги документи, які скл адені іноземною мовою. Також відповідач просив призначит и судову експертизу та досуд ове слідство за участю проку рора для доказу нововиявлени х фактів, так як відповідач вв ажає, що договір доручення бу ло підписано зі сторони пози вача факсимільним підписом, а тому він є недійсним відпов ідно до ст.. 230 ЦК України.

Крім того, відповідач вказу є на те, що акт отримання поліс ів страхування відповідачем є фіктивним, оскільки не має в ідповідної довіреності.

Ухвалою Київського апеляц ійного господарського суду в ід 03.12.2010р. апеляційну скаргу від повідача було прийнято до пр овадження та призначено до р озгляду в судовому засіданні на 22.12.2010р.

В судове засідання предста вник позивача не з' явився, п ро день, час та місце розгляду скарги повідомлялися належн им чином, про поважність не з' явлення в судове засідання, с уд не повідомили, будь-яких кл опотань з цього приводу до су ду не надходило.

Представник відповідача в судовому засіданні 22.12.2010р. нада в суду усні пояснення, в яких п росив суд задовольнити апеля ційну скаргу, з викладених в н ій підстав, переглянути ріше ння Господарського суду міст а Києва у справі №27/300 від 26.10.2010р.

Колегія суддів вирішила ві дмовити в задоволенні клопот ання представника відповіда ча про призначення судової е кспертизи, як необґрунтоване та безпідставне.

Оскільки явка представник ів сторін у судові засідання не була визнана судом обов' язковою, а також зважаючи на д окази належного повідомленн я представника позивача про місце, дату та час судового ро згляду, апеляційний суд визн ав за можливе розпочати розг ляд справи у відсутність пре дставника позивача.

Розглянувши доводи апеляц ійної скарги, перевіривши ма теріали справи, дослідивши д окази, проаналізувавши на пі дставі встановлених фактичн их обставин справи правильні сть застосування судом першо ї інстанції норм законодавст ва, колегія встановила насту пне.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу Укра їни апеляційний господарськ ий суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, кори стується правами наданими су ду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господар ського процесуального кодек су України у процесі перегля ду справи апеляційний Госпо дарський суд за наявними у сп раві і додатково поданими до казами повторно розглядає сп раву, також, апеляційний госп одарський суд не зв' язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґ рунтованість рішення господ арського суду у повному обся зі.

Так, 23.04.2010 року між Товариство м з обмеженою відповідальніс тю “Страхове Товариство з до датковою відповідальністю “ Глобус” (надалі - страховик) та Товариством з обмеженою від повідальністю “Укрінфорс” (н адалі - агент) був укладений до говір-доручення № СПВБ-0052 про н адання агентських послуг по страхуванню (надалі - договір ), за яким страховик доручає, а агент приймає на себе обов' язки по наданню фізичним і юр идичним особам страхових пос луг, а саме укладення договор ів страхування від імені та з а дорученням страховика.

Відповідно до п. 1.2 договору с траховик уповноважує агента укладати від імені та за дору ченням страховика договори с трахування та видавати страх ові поліси з видів страхуван ня, вказаних в додатку, який є невід' ємною частиною цього договору.

Згідно із п. 1.3 договору за зд ійснення дій в інтересах стр аховика агент отримує комісі йну винагороду, розмір якої в изначається цим договором та додатком до нього, який є неві д' ємною частиною договору.

Також, 23.04.2010 року сторони укла ли додаткову угоду щодо реал ізації “зеленої картки ” до д оговору доручення № СПВБ-0052 ві д 23.04.2010 року.

Відповідно до п. 1.2 додатково ї угоди, угода визначає діяль ність страхового агента, упо вноваженого діяти в інтереса х страховика від його імені т а в його інтересах, на підстав і даної угоди, щодо надання ст рахувальникам (фізичним та ю ридичним особам) страхових п ослуг з питань рекламування, консультацій, пропонування страхового продукту “Зелена картка” та проведення робот и, пов' язаної з укладанням д одаткових договорів обов' я зкового страхування цивільн ої відповідальності власник ів наземних транспортних зас обів, що діють на території кр аїн-членів Міжнародної систе ми автострахування “Зелена К артка, відповідно до вимог чи нного законодавства України та умов цієї угоди.

Пунктом 1.3. угоди передбачен о, що агентськими страховими послугами (в рамках цієї угод и) є активний пошук страховим агентом потенційних страхув альників на вільному страхов ому ринку, надання консульта цій, роз' яснення умов страх ування та укладання з ними до даткових договорів та оформл ення відповідних документів .

Згідно із п. 3.17 угоди встанов лено, що агенту не дозволяєть ся реалізовувати “зелені кар тки” страховика по відношенн ю до транспортних засобів, як і не зареєстровані в Україні .

Як вбачається із матеріалі в справи, 26.04.2010 року позивач пер едав, а відповідач прийняв бл анки страхових полісів “Зеле на картка” (Білорусь, Молдова , Росія) у кількості 350 штук та с трахові поліси “Зелена картк а” (Вся система) у кількості 50 ш тук, що підтверджується підп исаним сторонами та скріплен им печатками актом прийому-п ередачі бланків договорів (п олісів) страхування.

23.05.2010 року відповідач уклав п оліс обов' язкового страхув ання цивільної відповідальн ості власників транспортних засобів на умовах міжнародн ої системи авто страхування “Зелена картка” № UA 022/7206683.

09.07.2010 року від страхової комп анії “РЕСО-Гарантія” (Росія) н а адресу позивача надійшло п овідомлення № RU-104177 про настанн я дорожньо-транспортної приг оди, винуватець якої надав по ліс страхування “Зелена карт ка” № UA 022/7206683, емітований позивач ем та реалізований за посере дництвом відповідача.

Так, зазначений поліс реалі зовано відповідачем на транс портний засіб, який зареєстр ований у Молдавії, що підтвер джується записами в оригінал і полісу страхування “Зелена картка” № UA 022/7206683.

Крім того, в оригіналі поліс у № UA 022/7206683 вказано, що застрахов аним транспортним засобом є автомобіль “Ауді А4”, д.н. НОМ ЕР_1, власник транспортного засобу ОСОБА_1, термін дії з 23.05.2010 року до 22.08.2010 року, а у копії полісу № UA 022/7206683 зазначено те, що застрахованим транспортним засобом є автомобіль ”, д.н. 383 17 ЕС, власник транспортного за собу ТОВ “Примор' є”, термін дії з 23.05.2010 року до 06.06.2010 року.

Місцевий господарський су д задовольнив позовні вимоги повністю, зазначивши про їх о бґрунтованість та підтвердж еність належними доказами. З а результатами розгляду спра ви суд першої інстанції дійш ов висновку про те, що слід стя гнути з відповідача на корис ть позивача 8 797,00 грн. штраф, 102,00 г рн. витрат по сплаті державно го мита та 236,00 грн. витрат на інф ормаційно-технічне забезпеч ення судового процесу.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновка ми місцевого господарського суду, вважає їх такими, що від повідають фактичним обстави нам справи, з наступних підст ав.

Стаття 193 Господарського ко дексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарськи х відносин повинні виконува ти господарські зобов'язанн я належним чином відповідно до закону, інших правових акт ів, договору, а за відсутност і конкретних вимог щодо в иконання зобов'язання - від повідно до вимог, що у певних у мовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються в ідповідні положення Цивільн ого кодексу України з урахув анням особливостей, передбач ених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 901 ЦК Україн и за договором про надання по слуг одна сторона (виконавец ь) зобов' язується за завдан ням другої сторони (замовник а) надати послугу, яка спожива ється в процесі вчинення пев ної дії або здійснення певно ї діяльності, а замовник зобо в' язується оплатити викона вцеві зазначену послугу, якщ о інше не встановлено догово ром.

Згідно із п. 5.3 угоди встановл ено, що страховий агент відшк одовує страховику при виявле нні факту внесення страховим агентом в оригінал чи копію “ Зелена картка” завідомо недо стовірних даних чи видачі ст рахувальнику чистого (незапо вненого), або тільки частково заповненого бланку “зелена картка” - максимальну річну с уму страхового платежу на од ин транспортний засіб (згідн о з тарифами, які діють на день виявленого порушення), а тако ж всі можливі збитки страхов ика, пов' язані з цим.

Як вірно встановлено Госпо дарським судом міста Києва, в ідповідно до розмірів єдиних страхових платежів за догов орами міжнародного обов' яз кового страхування цивільно -правової відповідальності в ласників наземних транспорт них засобів на території кра їн - членів Ради Бюро міжнар одної системи автострахуван ня “Зелена картка”, максимал ьна річна сума страхового пл атежу на один транспортний з асіб становить 8 797, 00 грн.

Колегія суддів апеляційно го господарського суду вважа є за необхідне зазначити, що п осилання відповідача в своїй апеляційній скарзі на недій сність договору доручення та угоди не знайшли свого підтв ердження під час перегляду с прави апеляційним господарс ьким судом, виходячи з наступ ного.

Так, відповідно до п.п. 2,3 ЦК Ук раїни, правочин вважається т аким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафік сований в одному або кількох документах, у листах, телегр амах, якими обмінялися сторо ни.

Правочин вважається таким , що вчинений у письмовій фор мі, якщо він підписаний його с тороною (сторонами).

Використання при вчинен ні правочинів факсимільно го відтворення підпису за д опомогою засобів механічног о або іншого копіювання, елек тронно-числового підпису аб о іншого аналога власноруч ного підпису допускається у випадках, встановлених

законом, іншими актами цив ільного законодавства, або з а письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх в ласноручних підписів.

Разом з тим, апеляційним гос подарським судом встановлен о, що відповідач протягом тер міну дії договору здійснював реалізацію полісів страхува ння, отриманих від позивача, п ерераховував позивачу отрим ані страхові платежі, що підт верджується актами про надан і послуги наявними в матеріа лах справи.

Ані суду першої інстанції, а ні під час перегляду справи а пеляційним господарським су дом відповідачем не надано ж одного доказу у підтвердженн я того, що Договір-доручення т а додаткову угоду до нього зі сторони позивача було підпи сано факсимільним відтворен ням його підпису.

Крім того, як вірно встановл ено місцевим господарським с удом, відповідач отримував в ід позивача комісійну винаго роду за надані по договору до ручення послуги. Так, за траве нь 2010 року відповідач отримав 1 696, 50 грн. винагороди, за червен ь 2010 року - 1 920, 10 грн. винагороди і за липень 2010 року - 1 903, 60грн. ви нагороди, що підтверджується платіжними доручення № 2876 від 17.06.2010 року, № 3426 від 23.07.2010 року та № 3881 від 02.09.2010 року.

Таким чином, як позивачем та к і відповідачем фактично бу ло схвалено дані правочини, а саме договір-доручення № СПВ Б-0052 від 23.04.2010 року та додаткову у году до нього, а відповідачем не вчинено жодних дій, які б с відчили про його не визнання даного договору та угоди.

В контексті наведеного, апе ляційний господарський суд н е вбачає підстав для визнанн я недійсними на підставі ст.. 2 30 ЦК України договору-доручен ня № СПВБ-0052 від 23.04.2010 року та дода ткової угоди до нього.

Також, апеляційний гос подарський суд не приймає до уваги доводи відповідача що до того, що судом першої інста нції взято до уваги як докази документи, які складені іноз емною мовою, як безпідставні та необґрунтовані. Крім того , в матеріалах справи знаходя ться аналогічні документи, в икладені українською мовою.

Апеляційним господарським судом не приймається до уваг и посилання відповідача на т е, що акт отримання полісів ст рахування відповідачем є фік тивним, так як не має відповід ної довіреності особи, яка от римала дані поліси, оскільки як вже було зазначено раніше , відповідач на протязі всьог о терміну дії Договору здійс нював реалізацію полісів (до говорів) страхування, отрима них від позивача і при цьому н е повернув поліси страхуванн я позивачу одразу після їх от римання, перераховував позив ачу отримані страхові платеж і та отримував від позивача к омісійну винагороду за надан і по Договору-доручення посл уги.

Відповідно до ст. 241 ЦК Україн и правочин, вчинений предста вником з перевищенням повнов ажень, створює, змінює, припин яє цивільні права та обов'язк и особи, яку він представляє, л ише у разі наступного схвале ння правочину цією особою. Пр авочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, як у він представляє, вчинила ді ї, що свідчать про прийняття й ого до виконання.

Колегія суддів апеляційно го господарського суду погод жується з висновками місцево го господарського суду щодо того, що факт порушення відпо відачем договірних зобов' я зань підтверджується матері алами справи та не оспорений відповідачем по суті.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК Ук раїни зобов'язання повинні в иконуватися належним чином в ідповідно до умов договору т а вимог цього кодексу, інших а ктів цивільного законодавст ва, а за відсутності таких умо в та вимог - відповідно до зв ичаїв ділового обороту або і нших вимог, що звичайно ставл яться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання а бо одностороння зміна його у мов не допускається, якщо інш е не встановлено договором а бо законом.

Відповідач зобов' язання по договору-доручення № СПВБ -0052 від 23.04.2010 року та додаткової у годи до нього виконав з поруш еннями.

Згідно із ч. 1 ст. 230 ГК України у разі порушення учасником г осподарських правовідносин правил здійснення господарс ької діяльності зобов' язан ий сплатити штрафні санкції передбачені договором або за коном.

Згідно зі статтею 33 ГПК Укра їни обов'язок доказування ти х обставин, на які посилаєтьс я сторона як на підставу свої х вимог і заперечень, поклада ється на цю сторону.

У відповідності до ст. ст. 32-34 Г осподарського процесуально го кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні д ані, на підставі яких господа рський суд у визначеному зак оном порядку встановлює наяв ність чи відсутність обстави н, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають зна чення для правильного виріше ння господарського спору. Ко жна сторона повинна довести ті обставини, на які вона поси лається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставин и справи, які відповідно до за конодавства повинні бути під тверджені певними засобами д оказування, не можуть підтве рджуватись іншими засобами д оказування.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 Цивіл ьного кодексу України кожна особа має право на захист сво го цивільного права у разі йо го порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтере су, який не суперечить загаль ним засадам цивільного закон одавства. Кожна особа має пра во звернутися до суду за захи стом свого особистого немайн ового або майнового права та інтересу.

Твердження відповідача в а пеляційній скарзі про поруше ння місцевим господарським с удом норм матеріального і пр оцесуального права не може б ути прийнято судом до уваги, о скільки відповідачем не підт верджено жодної норми (статт і), яка була порушена Господар ським судом міста Києва під ч ас розгляду даної справи.

Окрім того, апеляційний суд вважає за необхідне звернут и увагу на те, що згідно з ч.2 ст. 104 Господарського процесуаль ного кодексу України порушен ня або неправильне застосува ння норм процесуального прав а може бути підставою для ска сування або зміни рішення ли ше за умови, якщо це порушення призвело до прийняття непра вильного рішення.

Натомість за результатами перегляду справи апеляційни й суд дійшов висновку про те, щ о Рішення суду першої інстан ції прийнято з дотриманням н орм матеріального і процесуа льного права, а також з повним і всебічним з' ясуванням об ставин, які мають значення дл я справи, тоді як доводи апеля ційної скарги не знайшли сво го підтвердження під час роз гляду даної справи, нарахува ння позивачем штрафу суд пер шої інстанції правильно визн ав обґрунтованим, а тому позо вна вимога про стягнення з ві дповідача штрафу у розмірі 8 7 97, 00 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі, у зв' язку з ч им підстави для задоволення апеляційної скарги відповід ача, з викладених у ній підста в, відсутні.

Зважаючи на відмову в задов оленні апеляційної скарги, в ідповідно до ст. 49 Господарськ ого процесуального кодексу У країни, судові витрати за зве рнення з апеляційною скаргою покладаються на відповідача (апелянта).

Враховуючи вищевикла дене, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-10 5 Господарського процесуальн ого кодексу України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу То вариства з обмеженою відпові дальністю „Укрінфорс” залиш ити без задоволення, Рішення Господарського суду міста К иєва від 26.10.2010р. у справі №27/300 - б ез змін.

2. Матеріали справи №27/300 повер нути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законно ї сили з дня її прийняття та мо же бути оскаржена до суду кас аційної інстанції у встановл еному законом порядку та стр оки.

Головуючий суддя

Судді

28.12.10 (відправлено)