Рішення

від 21.01.2008 по справі 7/117-38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/117-38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 РІШЕННЯ  

  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ   

"21" січня 2008 р.Справа № 7/117-38.

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Система-Производство”, м. Харків    

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю „ВІВА”, м. Луцьк   

про стягнення 84760,29 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Нємикін А.Ю. –представник (дов. від 11.12.2007р.)        

від відповідача: не з'явились   

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представнику позивача було роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні на підставі ст. 22 ГПК України учаснику судового процесу було роз'яснено його права та обов'язки. Заяв та клопотань на розгляд господарського суду не поступило.

ВСТАНОВИВ: товариство з обмеженою відповідальністю „Система-Производство”, м. Харків звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача – товариства з обмеженою відповідальністю „ВІВА”, м. Луцьк 84760,29 грн., в тому числі 77100 грн. заборгованості, котра виникла                   в результаті невиконання відповідачем умов укладеного з позивачем договору №203/07 від 23.03.2007р., 2027,84 грн. пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та непроведення розрахунків             у обумовлені строки, 2970,92 грн. суми інфляційних нарахувань та 2661,53 грн. процентів річних.

В судовому засіданні представник позивача у зв'язку з проведенням відповідачем розрахунків на суму 24100 грн. просить суд провадження у справі в цій частині вимог припинити та задовольнити позов на суму 60660,29 грн., в тому числі, 53000 грн. основного боргу, 2027,84 грн. пені, 2970,92 грн. суми інфляційних нарахувань та 2661,53 грн. процентів річних.

Відповідач у визначений ухвалою господарського суду від 17.12.2007р. про відкладення розгляду справи термін відзиву на позовну заяву не подав, позову не оспорив, пояснень з приводу пред'явлених позовних вимог не представив, компетентного представника в судове засідання не направив. Натомість листом від 17.01.2008р. №103 у зв'язку з перебуванням представника товариства у відрядженні відповідач заявив клопотання про відкладення розгляду справи.

Враховуючи, що чинним законодавством України не обмежене коло осіб, котрі можуть бути представниками суб'єкта господарювання в судовому процесі, ТзОВ „ВІВА” від 17.01.2008р. про відкладення розгляду справи не долучено відповідних доказів в його підтвердження, господарський суд вважає за необхідне останнє відхилити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

23 березня 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Система-Производство”,                    м. Харків та товариством з обмеженою відповідальністю „ВІВА”, м. Луцьк було укладено договір на виконання робіт за №203/07.

У відповідності до умов зазначеної угоди позивачем було взято на себе зобов'язання щодо виготовлення для відповідача п'яти комплектів упакувального обладнання, а товариством „ВІВА”, в свою чергу, зобов'язання щодо отримання вказаного обладнання та проведення своєчасних розрахунків по оплаті останнього шляхом перерахування коштів на рахунок позивача в триденний термін з моменту готовності обладнання.

На виконання умов укладеного з відповідачем договору позивачем згідно акту приймання-передачі №СП-0000022 від 14.09.2007р. (довіреність серії НБІ №392008 від 31.07.2007р.) було відпущено визначені договором товарно-матеріальні цінності

Проте, відповідач взяті на себе згідно договору від 23.03.2007р. №203/07 зобов'язання, зокрема,                   в частині проведення з позивачем повних розрахунків по оплаті переданого обладнання (у строки, порядку  та розмірах, визначених угодою) не виконав, вартість останнього не оплатив у зв'язку з чим заборгував                   ТзОВ „Система-Производство” суму 77100 грн.  

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом,                     але таких, що йому не суперечать.

В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми договір предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору, здійснення позивачем                        на виконання умов останнього відповідачу комплексу робіт, виготовлення та передачу обладнання, отримання останнього ТзОВ „ВІВА” та не проведення при цьому всіх належних розрахунків  і платежів, господарський суд прийшов до висновку про підставність (на момент звернення до суду з позовом) пред'явлених вимог в частині стягнення 77100 грн. основної заборгованості.

Однак, враховуючи часткове погашення відповідачем заборгованості (на суму 24100 грн.) суд вважає за необхідне в цій частині вимог провадження у справі припинити та задовольнити позов на суму заборгованості 53000 грн.

Крім того, відповідачу у відповідності до п. 5.1 договору №203/07 від 23.03.2007р., Закону України               „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, ст.ст. 230, 231, 232 Господарського кодексу України та ст.ст. 549, 550 Цивільного кодексу України за прострочку здійснення належних розрахунків по оплаті наданих послуг було нараховано пеню, котра у відповідності до представлених господарському суду розрахунків склала 2027,84 грн.

Крім того, у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється                              від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з представленими господарському суду розрахунками, відповідачу відповідно                                    до ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано 2970,92 грн. суми індексу інфляції, а також 2661,53 грн. суми процентів річних.

Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення суми пені, втрат, пов'язаних з інфляцією, та процентів річних, суд вважає, що останні підставні, нараховані у відповідності та з дотриманням вимог чинного законодавства і підлягають до задоволення в повному об'ємі.

Разом з тим, враховуючи, що спір до суду було доведено з вини відповідача, витрати, пов'язані                     з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата державного мита та оплата інформаційно-технічного забезпечення судового процесу), що поніс позивач, слід відшкодувати останньому               у відповідності до ст. 49 ГПК України за рахунок ТзОВ „ВІВА”.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 527, 530, 599, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, п. 11, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „ВІВА” (м. Луцьк, вул. Ківерцівська, 32,                 код 34459206) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Система-Производство” (м. Харків,            вул. Єсеніна, 14/6, код 33066477) 53000 грн. заборгованості, 2027,84 грн. пені, 2970,92 грн. суми інфляційних нарахувань та 2661,53 грн. процентів річних, а всього 60660,29 грн., 848 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 118 грн. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 24100 грн. заборгованості провадження у справі припинити.

Суддя                                                                                            М.С. Шум