7/117-38
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2008 р. № 7/117-38
Доповідач –суддя Мележик Н.І.
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дунаєвська Н.Г. - головуючого,
Мележик Н.І.,
Михайлюк М.В.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну
скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Віва"
на рішення господарського суду Волинської області від 21.01.2008 року
та на постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 11.03.2008 року
у справі № 7/117-38
господарського суду Волинської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"Система –производство"
до Товариства з обмеженою відповідальністю
"Віва"
про стягнення грошових коштів
за участю представників:
позивача – не з"явились
відповідача – не з"явились
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2007 року ТОВ "Система –производство" звернулось господарського суду Волинської області з позовом до ТОВ "Віва" про стягнення 77 100 грн. основного боргу, 2 027,84 грн. пені, 2 970,92 грн. інфляційних витрат, 2 661,53 грн. річних та судових витрат.
Рішенням господарського суду Волинської області від 21.01.2008 року (суддя Шум М.С.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.03.2008 року (судді: Галушко Н.А., Краєвська М.В., Орищин Г.В.), позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 53 000 грн. основного боргу, 2 027,84 грн. пені, 2 970,92 грн. інфляційних витрат, 2 661,53 грн. річних та судових витрат.
В касаційній скарзі ТОВ "Віва" просить скасувати рішення місцевого господарського суду у даній справі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення або постанова господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, місцевий та апеляційний господарські суди встановили, що 23 березня 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Система-Производство" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІВА" укладено договір №203/07, за яким позивач зобов'язався виготовити для відповідача комплекти упакувального обладнання, що складаються з горизонтальної упаковувальної машини УУА-300 та транспортеру –споживача ТПЛ –300 і здійснити пуско-налагоджувальні роботи, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався оплатити вартість обладнання та виконані позивачем роботи шляхом перерахування коштів на його рахунок в триденний термін з моменту готовності обладнання.
Позивач виконав взяті не себе зобов"язання, що підтверджується актом приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей №СП-0000022 від 14.09.2007р. та довіреністю представника серії НБІ №392008 від 31.07.2007р.
В той же час відповідач частково розрахувався з позивачем, в зв"язку з чим останній звернувся до суду з позовом про стягнення з ТОВ "Віва" 77 100 грн. Після звернення позивача до суду з позовом відповідач додатково оплатив виконані роботи на суму 24 100 грн., що стало підставою для припинення судом першої інстанції провадження у справі в цій частині.
Місцевий господарський суд, з позицією якого погодилась апеляційна інстанція, повно, всебічно дослідив надані сторонами докази і доводи, належно їх оцінив та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову, пославшись на ст.ст. 144, 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України та умови розділу 2 договору №203/07 від 23.03.2007 року, якими встановлено обов"язок відповідача здійснити розрахунки з позивачем за виконані останнім роботи у строки та на умовах, передбачених укладеним між ними договором.
При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що неналежне виконання відповідачем своїх зобов"язань по погашенню заборгованості підтверджено відповідними доказами, зокрема, актом приймання передачі товарно-матеріальних цінностей, довіреністю представника на одержання цінностей та актом звірки взаєморозрахунків.
Також внаслідок порушення строків оплати місцевий господарський суд задовольнив вимоги позивача про стягнення з відповідача передбаченої розділом 5 вказаного договору пені у сумі 2 027,84 грн., 2 970,92 грн. інфляційних витрат, 2 661,53 грн. річних в порядку, передбаченому частиною 2 статті 625 ЦК України.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Положеннями статті 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З огляду на порушення строків проведення відповідачем розрахунків за договором №203/07 від 23.03.2007 року, колегія суддів погоджується з висновками господарського суду міста Києва та Київського апеляційного господарського суду, виходячи із приписів вказаних норм, про задоволення позову та стягнення з відповідача грошових коштів у примусовому порядку.
Посилання ТОВ "Віва" у касаційній скарзі на те, що господарський суд першої інстанції припустився порушень норм процесуального права у зв»язку прийняттям рішення за відсутності його представника, не заслуговують на увагу, оскільки кореспонденція відповідача надсилалась за адресою, вказаною в договорі №203/07 від 23.03.2007 року. Крім того, відповідач не використав наданого йому права участі у повторному судовому засіданні після першочергового відкладення місцевим господарським судом розгляду справи.
Інші доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до намагань відповідача надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить вимогам ст. 1117 ГПК України, а тому до уваги не беруться.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України рішення місцевого господарського суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, в зв'язку з чим підстав для скасування рішення не вбачається.
При цьому, у зв"язку із залишенням без змін рішення місцевого господарського суду, також не підлягає скасуванню постанова Львівського апеляційного господарського суду від 11.03.2008 року, якою переглянуто в апеляційному порядку та залишено без змін рішення суду першої інстанції у даній справі.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Віва" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Волинської області від 21.01.2008 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.03.2008 року у справі № 7/117-38 залишити без змін.
Головуючий суддяН.Г. Дунаєвська
СуддіН.І. Мележик
М.В. Михайлюк
Суд | Вищий господарський суд України |
Дата ухвалення рішення | 30.07.2008 |
Оприлюднено | 21.08.2008 |
Номер документу | 1914397 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Вищий господарський суд України
Мележик Н.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні