Рішення

від 31.01.2011 по справі 9/150

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/150

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

31.01.11 р.                                                                                    Справа № 9/150                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Марченко О. А.,

Суддів Лейба М.О., Любченко М.О.

При секретарі судового засідання Толкунової Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбас – Томський електромеханічний завод ім. В.В. Вахрушева”, м.Донецьк

до відповідача Закритого акціонерного товариства „АзовЕлектроСталь”, м.Маріуполь

про стягнення заборгованості в розмірі 102 001грн.63коп.

В засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

З 25.01.2011р. о 14год.40хв. по 31.01.2011р. о 14год.40хв. у судовому засіданні оголошено перерву згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Донбас – Томський електромеханічний завод ім. В.В. Вахрушева”, м.Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Закритого акціонерного товариства „АзовЕлектроСталь”, м.Маріуполь, про стягнення заборгованості в розмірі 102 001грн.63коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 69 550грн.00коп., пені в розмірі 12 547грн.96коп., 3% річних в розмірі 3 356грн.22коп., інфляційних витрат в розмірі 16 547грн.45коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір №133АЭСсн від 04.06.2008р., специфікацію №1 до наведеного договору, рахунки №502 від 07.10.2008р., №16 від 28.01.2009р., №92 від 10.04.2009р., видаткові накладні №393 від 08.10.2008р., №6 від 30.01.2009р., №51 від 10.04.2009р., податкові накладні №7 від 08.10.2008р., №6 від 30.01.2009р., №16 від 10.04.2009р., довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей ЯПМ №004561 від 03.10.2008р., №102 від 30.01.2009р., №603 від 10.04.2009р., листи вих.№209 від 29.07.2008р., вих.№224 від 19.08.2008р., вих.№321 від 12.11.2008р., вих.№303 від 17.08.2009р., вих.№404 від 20.11.2009р., претензію №1 від 07.12.2009р., банківські виписки від 28.01.2009р., 02.04.2009р.

Відповідач 20.09.2010р. надав відзив на позовну заяву, 18.10.2010р. та 25.10.2010р. надав письмові пояснення, відповідно до яких проти позовних вимог заперечує, посилаючись на безпідставність, необґрунтованість та недоведеність позову.

25.10.2010р. позивачем надані письмові пояснення, з яких вбачається, що останній заперечує проти доводів відповідача та наполягає на задоволенні позовних вимог.

Через канцелярію суду 20.12.2010р. відповідачем надані письмові пояснення, відповідно  до яких останній зазначає, що документально правовідносини сторін були закріплені шляхом укладання договору спрощеним способом, а не шляхом складання єдиного документа – договору №133АЭСсн від 04.06.2008р.

31.01.2011р. позивачем надана заява б/н та дати, відповідно до якої останній відмовляється від позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 69 550грн.00коп. та пені в розмірі 12 547грн.96коп.

Суд розглядає позовні вимоги з урахуванням наведеної заяви б/н та дати.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у попередніх судових засіданнях, господарський суд встановив:

04.06.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Донбас – Томський електромеханічний завод ім. В.В. Вахрушева”, м.Донецьк та Закритим акціонерним товариством „АзовЕлектроСталь”, м.Маріуполь укладено договір №133АЭСсн, відповідно з яким постачальник (позивач) зобов`язується поставити, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити товар, згідно специфікації №1 (додаток №1), яка є невід'ємною частиною даного договору (п.1.1 договору).

Як встановлено судом, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, між сторонами виникли господарські правовідносини щодо поставки товару за договором №133АЭСсн від 04.06.2008р.

За приписом п.п.4.1, 5.1 договору поставка товару здійснюється на умовах СРТ склад покупця м.Маріуполь, згідно „Інкотермс 2000”. Поставка товару здійснюється на протязі 3-х календарних днів з моменту отримання заявки.

В розпорядженні суду відсутні заявки згідно договору, наразі суд не вважає це перешкодою для надання належної юридичної кваліфікації факту поставки.

За твердженням позивача, на виконання умов договору останнім на адресу відповідача була здійснена поставка товару на загальну суму 119 550грн.00коп., що підтверджує видатковими накладними №393 від 08.10.2008р., №6 від 30.01.2009р., №51 від 10.04.2009р., податковими накладними №7 від 08.10.2008р., №6 від 30.01.2009р., №16 від 10.04.2009р. копії яких наявні в матеріалах справи.

У судовому засіданні 09.12.2010р. представник позивача зазначив, що інших правовідносин, ніж тих, що виникли за договором №133АЭСсн від 04.06.2008р. між сторонами не існувало.

Таким чином, суд вважає, що фактичне отримання відповідачем товару, зазначеного у видаткових накладних №393 від 08.10.2008р., №6 від 30.01.2009р., №51 від 10.04.2009р. підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на вищезазначених накладних та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей ЯПМ №004561 від 03.10.2008р., №102 від 30.01.2009р., №603 від 10.04.2009р., а отже прийнятий відповідачем без заперечень.

Згідно п.7.1 договору оплата товару буде здійснюватись у національній валюті України на поточний рахунок постачальника на протязі 10 банківських днів з моменту отримання товару та виставлення рахунку.

На сплату отриманої за видатковими накладними №393 від 08.10.2008р., №6 від 30.01.2009р., №51 від 10.04.2009р. продукції позивачем на адресу відповідача виставлені рахунки №502 від 07.10.2008р., №16 від 28.01.2009р., №92 від 10.04.2009р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Докази направлення вказаних рахунків на адресу відповідача в матеріалах справи відсутні, проте суд вважає, що зазначені рахунки надані відповідачу разом із товаром, отриманим відповідно до спірних видаткових накладних, оскільки п.4.2 договору визначено, що постачальник разом з товаром передає наступні документи: рахунок-фактуру, накладну, податкову накладну, сертифікат якості.

Згідно п. 14 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966р. №П-7, приймання продукції по якості і комплектності виробляється з точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними й особливими умовами постачання, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, що засвідчують якість і комплектність продукції що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація тощо). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.

Відповідно до п. 12 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965р. №П-6 приймання продукції по кількості здійснюється за транспортними і супровідними документам (рахунком-фактурою, специфікацією, описом, пакувальними ярликами тощо) відправника (виготовлювача). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.

Відповідних актів суду не надано. При отриманні товару відповідачем не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки продукції.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (ч. 2 ст. 666 Цивільного кодексу України).

Виходячи зі змісту статей 688 та 690 Цивільного кодексу України, товари, від яких покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.

Оскільки суду не надано доказів відмови від продукції та прийняття її у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що документи, передбачені п.4.2 договору, надані відповідачу разом із товаром, отриманим відповідно до видаткових накладних №393 від 08.10.2008р., №6 від 30.01.2009р., №51 від 10.04.2009р. Доказів зворотного сторонами не представлено, судом не встановлено.

За приписом ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, з урахуванням пункту 7.1 договору та дати отримання рахунків, кінцевим строком сплати заборгованості за видатковою накладною №393 від 08.10.2008р. є 22.10.2008р.; за видатковою накладною №6 від 30.01.2009р. є 13.02.2009р.; за видатковою накладною №51 від 10.04.2009р. є 24.04.2009р.

Виходячи з матеріалів справи, відповідач частково оплатив вартість отриманого товару в розмірі 50 000грн.00коп., що підтверджується платіжними дорученнями №32 від 28.01.2009р., №1244 від 02.04.2009р., банківськими виписками від 28.01.2009р., 02.04.2009р., у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість щодо оплати вартості отриманого товару за видатковими накладними №393 від 08.10.2008р., №6 від 30.01.2009р., №51 від 10.04.2009р. в розмірі 69 550грн.00коп.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Зобов'язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції за видатковою накладною №393 від 08.10.2008р., що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви до суду за останнім утворилась заборгованість щодо оплати вартості отриманого товару в розмірі 69 550грн.00коп.

Як було зазначено вище, заявою б/н та дати позивач відмовився від позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 69 550грн.00коп.

В порядку ст.78 Господарського процесуального кодексу України судом перевірено повноваження представника позивача, який підписав заяву про відмову від позову, на вчинення відповідних дій.

Відповідно до п.4 ст.80 Господарського процесуального Кодексу України відмова позивача від позову та прийняття відмови господарським судом є підставою для припинення провадження у справі.

З огляду на викладене, у зв'язку з відмовою позивача від частини позовних вимог та прийняттям такої відмови господарським судом, враховуючи той факт, що дана заява не суперечить законові та не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів, суд на підставі п.4 ст.80 Господарського процесуального кодексу України припиняє провадження у справі №9/150 в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 69 550грн.00коп.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 12 547грн.96коп.

Проте, відповідно до заяви б/н та дати позивач відмовився від позовних вимог в частині стягнення суми пені в розмірі 12 547грн.96коп., у зв'язку з чим, суд на підставі п.4 ст.80 Господарського процесуального кодексу України припиняє провадження у справі №9/150 в частині стягнення суми пені в розмірі 12 547грн.96коп.

На ряду з зазначеним, позивач заявляє про стягнення з відповідача суми 3% річних в розмірі 3 356грн.22коп. та інфляційні витрати в розмірі 16 547грн.45коп.

Відповідно до ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного, за розрахунком позивача, 3% річних становлять суму в розмірі 3 356грн.22коп. та інфляційні витрати - 16 547грн.45коп. за видатковою накладною №393 від 08.10.2008р. за період з 08.10.2008р. по 23.04.2010р.; за видатковою накладною №6 від 30.01.2009р. за період з 30.01.2009р. по 23.04.2010р.;  за видатковою накладною №51 від 10.04.2009р. за період з 10.04.2009р. по 23.04.2010р.

Розглянувши розрахунок позивача щодо нарахування наведених сум, враховуючи встановлені судом кінцеві строки оплати товару, суд вважає що вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в розмірі 3 356грн.22коп. та інфляційних витрат в розмірі 16 547грн.45коп. підлягають частковому задоволенню на суми в розмірі 3 201грн.14коп. та 14 967грн.76коп. відповідно (за видатковою накладною №393 від 08.10.2008р. за період з 23.10.2008р. по 23.04.2010р.; за видатковою накладною №6 від 30.01.2009р. за період з 14.02.2009р. по 23.04.2010р.; за видатковою накладною №51 від 10.04.2009р. за період з 25.04.2009р. по 23.04.2010р.).

Таким чином, з урахуванням наведеного вище, належний до стягнення розмір 3% річних становить суму в розмірі 3 201грн.14коп. та інфляційних витрат становить суму в розмірі 14 967грн.76коп.

Виходячи з чого, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення 3% річних та інфляційних витрат підлягають частковому задоволенню на суми в розмірі 3 201грн.14коп. та 14 967грн.76коп. (за наведеними вище періодами) відповідно.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають пропорційному розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965р. №П-6, Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966р. №П-7, ст.ст.509, 525, 526, 530, 625, 666, 688, 690, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 49, 75, 78, п.4 ст.80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

                                                           ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбас – Томський електромеханічний завод ім. В.В. Вахрушева”, м.Донецьк до відповідача, Закритого акціонерного товариства „АзовЕлектроСталь”, м.Маріуполь, про стягнення заборгованості в розмірі 19 903грн.67коп., яка складається з 3% річних в розмірі 3 356грн.22коп., інфляційних витрат в розмірі 16 547грн.45коп. – задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства „АзовЕлектроСталь”, м.Маріуполь (за адресою: пл. Машинобудівельників, б.1, м. Маріуполь, Донецька область, 87535, код ЄДРПОУ 25605170) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбас – Томський електромеханічний завод ім. В.В. Вахрушева”, м.Донецьк (за адресою: вул. Жмури, 1, корп.203, м. Донецьк, 83007, р/р 2600701517289 у філії ВАТ „Укрексімбанк”, м. Донецьк, МФО 334817, код ЄДРПОУ 33913332) 3% річних в розмірі 3 201грн.14коп., інфляційні витрати в розмірі 14 967грн.76коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 181грн.69коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 42грн.04коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

В частині стягнення суми основного боргу в розмірі 69 550грн.00коп. та пені в розмірі 12 547грн.96коп. припинити провадження у справі.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Позивачу видати довідку для повернення з державного бюджету держмита в сумі 0грн.60коп., перерахованого згідно платіжного доручення №722 від 25.05.2010р., в зв'язку із внесенням державного мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 31.01.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Головуючий суддя                                                               Марченко О.А.                               

Суддя                                                                                М.О. Лейба

Суддя                                                                                М.О. Любченко

Повне рішення складено 07.02.2011р.