Рішення

від 08.02.2008 по справі 4/454

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/454

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "08" лютого 2008 р.Справа №  4/454

 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилька Ю.І. розглянув у судовому засіданні справу № 4/454

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Омегаінвестагро",             м. Запоріжжя,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Агродім", м. Кіровоград,

про стягнення 124 746, 48 грн. -

Представники сторін :

від позивача: Ковтун А.П. директор;

від відповідача: участі не брали. В судовому засіданні 23.01.2008 року Степанова Н.В. довіреність № б/н від 22.01.2008 року.

В судовому засіданні 23.01.2008 року оголошено перерву до 11 год. 08.02.2008 року, про що сторони повідомлені та надали суду відповідну розписку.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Агродім", м. Кіровоград суми надлишково перерахованих коштів в розмірі 101 569 грн. 60 коп. та штрафні санкції за несвоєчасне виконання зобов'язань по поставці оплаченого товару в розмірі 3 760 грн. штрафу, 5 030 грн. 76 коп. пені за несвоєчасне повернення передоплати, 9 141 грн. 27 коп. відсотків  за користування чужими грошима, 5244 грн. 85 коп. збитків  від інфляційних процесів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Омегаінвестагро", м. Запоріжжя. З метою забезпечення позову накласти арешт на майно відповідача.

Відповідач не виявив бажання реалізувати своє процесуальне право на участь у судовому засіданні, позовні вимоги не заперечив.

Направлена відповідачу поштова кореспонденція за місцем його реєстрації (згідно довідки ЄДРПОУ) м. Кіровоград вул. Владимірська 41/16 повернута до суду без вручення з відміткою установи поштового зв'язку про закінчення терміну зберігання. Вжитими заходами за інформацією позивача було встановлено фактичне місце знаходження відповідача м. Кіровоград вул. Тімірязєва 75 кім.7а, рекомендоване поштове відправлення № 2537696 направлене за цією адресою вручене представнику відповідача 05.01.2008 року.

Отримання відповідачем повідомлення про час та місце розгляду справи також підтверджується участю в судовому засіданні 23.01.2008 року представника відповідача Степанової Н.В. згідно до довіреності від 22.01.2008 року б/н. Представника відповідача письмово повідомлено про те, що наступне судове засідання буде проведено 08.02.2008 року об 1 год., однак в призначений до розгляду справи час та день представник відповідача участі в судовому засіданні не брав, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не подавав.

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Водночас, законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із ст.93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах. В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає за можливе провести розгляд справи у відповідності до наданих до суду матеріалів у відповідності до ст.75 ГПК України. Передбачені ст.78 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи або оголошення перерви відсутні.

Дослідивши матеріали справи та правовідносини між учасниками спору і надавши їм правову оцінку, заслухавши представника позивача, який підтримав позовні вимоги повністю, господарський суд, -

                                             ВСТАНОВИВ :

Правовідносини між учасниками спору виникли на підставі укладеного 15.08.2007 року договору поставки № 47 ОМ (в подальшому договір), умови якого сторонами спору визначено в результаті вільного волевиявлення, оскільки договір підписано повноважними представниками сторін без будь-яких заперечень чи зауважень та їх підписи скріплено печатками підприємств (а.с. 10).Відповідно до пп. 3.4.1. „Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів”, яка затверджена наказом МВС України № 17 від 11.01.1999 р. та зареєстрована в Мін'юсті України 28.04.1999 р. за № 264/3557, відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності.

Предметом вказаного договору сторонами спору визначено проведення господарських операцій по продажу окремими партіями у власність покупця (позивача по справі) насіння льону врожаю 2007 року в кількості 200 тонн по ціні 1 880, 00 грн. враховуючи ПДВ на загальну суму 376 000, 00 грн. Форма розрахунків безготівкова, шляхом перерахування грошових коштів. У відповідності до розділу 3 договору сторонами погоджено умови проведення поставки товару, згідно до яких товар повинен поставлятись окремими партіями по виконаній покупцем заявці, попередньо погодженій з продавцем (відповідач по справі). Протягом 3-х днів з часу отримання заявки постачальник зобов'язаний надати покупцю рахунок. Заявка вважається погодженою з часу надходження передоплати на рахунок постачальника. Постачальник здійснює поставку товару не пізніше 3-х днів з моменту надходження передоплати від покупця на його розрахунковий рахунок.

На виконання умов договору відповідач підготував та передав позивачу рахунок № 36 від 15.08.2007 року на всю кількість передбаченого договором товару на загальну суму 376 000, 00 грн. з ПДВ без визначення терміну для оплати. (а.с. 12). Прийнявши пропозицію відповідача щодо здійснення господарських операцій по поставці насіння льону, позивач 15.08.2007 року та 16.08.2007 року згідно до платіжних доручень перерахував на розрахунковий рахунок відповідача 301 000, 00 грн., а відповідач за довіреностями серії ЯНФ №№ 596163 від 15.08.2007 року через повноважного представника позивача Ковтуна А.П. передав позивачу за видатковими накладними № 41 від 16.08.2007 року та № 42 від 21.08.2007 року насіння льону відповідно на суму 111 784 грн.80 коп. та 87 645 грн. 60 коп. на загальну суму 199 430 грн. 40 коп. Передача представнику позивача товару на вказану суму підтверджується також податковими накладними № 43 від 15.08.2007 року та № 44 від 16.08.2007 року.

Згідно до умов договору відповідач повинен поставити позивачу в строк до 19.08.2007 року товар на оплачену суму 101 569 грн.60 коп., розмір проведеної передоплати дозволяє провести поставку окремої партії товару, оскільки перебуває між розмірами двох проведених раніше поставок партій товару (111 784 грн. 80 коп. та 87 645 грн. 60 коп.) з використанням транспортних засобів позивача, а саме автомобіля КАМАЗ АР 92-57 АР.

Однак, змінюючи умови договору в односторонньому порядку, відповідач не провів поставку позивачу товару на суму 101 569 грн. 60 коп., у зв'язку з чим перерахована на виконання умов договору сума коштів набула статусу заборгованості та підлягає до стягнення на користь позивача повністю.

Заявлена позивачем претензія № 25 від 06.11.2007 року, яка вручена відповідачу рекомендованим поштовим відправленням № 635617 від 09.11.2007 року, залишена відповідачем без задоволення.

Відповідач письмових пояснень по суті позовних вимог до суду не подав, позовні вимоги не заперечив, тому при вирішенні спору господарський суд позбавлений можливості врахувати позицію відповідача та обґрунтованість його доводів на спростування позовних вимог у разі їх наявності.

Проаналізувавши правовідносини між учасниками спору та надавши їм юридичну оцінку, господарський суд приходить до переконання, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до повного задоволення. Такий висновок господарський суд зробив на підставі наступного аналізу нормативних правових актів, які регулюють спірні правовідносини.

Викладені умови договору, права та обов'язки сторін, порядок виконання договору, дають підстави вважати, що фактично сторонами укладено договір купівлі-продажу.

За приписом ст. 265 Господарського кодексу України до правовідносин поставки, які не врегульовані цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Таким чином, господарський суд вважає, що між сторонами виникли правовідносини, що підпадають під дію глави 54 Цивільного кодексу України.

Так, згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Одержання відповідного товару підтверджується також підписом відповідача на видатковій накладній, що в відповідності до Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей № 99 від 16.05.1996 р. є належним доказом підтвердження отримання товару.

Як вбачається із матеріалів справи, провів оплату товару повністю у відповідності до умов договору, але отримати товар не зміг через відмову відповідача від виконання умов договору в односторонньому порядку, тобто з причин, які не залежать від позивача.

Суд вважає, що між сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору, наявні договірні відносини у відповідності до вимог ст.ст. 11, 639, 655, 691 ЦК України підтверджують що це саме договір купівлі-продажу. Специфікація товару, ознаки, якість, ціна, вартість - визначені в видаткових та податкових накладних (а.с. 11).

На користь відносин купівлі-продажу свідчить і застереження в документах на отримання товару про ціну з ПДВ.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк. Саме невиконання умов договору з боку відповідача і стало причиною звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права.

У відповідності до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписом ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Спір фактично виник через небажання відповідача провести поставку фактично оплаченого позивачем товару, або після заявлення претензії повернути надлишково перераховану суму грошових коштів

Укладений між сторонами договір та норми діючого законодавства не містять підстав для звільнення відповідача від обов'язку виконати зобов'язання по поставці оплаченого товару або поверненню коштів.

Позивач правомірно просить стягнути основний борг в розмірі 101 569 грн. 60 коп. з відповідача на підставі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має бути виконано в натурі.

Крім цього, п. 5.2 договору передбачено, що за кожен день затримки поставки товару відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а враховуючи розмір облікової ставки НБУ 8% на час розрахунку та 113 днів прострочки до стягнення підлягає неустойка у формі пені на суму 5 030 грн. 76 коп. за період з 19.08.2007 року по 10.12.2007 року.

Підставою для нарахування та стягнення пені господарський суд визначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи).

Згідно ч. 2 ст. 4 Цивільного кодексу України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон).

Згідно ч. 6 ст. 4 Цивільного кодексу України цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.

Статтею 1 Господарського кодексу України визначено, що цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

У відповідності до ч. 2 ст. 4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом. Отже, норми Господарського кодексу є спеціальними щодо встановлення відповідальності по грошових зобов'язаннях суб'єктів господарювання.

Частина 1 ст. 231 Господарського кодексу України має імперативний характер і встановлює, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 343 цього ж кодексу платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Окрім того, згідно ст. 1 спеціального Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 10.01.2002 р. № 9221-ІІІ), який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. В той же час, стаття 3 Закону, яка також носить імперативний характер, вводить певні обмеження щодо меж згоди сторін, а саме: розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, зміст пункту 5.2 договору поставки № 47ОМ від 15.08.2007 року, який передбачає наслідки несвоєчасної поставки продукції покупцем та встановлює пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, є таким, що не суперечить чинному законодавству.

Таким чином, на думку господарського суду до стягнення може бути визначена лише пеня, яка нарахована у відповідності до вимог вказаних нормативних актів, тобто виходячи з розміру, що не перевищує подвійну облікову ставку НБУ, тобто 16% річних у відповідні періоди.

При цьому господарський суд враховує, що в період коли позивачем заявлено вимоги про стягнення пені згідно до Постанови НБУ облікова ставка залишалась сталою в розмірі 8%.

Період за який проведено нарахування пені перебуває в межах передбаченого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України 6 місячного терміну припинення від дня коли зобов'язання мало бути виконане.

Господарський суд звертає увагу на ту обставину, що фактично згідно до умов укладеного договору повинні були виникнути взаємні права та зобов'язання по своєчасному проведенню господарських операцій купівлі-продажу, а при невиконанні умов договору позивач вправі вимагати передачі товару або повернення суми попередньої оплати, що ним і було зроблено шляхом звернення з претензією а також при зверненні до суду з позовом.

Причому, з метою забезпечення виконання зобов'язань сторонами в результаті вільного волевиявлення, без будь-яких заперечень чи зауважень, умовами договору, крім нарахування до стягнення пені визначено стягнення з винної сторони процентів за користування чужими грошовими коштами (п. 5.3 договору), штраф за несвоєчасну поставку товару (п. 5.1 договору).

Визнаючи пріоритетність викладених в умовах договору заходів по забезпеченню виконання зобов'язань, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на підставі п. 5.1 договору за прострочення поставки товару штрафу в розмірі 1% від вартості партії товару (376000 Х 0,01) в сумі 3 760, 00 грн.; на підставі п. 5.3 договору за несвоєчасне проведення переплати та неправомірне користування чужими грошовими коштами враховуючи 3% місячних та період з 27.082007 року по 27.11.2007 року, тобто за 3 місяці сума нарахування за неправомірне користування чужими грошовими коштами складає 9 141 грн. 27 коп. та підлягає до стягнення з  відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 193 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань. Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Пунктом 2 ст. 1214 ЦК України встановлено, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними.

У відповідності з п. 2 ст. 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення. Виходячи з розміру заборгованості станом на 01.09.2007 року та існування заборгованості протягом вересня та жовтня 2007 року і заявлених вимог саме за цей період без зміни позовних вимог, господарський суд приходить до переконання про необхідність стягнення втрат від інфляції в розмірі 5 244 грн. 85 коп.

Згідно пункту 1.5. договору загальна вартість, на яку передається товар          376 000, 00 грн., у тому числі ПДВ 20%.

Пунктом 3.2 договору сторони визначили, що покупець проводить передоплату на суму, визначеному в рахунку. По взаємній погодженості між сторонами розмір передоплати може погоджуватись перед поставкою кожної партії товару. Викладена відповідачем пропозиція на проведення попередньої оплати згідно до рахунка № 36 від 15.08.2007 року погоджена позивачем частково шляхом перерахування коштів платіжними дорученнями на суму 301000 грн., яка є визначальною для виникнення у відповідача зобов'язання по проведенні поставки товару згідно до п. 3.3 договору не пізніше 3-х днів з моменту надходження попередньої оплати.

Господарським судом не вбачається підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки належні до сплати штрафні санкції у вигляді пені та штрафу не є надмірно великими порівняно із збитками кредитора та відповідачем не подано до суду доказів про майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні та про наявність не лише майнових але й інших інтересів сторін, що заслуговують на увагу при вирішенні питання про зменшення штрафних санкцій. При цьому господарським судом враховується, що відповідачем зовсім не виконувалось зобов'язання по передачі позивачу попередньо оплаченого товару, грошові кошти позивача в розмірі переплати на суму 101 569 грн. 60 коп. та непоставлений льон в кількості 54 026 кг. виходячи з визначеної пунктом 1.4 договору ціни в розмірі 1880 грн./тонну враховуючи ПДВ, відповідач використовував на власний розсуд, тобто ступінь виконання зобов'язання по поставці 54026 кг. льону, який суд може взяти за підставу для зменшення розміру штрафних санкцій фактично є нульовим.

Суми, що підлягають до стягнення, перебувають в межах позовних вимог, господарський суд не находить підстав для виходу за межі позовних вимог згідно п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України в частині нарахування та стягнення процентів річних, втрат від інфляції та пені за періоди не визначені в позовній заяві, а лише враховуючи час, який пройшов після звернення до суду, оскільки відсутнє клопотання про вихід за межі позовних вимог заінтересованої сторони.

Господарським судом приймається до уваги, що сторонами не виконано вимоги суду щодо проведення звірки  взаємних розрахунків згідно до ухвали суду від 28.11.2007 року та від 24.12.2007 року, оскільки до суду не подано акт звірки. Крім того, за клопотанням представника відповідача Степанової Н.В. продовжувався строк розгляду справи з метою створення сторонам умов для виконання викладених в ухвалах від 28.11.2007 року та від 24.12.2007 року вимог суду. Однак, вимоги суду не були виконані та акт звірки взаєморозрахунків до суду не подано.

Розглянувши клопотання позивача про накладення арешту на майно відповідача у якості забезпечення позову, господарський суд вважає, що вказане клопотання не підлягає до задоволення, оскільки при зверненні до суду позивач не навів обґрунтування вказаного клопотання фактичними обставинами та не надав доказів про те, що відповідач до моменту  виконання рішення суду може розпоряджатись своїми грошовими коштами та льоном. При цьому господарським судом приймається до уваги, що предметом спору є грошові кошти а не льон чи якесь інше майно і позивачем взагалі не подано будь-яких доказів про наявність у відповідача такого майна.

За приписами ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно ст. 67 ГПК України  позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають до повного задоволення.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати належить покласти на відповідача повністю, оскільки через невиконання ним своїх зобов'язань позивач змушений був звертатись до суду за захистом своїх прав і поніс додаткові витрати.

Керуючись ст.ст. 34, 49, 82, 84, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                                 В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Агродім", м. Кіровоград вул. Владимірська 41/16 (р/р2600101300262 в ВАТ "Укрпромбанк" м. Кіровоград, МФО 323754, код ЄДРПОУ 33428664) заборгованість в розмірі 101 569 грн. 60 коп., проценти за користування чужими грошовими коштами 9 141 грн.27 коп., штраф 3 760, 00 грн., пеню 5 030 грн. 76 коп., втрати від інфляції в розмірі 5 244 грн. 85 коп. на загальну суму 124 746 грн. 48 коп., сплачене державне мито в розмірі 1 247 грн. 47 коп. та витрати на оплату інформаційно-технічних послуг в розмірі 118 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Омегаінвестагро", м. Запоріжжя бульв. Гвардійський 22 кв. 255 ((поштова адреса: м. Запоріжжя а/с 5563) р/р26003154061, ЗОД "Райффайзен банк Аваль" м. Запоріжжя, МФО 313827, код ЄДРПОУ 34373779).

Наказ видати.

В задоволенні клопотання позивача про накладення арешту на майно відповідача відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до Дніпропетровського апеляційного господарського суду на вказане рішення через господарський суд Кіровоградської області.

 Суддя                                Ю.І. Хилько