Рішення

від 31.01.2008 по справі 38/397

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

38/397

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  38/397

31.01.08

За позовомЗакритого акціонерного товариства «Київ-Взуття»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Група Рексал»

Провизнання дій –зловживанням правом та зобов'язання вчинити дії

 Суддя Власов Ю.Л.

Представники:

Від позивачаСиляк С.В.

Від відповідача не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Відповідача про визнання дій по зверненню до Мостиського районного суду Львівської області, Господарського суду Івано-Франківської області та Господарського суду Львівської області з позовними заявами до Закритого акціонерного товариства «Київ-Взуття», Товариства з обмеженою відповідальністю «Взуття», Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанус», заявами про вжиття заходів забезпечення позову –зловживанням правом на звернення до суду; зобов'язання Відповідача припинити зловживати правом на звернення до суду, в тому числі, вимагати від суду вжиття заходів забезпечення позову, відносно Закритого акціонерного товариства «Київ-Взуття», шляхом накладення арештів на майно Закритого акціонерного товариства «Київ-Взуття»та/або будь-яких заборон на здійснення органами управління своїх статутних функцій чи заборон на здійснення господарської діяльності Закритим акціонерним товариством «Київ-Взуття».     

Свої позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що Відповідач користуючись конституційно гарантованим правом на судовий захист, намагався порушити та порушував судові процеси з єдиною метою –нанесення збитків Позивачу, приниження репутації Позивача серед контрагентів та акціонерів, шляхом отримання ухвал різних судів України про вжиття заходів забезпечення позовів, яким була заборонена господарська діяльність Позивача, арештовано все майно Позивача, заборонено проводити загальні збори акціонерів Позивача та арештовано акції, емітовані Позивачем, внаслідок чого акціонери Позивача не мали змоги реалізувати свої права на управління товариством та на вільне розпорядження належними їм на праві власності акціями.  

Ухвалою від 03.12.07р. провадження у справі було порушено, позовна заява прийнята до розгляду, розгляд справи був призначений на 20.12.07р.

Ухвалою від 20.12.07р. розгляд справи був відкладений на 31.01.08р., у зв'язку з неявкою представників сторін та неподанням ними витребуваних документів.

          Відповідач повідомлявся ухвалами суду про час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву та жодного іншого витребуваного судом доказу не подав, в судові засідання своїх представників не направляв, про поважні причини зазначених обставин суд не повідомив. Заявлені вимоги по суті не заперечив.

          За цих обставин, згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

          Судом заслухані пояснення Позивача, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд

ВСТАНОВИВ:

14.08.2006р. Мостиським районним судом Львівської області було відкрито провадження у справі за позовом Відповідача до Пацули Михайла Володимировича, Позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанус» про визнання права власності.

Ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 27.12.2006р. позовні вимоги заявлені Відповідачем до Позивача та ТОВ «Компанус»та позовні вимоги до Пацули М.В. було роз'єднано в окремі провадження.

Ухвалою від Мостиського районного суду Львівської області від 27.12.2006р. провадження у справі за позовом Відповідача до Позивача та ТОВ «Компанус»про визнання права власності на акції було закрито.

09.10.2006р. Господарським судом Івано-Франківської області було порушено провадження у справі №18/328 за позовом Відповідача до Споживчого товариства «Конструктор», Позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Взуття»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанус»про визнання права власності на акції.

Цією ж ухвалою було вжито заходи забезпечення позову, шляхом, в тому числі, накладення арешту на все нерухоме майно Позивача; накладення арешту на акції Позивача; заборони продажу, передачі, міни акцій Позивача, а також на інше відчуження акцій та/чи передачу своїх права володіння, користування, розпорядження вказаними акціями третім особам та/або іншим акціонерам; зобов'язання Позивача та будь-яких інших осіб, не проводити загальні збори акціонерів Позивача, а також збори правління Позивача; зобов'язання Позивача та будь-яких інших осіб не відчужувати корпоративні права Позивача, не приймати з цього приводу будь-яких рішень, протоколів, не укладати будь-яких правочинів; зобов'язання Солом'янської районної державної адміністрації міста Києва та будь-яких інших осіб не проводити перереєстрацію, а також не здійснювати державну реєстрацію будь-яких змін (доповнень) до установчих документів Позивача; зобов'язання Позивача та будь-яких інших осіб, не здійснювати перереєстрацію Позивача, а також не здійснювати державну реєстрацію будь-яких змін (доповнень) до установчих документів Позивача.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 26.10.2006р. у справі №18/328 справа була передана до провадження Господарського суду м. Києва, заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 09.10.06р. були скасовані.             

Спір по справі виник з причини того, що Позивач вважає, що звернення Відповідача до суду з позовними заявами та заявами про вжиття заходів забезпечення позову є зловживанням конституційним правом, що негативно відобразилось на діяльності Позивача як суб'єкта підприємницької діяльності.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Згідно з ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст.8, 55 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.        

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 09.07.2002р. №15-рп/2002 у справі №1-2/2002 положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

З наведених правових норм вбачається, що звернення до суду з позовом за захистом своїх прав, свобод чи інтересів є конституційним правом особи, яке вона може використовувати на власний розсуд. Це право не може обмежуватись законом та іншими правовими актами.

Судом не можуть бути прийняті до уваги доводи Позивача з посиланням на ст.13 Цивільного кодексу України, оскільки дана стаття регулює межі здійснення особою цивільних прав, проте у поданому позові Позивач оспорює використання Відповідачем процесуальних прав, які не регулюються ст.13 Цивільного кодексу України.

Судом не можуть бути задоволені позовні вимоги Позивача з посиланням на ст.22 Господарського процесуального кодексу України, оскільки недобросовісне користування особою своїми процесуальними правами у певній справі може бути підставою для вжиття до неї заходів в межах цієї ж справи, якщо суд прийде до висновку, що особа недобросовісно користується певними процесуальними правами.

Проте, дана норма не позбавляє та не обмежує особу у користуванні своїми процесуальними правами у інших справах з метою захисту своїх прав, свобод чи інтересів.

За вказаних обставин суд вважає, що позовні вимоги Позивача не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України, тому задоволенню не підлягають.   

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.1, 4, 21, 33, 49, 80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва  

В И Р І Ш И В:  

1. У позові відмовити повністю.

Суддя                                                                                Ю.Л. Власов

          Рішення підписане 13.02.2008р.