Постанова

від 03.02.2011 по справі 21/186-10

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Харківський апеляці йний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2011 року. Справа № 21/186-10

Колегія суддів у складі:

головуючий суд дя Істоміна О.А., судді Барбашо ва С.В., Пушай В.І.

при секретарі Безлепкіній І.П.

за участю представників с торін:

позивача - Крижного О.М ., дов. № 39 від 07.09.2010 р.

відповідача - ОСОБА _2, дов. ВРА № 596283 від 07.10.10 р.

розглянувши у відкритому с удовому засіданні у приміщен ні Харківського апеляційног о господарського суду апеляц ійну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харк ів (вх. № 4790Х/3) на рішення г осподарського суду Харківсь кої області від "04" листопада 201 0 року по справі № 21/186-10

за позовом Приватного підприємства фірми "Айлес", м. Харків

до Фізичної особи - під приємця ОСОБА_1, м. Харків

про стягнення 124334,22 грн., -

встановила:

Позивач, Приватне пі дприємство фірми "Айлес", звер нувся до господарського суду Харківської області з позов ною заявою, в якій просив суд с тягнути з відповідача, Фізич ної особи - підприємця ОСОБ А_1, 95575,00 грн. основного боргу, 202 07,25 грн. відсотків за користува ння грошовими коштами, пеню у сумі 6359,29 грн., інфляційних нара хувань у сумі 1146,90 грн., три відсо тки річних у сумі 1045,78 грн., які в иникли внаслідок неналежног о виконання відповідачем сво їх зобов' язань за договором поставки від 29.03.2010 р. щодо повно го та своєчасного розрахунку за отриманий товар, також про сив стягнути з відповідача с удові витрати пов' язані з р озглядом справи.

В процесі розгляду справи п озивач надав заяву про збіль шення позовних вимог, в якій п росив стягнути з відповідача 143866,48 грн., з яких 95575,00 грн. основног о боргу, 34622,45 грн. відсотків за к ористування чужими коштами, пені у розмірі 8294,35 грн., 3951,84 грн. і ндексу інфляції та 3 % річних у розмірі 1422,84 грн.

Рішенням господарського с уду Харківської області від 04 листопада 2010 року по справі № 21/186-10 (суддя Светлічний Ю.В.), з ур ахуванням заяви про збільшен ня позовних вимог, позовні ви моги задоволено повністю. Ст ягнуто з відповідача на кори сть позивача суму основного боргу в розмірі 95575,00 грн., відсот ки за користування коштами у розмірі 34622,45 грн., пеню в розмір і 8294,35 грн., індекс інфляції у роз мірі 3951,84 грн., 3% річних у розмірі 1422,84 грн., державне мито в розмір і 1438,66 грн. та витрати на інформа ційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 ,00 грн.

Відповідач з даним рішення м господарського суду не пог одився, звернувся до Харківс ького апеляційного господар ського суду з апеляційною ск аргою, в якій просить скасува ти рішення господарського су ду Харківської області від 04 л истопада 2010 року по справі № 21/186 -10 в частині стягнення з нього 20207,25 грн. відсотків за користув ання грошовими коштами, поси лаючись на порушення судом п ершої інстанції норм матеріа льного та процесуального пра ва, неповне з' ясування обст авин, що мають значення для сп рави. В іншій частині просить залишити вказане рішення бе з змін.

Позивач надав відзив на апе ляційну скаргу, в якому вважа є рішення суду першої інстан ції прийнятим у повній відпо відності до норм матеріально го та процесуального права і правильним встановленням вс іх обставин справи, в зв'язку з чим просить рішення залишит и без змін, а апеляційну скарг у без задоволення, як безпідс тавну. В обґрунтування надан их заперечень позивач посила ється на те, що заборгованіст ь відповідача підтверджуєть ся належними документальним и доказами, а нарахування штр афних санкцій та процентів з а порушення відповідачем гро шового зобов' язання відпов ідає умовам договору та ґрун тується на вимогах чинного з аконодавства.

Перевіривши повноту встан овлення судом обставин справ и та докази по справі на їх під твердження, їх юридичну оцін ку та доводи апеляційної ска рги в межах вимог, передбачен их статтею 101 Господарського п роцесуального кодексу Украї ни, заслухавши пояснення упо вноважених представників ст орін, колегія суддів дійшла в исновку про залишення апеляц ійної скарги без задоволення , виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали спра ви та вірно встановлено судо м першої інстанції 29 березня 2 008 року між Приватним підприє мством фірма "Айлес" та Фізичн ою особою - підприємцем Бєляє вим Денисом Костянтиновичем було укладено договір на про даж продукції.

Відповідно до умов договор у позивач, як постачальник, зо бов' язався передати у власн ість відповідача (покупець) т овар, а відповідач, відповідн о, зобов' язався прийняти то вар та сплатити його на умова х зазначених у договорі.

На виконання умов договор у, позивачем відповідно до ви даткових накладних № РН-000020 від 30.03.2010 р. та № РН-0000021 від 07.04.2010 р. був по ставлений товар на загальну суму 140475,00 грн.

Згідно п. 4.1 договору покупец ь зобов' язався оплати проду кцію протягом 30 календарних д нів з моменту отримання това ру.

Однак, відповідач оплатив т овар лише частково у сумі 44900,00 г рн., про що свідчать виписки ба нківського рахунку позивача , у зв' язку з чим у нього вини кла заборгованість у сумі 95575, 0 0 грн.

При цьому наявність заборг ованості у визначеній сумі п ід час розгляду справи відпо відачем не заперечується.

Враховуючи, що вказана сума боргу, відповідачем не оспо рювана, останній не надав суд у доказів погашення суми бор гу, а також враховуючи, що згі дно статті 526 Цивільного кодек су України зобов'язання пови нно виконуватися належним чи ном відповідно до умов догов ору та вимог цього Кодексу, ін ших актів цивільного законод авства, а за відсутності таки х умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту аб о інших вимог, що звичайно ста вляться, тому суд першої інст анції визнав позовні вимоги щодо стягнення з відповідач а 95575, 00 грн. основного боргу обґ рунтованими та такими, що під лягають задоволенню.

Окрім того, позивач просив стягнути з відповідача 34622,45 гр н. відсотків за користування чужими коштами, пені у розмір і 8294,35 грн., 3951,84 грн. індексу інфляц ії та 3 % річних у розмірі 1422,84 грн .

Згідно статті 193 Господарс ького кодексу України суб' є кти господарювання та інші у часники господарських відно син повинні виконувати госпо дарські зобов' язання належ ним чином відповідно до зако ну, інших правових актів, дого вору, а за відсутності конкре тних вимог щодо виконання зо бов' язання - відповідно до в имог, що у певних умовах звича йно ставляться. До виконання господарських договорів зас тосовуються відповідні поло ження Цивільного кодексу Укр аїни з урахуванням особливос тей, передбачених Господарсь ким кодексом України. Кожна с торона повинна вжити усіх за ходів, необхідних для належн ого виконання нею зобов' яза ння, враховуючи інтереси дру гої сторони та забезпечення загальногосподарського інт ересу. Порушення зобов' язан ь є підставою для застосуван ня господарських санкцій, пе редбачених цим Кодексом, інш ими законами або договором.

Стаття 692 Цивільного кодекс у України передбачає, що поку пець зобов' язаний оплатити товар після його прийняття а бо прийняття товаророзпоряд чих документів на нього, якщо договором або актами цивіль ного законодавства не встано влений інший строк оплати то вару. Покупець зобов' язаний сплатити продавцеві повну ц іну переданого товару. Догов ором купівлі-продажу може бу ти передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товар у та сплати процентів за кори стування чужими грошовими ко штами.

Пунктом 4.2 договору сторони домовились, що у разі несвоєч асної оплати товару, з дати ви никнення простроченої забор гованості, на суму заборгова ності нараховуються відсотк и за користування грошовими коштами по ставці 0,2% за кожен д ень користування.

Водночас, в п. 7.2 договору сто рони передбачили, що у випадк у порушення відповідачем тер мінів оплати, відповідно до у мов даного договору він опла чує постачальнику штрафну не устойку у вигляді пені в розм ірі подвійної облікової став ки НБУ від несплаченої суми з а кожний день прострочення о плати, за весь період нарахув ання пені.

Відповідно до статті 625 Циві льного кодексу України боржн ик не звільняється від відпо відальності за неможливість виконання ним грошового зоб ов' язання. Боржник, який про строчив виконання грошового зобов' язання, на вимогу кре дитора зобов' язаний сплати ти суму боргу з урахуванням в становленого індексу інфляц ії за весь час прострочення, а також три проценти річних ві д простроченої суми, якщо інш ий розмір процентів не встан овлений договором або законо м.

Враховуючи, що факт несвоє часної оплати отриманого тов ару був встановлений під час розгляду справи судом першо ї інстанції та не заперечува вся відповідачем, господарсь ким судом вірно визначено, що з відповідача підлягає стяг ненню 34622,45 грн. відсотків за кор истування чужими коштами на підставі п. 4.2 договору, пені у р озмірі 8294,35 грн., передбаченої п . 7.2 договору, 3951,84 грн. індексу інф ляції та 3 % річних у розмірі 1422,84 грн. у відповідності з положе ннями статті 625 Цивільного код ексу України.

В силу статтей 4-2, 4-3, 4-7 Господар ського процесуального кодек су України правосуддя у госп одарських судах здійснюєтьс я на засадах рівності всіх уч асників судового процесу пер ед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення подани ми суду доказами; судове ріше ння ухвалюється суддею за ре зультатами обговорення усіх обставин справи.

Колегія суддів вважає, що су дом першої інстанції викорис тано у повному обсязі свої по вноваження, передбачені проц есуальним законом щодо повно го та всебічного з' ясування обставин справи, пов' язани х з предметом доказування у д аній справі, а висновки, викла дені в рішенні узгоджуються з приписами норм чинного зак онодавства, які в даному випа дку регулюють спірні правові дносини, що призвело до прийн яття правомірного рішення.

Обов'язок доказування відп овідно до приписів статті 33 Го сподарського процесуальног о кодексу України розподіляє ться між сторонами виходячи з того, хто посилається на пев ні юридичні факти, які обґрун товують його вимоги та запер ечення.

Відповідач в апеляційній с карзі посилається на те, що п. 4.2 договору суперечить чинном у законодавству України, і за стосування його в якості під стави для нарахування штрафн их санкцій є незаконним, тому що позивач у своїй позовній з аяві просив стягнути 3% річних згідно статті 625 Цивільного к одексу України. Також вважає , якщо п. 4.2 трактувати згідно ст атті 536 Цивільного кодексу Укр аїни, то його застосування та кож не може бути використане , тому що відсотки нараховуют ься за отримані гроші в якост і попередньої оплати, а не за н есвоєчасну сплату за товар.

Колегія суддів визнає безп ідставність наведених тверд жень, виходячи з наступного.

Слід зазначити, що нарахува ння процентів за користуванн я чужими грошовими коштами н е є застосуванням штрафних с анкцій, а визначено в розділі 4 договору, як умова оплати, кр ім того таке нарахування від повідає вимогам чинного зако нодавства.

А відсотки річних, стягненн я яких передбачено статтею 625 Цивільного кодексу України, за своєю правовою природою н осять компенсаційний характ ер та є невід' ємною частино ю боргу.

При цьому, колегія суддів вв ажає, що встановлені відсотк и за користування чужими гро шовими коштами в п.4.2 договору та проценти річних згідно ст атті 625 Цивільного кодексу Укр аїни хоча і є тотожними за сво єю правовою природою, проте н е виключають їх одночасного застосування.

Частиною 4 статті 179 Господар ського кодексу України перед бачено, що при укладенні госп одарських договорів сторони можуть визначати зміст дого вору на основі вільного воле виявлення, коли сторони мают ь право погоджувати на свій р озсуд будь-які умови договор у, що не суперечать законодав ству.

Також, колегія суддів зверт ає увагу на положення статті 6 Цивільного кодексу України , в якій зазначено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, а ле відповідає загальним заса дам цивільного законодавств а. Сторони мають право врегул ювати у договорі, який передб ачений актами цивільного зак онодавства, свої відносини, я кі не врегульовані цими акта ми. Сторони в договорі можуть відступити від положень акт ів цивільного законодавства і врегулювати свої відносин и на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступи ти від положень актів цивіль ного законодавства, якщо в ци х актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язкові сть для сторін положень акті в цивільного законодавства в ипливає з їх змісту або із сут і відносин між сторонами.

Договір укладений між стор онами не містить положень як і б суперечили чинному закон одавству, відтак останні пов инні дотримуватися його умов та нести передбачену ним від повідальність за їх порушенн я.

Посилання відповідача на т е, що спірний договір частков о є незаконним взагалі не міс тить ніякого документальног о обґрунтування та спростову ються дійсними обставинами с прави, які свідчать про те, що рішенням господарського суд у Харківської області від 24 ли стопада 2010 року по справі № 47/274-10 за позовом ФОП ОСОБА_1 до П П фірма «Айлес»про визнання договору недійсним відмовле но ФОП Бєляєву Д.К. у задоволен ні позовних вимог щодо визна ння недійсним договору б/н ві д 29 березня 2010 року, який в свою ч ергу є предметом позовних ви мог по даній справі.

Наведені відповідачем дов оди про те, що п. 4.2 договору не в ідповідає вимогам статті 536 Ци вільного кодексу України, та кож є необґрунтованою, оскіл ьки зазначена норма права не обмежує сторони у встановле нні процентів за користуванн я чужими коштами виключно ви падками попередньої оплати.

Не змінюють обґрунтованих висновків суду першої інста нції посилання відповідача н а порушення місцевим судом н орм процесуального права в з в' язку з тим, що суд відмовив у задоволенні клопотання ві дповідача про відновлення ст року на подання зустрічного позову, чим позбавив останнь ого можливості використати в трачене право на подання зус трічного позову до суду про в изнання частково недійсним д оговору від 29 березня 2010 року, о скільки Господарським проце суальним кодексом України не передбачена можливість відн овлення процесуального стро ку на звернення з зустрічним позовом та суд не може поверн ути розгляд справи «на стаді ю до початку першого слуханн я».

В свою чергу, відповідач не позбавлений права звернутис ь до господарського суду з ок ремим позовом для захисту св оїх порушених прав та законн их інтересів в спосіб передб ачений законом.

З урахуванням викладеного , відповідач ані під час виріш ення спору у господарському суді Харківської області, ан і під час розгляду його апеля ційної скарги не надав жодно го належного матеріального д оказу обґрунтованості та пра вомірності як своїх заперече нь проти позову, так і висловл ених у своїй апеляційній ска рзі тверджень. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи п ро порушення судом норм мате ріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявним и у справі матеріалами. Його п озиція не підтверджена належ ними та допустимими доказами . Тому, вказані вимоги відпові дача, що зазначені в апеляцій ній скарзі, не підлягають зад оволенню, а наведені на їх під твердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги кол егією суддів в якості підста в для скасування прийнятого у даній справі рішення госпо дарського суду Харківської о бласті від 04 листопада 2010 року.

На підставі викладеного та керуючись статтями статями 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статт ею 105 Господарського процесуа льного кодексу України, коле гія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу Фіз ичної особи - підприємця О СОБА_1, м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського су ду Харківської області від 04 л истопада 2010 року по справі № 21/186 -10 залишити без змін.

Постанова набирає ч инності з дня її проголошенн я і може бути оскаржена до Вищ ого господарського суду Укра їни протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

суддя Барбашова С.В.

суддя Пушай В.І.

Повний текст пос танови підписано 27 січня 2011 рок у.