Ухвала

від 07.02.2011 по справі 38/171-10

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

  ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без розгляду

  "04" лютого 2011 р.          Справа № 38/171-10

           Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Івакіна В.О., суддя Пелипенко Н.М.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. № 561Х/1-28)  на рішення господарського суду Харківської області від 18.08.2010 року у справі № 38/171-10

  за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Сосновий бір-2008", м.Харків

до  1. Товариства з обмеженою відповідальністю "АРК", м. Харків

     2. Харківської міської ради, м. Харків

  про  визнання чинним договору та визнання права власності,

  ВСТАНОВИЛА:

  В червні 2010 року ТОВ "Сосновий бір-2008" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "АРК" та до Харківської міської ради про визнання чинним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 03.02.2010 року між ТОВ "АРК" та ТОВ "Сосновий бір-2008", що розташована за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 303 та визнання права власності на нежитлову будівлю літ. "А-1" площею 178,8 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 303 за ТОВ "Сосновий бір-2008".

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.08.2010 року у справі № 38/171-10 (суддя Хотенець П.В.) позов ТОВ "Сосновий бір-2008" задоволено повністю. Визнано дійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі від 03.02.2010 року, відповідно до якого ТОВ "АРК" передав у власність ТОВ "Сосновий бір-2008" нежитлову будівлю літ. "А-1" площею 178,8 кв. м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 303. Визнано право власності на нежитлову будівлю літ. "А-1" площею 178,8 кв. м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 303 за ТОВ "Сосновий бір-2008".

ОСОБА_1 18.11.2010 року ознайомився з матеріалами справи №38/171-10  господарського суду Харківської області, не погодився з рішенням  місцевого господарського суду, подав у грудні 2010 року апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення господарського суду Харківської області від 18.08.2010 року,посилаючись на його незаконність. В порушення вимог пункту 3 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України  заявник не сплатив державне мито у встановленому порядку та розмірі,згідно статті 3 Декрету Кабінету  Міністрів України  від 21.01.1993р. №7-93 «Про державне мито», а саме 50% ставки,що підлягає сплаті із спорів майнового характера, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Апеляційний господарський суд не прийняв до розгляду апеляційну скаргу,керуючись вимогами п.3.ч.1ст.97 ГПК України повернув апеляційну скаргу заявнику ухвалою  від 09.12.2010 року.

У січні 2011 року ОСОБА_1 другий раз  подав апеляційну скаргу на рішення

господарського суду Харківської області від 18.08.2010 року у справі № 38/171-10 в частині в визнання дійсним договору купівлі-продажу , посилаючись на незаконність оскаржуваного рішення; просить залишити визначене право власності на нежитлове приміщення площею 178,8 кв. м, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 303 за ТОВ "АРК"; накласти арешт на нежитлову будівлю, площею 178,8 кв. м, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 303, яка належить відповідачу.

Як свідчать матеріали справи,позивачем заявлений позов про визнання чинним договору та визнання права власності на нежитлову будівлю літ.А-1. площею 178,8 кв.м.,що розташовано за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 303. Державне мито сплачено позивачем в сумі 1070,0 грн. виходячи з вартості майна за договором купівлі-продажу нежитлової будівлі від 03.02.2010 року. При подачі апеляційної скарги, заявником сплачено державне мито в розмірі 51 грн.

Оскільки, з матеріалів справи вбачалось, що не можна оцінити одну вимогу (про визнання дійсним договору купівлі-продажу) без врахування другої вимоги (про визнання права власності), ухвалою господарського суду від 10.01.2011 року апеляційна скарга була повернута заявникові на підставі п.3 частини 1 статті 97 ГПК України.

В лютому 2011 року заявник втрете звернувся з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Харківської області від 18.08.2010 року по справі №38/171-10, просить відновити строк на подання апеляційної скарги, посилаючись на те, що він не знав про рішення господарського суду Харківської області від 18.08.2010 року у справі № 38/171-10 і не мав можливості в строк оскаржити рішення суду.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 ознайомився з матеріалами справи 18.11.2010 року, тобто дізнався про прийняте рішення господарським судом Харківської області 18.08.2010 року у справі № 38/171-10, дізнався про розмір державного мита, яке було сплачене позивачем по справі, але не сплачував  державне мито в розмірі, встановленому Декретом Кабінету  Міністрів України  від 21.01.1993р. №7-93 «Про державне мито».

Відповідно до частини 1 статті 93 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

У разі пропуску строку на подання апеляційної скарги сторона має право в порядку статті 53 Господарського процесуального кодексу України звернутися до суду з мотивованим клопотанням про відновлення пропущеного строку.

ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою в лютому 2011 року, тобто після закінчення строків, установлених статтею 93 ГПК України, враховуючи, що про прийняття оскаржуваного рішення заявник дізнався 18 листопада 2010 року.

Стаття 53 ГПК України пов'язує можливість відновлення процесуального строку з обов'язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами розділу V Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтуванні клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги заявник посилається на те, що він дізнався про прийняте рішення 18.08.2010 року у справі №38/171-10 тільки 18.11.2010 року, але не наводить жодних поважних причин щодо подачі апеляційної скарги протягом листопада, грудня 2010 року та січня 2011 року з порушенням вимог п. 3 ч. 1 статті 97 ГПК України щодо неоплати державного мита по апеляційній скарзі в порядку і розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету  Міністрів України  від 21.01.1993р. №7-93 «Про державне мито».

Відповідно до частини 2 статті 93 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга, яка подана після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний господарський суду за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для відновлення строку, про що постановляється ухвала.

Приймаючи до уваги викладене, судова колегія дійшла висновку про відсутність поважних причин пропуску процесуального строку, оскільки відповідно до статті 53 Господарського процесуального кодексу України пропущений процесуальний строк може бути відновлений судом лише з поважних причин. Поважними визнаються лише такі обставини, які є об’єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов’язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами.

Керуючись статтями 53, 93 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів  

УХВАЛИЛА:

  1. Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги.

2. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без розгляду.

  Головуючий суддя                                                                       Черленяк М.І.

 Суддя                                                                                              Івакіна В.О.  

 Суддя                                                                                              Пелипенко Н.М.