Рішення

від 28.01.2008 по справі 39/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

39/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 №  39/13

28.01.08

 За позовом     Товариства з обмеженою відповідальністю "ТНК - ВР Коммерс"

до                     Приватного підприємства "Велике містечко"

 про                   заборону незаконного використання знаку для товарів і послуг "ТНК"

Суддя  Гумега О.В.

Представники:

Від позивача: Ільченко І.В. (довіреність № 1 від 02.01.2008р.)                        

Від відповідача: не з‘явилися.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом про заборону відповідачу використовувати знак для товарів і послуг “ТНК”, зареєстрований згідно Свідоцтва на знак для товарів і послуг № 19697 від 15.05.2001р., у господарській діяльності при реалізації через автозаправні станції палива, технічних мастил і олив, мастильних матеріалів та всіх товарів, які включені до 4 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг; зобов‘язання відповідача припинити використання знаку для товарів і послуг “ТНК”, що охороняється Свідоцтвом на знак для товарів і послуг № 19697 від 15.05.2001р., шляхом демонтажу вивісок, логотипів та обладнання з позначенням торгового знаку “ТНК” на АЗС, що знаходиться за адресою: м. Київ, пр-т. Палладіна, 37. Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ВАТ “ТНК-ВР Холдінг” є власником Свідоцтва на знак для товарів і послуг № 19697 від 15.05.2001р., яким зареєстровано торговий знак “ТНК”. На підставі укладеного між ВАТ “ТНК-ВР Холдінг” та Спільним українсько-німецьким ТОВ з іноземною інвестицією “Кершер” ліцензійного договору № ТВН-1157/06 від 18.11.2006р., ВАТ “ТНК-ВР Холдінг” надав позивачу право на використання знаку “ТНК” на території України з правом надання подальших субліцензій. 18.11.2006р. між Спільним українсько-німецьким ТОВ з іноземною інвестицією “Кершер” та ТОВ “ТНК-ВР Коммерс” укладено субліцензійний договір, згідно умов якого Спільне українсько-німецьке ТОВ з іноземною інвестицією “Кершер” надало позивачу право на використання знаку “ТНК” на території України з правом надання подальших субліцензій. Листом від 13.03.2007р. № 018-018/0007и-ТБ власник знаку “ТНК” ВАТ “ТНК-ВР Холдінг” надав згоду позивачу на пред'явлення вимог до будь-яких юридичних осіб та громадян на території України про поновлення порушених прав власника торгівельних марок, що належать ВАТ “ТНК-ВР Холдінг”, в судових органах України. Представниками позивача виявлені факти неправомірного використання знаку “ТНК” відповідачем, зокрема, автозаправна станція, що належить відповідачу і знаходиться за адресою: м. Київ, пр-т. Палладіна, 37, оформлена з використанням торгового знаку “ТНК”; торговий знак “ТНК” розміщений на вивісках, стелах та іншому обладнанні АЗС. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом цієї справи.

       Ухвалою суду від 17.12.2007р. порушено провадження у справі № 39/13 та призначено справу до розгляду на 18.01.2008р.

          Ухвалою суду від 18.01.2008р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 28.01.2008р.

Відповідач у судові засідання не з‘явився, відзив на позовну заяву не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому порядку, поштові повідомлення направлені за адресою, яка зазначена у довідці про включення відповідача до ЄДРПОУ, про причини неявки відповідач суд не повідомив, заяв та клопотань суду не подав.

В судовому засіданні, призначеному на 28.01.2008р., за згодою представника позивача, оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем  не подано.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва, -

                                                      ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство “ТНК-ВР Холдінг” є власником Свідоцтва на знак для товарів і послуг № 19697 від 15.05.2001р., яким зареєстровано торговий знак “ТНК”.

18.11.2006р. між ВАТ “ТНК-ВР Холдінг” (ліцензіар) та Спільним українсько-німецьким ТОВ з іноземною інвестицією “Кершер” (ліцензіат) укладено ліцензійний договір № ТВН-1157/06, відповідно до п. 1.1. якого ліцензіар надав ліцензіату право користування товарним знаком “ТНК” на наступних умовах:

- одиничну ліцензію на права використання товарного знаку з правом надання подальших субліцензій на товарний знак відповідно до умов цього договору;

- для товарів і послуг згідно з Міжнародною класифікацією товарів і послуг, а саме: № 4, 16, 35, 36, 37, 39, 40, 41, 41, 42 класи, без обмежень;

- на термін до 29.09.2010 року;

- на території України.

Згідно ч. 2 ст. 426 ЦК України, особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб.

Використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом (ч. 3 ст. 426 ЦК України).

Умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об'єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону (ч. 4 ст. 426 ЦК України).

18.11.2006р. між Спільним українсько-німецьким ТОВ з іноземною інвестицією “Кершер” (ліцензіар) та ТОВ “ТНК-ВР Коммерс” (позивачем - ліцензіатом) укладено субліцензійний договір, згідно п. 1.1. якого ліцензіар надав ліцензіату право користування товарним знаком “ТНК” на наступних умовах:

- невиключну ліцензію на права використання товарного знаку з правом надання подальших субліцензій на товарний знак у відповідності з умовами цього договору;

- для товарів і послуг згідно Міжнародної класифікації товарів і послуг, а саме: № 4, 16, 35, 36, 37, 39, 40, 41, 41, 42 класи, без обмежень;

- на термін до 29.09.2010 року;

- на території України.

Пунктом 3.2.4. субліцензійного договору від 18.11.2006р. встановлено, що якщо ліцензіату стане відомо, що товарний знак протиправно використовується третьою особою, він зобов‘язаний негайно інформувати про це ліцензіара здійснити необхідні дії, направлені на припинення порушень.

Листом від 13.03.2007р. № 018-018/0007и-ТБ власник знаку “ТНК” ВАТ “ТНК-ВР Холдінг” надав згоду позивачу на пред'явлення вимог до будь-яких юридичних осіб та громадян на території України про поновлення порушених прав власника торгівельних марок (знаків для товарів і послуг), що належать ВАТ “ТНК-ВР Холдінг”, зокрема, в судових органах України.

Позивач зазначає, що ним було виявлено факти неправомірного використання знаку “ТНК” відповідачем, зокрема, автозаправна станція, що належить відповідачу і знаходиться за адресою: м. Київ, пр-т. Палладіна, 37, оформлена з використанням торгового знаку “ТНК”; торговий знак “ТНК” розміщений на вивісках, стелах та іншому обладнанні АЗС.

На підставі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 37 ГПК України речовими доказами є предмети, що своїми властивостями свідчать про обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

На підтвердження викладеного позивачем надано фотокартки із зображенням автозаправної станції та чек № 0000593462 від 27.07.2007р. на оплату бензину А-95, в якому, зокрема, зазначено: АЗС, м. Київ, вул. Палладіна, 37, ПП “Велике містечко”, просп. Науки, 44, к. 4.

З огляду на те, що на підставі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, і які встановлюються, зокрема, такими засобами як речові докази та пояснення представників сторін, суд приймає вказані вище докази як належні.

В силу ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, які кожна особа сама визначає, можуть бути, відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, зокрема: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов‘язку в натурі.

       Згідно ч. 1 ст. 432 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до ст. 16 цього Кодексу.

    Частиною 2 ст. 418 ЦК України встановлено, що право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом (ч. 3 ст. 418 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 424 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на використання об'єкта права інтелектуальної власності; 2) виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 426 ЦК України способи використання об'єкта права інтелектуальної власності визначаються цим Кодексом та іншим законом.

Пунктом 2 ст. 16 Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” свідоцтво надає його власнику право використовувати знак та інші права, визначені цим Законом.

Відповідно до п. 4 ст. 16 Закону використанням знака визнається: нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано; застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет, у тому числі в доменних іменах.

Пунктом 5 ст. 16 Закону встановлено, що свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено цим Законом: зареєстрований знак стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг; зареєстрований знак стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення і знак можна сплутати; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги, або ці позначення і знак можна сплутати.

У відповідності до п. 8 ст. 16 Закону власник свідоцтва має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання знака на підставі ліцензійного договору. Договір про передачу права власності на знак і ліцензійний договір вважаються дійсними, якщо вони укладені у письмовій формі і підписані сторонами (п. 9 Закону).

Доказів отримання відповідачем дозволу на використання знаку для товарів і послуг “ТНК” або укладення відповідного ліцензійного договору із позивачем чи власником зазначеного знаку ВАТ “ТНК-ВР Холдінг” суду не надано.

Будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені статтею 16 цього Закону, в тому числі вчинення без згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та готування до вчинення таких дій, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України (п. 1 ст. 20 Закону).

Відповідно до абз. 2 п. 2 ст. 20 Закону власник свідоцтва може також вимагати усунення з товару, його упаковки незаконно використаного знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати, або знищення виготовлених зображень знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати.

Вимагати поновлення порушених прав власника свідоцтва може за його згодою також особа, яка придбала ліцензію (абз. 3 п. 2 ст. 20 Закону).

Зібрані у справі докази свідчать, що відповідач використовує знак “ТНК” на вивісках, стелах та іншому обладнанні автозаправної станції, що належить відповідачу і знаходиться за адресою: м. Київ, пр-т. Палладіна, 37, без дозволу на використання знаку для товарів і послуг “ТНК” або укладення відповідного ліцензійного договору із позивачем чи власником зазначеного знаку ВАТ “ТНК-ВР Холдінг”, чим порушує права власника торгівельного знаку “ТНК”.

За таких обставин, вимоги позивача про заборону відповідачу використовувати знак для товарів і послуг “ТНК”, зареєстрований згідно Свідоцтва на знак для товарів і послуг № 19697 від 15.05.2001р., у господарській діяльності при реалізації через автозаправні станції палива, технічних мастил і олив, мастильних матеріалів та всіх товарів, які включені до 4 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг та про зобов‘язання відповідача припинити використання знаку для товарів і послуг “ТНК”, що охороняється Свідоцтвом на знак для товарів і послуг № 19697 від 15.05.2001р., шляхом демонтажу вивісок, логотипів та обладнання з позначенням торгового знаку “ТНК” на АЗС, що знаходиться за адресою: м. Київ, пр-т. Палладіна, 37, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Відповідач жодних доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 85,00 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

Заборонити Приватному підприємству “Велике містечко” (03134, м. Київ, просп. Науки, 44, корп. 4; код ЄДРПОУ № 33053489, рахунки в банку невідомі) використовувати знак для товарів і послуг “ТНК”, зареєстрований згідно Свідоцтва на знак для товарів і послуг № 19697 від 15.05.2001р., у господарській діяльності при реалізації через автозаправні станції палива, технічних мастил і олив, мастильних матеріалів та всіх товарів, які включені до 4 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг.

Зобов‘язати Приватне підприємство “Велике містечко” (03134, м. Київ, просп. Науки, 44, корп. 4; код ЄДРПОУ № 33053489, рахунки в банку невідомі) припинити використання знаку для товарів і послуг “ТНК”, що охороняється Свідоцтвом на знак для товарів і послуг № 19697 від 15.05.2001р., шляхом демонтажу вивісок, логотипів та обладнання з позначенням торгового знаку “ТНК” на АЗС, що знаходиться за адресою: м. Київ, пр-т. Палладіна, 37.

       Стягнути з Приватного підприємства “Велике містечко” (03134, м. Київ, просп. Науки, 44, корп. 4; код ЄДРПОУ № 33053489, рахунки в банку невідомі) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТНК-ВР Коммерс” (01025, м. Київ, вул. Володимирська, 12; код ЄДРПОУ № 33500195; рахунок № 26007001306504 в ЗАТ “ОТП Банк”, МФО 300528) 85 (вісімдесят п'ять) грн. держмита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2.          Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

 Суддя                                                                                                 Гумега О. В.

Дата підписання

повного тексту рішення: 01.02.2008р.