Рішення

від 08.02.2011 по справі 4/5-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/5-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

08.02.2011                                                                Справа №  4/5-11

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Ємленінової З.І. при секретарі О.С.Бєловій, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" м. Херсон

до риболовецького комерційного приватного підприємства "Славутич" с. Станіслав Білозерського району Херсонської області  

про   стягнення 32385грн. 12коп.

за участю  представників сторін:

від  позивача –уповноважена особа Овечкіна  С.Д.   

від  відповідача - директор Вершина М.О.

в с т а н о в и в:

Відкрите акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" (позивач по  справі) звернулось з  позовом до риболовецького комерційного приватного підприємства "Славутич" (відповідач) і просить стягнути 30826грн. 08коп. основного боргу, а також 1099грн.60коп. пені, 246грн.61коп. втрат від інфляції, 212грн.83коп. –3% річних, посилаючись на  невиконання відповідачем обов'язків   за договором  постачання електричної  енергії від 06.04.2004року.

Відповідач письмового  відзиву на позов,  з  обгрунтуванням  викладених  в ньому обставин, суду не надав, чим не виконав ухвали суду від 10.01.2011року та від 20.01.2011року. В засіданні суду його представник позовні вимоги не визнавав, посилаючись  на те, що об'єкт,   на який постачається електрична енергія позивачем -  КП цегельний завод, не  працював, в ньому відсутнє обладнання, яке б споживало електричну енергію, але доказів на підтвердження зазначених обставин  суду не  надав.

Розглянувши матеріали  справи, дослідивши надані до  справи докази, заслухавши представників сторін,  суд  дійшов до  висновку про  те, що  позовні вимоги підлягають  задоволенню з  урахуванням наступного.

Між відкритим акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго", в особі його структурного підрозділу Херсонських міських  електричних  мереж (позивач по  справі) та риболовецьким комерційним приватним підприємством  «Славутич»було  укладено  договір  про  постачання  електричної  енергії  №292 від 06.04.2004року. Згідно з  зазначеним  договором позивач зобов'язався  продати  відповідачу електричну енергію  для забезпечення  потреб електроустановок відповідача з  дозволеною потужністю 175,00 квт, а відповідач зобов'язався сплатити  вартість  використаної  електричної  енергії згідно з  умовами  договору та додатками до  нього.

Відповідно до пункту 9.4 цього договору він набирає чинності з дня його  підписання і діє до 31.12.2004року. Договір  вважається пролонгованим  на наступний  календарний рік, якщо за місяць до  закінчення строку договору, жодною із  сторін не буде  заявлено  про  припинення  його дії або  перегляд  умов договору. Доказів наявності таких  заяв суду не  надано, тому договір був чинним в спірний період, за який позивачем нараховано плату за активну електроенергію.

Пунктом 2.1 договору від 06.04.2004року сторони узгодили, що під час  виконання  договору вони керуються чинним законодавством України та Правилами  користування електричною  енергією (Правилами), затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до пункту 5.1 Правил користування електричною енергією, затверджених  наказом  Національної  комісії  з питань  регулювання електроенергетики України  №28 від 31.07.1996року та зареєстрованих  в Міністерстві юстиції України 02.08.1996року №417/1442 (зі змінами станом на 25.12.2008року), договір про  постачання електричної  енергії є  основним  документом, який регулює  відносини  між постачальником електричної  енергії  за регульованим тарифом, що  здійснює свою діяльність на закріпленій території і споживачем та визначає  зміст  правових  відносин, прав і обов'язків сторін.

Пунктом 2 додатку №2 до договору від  06.04.2004року “Порядок розрахунків та графік зняття показань лічильників та надання  їх до електропостачальної організації” встановлено, що  відповідач до 20  числа, що  передує розрахунковому періоду, здійснює платіж за наступний розрахунковий період в сумі вартості 100% заявленого (очікуваного) обсягу споживання електроенергії. Остаточний розрахунок за електроенергію, спожиту  протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого  постачальником  електричної  енергії  рахунку, відповідно до  даних про  фактичне  споживання електричної  енергії, визначених за показами  розрахункових  приладів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором та сплачується відповідачем протягом 5  операційних днів з дня отримання  рахунку.

Обов'язком відповідача, згідно з пунктами 1, 3 додатку №2 до договору, є щомісячне зняття показників засобу обліку електроенергії, встановлених на його  об'єктах 14 числа та їх  надання позивачу у вигляді оформленого  акту  про обсяги спожитої  електричної  енергії за поточний місяць, не  пізніше  0,5  доби з моменту  зняття показників.

Відповідно до  пункту 6.11 Правил позивач визначає  обсяги фактично  спожитої  відповідачем електроенергії та згідно діючого в цьому періоді тарифу, виставляє рахунок відповідачу, який відповідач зобов'язаний сплатити на протязі 5 днів з моменту його  виписки.

Пунктом 6.39 Правил та абзацу 4 пункту 3 додатку №2 до  договору визначено, що  у разі якщо  позивач не  отримав у визначений термін  даних  про  обсяги спожитої  електроенергії, визначення її обсягу здійснюється за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період. При цьому, період розрахунку за середньодобовим обсягом споживання електроенергії до отримання показів розрахункових засобів обліку не повинен перевищувати  1 місяць, після чого  розрахунок обсягу спожитої електричної енергії здійснюється  за потужністю  струймоприймачів  та кількістю годин  їх  використання без подальшого перерахунку.

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання  та інших  учасників господарських  відносин  виконувати  господарські зобов'язання  належним чином  відповідно до  закону, інших  правових  актів, договору, а за відсутності  конкретних  вимог щодо  виконання зобов'язання  - відповідно до  вимог, що  звичайно ставляться.

Аналогічні вимоги щодо  виконання зобов'язання закріплені і в статті 526 ЦК України.

Відповідно до  статті 629 ЦК України  укладений між сторонами  договір  від 06.04.2004року на постачання електричної енергії та Правила користування електричною енергією є обов'язковими для виконання обома сторонами і сторони мають  дотримуватися їх положень.

Як  встановлено  матеріалами  справи,  відповідач 18.01.2010року надав позивачу акт про обсяги спожитої електричної енергії за період з 15.12.2009року по 15.01.2010року в якому зазначено, що  споживання  активної енергії за цей період складає 829кВт /год на суму 623грн. 84коп.(з урахуванням ПДВ)

В лютому 2010року акт про спожиту електроенергію відповідач позивачу не надав, у зв'язку з чим нарахування вартості спожитої електроенергії здійснено за середньомісячним обсягом споживання за попередній розрахунковий період та надіслано відповідачку  рахунок на оплату  за спожиту електроенергію із розрахунку 713 кВт/год за період з 15.01.2010року по 15.02.2010року на загальну суму 549грн.98 коп. (з урахуванням ПДВ).

Рахунки за січень  і лютий 2010року відповідач повністю  сплатив.

Однак в березні 2010 року  відповідач  порушив умови укладеного між сторонами  договору і  не надав акту про  обсяги  спожитої  електричної  енергії у зв'язку з чим  на підставі ч.2 п.6.39 Правил та абзацу 4 пункту 3 додатку №2 до договору від 06.04.2004року йому здійснено нарахування обсягу спожитої електроенергії за величиною  дозволеної потужності струймоприймачів за період з 15.02.2010року по 15.03.2010року   в розмірі 44610квт/год (44000квт актив +610квт втрати трансформатора) на загальну суму 34410грн.37коп.

Таким  чином, з урахуванням передплати  в сумі 336грн.85коп., заборгованість  відповідача за березень 2010року становить 34073грн.52коп.

Матеріалами справи підтверджується, що 18.03.2010року позивач надіслав відповідачу рахунок на оплату вищезазначеного боргу, який останнім не оплачений.

Крім цього, 23.04.2010року відповідачу також надіслано рахунок на оплату  спожитої електричної енергії та акт прийому-передачі спожитої електроенергії за квітень 2010року, яким зазначено заборгованість відповідача за період з 15.03.2010року по 15.04.2010року   в сумі 10308грн.44коп. за 13364квт .

При здійсненні розрахунку  обсягу спожитої електричної енергії  позивачем допущено помилку та нараховано відповідачу  вартість  електричної енергії за  березень, квітень 2010року за величиною дозволеної потужності струймоприймачів не за кількістю  робочих днів, як це передбачено пунктом 6.39 Правил, а  за кількістю календарних днів, тому  кількість  спожитої електроенергії за березень було зменшено до 30800квт на суму 23891грн.56коп.,  а  за квітень до 8400квт на суму 6934грн.52коп.

З урахуванням  здійсненого корегування, загальний борг відповідача за березень, квітень 2010року становить 30826грн.08коп. Рахунок на зазначену суму позивач надіслав відповідачу цінним листом від 01.09.2010року №39/23302 з описом вкладень   (арк.спр.55).

Доказів перерахування  позивачу боргу в сумі  30.826грн.08коп. відповідач суду не  надав, тому позовні вимоги про  стягнення зазначеної суми  підлягають задоволенню.

При цьому судом  не  приймаються, як належні докази, посилання відповідача на те, що об'єкт, на який постачалася електрична енергія позивачем -  КП цегельний завод, не  працював, в ньому відсутнє обладнання, яке б споживало електричну енергію, оскільки доказів на підтвердження зазначених обставин  суду не  надано. Не надано суду і документального підтвердження того, що  відповідач повідомляв позивача про  ці факти в порядку передбаченому договором та Правилами.

Крім того, відповідно до частини  2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити  суму боргу з  урахуванням  інфляції  за весь  час прострочення, а також  три  проценти  річних від  простроченої суми, якщо інший розмір  процентів не  встановлений договором або  законом.

Пунктом 6 додатку №2 до  договору від 06.04.2004року сторонами узгоджено  аналогічний порядок та розмір  сплати інфляції і 3% річних, тому вимоги позивача про стягнення 246грн.61коп. втрат від інфляції і 212грн.83коп. –3% річних за період з 17.09.2010року по 09.12.2010року також  підлягають  задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення пені суд виходить  із наступного.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають   правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої  відмови від  зобов'язання, якщо  це  встановлено  договором або  законом або  розірвання договору; зміна умов зобов'язання;  сплата неустойки (в тому числі і пені); відшкодування збитків.  

Відповідно до ст.230 Господарського  Кодексу  України  штрафними санкціями  визнаються  господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин  зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо  розмір  штрафних санкцій законом не визначено санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або  у певній визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні  до  суми зобов'язання незалежно  від  ступеня його виконання, або  у кратному розмірі до  вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до статті 1 Закону України  №543/96-ВР від 22.11.1996року «Про  відповідальність за несвоєчасне  виконання  грошових  зобов'язань»платники  грошових  коштів  сплачують  на користь  одержувачів цих  коштів  за прострочку  платежу пеню в розмірі, що  встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 зазначеного Закону (в редакції Закону від 10.01.2002року) встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми  простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки  Національного  Банку України, що  діяла в період, за який сплачується пеня.

При укладенні договору від 06.04.2004року сторони  пунктом 6 додатку №2 до договору  узгодили, що  в разі  несвоєчасної сплати  відповідачем  платежів, позивач  має право нарахувати пеню  в розмірі подвійної облікової ставки  НБУ, що діяла в період прострочки.

З урахуванням вищезазначених вимог  закону та умов договору, позовні вимоги про стягнення 1099грн.60коп. пені нарахованої позивачем за період прострочки, також  підлягають  задоволенню.          

Судові витрати  відповідно до  ст. 49 ГПК України відносяться на відповідача.

В засіданні оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

                 Керуючись ст.ст.  44, 49, 82-85 ГПК України, суд  

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги  задовольнити.

          2. Стягнути з риболовецького комерційного приватного підприємства "Славутич"

с. Станіслав вул.Стадіонна, 1 Білозерського району Херсонської області р/р 26004385671001 в АКБ «Приват-Банк»МФО 352479 код 03889497 на користь   відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія  "Херсонобленерго" м. Херсон   вул. Пестеля, 5:

          - на рахунок зі спеціальним режимом використання  у філії Херсонського обласного управління ВАТ «Ощадбанк»№ 10021 №2603300020852 МФО 352457 код 05396638 -  30826грн.08коп. основного боргу;

          - на поточний рахунок  № 26001007597201 у ПАТ  “СведБанк” м. Києва МФО 300164 код 05396638 –1099грн.60коп. пені, 246грн.61коп. втрат від інфляції, 212грн.83коп. –3% річних;

-  на п/р 260033807 у ВАТ «Перший Інвестиційний Банк»МФО 300506 код 05396638  –323грн.85коп. витрат по сплаті  державного мита та 236грн.00коп.  витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази   видати  після набрання рішенням   законної сили.

         Суддя                                                                                      З.І. Ємленінова

           Дата підписання рішення

           відповідно до вимог ст. 84 ГПК України  11.02.2011р.