Рішення

від 07.02.2011 по справі 37/300-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

37/300-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2011 р.                                                            Справа № 37/300-09

вх. № 9191/5-37

Суддя господарського суду Погорелова О.В. 

при секретарі судового засідання Стешенко О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Піддубний Р.М., довіреність від 10.01.2011 року, першого відповідача - Осьмухін С.А., за дорученням, Хоменко О.О.; другого відповідача - не з"явився,   

розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства "ТММ-Банк", м. Київ  

до  Науково-виробничої фірми "Сінтал" Д" Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Харків (перший відповідач) та Приватного підприємства "ПЕРСОНА-плюс", м. Харків (другий відповідач)  

про  стягнення 5898290,86 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство “ТММ-БАНК”, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Науково-виробничої фірми “СІНТАЛ'Д”– товариства з обмеженою відповідальністю, в якій просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 5898290,60 грн., у т.ч.: заборгованість за кредитною лінією у сумі 3930250,00 грн.; заборгованість за процентами у сумі 237753,20 грн.; пеню за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 1066013,01 грн.; штраф за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 589537,50 грн.; пеню за несвоєчасну сплату процентів у сумі 10422,05 грн.; штраф за несвоєчасну сплату процентів у сумі 35662,97 грн.; пеню за порушення строку виконання зобов'язання у сумі 28652,13 грн.; витрати по сплаті державного мита; витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Науково-виробничою фірмою “СІНТАЛ'Д” –товариством з обмеженою відповідальністю (далі –НВФ “СІНТАЛ'Д”–ТОВ) договору поруки від 25 травня 2006 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством “ТММ-БАНК” та НВФ “СІНТАЛ'Д”–ТОВ, за яким поручитель, НВФ “СІНТАЛ'Д”–ТОВ, поручається перед кредитором боржника, Відкритим акціонерним товариством “ТММ-БАНК”, за виконання Приватним підприємством “ПЕРСОНА-ПЛЮС” договору № 0907 на кредитну лінію від 09.07.2004 р., з усіма додатками до нього, який укладений між Відкритим акціонерним товариством “ТММ-БАНК” та Приватним підприємством “ПЕРСОНА-ПЛЮС”(далі ПП “ПЕРСОНА-ПЛЮС”).

24.01.2011 року до господарського суду від позивача надійшло клопотання про зміну найменування сторони у справі, в якому позивач просить суд найменування позивача - Відкрите акціонерне товариство "ТММ-Банк" змінити на нове найменування позивача - Публічне акціонерне товариство "ТММ-Банк". В обґрунтування клопотання посилається на те, що відповідно до Статуту Публічне акціонерне товариство "ТММ-Банк" є правонаступником усіх прав та обов'язків Відкритого акціонерного товариства "ТММ-Банк".

Ухвалою суду від 24.01.2011 року клопотання позивача задоволено, як таке, що відповідає нормам діючого законодавства.

24.01.2011 року до господарського суду від позивача надійшло клопотання в якому позивач збільшує розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача:

- заборгованість за кредитною лінією в сумі 3930250,00 грн.;

- заборгованість за процентами в сумі 1338653,89 грн.;

- штраф за несвоєчасне повернення кредитної лінії в сумі 589537,50 грн.;

- пеню за несвоєчасне повернення кредитної лінії в сумі 3483385,96 грн.;

пеню за несвоєчасну сплату процентів у сумі 491362,49 грн.;

- пеню за порушення строку виконання зобов'язання за договором поруки у сумі 1352701,25 грн., а всього просить суд стягнути з відповідача 11185891,09 грн. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 24.01.2011 року вказана заява прийнята судом та розгляд справи продовжений з її урахуванням.

Відповідач, НВФ “СІНТАЛ'Д”–ТОВ, через канцелярію господарського суду 02.12.2009 р. за вх. № 4725/09, надав клопотання про залучення до участі у справі у якості відповідача ПП “ПЕРСОНА-ПЛЮС”, яке господарським судом прийнято та залучено до матеріалів справи.

ПП “ПЕРСОНА-ПЛЮС”, через канцелярію господарського суду 08.06.2010 р. за вх. № 12879 , надало клопотання, в якому просить господарський суд залучити ПП “ПЕРСОНА-ПЛЮС” до участі у справі № 37/300-09 у якості іншого відповідача.

Ухвалою господарського суду від 24.01.2011 року ПП "ПЕРСОНА-ПЛЮС" залучено до участі у справі в якості іншого відповідача.

Відповідач, НВФ “СІНТАЛ'Д”–ТОВ, через канцелярію господарського суду 04.02.2010 р. за вх. № 3191 надав супровідний лист, вих. № 2 від 04.02.2010 р., додатками до якого є копії постанови Верховного суду України від 21.11.2006 р. по справі № 47/628-/05 (№ 3-3994к06), постанови Вищого господарського суду України від 24.06.2010 р. по справі № 7/260, постанови Вищого господарського суду України від 14.07.2010 р. по справі № 26/386, постанови Вищого господарського суду України від 30.09.2010 р. по справі № 29/464-09, постанови Вищого господарського суду України від 06.10.2010 р. по справі № 42/49-6/521, постанови Вищого господарського суду України від 02.11.2010 р. по справі № 17/166-10, постанови Вищого господарського суду України від 25.11.2010 р. по справі № 7/152, постанови Вищого господарського суду України від 13.01.2011 р. по справі № 22/625, постанови Вищого господарського суду України від 13.01.2011 р. по справі № 4/64-1325 та узагальнення Верховного Суду України судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з кредитних правовідносин.

Супровідний лист мотивований НВФ “СІНТАЛ'Д”–ТОВ наявністю судової практики по застосуванню судами заходів цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов'язання, з урахуванням положень ч. 3 ст. 551 і ст. 616 Цивільного кодексу України, а також положень статей 219 і 233 Господарського кодексу України у системному взаємозв'язку із положеннями п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, за якими, на думку НВФ “СІНТАЛ'Д”–ТОВ, відбувається зменшення сум цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов'язання, які заявлені у позові до стягнення.

Даний супровідний лист та додатки до нього господарським судом прийнято та залучено до матеріалів справи.

Відповідач, НВФ “СІНТАЛ'Д”–ТОВ, через канцелярію господарського суду 04.02.2010 р. за вх. № 3268 надав пояснення відносно розрахунку сум, що стягуються, вих. № 3 від 04.02.2010 р., додатками до якого є контррозрахунок 50% процентів річних від простроченої суми заборгованості за кредитами, контррозрахунок 50% процентів річних за проценти за користування кредитами та контррозрахунок пені за договором поруки.

В поясненні відповідач, НВФ “СІНТАЛ'Д”–ТОВ, посилається, зокрема, на помилки, зроблені, на думку НВФ “СІНТАЛ'Д”–ТОВ, у розрахунках сум, що підлягають стягненню, зазначає, що п. п. 1.1 договору № 0907 на кредитну лінію від 09.07.2004 р. у редакції додаткового договору № 8 від 25.04.2005 р. до договору № 0907 на кредитну лінію від 09.07.2004 р. передбачено, що кредитодавець надає позичальникові грошові кошти (кредит) у розмірі 3930250,00 грн., а відтак, на думку НВФ “СІНТАЛ'Д”–ТОВ, оскільки ПП “ПЕРСОНА-ПЛЮС” повернуло ПАТ “ТММ-БАНК” грошові кошти (кредит) у розмірі 3940000,00 грн., про що свідчить виписка по особовому рахунку № 2062660319301 за період з 09.07.2004 р. по 30.10.2009 р., датована ПАТ “ТММ-БАНК” станом на 02.11.2009 р., у ПАТ “ТММ-БАНК” виникла заборгованість перед ПП “ПЕРСОНА-ПЛЮС” за кредитним договором у розмірі 9750,00 грн. (3940000,00 грн. - 3930250,00 грн. = 9750,00 грн.). Також відповідач, НВФ “СІНТАЛ'Д”–ТОВ, просить господарський суд задовольнити заяву ПАТ “ТММ-БАНК” про зменшення розміру позовних вимог в частині відмови ПАТ “ТММ-БАНК” від позовної вимоги про стягнення з НВФ “СІНТАЛ'Д”ТОВ штрафу за несвоєчасну сплату процентів у сумі 35662,97 грн., про стягнення якого йдеться в позовній заяві про стягнення 5898290,60 грн., вих. № 13-БТ від 02.11.2009 р., та про стягнення якого не йдеться в клопотанні про збільшення розміру позовних вимог на 5287600,23 грн., вих. № 37 від 21.01.2011 р.

Дане пояснення господарським судом прийнято та залучено до матеріалів справи.

ПП “ПЕРСОНА-ПЛЮС”, через канцелярію господарського суду 04.02.2010 р. за вх. № 3218 , надало відзив на позовну заяву, вих. № 29 від 04.02.2010 р., в якому ПП “ПЕРСОНА-ПЛЮС” просить господарський суд відмовити ПАТ “ТММ-БАНК” в позові по кожній із заявлених вимог, посилаючись на положення ч. 1 ст. 1055 та ч. 2 ст. 1055 Цивільного кодексу України, а також та на те, що ПАТ “ТММ-БАНК” перерахувало ПП “ПЕРСОНА-ПЛЮС” грошові кошти в розмірі 7870250,00 грн., про що свідчить виписка по особовому рахунку № 2062660319301 за період з 09.07.2004 р. по 30.10.2009 р. від 02.11.2009 р., з яких, на думку ПП “ПЕРСОНА-ПЛЮС”, кредитними грошовими коштами (кредитом) є 3930250,00 грн. (оскільки п. п. 1.1 договору № 0907 на кредитну лінію від 09.07.2004 р. у редакції додаткового договору № 8 від 25.04.2005 р. до договору № 0907 на кредитну лінію від 09.07.2004 р. визначає кредит у розмірі 3930250,00 грн.), а не кредитними грошовими коштами є 3940000,00 грн. (7870250,00 грн. - 3930250,00 грн. = 3940000,00 грн.).

Даний відзив господарським судом прийнято та залучено до матеріалів справи.

Відповідач, НВФ “СІНТАЛ'Д”–ТОВ, через канцелярію господарського суду 04.02.2010 р. за вх. № 3192 надав відзив на позовну заяву, вих. № 1 від 03.02.2011 р., в якому НВФ “СІНТАЛ'Д”–ТОВ просить господарський суд відмовити ПАТ “ТММ-БАНК” в позові по кожній із заявлених вимог, посилаючись, зокрема, на те, що за приписом ч. 2 ст. 1055 Цивільного кодексу України кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним, на те, що п. п. 1.1 договору № 0907 на кредитну лінію від 09.07.2004 р. у редакції додаткового договору № 8 від 25.04.2005 р. до договору № 0907 на кредитну лінію від 09.07.2004 р. передбачено, що ПАТ “ТММ-БАНК” надає ПП “ПЕРСОНА-ПЛЮС” грошові кошти (кредит) у розмірі 3930250,00 грн., на те, що ПП “ПЕРСОНА-ПЛЮС” повернуло ПАТ “ТММ-БАНК” грошові кошти (кредит) у розмірі 3940000,00 грн., у наслідок чого у ПАТ “ТММ-БАНК” утворилася заборгованість у розмірі 9750,00 грн., на те, що п. п. 1.1 договору поруки від 25.05.2006 р. передбачено, що НВФ “СІНТАЛ'Д”ТОВ зобов'язується відповідати перед ПАТ “ТММ-БАНК” за виконання ПП “ПЕРСОНА-ПЛЮС” зобов'язань за кредитним договором з додатковими договорами (угодами) до нього, та додатковими договорами до нього, які будуть укладені в майбутньому, на те, що ПАТ “ТММ-БАНК” безпідставно і в супереч п. п. 1.1 договору № 0907 на кредитну лінію від 09.07.2004 р. у редакції додаткового договору № 8 від 25.04.2005 р. до договору № 0907 на кредитну лінію від 09.07.2004 р. перерахував ПП “ПЕРСОНА-ПЛЮС” не кредитні грошові кошти у розмірі 3940000,00 грн. (7870250,00 грн. - 3930250,00 грн. = 3940000,00 грн.).

07.02.2011 року до господарського суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог на 5503178,13 грн., в якій позивач просить суд стягнути з відповідача:

- заборгованість за кредитною лінією в сумі 3930250,00 грн.;

- заборгованість за процентами в сумі 1418766,38 грн.;

- штраф за несвоєчасне повернення кредитної лінії в сумі 589537,50 грн.;

- пеню за несвоєчасне повернення кредитної лінії в сумі 3558760,62 грн.;

пеню за несвоєчасну сплату процентів у сумі 517753,99 грн.;

- пеню за порушення строку виконання зобов'язання за договором поруки у сумі 386400,50 грн., а всього просить суд стягнути з відповідача 11401468,99 грн. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

Суд, дослідивши заяву, вислухавши представника позивача, а також враховуючи те, що, відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач  вправі  до  прийняття  рішення  по  справі збільшити розмір  позовних  вимог  за умови дотримання встановленого порядку досудового  врегулювання  спору у випадках, передбачених статтею 5 цього  Кодексу  в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір  позовних  вимог, а  до  початку розгляду господарським судом справи  по  суті  позивач  має  право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви, приймає надану заяву до провадження та продовжує розгляд справи з її урахуванням.

До початку судового засідання сторони звернулись до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява сторін розглянута та задоволена судом як така, що  відповідає нормам чинного законодавства.

Другий відповідач ПП "ПЕРСОНА-ПЛЮС" правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, представників першого відповідача, суд встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, 09.07.2004 р. між ПАТ “ТММ-БАНК” та ПП “ПЕРСОНА-ПЛЮС” укладено договір № 0907 на кредитну лінію (далі –Кредитний договір).

Відповідно до підпункту 1.1 Кредитного договору, у редакції додаткового договору № 8 від 25.04.2005 р. до Кредитного договору, банк (ПАТ “ТММ-БАНК”) відкриває позичальникові (ПП “ПЕРСОНА-ПЛЮС”) кредитну лінію і надає йому короткострокові кредити (далі за текстом –“кредити”), заборгованість за якими в сумі не перевищує 3930250 (три мільйона дев'ятсот тридцять тисяч двісті п'ятдесят) гривень. Позичальник повертає банку кредити і сплачує проценти за користування ними.

Відповідно до підпункту 1.2 Кредитного договору, у редакції додаткового договору № 20 від 17.10.2008 р. до Кредитного договору, строк дії кредитної лінії з 09.07.2004 р. до 17.04.2009 р.

Відповідно до підпункту 1.3 Кредитного договору, процентна ставка за користування кредитами встановлюється у розмірі 24 (двадцять чотири) процента річних (далі –“проценти”).

Відповідно до підпункту 1.5 Кредитного договору, кредитна лінія відкривається для поповнення обігових коштів.

Відповідно до підпункту 3.4.3 Кредитного договору, позичальник зобов'язується щомісячно перераховувати проценти за користування кредитами на рахунок процентів банку відповідно до встановленої процентної ставки не пізніше останнього робочого дня поточного місяця. Проценти за користування кредитами нараховуються за розрахунковий період з 26 попереднього по 25 число поточного місяця. Остаточний розрахунок по процентах провадиться одночасно з погашенням кредитів у терміни, зазначені в договорі. Проценти нараховуються виходячи з фактичної кількості днів у році –365 (366) днів.

Відповідно до підпункту 3.4.8 Кредитного договору, позичальник зобов'язується оплатити банку комісію за розрахункове обслуговування по оформленню кредиту в розмірі 1000 (Одна тисяча) грн. на рахунок № 6111901 банку протягом одного тижня після підписання договору.

Відповідно до підпункту 4.1 Кредитного договору, у редакції додаткового договору № 3 від 29.10.2004 р. до Кредитного договору, за несвоєчасне повернення кредитів, та/або перерахування процентів за користування кредитами позичальник зобов'язаний сплатити банку 50% (п'ятдесят) процентів річних від простроченої суми заборгованості за кредитами та/або по несплаченим процентам за кожний день прострочки та штраф у розмірі 15% (п'ятнадцять) процентів від загальної суми простроченої заборгованості на день її виникнення.

Відповідно до підпункту 4.2 Кредитного договору, при порушенні позичальником підпункту 3.4.8 цього договору позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (діючої в період кредитування) від суми, зазначеної в п. п.3.4.8, за кожний день прострочки.

Відповідно до підпункту 5.3 Кредитного договору, проценти за кредитами та пеня за несвоєчасне повернення кредитів і процентів за їх користування нараховуються з дня видачі кредитів банком до повного їх погашення.

11.10.2004 р. між ПАТ “ТММ-БАНК” та ПП “ПЕРСОНА-ПЛЮС” укладено додаткову угоду № 1 до Кредитного договору якою сторони, зокрема, збільшили розмір кредитної лінії з 1500000,00 грн. до 2000000,00 грн. (пункт 1).

15.10.2004 р. між ПАТ “ТММ-БАНК” та ПП “ПЕРСОНА-ПЛЮС” укладено додаткову угоду № 2 до Кредитного договору якою сторони, зокрема, збільшили розмір кредитної лінії з 2000000,00 грн. до 5200000,00 грн. (пункт 1).

29.10.2004 р. між ПАТ “ТММ-БАНК” та ПП “ПЕРСОНА-ПЛЮС” укладено додатковий договір № 3 до Кредитного договору, яким сторони, зокрема, встановили що проценти, нараховані за період з 26.09.2004 р. по 25.10.2004 р. сплачуються до 02.11.2004 р. включно (пункт 1); виклали у новій редакції підпункти 1.1, 3.2.2, 3.4.2, 4.1 та 5.4, а також доповнили Кредитний договір підпунктами 3.2.3, 3.3.2 та 7.5 (пункт 2).

29.12.2004 р. між ПАТ “ТММ-БАНК” та ПП “ПЕРСОНА-ПЛЮС” укладено додатковий договір № 4 до Кредитного договору, яким сторони, зокрема, встановили, що проценти, нараховані за період з 26.11.2004 р. по 25.12.2004 р. сплачуються до 31.01.2005 р. включно.

25.03.2005 р. між ПАТ “ТММ-БАНК” та ПП “ПЕРСОНА-ПЛЮС” укладено додатковий договір № 5 до Кредитного договору, яким сторони, зокрема, збільшили розмір кредитної лінії з 2000000,00 грн. до 2405000,00 грн. (пункт 1).

11.04.2005 р. між ПАТ “ТММ-БАНК” та ПП “ПЕРСОНА-ПЛЮС” укладено додатковий договір № 6 до Кредитного договору, яким сторони, зокрема, збільшили розмір кредитної лінії з 2405000,00 грн. до 2525000,00 грн. (пункт 1).

14.04.2005 р. між ПАТ “ТММ-БАНК” та ПП “ПЕРСОНА-ПЛЮС” укладено додатковий договір № 7 до Кредитного договору, яким сторони, зокрема, збільшили розмір кредитної лінії з 2525000,00 грн. до 2685000,00 грн. (пункт 1).

25.04.2005 р. між ПАТ “ТММ-БАНК” та ПП “ПЕРСОНА-ПЛЮС” укладено додатковий договір № 8 до Кредитного договору, яким сторони, зокрема, збільшили розмір кредитної лінії з 2685000,00 грн. до 3930250,00 грн. (пункт 1) шляхом викладення підпункту 1.1 Кредитного договору у наступній редакції:

“1.1. Банк відкриває позичальникові кредитну лінію і надає йому короткострокові кредити (далі за текстом –“кредити”), заборгованість за якими в сумі не перевищує 3930250 (Три мільйона дев'ятсот тридцять тисяч двісті п'ятдесят) гривень.

Позичальник повертає банку кредити і сплачує проценти за користування ними.”.

27.05.2005 р. між ПАТ “ТММ-БАНК” та ПП “ПЕРСОНА-ПЛЮС” укладено додаткову угоду № 9 до Кредитного договору, якою сторони, зокрема, встановили, що строк дії кредитної лінії з 09.07.2004 р. по 25.05.2006 р. (пункт 1).

29.12.2005 р. між ПАТ “ТММ-БАНК” та ПП “ПЕРСОНА-ПЛЮС” укладено додатковий договір № 10 до Кредитного договору, яким сторони, зокрема, встановили, що проценти, нараховані за період з 26.11.2005 р. по 25.12.2005 р. сплачуються до 26.01.2006 р. включно (пункт 1).

28.02.2006 р. між ПАТ “ТММ-БАНК” та ПП “ПЕРСОНА-ПЛЮС” укладено додатковий договір № 11 до Кредитного договору, яким сторони, зокрема, встановили, що проценти, нараховані за період з 26.01.2006 р. по 25.02.2006 р. сплачуються до 02.03.2006 р. включно (пункт 1).

25.05.2006 р. між ПАТ “ТММ-БАНК” та ПП “ПЕРСОНА-ПЛЮС” укладено додаткову угоду № 12 до Кредитного договору, якою сторони, зокрема, встановили, що строк дії кредитної лінії з 09.07.2004 р. по 24.11.2006 р. (пункт 1).

31.05.2006 р. між ПАТ “ТММ-БАНК” та ПП “ПЕРСОНА-ПЛЮС” укладено додатковий договір № 13 до Кредитного договору, яким сторони, зокрема, встановили, що проценти, нараховані за період з 26.04.2006 р. по 25.05.2006 р. сплачуються до 07.06.2006 р. включно (пункт 1).

30.06.2006 р. між ПАТ “ТММ-БАНК” та ПП “ПЕРСОНА-ПЛЮС” укладено додатковий договір № 14 до Кредитного договору, яким сторони, зокрема, встановили, що проценти, нараховані за період з 26.05.2006 р. по 25.06.2006 р. сплачуються до 07.07.2006 р. включно (пункт 1).

23.11.2006 р. між ПАТ “ТММ-БАНК” та ПП “ПЕРСОНА-ПЛЮС” укладено додатковий договір № 15 до Кредитного договору, яким сторони, зокрема, встановили, що строк користування кредитною лінією встановлюється з 09.07.2004 р. по 24.11.2006 р. (пункт 1); продовжили строк користування кредитною лінією до 23.03.2007 р. (пункт 2).

23.11.2006 р. між ПАТ “ТММ-БАНК” та ПП “ПЕРСОНА-ПЛЮС” укладено додатковий договір № 15 до Кредитного договору, яким сторони, зокрема, встановили, що строк користування кредитною лінією встановлюється з 09.07.2004 р. по 23.03.2007 р. (пункт 1 та 2); продовжили строк користування кредитною лінією до 23.03.2007 р. (пункт 3); змінили кінцевий термін повернення кредитної лінії на 23.03.2007 р. (пункт 4).

23.03.2007 р. між ПАТ “ТММ-БАНК” та ПП “ПЕРСОНА-ПЛЮС” укладено додатковий договір № 16 до Кредитного договору, яким сторони, зокрема, встановили, що строк користування кредитною лінією встановлюється з 09.07.2004 р. по 23.03.2007 р. (пункт 1); продовжили строк користування кредитною лінією до 23.08.2007 р. (пункт 2).

23.08.2007 р. між ПАТ “ТММ-БАНК” та ПП “ПЕРСОНА-ПЛЮС” укладено додатковий договір № 17 до Кредитного договору, яким сторони, зокрема, продовжили строк користування кредитною лінією до 23.09.2007 р. (пункт 1).

21.09.2007 р. між ПАТ “ТММ-БАНК” та ПП “ПЕРСОНА-ПЛЮС” укладено додатковий договір № 18 до Кредитного договору, яким сторони, зокрема, продовжили строк користування кредитною лінією до 18.06.2008 р. (пункт 1).

21.09.2007 р. між ПАТ “ТММ-БАНК” та ПП “ПЕРСОНА-ПЛЮС” укладено додатковий договір № 18 до Кредитного договору, яким сторони, зокрема, продовжили строк користування кредитною лінією до 18.06.2008 р. (пункт 1).

18.06.2008 р. між ПАТ “ТММ-БАНК” та ПП “ПЕРСОНА-ПЛЮС” укладено додатковий договір № 19 до Кредитного договору, яким сторони, зокрема, продовжили строк користування кредитною лінією до 17.10.2008 р. (пункт 1).

17.10.2008 р. між ПАТ “ТММ-БАНК” та ПП “ПЕРСОНА-ПЛЮС” укладено додатковий договір № 20 до Кредитного договору, яким сторони, зокрема, продовжили строк користування кредитною лінією до 17.04.2009 р. (пункт 1).

Згідно з ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України (далі –ГК України), зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з ч. 3 ст. 180 ГК України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно з ч. 1 ст. 345 ГК України, кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян.

Згідно з ч. 2 ст. 345 ГК України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України), зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно з ч. 2 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч. 1 ст. 55 Закону України “Про банки і банківську діяльність” від 07.12.2000 р. № 2121-ІІІ, відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Згідно з ч. 4 ст. 55 Закону України “Про банки і банківську діяльність” від 07.12.2000 р. № 2121-ІІІ, банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів.

Абз. 1 п. 3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 06.10.1994 р. № 02-5/706 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням кредитних договорів” закріплено, що оскільки усні угоди є такими, що виконуються під час їх укладання, а виконання зобов'язання за кредитним договором не збігається з моментом його укладання, то кредитний договір повинен бути укладений у письмовій формі.

Абз. 3 п. 1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 р. № 02-5/111 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” закріплено, що вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Абз. 4 п. 6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 р. № 02-5/111 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” закріплено, що недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише у разі, якщо такий наслідок прямо зазначений у законі.

Абз. 2 п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” закріплено, нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Абз. 1 п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” закріплено, що порушення вимог закону щодо укладення правочину в письмовій формі є підставою для визнання його недійсним лише в разі, коли це прямо передбачено законом, зокрема статтями 547, 719, 981, 1055, 1059, 1107, 1118 ЦК тощо.

Отже, оскільки сторонами не надано до матеріалів справи інших додаткових договорів (угод) до Кредитного договору, які б свідчили про інший розмір кредиту, ніж той, який передбачений п. п. 1.1 Кредитного договору (у редакції додаткового договору № 8 від 25.04.2005 р. до Кредитного договору), ураховуючи, що кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним, господарський суд приходить до висновку про те, що ПАТ “ТММ-БАНК” надало ПП “ПЕРСОНА-ПЛЮС” кредит у розмірі 3930250,00 грн., а не у розмірі 7870250,00 грн., про що помилково стверджує ПАТ “ТММ-БАНК”.

Як видно з виписки по особовому рахунку № 2062660319301 за період з 09.07.2004 р. по 30.10.2009 р. яку датовано ПАТ “ТММ-БАНК” 02.11.2009 р., виконавець Звягіна Альбіна Вікторівна, ПАТ “ТММ-БАНК” у період з 2004 року по 2005 рік перерахувало ПП “ПЕРСОНА-ПЛЮС” грошові кошти у сумі 7870250,00 грн., у т. ч. 300000,00 грн. 09.07.2004 р., 280000,00 грн. 10.08.2004 р., 50000,00 грн. 11.08.2004 р., 321000,00 грн. 12.08.2004 р., 156500,00 грн. 17.08.2004 р., 90000,00 грн. 19.08.2004 р., 35000,00 грн. 25.08.2004 р., 267500,00 грн. 27.08.2004 р., 500000,00 грн. 12.10.2004 р., 3200000,00 грн. 15.10.2004 р., 740000,00 грн. 20.10.2004 р., 405000,00 грн. 25.03.2005 р., 120000,00 грн. 11.04.2005 р., 160000,00 грн. 14.04.2005 р., 1245250,00 грн. 25.04.2005 р.

Як також видно з виписки по особовому рахунку № 2062660319301 за період з 09.07.2004 р. по 30.10.2009 р. яку датовано ПАТ “ТММ-БАНК”02.11.2009 р., виконавець Звягіна Альбіна Вікторівна, ПП “ПЕРСОНА-ПЛЮС” перерахувало ПАТ “ТММ-БАНК” грошові кошти у сумі 3940000,00 грн., у т. ч. 3200000,00 грн. 18.10.2004 р., 740000,00 грн. 20.10.2004 р.

Отже, оскільки ПП “ПЕРСОНА-ПЛЮС” перерахувало ПАТ “ТММ-БАНК”18.10.2004 р. грошові кошти у розмірі 3200000,00 грн. та 20.10.2004 р. грошові кошти у розмірі 740000,00 грн., що разом становить 3940000,00 грн. (3200000,00 грн. + 740000,00 грн. = 3940000,00 грн.), ураховуючи, що п. п. 1.1 Кредитного договору (у редакції додаткового договору № 8 від 25.04.2005 р. до Кредитного договору) визначено розмір кредиту у 3930250,00 грн., господарський суд приходить до висновку про те, що ПП “ПЕРСОНА-ПЛЮС” повернуло ПАТ “ТММ-БАНК” кредит у розмірі 3930250,00 грн., в наслідок чого, ураховуючи припис норми матеріального права (ч. 2 ст. 1055 ЦК України), за яким кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним, у ПАТ “ТММ-БАНК” перед ПП “ПЕРСОНА-ПЛЮС” виникла заборгованість за Кредитним договором у розмірі 9750,00 грн. (3940000,00 грн. - 3930250,00 грн. = 9750,00 грн.).

Як свідчать матеріали справи, 25.05.2006 р. між ПАТ “ТММ-БАНК” та НВФ “СІНТАЛ'Д”ТОВ укладено договір поруки (далі –Договір поруки).

Відповідно до підпункту 1.1 Договору поруки, поручитель (НВФ “СІНТАЛ'Д”ТОВ) зобов'язується відповідати всім своїм майном, в тому числі коштами, які належать йому на праві власності, перед кредитором (ПАТ “ТММ-БАНК”) за виконання ПП “ПЕРСОНА-ПЛЮС”, код за ЄДРПОУ 31344263, зареєстрованим Виконавчим комітетом Харківської міської ради 19.03.2001 р. за № 14801200000012270 (далі - боржник) у повному обсязі зобов'язань за договором № 0907 на кредитну лінію від 09.07.2004 р., який укладений між кредитором та боржником, з додатковими договорами (угодами) № 1-12 до нього, та додатковими договорами до нього, які будуть укладені в майбутньому між кредитором і боржником (далі –Основний договір).

Відповідно до підпункту 1.3 Договору поруки, зобов'язання боржника перед кредитором за Основним договором передбачають обов'язок боржника своєчасно повернути кредит у розмірі 3930250,00 грн., сплачувати проценти за кредитом у розмірі 24% річних, та сплатити штрафні санкції, передбачені Основним договором, у разі порушення його умов.

Відповідно до підпункту 2.1 Договору поруки, у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником зобов'язань перед кредитором за Основним договором, поручитель і боржник відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до підпункту 4.1 Договору поруки, строк поруки встановлюється до повного виконання боржником зобов'язань за Основним договором або до повного виконання поручителем зобов'язань боржника за Основним договором перед кредитором.

Відповідно до підпункту 5.1 Договору поруки, у разі порушення поручителем строку виконання зобов'язання боржника за Основним договором (п.3.3. цього договору), поручитель сплачує кредиторові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період прострочення, від загальної суми зобов'язання за кожний календарний день прострочення.

Згідно з ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно з ч. 2 ст. 553 ЦК України, порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно з ч. 2 ст. 554 ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з ч. 1 ст. 559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом, умовами підпункту 1.2 Кредитного договору, у редакції додаткового договору № 20 від 17.10.2008 р. до Кредитного договору, сторони встановили, що строк дії кредитної лінії з 09.07.2004 р. до 17.04.2009 р.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом, ПП “ПЕРСОНА-ПЛЮС” повернуло ПАТ “ТММ-БАНК” кредит, перерахувавши 18.10.2004 р. грошові кошти у розмірі 3200000,00 грн. та 20.10.2004 р. грошові кошти у розмірі 740000,00 грн., що разом становить 3940000,00 грн. (3200000,00 грн. + 740000,00 грн. = 3940000,00 грн.).

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом, ПАТ “ТММ-БАНК” перерахувало ПП “ПЕРСОНА-ПЛЮС” грошові кошти у сумі 7870250,00 грн., у т. ч. 300000,00 грн. 09.07.2004 р., 280000,00 грн. 10.08.2004 р., 50000,00 грн. 11.08.2004 р., 321000,00 грн. 12.08.2004 р., 156500,00 грн. 17.08.2004 р., 90000,00 грн. 19.08.2004 р., 35000,00 грн. 25.08.2004 р., 267500,00 грн. 27.08.2004 р., 500000,00 грн. 12.10.2004 р., 3200000,00 грн. 15.10.2004 р., 740000,00 грн. 20.10.2004 р., 405000,00 грн. 25.03.2005 р., 120000,00 грн. 11.04.2005 р., 160000,00 грн. 14.04.2005 р., 1245250,00 грн. 25.04.2005 р.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом, відповідно до підпункту 1.1 Кредитного договору, у редакції додаткового договору № 8 від 25.04.2005 р. до Кредитного договору, банк (ПАТ “ТММ-БАНК”) відкриває позичальникові (ПП “ПЕРСОНА-ПЛЮС”) кредитну лінію і надає йому короткострокові кредити (далі за текстом – “кредити”), заборгованість за якими в сумі не перевищує 3930250 (три мільйона дев'ятсот тридцять тисяч двісті п'ятдесят) гривень. Позичальник повертає банку кредити і сплачує проценти за користування ними.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом, інших додаткових договорів (угод) до Кредитного договору, які б свідчили про інший розмір суми кредиту, ніж той, який передбачений підпунктом 1.1 Кредитного договору (у редакції додаткового договору № 8 від 25.04.2005 р. до Кредитного договору), у сторін не мається.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 4 ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Отже, оскільки підпунктом 1.1 Кредитного договору (у редакції додаткового договору № 8 від 25.04.2005 р. до Кредитного договору) визначено розмір кредиту у 3930250,00 грн., ураховуючи, що ПП “ПЕРСОНА-ПЛЮС” перерахувало ПАТ “ТММ-БАНК”18.10.2004 р. грошові кошти у розмірі 3200000,00 грн. та 20.10.2004 р. грошові кошти у розмірі 740000,00 грн., що в сумі становить 3940000,00 грн., таким чином у повному обсязі та завчасно, тобто до 17.04.2009 р., повернувши ПАТ “ТММ-БАНК” отриманий за умовами Кредитного договору кредит, господарський суд приходить до висновку про те, що ПП “ПЕРСОНА-ПЛЮС” не порушувало зобов'язань, передбачених підпунктами 1.1 та 1.2 Кредитного договору, а відтак поручитель за Договором поруки (НВФ “СІНТАЛ'Д”ТОВ) не може відповідати перед кредитором боржника (ПАТ “ТММ-БАНК”) за не порушення боржником (ПП “ПЕРСОНА-ПЛЮС”) зобов'язання, передбаченого умовами Кредитного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, у листопаді 2009 року ПАТ “ТММ-БАНК” звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, вих. № 13-БТ від 02.11.2009 р., до НВФ “СІНТАЛ'Д”ТОВ в якій просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 5898290,60 грн., у т.ч.:

1) заборгованість за кредитною лінією у сумі 3930250,00 грн.;

2) заборгованість за процентами у сумі 237753,20 грн.;

3) пеню за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 1066013,01 грн.;

4) штраф за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 589537,50 грн.;

5) пеню за несвоєчасну сплату процентів у сумі 10422,05 грн.;

6) штраф за несвоєчасну сплату процентів у сумі 35662,97 грн.;

7) пеню за порушення строку виконання зобов'язання у сумі 28652,13 грн.;

8) витрати по сплаті державного мита;

9) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Як також вбачається з матеріалів справи, у січні 2011 року ПАТ “ТММ-БАНК” звернулось до господарського суду Харківської області з клопотанням, вих. № 37 від 21.2011 року, в якому просить суд стягнути з НВФ “СІНТАЛ'Д”ТОВ грошові кошти у розмірі 11185891,09 грн., у т.ч.:

1) заборгованість за кредитною лінією у сумі 3930250,00 грн.;

2) заборгованість за процентами у сумі 1338653,89 грн.;

3) штраф за несвоєчасне повернення кредитної лінії у сумі 589537,50 грн.;

4) пеню за несвоєчасне повернення кредитної лінії у сумі 3483385,96 грн.;

5) пеню за несвоєчасну сплату процентів у сумі 491362,49 грн.;

6) пеню за порушення строку виконання зобов'язання за договором поруки у сумі 1352701,25 грн.;

7) витрати по сплаті державного мита;

8) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За приписом ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Абз. 3 п. 17 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 р. № 01-8/2351 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року” закріплено, що під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Абз. 2 п. п. 3.7 п. 3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” закріплено, що під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.

За приписом ч. 6 ст. 22 ГПК України господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Отже, ураховуючи, що клопотання ПАТ “ТММ-БАНК” про збільшення розміру позовних вимог на 5287600,23 грн., вих. № 37 від 21.01.2011 р., за своєю правовою суттю є, одночасно, заявою про збільшення розміру позовних вимог, оскільки позивач, ПАТ “ТММ-БАНК”, збільшив розмір ціни позову з суми в розмірі 5898290,60 грн., яку визначено у позовній заяві про стягнення 5898290,60 грн., вих. № 13-БТ від 02.11.2009 р., на суму в розмірі 11185891,09 грн., та заявою про зменшення розміру позовних вимог, оскільки позивач, ПАТ “ТММ-БАНК”, у клопотанні про збільшення розміру позовних вимог на 5287600,23 грн., вих. № 37 від 21.01.2011 р., відмовився від позовної вимоги про стягнення з НВФ “СІНТАЛ'Д”ТОВ штрафу за несвоєчасну сплату процентів у сумі 35662,97 грн., про стягнення якого йшлося у позовній заяві про стягнення 5898290,60 грн., вих. № 13-БТ від 02.11.2009 р., а ці дії ПАТ “ТММ-БАНК” не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, господарський суд приймає та задовольняє заяву ПАТ “ТММ-БАНК” про зменшення розміру позовних вимог в частині відмови ПАТ “ТММ-БАНК” від стягнення з НВФ “СІНТАЛ'Д”ТОВ штрафу за несвоєчасну сплату процентів у сумі 35662,97 грн.

За приписом ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За приписом п. 5 ч. 6 ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Відповідач, НВФ “СІНТАЛ'Д”–ТОВ, через канцелярію господарського суду 04.02.2010 р. за вх. № 3268, надав пояснення відносно розрахунку сум, що стягуються, вих. № 3 від 04.02.2010 р., додатками до якого є контррозрахунок 50% процентів річних від простроченої суми заборгованості за кредитами, контррозрахунок 50% процентів річних за проценти за користування кредитами та контррозрахунок пені за договором поруки.

НВФ “СІНТАЛ'Д”–ТОВ, у поясненні відносно розрахунку сум, що стягуються, вих. № 3 від 04.02.2010 р., здійснило контррозрахунок суми отриманого ПП “ПЕРСОНА-ПЛЮС” від ПАТ “ТММ-БАНК” кредиту, одночасно зазначивши про хибність визначення кредиту у розмірі 7870250,00 грн.

Контррозрахунок суми отриманого ПП “ПЕРСОНА-ПЛЮС” від ПАТ “ТММ-БАНК” кредиту, здійснений НВФ “СІНТАЛ'Д”–ТОВ на підставі даних ПАТ “ТММ-БАНК”, співпадає з сумою, зазначеною ПАТ “ТММ-БАНК” у клопотанні про збільшення розміру позовних вимог на 5287600,23 грн., вих. № 37 від 21.01.2011 р. (перша позовна вимога).

НВФ “СІНТАЛ'Д”–ТОВ, у поясненні відносно розрахунку сум, що стягуються, вих. № 3 від 04.02.2010 р., здійснило контррозрахунок 24% річних за користування кредитними коштами з суми кредиту у розмірі 3930250,00 грн. за період з 26.07.2009 р. по 25.12.2010 р., одночасно зазначивши про хибність нарахування 24% річних за користування кредитними коштами з суми кредиту у розмірі 3930250,00 грн. за період з 26.07.2009 р. по 25.12.2010 р.

Контррозрахунок 24% річних за користування кредитними коштами з суми кредиту у розмірі 3930250,00 грн. за період з 26.07.2009 р. по 25.12.2010 р., здійснений НВФ “СІНТАЛ'Д”–ТОВ на підставі даних ПАТ “ТММ-БАНК”, співпадає з сумою, зазначеною ПАТ “ТММ-БАНК” у клопотанні про збільшення розміру позовних вимог на 5287600,23 грн., вих. № 37 від 21.01.2011 р. (друга позовна вимога).

НВФ “СІНТАЛ'Д”–ТОВ, у поясненні відносно розрахунку сум, що стягуються, вих. № 3 від 04.02.2010 р., здійснило контррозрахунок штрафу у розмірі 15% (п'ятнадцять) процентів від загальної суми простроченої заборгованості на день її виникнення.

Контррозрахунок штрафу у розмірі 15% (п'ятнадцять) процентів від загальної суми простроченої заборгованості на день її виникнення, здійснений НВФ “СІНТАЛ'Д”–ТОВ на підставі даних ПАТ “ТММ-БАНК”, співпадає з сумою, зазначеною ПАТ “ТММ-БАНК” у клопотанні про збільшення розміру позовних вимог на 5287600,23 грн., вих. № 37 від 21.01.2011 р. (третя позовна вимога).

НВФ “СІНТАЛ'Д”–ТОВ, у поясненні відносно розрахунку сум, що стягуються, вих. № 3 від 04.02.2010 р., здійснило контррозрахунок 50% процентів річних від простроченої суми заборгованості за кредитами, одночасно зазначивши, що оскільки підпунктом 4.1 Кредитного договору, у редакції додаткового договору № 3 від 29.10.2004 р. до Кредитного договору, передбачено, зокрема, що за несвоєчасне повернення кредитів позичальник зобов'язаний сплатити банку 50% (п'ятдесят) процентів річних від простроченої суми заборгованості за кредитами за кожний день прострочки, то нарахування пені, про яку йдеться у четвертій позовній вимозі, - не можливо.

Контррозрахунок 50% процентів річних від простроченої суми заборгованості за кредитами, а не пені, про стягнення якої йдеться у четвертій позовній вимозі, здійснений НВФ “СІНТАЛ'Д”–ТОВ на підставі даних ПАТ “ТММ-БАНК”, станом з 18.04.2009 р. по 01.11.09 р. включно (за 198 днів, а не за 647 днів, як зазначено позивачем), містить суму річних у розмірі 1066012,20 грн. (четверта позовна вимога), що не співпадає з сумою, зазначеною ПАТ “ТММ-БАНК” у клопотанні про збільшення розміру позовних вимог на 5287600,23 грн., вих. № 37 від 21.01.2011 р.

НВФ “СІНТАЛ'Д”–ТОВ, у поясненні відносно розрахунку сум, що стягуються, вих. № 3 від 04.02.2010 р., здійснило контррозрахунок 50% процентів річних за проценти за користування кредитами, одночасно зазначивши, що підпунктом 4.1 Кредитного договору, у редакції додаткового договору № 3 від 29.10.2004 р. до Кредитного договору, за несвоєчасне перерахування процентів за користування кредитами позичальник зобов'язаний сплатити банку 50% (п'ятдесят) процентів річних від простроченої суми заборгованості по несплаченим процентам за кожний день прострочки, а не пені, про стягнення якої йдеться у клопотанні про збільшення розміру позовних вимог на 5287600,23 грн., вих. № 37 від 21.01.2011 р., а також зазначивши, що відповідно до підпункту 3.4.3 Кредитного договору, позичальник зобов'язується щомісячно перераховувати проценти за користування кредитами на рахунок процентів банку відповідно до встановленої процентної ставки не пізніше останнього робочого дня поточного місяця. Проценти за користування кредитами нараховуються за розрахунковий період з 26 попереднього по 25 число поточного місяця. Остаточний розрахунок по процентах провадиться одночасно з погашенням кредитів у терміни, зазначені в договорі. Проценти нараховуються виходячи з фактичної кількості днів у році –365 (366) днів.

Контррозрахунок 50% процентів річних за проценти за користування кредитами, а не пені, про стягнення якої йдеться у п'ятій позовній вимозі, здійснений НВФ “СІНТАЛ'Д”–ТОВ на підставі даних ПАТ “ТММ-БАНК”, станом з 01.09.2009 р. по 24.01.2011 р. включно (за кожний місяць, в якому нараховуються проценти за користування кредитом), містить суму річних у розмірі 492838,80 грн. (п'ята позовна вимога), що не співпадає з сумою, зазначеною ПАТ “ТММ-БАНК” у клопотанні про збільшення розміру позовних вимог на 5287600,23 грн., вих. № 37 від 21.01.2011 р.

НВФ “СІНТАЛ'Д”–ТОВ, у поясненні відносно розрахунку сум, що стягуються, вих. № 3 від 04.02.2010 р., здійснило контррозрахунок пені за договором поруки, одночасно зазначивши, що підпунктом 5.1 Договору поруки передбачено, що у разі порушення поручителем строку виконання зобов'язання боржника за Основним договором (п.3.3. цього Договору), поручитель сплачує кредиторові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період прострочення, від загальної суми зобов'язання за кожний календарний день прострочення, а також зазначивши, що підпунктом 1.2 Кредитного договору, у редакції додаткового договору № 20 від 17.10.2008 р. до Кредитного договору, передбачено, що строк дії кредитної лінії з 09.07.2004 р. до 17.04.2009 р. На думку НВФ “СІНТАЛ'Д”–ТОВ, саме з 18.04.2009 р. і виникає прострочення по сплаті кредиту. Також, на думку НВФ “СІНТАЛ'Д”–ТОВ, складати першу суму основного боргу у розмірі 3930250,00 грн. (кредит) з другою сумою основного боргу 1338653,89 грн. (проценти за кредит) (3930250,00 грн. + 1338653,89 грн. = 5268903,89 грн.) і нараховувати на цю суму пеню є неможливим, оскільки борг за кредитом виник 18.04.2009 р., а борг за процентами виникає кожний місяць з 26.07.2009 р. по 25.12.2010 р.

Контррозрахунок пені за договором поруки, здійснений НВФ “СІНТАЛ'Д”–ТОВ на підставі даних ПАТ “ТММ-БАНК” та приписів ч. 6 ст. 232 ГК України, за якою нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, містить суму пені у розмірі 537704,60 грн. (435180,82 грн. + 102523,78 грн. = 537704,60 грн.), з яких сума пені за прострочення сплати суми кредиту складає 435180,82 грн., а сума пені за прострочення сплати процентів складає 102523,78 грн. (шоста позовна вимога).

На думку НВФ “СІНТАЛ'Д”ТОВ, виникає суттєва різниця між розрахунками НВФ “СІНТАЛ'Д”-ТОВ (за розрахунками НВФ “СІНТАЛ'Д”ТОВ, здійсненими на підставі даних ПАТ “ТММ-БАНК”, ціна позову повинна бути 7954996,99 грн.) і ПАТ “ТММ-БАНК” (за розрахунками ПАТ “ТММ-БАНК” ціну позову визначено у розмірі 11185891,09 грн.), розмір якої становить 3230894,10 грн. (11185891,09 грн. - 7954996,99 грн. = 3230894,10 грн.).

Згідно з ч. 2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Абз. 2 п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 р. № 01-8/344 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році” закріплено, що господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати “перерахунок” замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо.

Суд, перевіривши розраховані позивачем, ПАТ “ТММ-БАНК”, суми штрафних санкцій, які містяться у клопотанні ПАТ “ТММ-БАНК” про збільшення розміру позовних вимог на 5287600,23 грн., вих. № 37 від 21.01.2011 р., приходить до висновку про те, що вони необґрунтовані, оскільки матеріалами справи доведено, що ПАТ “ТММ-БАНК” надало ПП “ПЕРСОНА-ПЛЮС” кредит у розмірі 3930250,00 грн., а не у розмірі 7870250,00 грн., про що помилково стверджує ПАТ “ТММ-БАНК”, а також здійснені з арифметичними помилками та помилками, які пов'язані з періодами нарахування.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 44 та 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя                                                                                 Погорелова О.В.

Повний текст рішення складений та підписаний 11 лютого 2011 року