Постанова

від 26.09.2006 по справі 12/46-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/46-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31     http://vn.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

26 вересня 2006 р.                                                                                Справа № 12/46-06

за позовом: Барської міжрайонної державної податкової інспекції (23000 Вінницькаобл.., м. Бар, вул.К.Маркса, 5/2)   

до: Селянського фермерського господарства «Надія» (23000 Вінницька область, Барський р-н, с. Чемериське,  ідент. код 30774870)  

про  стягнення 5000,5 грн. боргу з ПДВ

Суддя                                        М. Кожухар

Секретар судового засідання  О. Васільєва

Представники:

Позивача       - Щур А.А. - за дорученням

Відповідача   - не з'явився

Судовий експерт  - Сидорчук В.М.

ВСТАНОВИВ:

      Заявлено позов про стягнення 5000,5 грн. податкового боргу з податку на додану вартість, в тому числі: 3386 грн. основного платежу, 1614,5 грн. штрафних санкцій, - що виник з 10.12.2004 р. по 30.05.2005 р.

      Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що господарство є платником фіксованого сільськогосподарського податку, згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 805 від 12.05.1999 р. суми ПДВ спрямовуються на розвиток сільгоспвиробника, у податковій декларації допущено помилку, яка, зі слів бухгалтера, скоригована. Також представник відповідача посилався на неправомірність донарахування податку та застосування штрафних санкцій по податковому повідомленню-рішенню від 20.09.2004 р. № 579/4472 на підставі акту перевірки № 35/26-20-2 від 23.09.2004 р.

      У справі за клопотанням відповідача було призначено економічну експертизу, оплату якої покладено на нього.

       Відповідач оплату судової експертизи не здійснив, матеріали справи експертною установою повернуто до суду без виконання.

       Ухвалою суду від 28.08.2006 р. суд відповідно до ч. 3 ст. 92 КАС України скасував ухвалу про призначення судової експертизи та призначив справу до розгляду на 26.09.2006 р. При цьому у судове засідання був викликаний судовий експерт.

       Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

       Від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

       З пояснень представника позивача та наданих матеріалів суд вбачає таке.

       СФГ «Надія»є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва № 01281379 НБ № 113820 від 20.04.2001 р.

         Актом Барської МДПІ № 35/26-20-2 від 20.09.2004 р. про результати проведеної позапланової документальної перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та ведення касової дисципліни Селянського фермерського господарства «Надія»за період з 01.01.2003 р. по 20.08.2004 р. встановлено чисту суму зобов'язань з ПДВ останнього за вказаний період у розмірі 3220 грн.

      На підставі цього акту податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 579/4472 про визначення відповідно до пп. 4.2.2 ст. 4 Закону України № 2181-Ш «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 4830 грн. (3220 грн. –основний платіж, 1610 грн. –штрафні санкції). Податкове повідомлення-рішення отримано головою СФГ Непрелюком С.П. 20.09.2004 р., що стверджується його підписом на корінці податкового повідомлення-рішення.

      Рішенням начальника Барської МДПІ № 42/14 від 30.09.2004 р. сплату податкового боргу в сумі 4830 грн. відстрочено до 09.12.2004 р.

      19.10.2004 р. податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003191500/0 про визначення на підставі пп.. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181-Ш  штрафу у розмірі 4,5 грн. за затримку на 9 днів сплати податкового зобов'язання з ПДВ по податковій декларації № 4626 від 20.08.2004 р. Податкове повідомлення-рішення отримане головою СФГ 19.10.2004 р., що стверджується його підписом на корінці податкового повідомлення-рішення.

     20.05.2005 р. відповідач подав до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену) за квітень 2005 р., де визначив суму податкового зобов'язання до сплати у розмірі 166 грн. (стверджується названою податковою декларацією).

      03.01.2005 р. та 03.02.2005 р. відповідач отримав, відповідно, першу податкову вимогу № 1/62 від 03.01.2005 р. на сплату податкового боргу  та другу податкову вимогу № 2/2 від 03.02.2005 р., що стверджується корінцями цих вимог з підписами голови СФГ Непрелюка С.П. про отримання.

       Проведеним в судовому засіданні на підставі наданих відповідачем первинних документів експертним дослідженням встановлено, що чиста сума податкового зобов'язання  з податку на додану вартість відповідача за період з 01.01.2003 р. по 20.08.2004 р. становить 8310,96 грн., які виникли з операцій продажу  відповідачем продукції не власного виробництва (придбаної).

       Заслухавши пояснення представника позивача та судового експерта, дослідивши і оцінивши надані докази, суд дійшов такого висновку.

      Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-Ш “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі - Закон № 2181-Ш) податковий борг (недоїмка) це податкове  зобов'язання  (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

      Порядок узгодження податкового зобов'язання встановлений ст. 5 Закону № 2181-Ш. Зокрема відповідно до пунктів 5.1 та 5.2.1 цього Закону податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації; податкове зобов'язання платника  податків,  нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків оскарження такого повідомлення в порядку, встановленому підпунктом 5.2.2 пункту 5.2 ст. 5 Закону.

       Відповідно до п.п 6.2.1, 6.2.3 п. 6.2 ст. 6  Закону № 2181-Ш у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги, які мають містити зокрема посилання на підстави їх виставлення, суму податкового боргу, належного до сплати, пені та штрафних санкцій, перелік запропонованих заходів із забезпечення сплати суми податкового боргу:

         а) першу податкову вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

        б) другу податкову вимогу - не раніше тридцятого календарного дня  від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки.

      Податковий борг платника податку, у разі відсутності добровільної сплати, підлягає стягненню з нього шляхом звернення стягнення на активи (п. 1.6 ст. 1, пп. 3.1.1 ст. 3 Закону № 2181-Ш).

        Згідно з підпунктом 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 Закону № 2181-Ш стягнення коштів та продаж інших активів платника податків провадяться не раніше тридцятого календарного дня з моменту надіслання йому другої податкової вимоги.

        Відповідач податкові зобов'язання узгодив, подавши податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену) за квітень 2005 р. та не оскарживши у встановленому порядку отримані вищезазначені податкові повідомлення-рішення.

        Його заперечення проти позову спростовуються первинними документами відповідача та зробленим на їх підставі висновком судового експерта. Зокрема з висновку експерта та  первинних документів відповідача вбачається, що останній у період з 01.01.2003 р. по 20.08.2004 р. реалізовував продукцію не власного виробництва. Тому він мав нараховувати та сплачувати податок на додану вартість з цих операцій на загальних умовах, оскільки відповідно до статті 1 Указу Президента України від 02.12.1998 р. № 1328/98 «Про підтримку сільськогосподарського товаровиробника» не підлягають сплаті до державного бюджету і залишаються в розпорядженні сільгоспвиробника суми податку на додану вартість, які нараховуються ним при здійсненні операцій з продажу товарів власного виробництва. Таке ж випливає з Постанови Кабінету Міністрів України № 805 від 12.05.1999 р. «Про порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплат дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молока та м'яса в живій вазі», на яку відповідач послався в запереченнях на позов.

       Першу і другу податкові вимоги відповідач отримав, відповідно, 03.01.2006 р. та 03.02.2006 р, що стверджується корінцями першої податкової вимоги № 1/62 від 03.01.2005 р. та другої податкової вимоги № 2/2 від 03.02.2006 р. з підписами голови СФГ про отримання.       

       З урахуванням наведеного, позов підлягає задоволенню.

       Керуючись розділом УП, ст.ст. 7, 71, 86, 94 ч. 4, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

       Позов задовольнити.

       Стягнути з Селянського фермерського господарства «Надія»(23000 Вінницька область, Барський р-н, с. Чемериське,  ідент. код 30774870, р/р 260453057027 в ВФ АКБ «Мрія», МФО 302559) на користь державного бюджету України активи в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість на суму 5000,5 грн.

       Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

      Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

     У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.  

Суддя                                                             М. Кожухар

Повний текст постанови складено 27.06.2006 р.