Постанова

від 06.02.2008 по справі 13/260-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

 06 лютого 2008 р.                                                                                   

№ 13/260-07 

Вищий

господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

Кривди Д.С.,

суддів:

Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.

розглянувши касаційну скаргу

Товариства з обмеженою

відповідальністю "Трейд спіріт"

на постанову

від 21.11.07 Київського

міжобласного апеляційного господарського суду

у справі

№13/260-07

господарського суду

Київської області

за позовом

Товариства з обмеженою

відповідальністю "Трейд спіріт"

до

1. Великовільшанської сільської

ради 2. Васильківського районного відділу земельних ресурсів

про

визнання договору оренди

укладеним та зобов'язання вчинити дії

за участю представників сторін

від позивача:

Бондар В.В. -директор,

Свиридовський О.А., дов.

від відповідача 1:

Гайдаєнко С.В. -голова, Зінченко

К.М., дов.

від відповідача 2:

у засідання не прибули

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою

відповідальністю "Трейд спіріт" звернулось до господарського суду

Київської області з позовом до Великовільшанської сільської ради та

Васильківського районного відділу земельних ресурсів, заявивши вимоги: визнати

за позивачем право на оренду земельної ділянки площею 5,3 га, розташованої в

межах с. Велика Вільшанка; вважати укладеним договір оренди земельної ділянки

№3/07 від 16.04.07 між позивачем та Великовільшанською сільською радою у

викладеній редакції; вважати переданою в оренду позивачу земельну ділянку на

умовах, визначених вказаним договором; зобов'язати Васильківський районний

відділ земельних ресурсів зареєструвати вказаний договір оренди.

Позов мотивовано прийняттям

Великовільшанською сільською радою рішення від 30.03.07 №62 про затвердження

проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду позивачу для

будівництва господарського двору по переробці та зберіганню

сільськогосподарської продукції, та ухиленням від укладення відповідного

договору оренди.

Великовільшанська сільська рада

проти позову заперечила, посилаючись на обставини розташування на спірній

земельній ділянці нерозпайованого майна колишнього КСП "Хлібороб",

договори купівлі-продажу якого №1/06 та №2/06 від 03.02.06 оскаржені в судовому

порядку. Також рада зазначила про вихід зазначеної позивачем земельної ділянки

за межі населеного пункту с. Велика Вільшанка.

Рішенням від 27.08.07 господарський

суд Київської області (суддя Наріжний С.Ю.) позов задовольнив частково,

визнавши за позивачем право на оренду земельної ділянки, площею 5,3 га,

розташованої в адміністративних межах Великовільшанської сільської ради та

визначивши вважати укладеним з дня набрання даним рішенням законної сили

договір оренди земельної ділянки №3/07 від 16.04.07 між позивачем та Великовільшанською

сільською радою, вважати переданою в оренду позивачу земельну ділянку на

умовах, визначених у вказаному договорі. У задоволенні вимог до Васильківського

районного відділу земельних ресурсів відмовлено.

Рішення мотивовано обґрунтованістю

доводів позивача щодо наявності підстав для укладення спірного договору оренди

№3/07 від 16.04.07, який відповідає вимогам Закону України "Про оренду

землі" та постанові Кабінету міністрів України №220 від 03.03.04 "Про

затвердження типового договору оренди землі". Доводи Великовільшанської

сільської ради щодо знаходження на спірній земельній ділянці розпайованого

майна відхилені судом з посиланням на встановлення обставин належності цього

майна позивачу.

Постановою від 21.11.07 Київський

міжобласний апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: Гаврилюка

О.М. -головуючого, Мельника С.М., Шевченка В.Ю.) рішення суду першої інстанції

скасовано, в частині позовних вимог до Васильківського районного відділу

земельних ресурсів провадження у справі припинив, а в задоволенні решти

позовних вимог відмовив.

Постанова мотивована встановленням

обставин відсутності затвердження проекту землеустрою щодо відведення в оренду

позивачу спірної земельної ділянки та згоди орендодавця передати земельну

ділянку в оренду.

Ухвалою від 16.01.08 Вищий

господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою

позивача, в якій заявлено вимоги про скасування постанови суду апеляційної

інстанції та залишення без змін рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована

посиланням на обставини набуття позивачем права оренди земельної ділянки в

порядку, встановленому законом, а також відсутністю передбачених ст.ст. 141,

143 ЗК України підстав для припинення користування землею.

Заслухавши суддю-доповідача,

пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, судова колегія

вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Предметом спору в даній справі є,

зокрема, вимога вважати укладеним між позивачем та Великовільшанською сільською

радою договір оренди земельної ділянки №3/07 від 16.04.07.

Приписи ст.ст. 13 і 41 Конституції

України  визначають, що від імені

Українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи

місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією і усі суб'єкти права

власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і

розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ст.ст. 142-145

Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування,

крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальної

громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття

рішень. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.

Статтею 116 ЗК України (в редакції

чинній на момент звернення з позовом) визначено, що громадяни та юридичні особи

набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель

державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або

органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо

земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в

межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. 

В силу ст. 124 ЗК України передача

в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній

власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої

влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди

земельної ділянки.

Стаття 12 ЗК України визначає

повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до

яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад; надання

земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до

цього Кодексу.

Відповідно до п. 34 ст. 26, п. 2

ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання

надання земельної ділянки в оренду вирішується на пленарному засіданні ради

-сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що

виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб

місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

З аналізу вказаних норм, які

регулюють земельні правовідносини, вбачається, що надання земельної ділянки із

земель державної або комунальної власності в оренду шляхом укладення

відповідного договору здійснюється на підставі рішення ради, прийнятого за

результатами розгляду заяви (клопотання) особи, яка бажає отримати земельну

ділянку в оренду, поданої відповідно до ст. 16 Закону України "Про оренду

землі".

Задовольняючи позовні вимоги, суд

першої інстанції виходив з того, що рішенням Великовільшанської сільської ради

від 24.01.06 №160-20-ХХІV надано позивачу дозвіл на розробку технічної

документації по відведенню в довгострокову оренду земельної ділянки, розташованої

в адміністративних межах ради в межах населеного пункту. На виконання цього

рішення позивачем розроблено відповідний проект землеустрою щодо відведення

земельної ділянки, узгоджений з відповідними державними органами, а за

результатами його державної експертизи отриманий позитивний висновок Управління

державної експертизи землевпорядної документації та ліцензування від 15.02.07

№7-207.

Рішенням Великовільшанської

сільської ради від 30.03.07 №62 затверджено проект землеустрою щодо відведення

земельної ділянки в оренду позивачу для будівництва господарського двору по

переробці та зберіганню сільськогосподарської продукції в с. Велика Вільшанка.

За висновком суду, в рішенні

зазначені істотні умови, на яких повинен бути укладений договір: вирішено

передати земельну ділянку в оренду з правом викупу строком на 49 років площею

5,3 га та встановити річну орендну плату в розмірі 9856,3 грн., що становить

1,5% від грошової оцінки земельної ділянки; сільському голові доручено

укладення договору оренди земельної ділянки, а позивача зобов'язано

зареєструвати вказаний договір оренди.

З огляду на таке суд першої

інстанції вирішив вважати укладеним договір оренди, об'єктом якого визначено

земельну ділянку в с. Велика Вільшанка Васильківського району Київської області

розміром 5,3 га. Тобто в цьому договорі в якості місця розташування земельної

ділянки, що є істотною умовою договору, визначено с. Велика Вільшанка без

жодного зазначення реквізитів цієї земельної ділянки згідно з

земельно-кадастровою документацією, яка судом першої інстанції при задоволенні

позову взагалі не досліджувалася.

Разом з тим, дослідивши обставини

щодо прийняття Великовільшанською сільською радою рішення від 24.01.06

№160-20-ХХІV, суд першої інстанції залишив поза увагою доводи відповідача

стосовно звернення до прокуратури у зв'язку з виявленням певних порушень, не

з'ясувавши результати такого звернення, та обставини щодо прийняття рішення від

30.03.07 №62, визначеного підставою для визнання укладеним спірного договору

оренди.

Суд апеляційної інстанції з цього

приводу зазначив, що проект землеустрою щодо відведення спірної земельної

ділянки в оренду позивачу не може вважатися затвердженим за відсутності чинного

рішення сільської ради про його затвердження та згоду орендодавця передати

земельну ділянку в оренду. Такий висновок суду заснований на встановленні

обставин прийняття Великовільшанською сільською радою рішення №89-13-V від

14.09.07 про те, що рішення №62 від 30.03.07 депутатами не було прийнято та в

протоколі відсутнє.

Судом зазначено про огляд в ході

судового засідання протоколу №9 засідання 9 сесії V скликання

Великовільшанської сільської ради. Проте встановлені судом в результаті такого

огляду відомості цього протоколу судом у постанові не вказано.

Також суд апеляційної інстанції

встановив, що у зв'язку з вищевикладеними обставинами виконуючим обов'язки

Васильківського міжрайонного прокурора 13.09.07 порушено кримінальну справу по

факту зловживання службовими особами Великовільшанської сільської ради своїм

службовим становищем та службового підроблення рішень ради за ознаками

злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364 та ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу

України. Але результати розгляду вказаної кримінальної справи судом не

з'ясовані.

Зважаючи на вищевикладене, судова

колегія дійшла висновку, що висновки судів стосовно прийняття або неприйняття

Великовільшанською сільською радою на пленарному засіданні рішення про надання

спірної земельної ділянки в оренду позивачу №62 від 30.03.07 не засновані на

встановленні усіх обставин справи в їх сукупності, а відтак не є безспірними.

Крім того, скаржником заявлено

вимогу про визнання за ним права на оренду спірної земельної ділянки площею 5,3

га, розташованої в межах с. Велика Вільшанка. Суд першої інстанції вказану

вимогу задовольнив, зазначивши у рішенні, що матеріалами справи підтверджується

належність відповідного майна, розташованого на спірній земельній ділянці,

позивачу.

При цьому з судового рішення не

вбачається дослідження обставин розташування на спірній земельній ділянці

конкретного майна, зокрема, нерухомого як підстави для набуття його власником

певних прав на цю земельну ділянку відповідно до положень ст. 120 ЗК України та

ст. 377 ЦК України. Також судом не враховано наявність спору між відповідними

особами з приводу належності вказаного майна, що згідно з поясненнями сторін є

предметом іншої судової справи. Вказані обставини залишені поза увагою також і

судом апеляційної інстанції.

З цього приводу суд першої

інстанції відхилив доводи Великовільшанської селищної ради щодо розташування на

спірній земельній ділянці не розпайованого майна КСП "Хлібороб".

Проте суди як першої, так і апеляційної інстанції розглянули дану справу без

дослідження обставин ліквідації КСП "Хлібороб", розпаювання його

майна та переходу права власності на належну цьому КСП земельну ділянку до

певної особи (осіб) у порядку, передбаченому Законом України "Про

колективне сільськогосподарське підприємство", який визнає пай власністю

члена підприємства, що видається натурою або грішми чи цінними паперами після

задоволення претензій кредиторів. Такі обставини підлягали встановленню з

огляду на доводи Великовільшанської селищної ради про розташування спірної

земельної ділянки саме на землях колишнього КСП "Хлібороб".

Тобто суди при розгляді справи не

встановили власника спірної земельної ділянки, який набув таке право внаслідок

ліквідації КСП "Хлібороб", що є суттєвою обставиною, зважаючи на

предмет спору -укладення договору оренди земельної ділянки, а також на

положення п. 3 ч. 2 ст. 11110 ГПК України.

Крім того, слід зазначити, що не

підлягають прийняттю до уваги як безпідставні посилання касатора на положення

ст.ст. 141, 143 ЗК України, оскільки спір у справі виник саме з приводу набуття

позивачем певних прав на спірну земельну ділянку, а не їх припиненням.

Зважаючи на викладене, судова колегія

дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи

не дотримано вимог ст.ст. 43, 47, 43, 84, 105 ГПК

України, а відтак рішення і постанова у справі підлягають скасуванню.

Оскільки право оцінки доказів

належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій з додержанням

принципу рівності сторін у процесі, справа підлягає направленню на новий

розгляд до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних

доказів усіх суттєвих обставин та залучення до участі у справі всіх осіб, прав

і обов'язків яких стосуються спірні правовідносини.

Керуючись ст.ст. 108, 1115,

1117, 1119-12 ГПК України, Вищий господарський суд

України

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційну скаргу задовольнити

частково.

2. Рішення господарського суду

Київської області від 27.08.07 та постанову Київського міжобласного

апеляційного господарського суду від 21.11.07 у справі №13/260-07 скасувати, а

справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий                                                                                Д.Кривда

Судді                                                                                                   

Г.Жаботина

                  А.Уліцький