Рішення

від 12.01.2011 по справі 8/176-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/176-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" січня 2011 р.                                                                  Справа № 8/176-10

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі                  Балик О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом першого заступника прокурора Київської області, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бул. Л. Українки, 27/2, в інтересах держави в особі Бориспільської районної державної адміністрації, ідентифікаційний код: 24209740, місцезнаходження: 08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 74,

до відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю «Центр Девелопмент АГ», ідентифікаційний код: 35756463, місцезнаходження: 03062, м. Київ, вул. Перемоги, 67,

про визнання договору недійсним

за участю представників сторін:

прокурор: Василюк О.Г., яка діє на підставі посвідчення від 24.11.2009 року за №143;

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився, -

Обставини справи:

Київським апеляційним господарським судом на розгляд господарського суду Київської області передані позовні вимоги першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Бориспільської районної державної адміністрації (далі за текстом: Позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Девелопмент АГ»(далі за текстом: Відповідач) про:

- визнання недійсним договору про встановлення права користування

земельною ділянкою, що розташована на автомобільній дорозі М-03 Київ-Харків-Довжанськ, км 32+800 (ліворуч) поза межами населеного пункту загальною площею 6 га, нормативна грошова оцінка якої становить 2493600 грн., для забудови (про встановлення суперфіцію), укладений 10.12.2008 року між Бориспільською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр Девелопмент АГ»(далі за текстом: Договір);

- зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Девелопмент АГ»повернути державі в особі Бориспільської районної державної адміністрації земельну ділянку, що розташована на автомобільній дорозі М-03 Київ-Харків-Довжанськ, км 32+800 (ліворуч) поза межами населеного пункту загальною площею 6 га, нормативна грошова оцінка якої становить 2493600 грн., на підставі Договору від 10.12.2008 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації «Про надання земельної ділянки для забудови на умовах суперфіцію ТОВ «Центр Девелопмент АГ»від 20.10.2008 року за № 6478 є незаконним, а спірний Договір суперфіцію повинен бути визнаний недійсним, оскільки підстава для прийняття зазначеного вище розпорядження та укладення даного Договору скасована.

Крім того, прокуратура вказує на те, що при укладенні спірного Договору суперфіцію не було дотримано порядок, передбачений Земельним кодексом України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.11.2010 року порушено провадження у справі №8/176-10 та призначено її розгляд на 06.12.2010 року.

06.12.2010 року через канцелярію суду надійшло клопотання Відповідача, яке зареєстровано за вхідним номером 15542, про припинення провадження у справі в зв'язку з розірванням спірного договору. Ухвалою суду від 06.12.2010 року клопотання задоволено частково щодо припинення провадження у справі з приводу вимоги Позивача про покладення на Відповідача обов'язку про повернення земельної ділянки, в зв'язку з тим, що на час розгляду справи Відповідач офіційно повернув Позивачу ділянку.

06.12.2010 року в судове засідання з'явився Прокурор, який дав пояснення, клопотання Відповідача підтримав частково, позов підтримав та просив задовольнити. Позивач та Відповідач в судове засідання не з'явились та про причини неявки суд не повідомили будучи повідомленими про день та час розгляду справи. У зв'язку з цим розгляд справи відкладено на 14.12.2010 року.

14.12.2010 року до суду через канцелярію надійшло клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи, яке зареєстровано за вхідним номером 16138.

14.12.2010 року в судове засідання з'явився Прокурор. Позивач та Відповідач в судове засідання не з'явились. У зв'язку із задоволенням письмового клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи ухвалою господарського суду Київської області від 14.12.2010 року розгляд справи відкладено на 22.12.2010 року.

20.12.2010 року до суду через канцелярію надійшов у письмовому вигляд відзив Відповідача на позов, який зареєстрований за №16423. Відзив приєднаний до матеріалів справи.

22.12.2010 року в судове засідання з'явився Прокурор, який дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Позивач та Відповідач в судове засідання не з'явились та про причини неявки суд не повідомили будучи повідомленими про день та час розгляду справи. У зв'язку з цим розгляд справи відкладено на 12.01.2011 року.

12.01.2011 року в судове засідання з'явився Прокурор, який дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Позивач та Відповідач в судове засідання не з'явились та про причини неявки суд не повідомили будучи повідомленими про день та час розгляду справи.  У зв'язку з цим спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування раніше наданих пояснень представників сторін, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 12.01.2011 року.   

Згідно з роз'ясненнями президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»від 18.07.1997 року за №02-5/289 особи, що беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження по справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи надані сторонами пояснення та матеріали справи, які є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за наявними у справі матеріалами, згідно з вимогами ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши Прокурора та дослідивши подані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

прокуратурою Київської області проведено перевірку щодо дотримання вимог чинного земельного законодавства України на території Київської області при наданні у власність та користування суб'єктам господарювання земельних ділянок.

В ході вказаної перевірки досліджувалось питання законності надання ТОВ «Центр Девелопмент АГ»права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію), за наслідками якої встановлено, що 13.05.2008 року службою автомобільних доріг Київської обставі видано товариству з обмеженою відповідальністю «Центр Девелопмент АГ»дозвіл на розміщення об'єкта сервісу на земельній ділянці, що розташована на автомобільній дорозі М-03 Київ-Харків-Довжанськ, км 32+800 (ліворуч) поза межами населеного пункту, загальною площею 6 га.

Служба автомобільних доріг Київської області звернулась 20.08.2008 року до Бориспільської районної державної адміністрації з листом про припинення права постійного користування службою зазначеною вище земельною ділянкою зі складу земель автомобільного транспорту та дорожнього господарства.

Розпорядженням Бориспільської районної державної адміністрації від 03.09.2008 року за № 5787 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо припинення права постійного користування вищевказаною земельною ділянкою з наступною її передачею до земель запасу Гірської сільської ради Бориспільського району.

Розробивши вказаний проект землеустрою ТОВ «Центр Девелопмент АГ»звернулось до Бориспільської районної державної адміністрації з листом про надання земельної ділянки у користування для забудови (суперфіцій).

29.09.2008 року Відповідач отримав відмову Бориспільської районної державної адміністрації у наданні спірної земельної ділянки у користування для забудови (суперфіцій), в зв'язку з чим Відповідач звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Бориспільської районної державної адміністрації про:

- визнання недійсною відмови Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від  29.09.2008 року за № 7-46-2699 щодо незадоволення клопотання ТОВ «Центр Девелопмент АГ»в наданні земельної ділянки у користування для забудови (суперфіцій), площею 6,0 га, розташованої вздовж дороги М-03 Київ-Харків-Довжанськ;

- зобов'язання Бориспільської районної державної адміністрації Київської області  видати розпорядження про надання ТОВ «Центр Девелопмент АГ»зазначеної вище земельної ділянки у користування для забудови, площею 6,0 га, розташованої вздовж автомобільної дороги М-03 Київ-Харків-Довжанськ.

Рішенням Господарського суду Київської області від 09.10.2008 року у справі № 6/554-08 позов ТОВ «Центр Девелопмент АГ»було задоволено повністю, на виконання якого  Бориспільською районною державною адміністрацією 20.10.2008 року видано розпорядження за № 6478, яким ТОВ «Центр Девелопмент АГ» зазначену вище спірну земельні ділянку надано для забудови на умовах договору суперфіцію.

10.12.2008 року між Бориспільською районною державною адміністрацією та ТОВ «Центр Девелопмент АГ»укладено договір про встановлення права користування вищевказаною земельною ділянкою для забудови (про встановлення суперфіцію).

Постановою Вищого господарського суду України від 29.09.2009 року у справі № 6/554-08 рішення Господарського суду Київської області від 09.10.2008 року у справі № 6/554-08 скасовано та справу направлено на новий розгляд.

За результатами нового розгляду ухвалою Господарського суду Київської області від 10.11.2009 року у справі № 6/554-08-9/256-09 провадження у справі припинено у зв'язку з відмовою ТОВ «Центр Девелопмент АГ»від позову.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги прокуратура вважає, що розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації «Про надання земельної ділянки для забудови на умовах суперфіцію ТОВ «Центр Девелопмент АГ» від 20.10.2008 року за № 6478 є незаконним, а спірний Договір суперфіцію повинен бути визнаний недійсним, оскільки підстава для прийняття зазначеного вище розпорядження та укладення даного Договору скасована.

Крім того, прокуратура вказує на те, що при укладенні спірного Договору суперфіцію не було дотримано порядок, передбачений Земельним кодексом України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги прокуратури підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Київської області від 09.10.2008 року у справі № 6/554-08 було зобов'язано Бориспільську районну державну адміністрацію Київської області  видати розпорядження про надання ТОВ «Центр Девелопмент АГ»спірної  земельної ділянки у користування для забудови, площею 6,0 га, розташованої вздовж автомобільної дороги М-03 Київ-Харків-Довжанськ.

Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області на виконання рішення Господарського суду Київської області від 09.10.2008 року у справі № 6/554-08 було видано розпорядження «Про надання земельної ділянки для забудови на умовах договору суперфіцію Товариству з обмеженою відповідальністю «Центр Девелопмент АГ»від 20.10.2008 року за № 6478, відповідно до якого Відповідачу було надано земельну ділянку для забудови на умовах договору суперфіцію із земель запасу державної власності, розташованої вздовж автомобільної дороги М-03 Київ-Харків-Довжанський, км 32+800 (ліворуч) на території Гірської сільської ради, загальною площею 6,0 га.

10.12.2008 року між Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області (далі за текстом: Власник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Центр Девелопмент АГ»(далі за текстом: Землекористувач) укладено Договір про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (про встановлення суперфіцію) (далі за текстом: Договір від 10.12.2008 року), відповідно до умов якого Власник земельної ділянки надає право забудови останньої (суперфіцій) Землекористувачу, а Землекористувач забезпечує виконання, отриманого за цим Договором права забудови зазначеної земельної ділянки.

Згідно п. 1.2 Договору від 10.12.2008 року, Власник передає, а Землекористувач приймає в строкове користування для будівництва Об'єкту земельну ділянку цільового призначення: для будівництва комплексу дорожнього сервісу, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, за межами села Гора вздовж автомобільної дороги М-03 Київ-Харків-Довжанський, км 32+800 (ліворуч), загальною площею 6,0 га.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що постановою Вищого господарського суду України від 29.09.2009 року у справі № 6/554-08 рішення господарського суду Київської області від 09.10.2008 року у справі № 6/554-08 скасовано та справу направлено на новий розгляд.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.11.2009 року провадження у справі № 6/554-08-9/256-09 припинено, в зв'язку з відмовою ТОВ «Центр Девелопмент АГ»від позову.

Таким чином, судом встановлено, що розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації Київської області «Про надання земельної ділянки для забудови на умовах договору суперфіцію Товариству з обмеженою відповідальністю «Центр Девелопмент АГ»від 20.10.2008 року за № 6478 було видано на підставі скасованого постановою Вищого господарського суду України від 29.09.2009 року у справі № 6/554-08 рішення Господарського суду Київської області від 09.10.2008 року у справі № 6/554-08.

Крім того, слід зазначити, що при укладенні спірного Договору від 10.12.2008 року не було дотримано порядку, передбаченого Земельним кодексом України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 102-1 Земельного кодексу України, право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникає на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 413 Цивільного кодексу України, власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій). Таке право виникає на підставі договору або заповіту.

За своєю юридичною природою право користування чужою земельною ділянкою для забудови необхідно розглядати у земельних правовідносинах, як одне з обтяжень земельної ділянки, яка належить фізичним чи юридичним особам на праві власності. Це право стосується земельної ділянки щодо її функціонального використання без зміни основного цільового призначення. Таке право набувається з метою забезпечення інтересів третіх осіб у такій ділянці в порядку, передбаченому договором, а також поєднується з правами третіх осіб на цю ділянку, що ускладнює, утруднює, перешкоджає власнику вільно здійснювати свої правомочності, накладає на власника тягар зайвих обов'язків, пов'язаних з використанням такої ділянки чи з необхідністю звільнення земельної ділянки від обмежувальних умов.

Земельний кодекс України у ч. 1 ст. 123 передбачає, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Згідно ч. 1 ст. 20 Закону України «Про землеустрій»встановлено, що землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що при передачі Відповідачу в користування на умовах суперфіцію спірної земельної ділянки, її межі вже були визначені, а цільове призначення земельної ділянки не змінилось, а тому укладенню спірного Договору від 10.12.2008 року суперфіцію мало передувати розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Технічна документація Відповідачем не замовлялась та відповідно не розроблялась.

В даному випадку, технічна документація повинна була бути невід'ємною частиною спірного Договору від 10.12.2008 року.

Відповідно до вимог ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 закріплено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Цей же Кодекс у п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ст. 203 передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Пунктом 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно положень ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Також, Цивільний кодекс України у ч. 2 п. 3 ст. 6 передбачає, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Крім того, Цивільний кодекс України в п. 6 ст. 4 передбачає, що цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.

У відповідності до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи те, що рішення Господарського суду Київської області від 09.10.2008 року у справі № 6/554-08, на підставі якого було видано розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації Київської області «Про надання земельної ділянки для забудови на умовах договору суперфіцію Товариству з обмеженою відповідальністю «Центр Девелопмент АГ»від 20.10.2008 року за № 6478, було скасовано , а також враховуючи відсутність розробленої технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування спірною земельною ділянкою, суд приходить до висновку, що Договір про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (про встановлення суперфіцію) від 10.12.2008 року, укладений між Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області (Власник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Центр Девелопмент АГ», підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст. 36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи, зокрема матеріали перевірки, яка проведена органами прокуратури, можуть вважатися письмовими доказами обґрунтованості вимог Позивача про визнання недійсним Договору від 10.12.2008 року, укладеного між Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області (Власник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Центр Девелопмент АГ».

У судовому засіданні, надані Прокурором та Позивачем докази, спростовані не були.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На момент судового засідання Відповідачем не подано жодних документів, при відсутності яких не можливо укласти Договір та які є належними і допустимими доказами для обґрунтування правомірності Договору від 10.12.2008 року.

Під час розгляду справи Відповідач повернув Позивачу спірну земельну ділянку, що підтверджується актом прийому-передачі, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги Прокурора є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: - при задоволенні позову - на відповідача; - при відмові в позові - на позивача.

Відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у вигляді державного мита у сумі 85,00 грн. (вісімдесят п'ять  гривень 00 коп.) та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України покладається судом на Відповідача.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Бориспільської районної державної адміністрації до товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Девелопмент АГ»про визнання недійсним договору - задовольнити повністю.

2.          Визнати договір про встановлення права користування земельною ділянкою, що розташована на автомобільній дорозі М-03 Київ-Харків-Довжанськ, км 32+800 (ліворуч) поза межами населеного пункту загальною площею 6 га, нормативна грошова оцінка якої становить 2493600 грн., для забудови (про встановлення суперфіцію), укладений 10.12.2008 року між Бориспільською районною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю «Центр Девелопмент АГ», - недійсним.

3.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Девелопмент АГ», ідентифікаційний код: 35756463, місцезнаходження: 03062, м. Київ, вул. Перемоги, 67,  в доход державного бюджету України державне мито у сумі 85,00 грн. (вісімдесят п'ять  гривень 00 коп.) та 236 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

        Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

 Суддя                                                                                Скутельник П.Ф.