Рішення

від 15.02.2011 по справі 38/276

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

38/276

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

15.02.11 р.                                                                                    Справа № 38/276                               

Господарський суд Донецької області у складі  судді Лейби М.О.

при секретарі судового засіданні Цакадзе М.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні  в  м. Донецьку справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Логістик Гарант”  м.Донецьк

до відповідача: Приватного підприємства “Діка-Трейд” м.Донецьк

про стягнення суми основного боргу у розмірі  4 000,00грн., пені  у розмірі 134,19грн. та 3 % річних у розмірі 25,97грн.

за участю

представників сторін:

від позивача: Белінська О.А. – за дов.№б/н від 18.10.2010р.

від відповідача: не з'явився  

        Суть спору:

Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю “Логістик Гарант”  м.Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом до Приватного підприємства “Діка-Трейд” м.Донецьк про стягнення суми основного боргу у розмірі  4 000,00грн., пені  у розмірі 134,19грн. та 3 % річних у розмірі 25,97грн., а всього 4 160,16грн.

         В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки нафтопродуктів №028/1707/09ЛГ від 17.07.2009р. з додатками та додатковою угодою, видаткові накладні, довіреності на отримання товару, докази часткової оплати відповідачем поставленої продукції, розрахунок ціни позову, правовстановлюючі документи тощо.

19.01.2011р. позивач надав суду клопотання, в якому просить суд залучити до матеріалів справи завірену копію договору, видаткові накладні, довіреності на отримання товару,  банківські виписки, копії правовстановлюючих документів. Клопотання  та додані до нього документи судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

02.02.2011р. на адресу господарського суду надійшов лист №1141 від 28.01.2011р. із Управління Державної реєстрації Донецької міської ради, відповідно до якого Приватне підприємство “Діка-Трейд” м.Донецьк, зареєстроване як юридична особа (код ЄДРПОУ 36380856) та знаходиться за адресою: 83037, Донецька обл., м.Донецьк, Кіровський р-н, вул.Газети “Комсомолець-Донбасу”, буд.43А. Лист  судом розглянутий та залучений до матеріалів справи.

15.02.2011р. позивач надав суду пояснення до позовної заяви від 15.02.2011р., в яких у зв'язку зі сплатою відповідачем суми боргу у розмірі 4000,00грн., просить суд стягнути з відповідача 134,19грн.- пеню, 25,97грн.- 3% річних та судові витрати.

Пояснення та додані до нього документи  судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

 Відповідач в судові засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не представив, про час, дату і місце проведення судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджено відміткою канцелярії суду.  

Стаття 75  Господарського  процесуального  кодексу України передбачає, якщо відзив на позовну заяву і витребувані  господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані відповідачем документи, а також неявка належним чином повідомлених представників відповідача у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 цього Кодексу істотним чином не впливають на таку кваліфікацію.

Розгляд справи відкладався, у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю представлення додаткових документів.

Перед початком розгляду справи по суті позивач був ознайомлений з правами та обов'язками відповідно із ст. 22 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі та вислухавши  уповноваженого представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

          17.07.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Логістик Гарант”                                  (за договором – постачальник, далі - позивач) та Приватним підприємством “Діка-Трейд” м.Донецьк (за договором – покупець) було укладено договір поставки нафтопродуктів №028/1707/09ЛГ (далі по тексту - договір).

Відповідно до п.1.1. договору постачальник зобов'язався передати у узгоджені строки, а покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених у договорі, нафтопродукти, асортимент, кількість, ціна, умови поставки, які зазначаються у додатках до договору і складаються на кожну окрему поставку товару, а також є невід'ємною частиною договору.

Загальна сума договору складає суму, рівну вартості товару, поставленого згідно усіх додатків, підписаних сторонами (п.1.4).

Розділом 2 договору сторони визначили умови і строки поставки, порядок прийому.

Так, пунктом 2.1 договору встановлено, що товар постачається узгодженими партіями, відповідно з додатками до договору, а також замовленнями покупця на поставку той або іншої партії товару.

Товар вважається переданим постачальником та прийнятим покупцем по якості-згідно технічним умовам і іншим нормативно-технічним актам (паспорт, сертифікат заводу виробника) і по кількості – згідно залізничним транспортним накладним або товаротранспортним накладним, або видатковим документам (накладна, акт прийому-передачі) на товар, відповідно з обраним базисом поставки товару (п.2.4).

Розділом 3 договору сторони визначили порядок розрахунків.

Покупець зобов'язаний оплатити повну вартість товару (в тому числі ПДВ) визначену у відповідних додатках до договору, а також у накладних документах на товар (видаткові накладні, акти прийому-передачі), не пізніше останнього дня строку відстрочки наданої покупцю відповідно з додатками до договору на дану партію товару (п.3.1).

Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів банківською установою на розрахунковий рахунок постачальника (п.3.3).

Підсумкові розрахунки сторін відповідно до акту звірки повинні бути проведені сторонами не пізніше 3 банківських днів з моменту підписання уповноваженими представниками сторін (п.3.5).

Пунктом 3.6 договору встановлено, що грошові кошти, отримані від покупця у рамках дії договору первісно направляються на погашення заборгованості (у випадку наявності) і оплату штрафних санкцій, застосованих до покупця, незалежно від призначення платежу.

Розділом 4 договору визначена  відповідальність сторін.

У випадку несвоєчасної оплати (несплати), а також порушення п.3.5 договору, покупець виплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожний день прострочки, діючій у період за який нараховується пеня від вартості неоплаченого або несвоєчасно оплаченого товару, а також зобов'язується сплатити відсотки річних у розмірі 5% від суми неоплаченого або несвоєчасно оплаченого товару за повний період нарахування прострочки платежу (п.4.1).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2009р., а в частині грошових зобов'язань - до повного виконання (п.7.1 договору).

Договір з додатками підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств у встановленому порядку.

Додатковою угодою від 31.12.2009р. про внесення змін у договір поставки нафтопродуктів №028/1707/09-ЛГ від 17.07.2009р. сторони внесли зміни та виклали п.7.1 у наступній редакції: договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2010р., а в частині грошових зобов'язань - до повного виконання.

Додаткова угода від 31.12.2009р. є невід'ємною частиною договору, підписана сторонами та скріплена печатками підприємств.  

 Додатком №6 від 29.04.2010р. до договору поставки нафтопродуктів №028/1707/09-ЛГ від 17.07.2009р.  сторони визначили найменування товару, якість, кількість, ціну без ПДВ та вартість товару. Так, за додатком №6 загальна сума товару є 137 700,00грн. Крім того, додатком №6  сторони визначили умови оплати – кількість днів відстрочки оплати товару – 1 календарний день, з моменту поставки товару та умови оплати: покупець зобов'язується оплатити постачальнику загальну вартість товару, зазначену у п.2 додатку у розмірі 100% відповідно з п.3.1 договору, а також п.5 додатку до договору.

 Додатком №7 від 17.05.2010р. до договору поставки нафтопродуктів №028/1707/09-ЛГ від 17.07.2009р.  сторони визначили найменування товару, якість, кількість, ціну без ПДВ та вартість товару. Так, за додатком №7 загальна сума товару є 47 553,00грн. Крім того, додатком №7 сторони визначили умови оплати – кількість днів відстрочки оплати товару – 1 календарний день, з моменту поставки товару та умови оплати: покупець зобов'язується оплатити постачальнику загальну вартість товару, зазначену у п.2 додатку у розмірі 100% відповідно з п.3.1 договору, а також п.5 додатку до договору.

На виконання умов договору та додатків №6, №7, позивач поставив відповідачу товар, що підтверджено видатковими накладними №ЛГ-0000267 від 29.04.2010р. на суму                                 137 700,00грн., №ЛГ-0000325 від 17.05.2010р. на суму 47 553,00грн., які містяться у матеріалах справи.

Всього, відповідно до видаткових накладних, позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 185 253,00грн.

Вказані видаткові накладні мають посилання на договір поставки №028/1707/09-ЛГ  від 17.07.2009р., тобто постачання товару відповідачу здійснювалось позивачем на підставі  договору поставки нафтопродуктів №028/1707/09-ЛГ від 17.07.2009р.  

Факт отримання відповідачем товару по вищезазначеним накладним підтверджується підписом на вказаних накладних уповноважених представників відповідача та печатками підприємства. Повноваження осіб які приймали поставлену продукцію з боку відповідача підтверджуються копіями довіреностей на отримання товару, які містяться у матеріалах  справи.

Відповідач за отриманий товар розрахувався частково, сплативши 181 253,00грн., що підтверджено банківськими виписками, наявними в матеріалах справи.

Оскільки відповідач не в повному обсязі здійснив оплату отриманого товару, у нього виникла заборгованість у розмірі 4000,00грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача.

Крім того, позивач наполягає на стягненні з відповідача пені у розмірі 134,19грн. та 3% річних у розмірі 25,97грн.

Відповідно вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається  як на підставу своїх вимог і заперечень.

        Позивач у підтвердження позовних вимог посилається на договір поставки нафтопродуктів №028/1707/09ЛГ від 17.07.2009р. з додатками, видаткові накладні, довіреності на отримання товару, докази часткової оплати відповідачем поставленої продукції, розрахунок ціни позову, правовстановлюючі документи тощо.

        Відповідач у судові засідання не з'явився, жодних пояснень суду не надав.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки між сторонами по справі уклалися господарські правовідносини, то  судом застосовані положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, який регулює правовідношення у господарській сфері.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема,  з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 ГК України).

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ( п. 1 ст. 193 ГК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів  абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інши правочини.

Ст.509 ЦК України передбачено, що у силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( ч. 1 ст. 530 ЦК України).

15.02.2011р. від позивача на адресу господарського суду надійшли пояснення, в яких позивач повідомив суду, що після порушення провадження у справі відповідачем було погашено суму основного боргу у розмірі 4 000,00грн., що підтверджено банківською випискою.

Дослідивши додатково представлені позивачем документи, суд встановив, що  відповідно до банківських виписок відповідачем під час розгляду справи було сплачена сума основного боргу у розмірі 4000,00грн.

Положеннями  пункту 1-1  частини  першої  статті  80  Господарського  процесуального  кодексу  України  визначено, що у  випадку  відсутності  предмету  спору,  господарський  суд  повинен  припинити   провадження  по  справі.

За таких обставин, оскільки в процесі розгляду справи відповідач погасив суму заборгованості за поставлені нафтопродукти у розмірі 4000,00грн, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню.

Відповідно до ст.ст.216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.  

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договором поставки нафтопродуктів №028/1707/09 ЛГ від 17.07.2009р., (п.4.1) передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати (несплати), а також порушення п.3.5 договору, покупець виплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожний день прострочки, діючій у період за який нараховується пеня від вартості неоплаченого або несвоєчасно оплаченого товару.

Позивач з посиланням на п.4.1 Договору просить стягнути з відповідача пеню за період з 04.10.2010р. по 23.12.2010р. включно, в розмірі 134,19грн., застосовуючи подвійну облікову ставку НБУ діючу у період нарахування.

Суд перевіривши розрахунок пені, дійшов висновку, що позивачем визначений період нарахування пені з порушенням приписів ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Здійснивши перерахунок пені відповідно до умов договору та норм чинного законодавства  за період з 04.10.2010р. по 18.11.2010р. суд приходить до висновку, що розмір пені складає 78,14грн. Тому позовні вимоги стосовно стягнення пені суд задовольняє частково.   

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 25,97грн.

Перевіривши розрахунок 3 % річних суд дійшов висновку, що вимоги позивача  щодо стягнення 3% річних у розмірі 25,97грн. є такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу розподіляються пропорційно задоволених вимог, відповідно до ст.49 ГПК України.

Враховуючи викладене та керуючись 174, 193, 216, 218, 230, 232 Господарського кодексу України,  ст.ст. 11, 509, 526, 530, 549, 625, 627 Цивільного кодексу України, Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, п.1-1 ст.80, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,  господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Логістик Гарант”  м.Донецьк до Приватного підприємства “Діка-Трейд” м.Донецьк про стягнення суми основного боргу у розмірі  4 000,00грн., пені  у розмірі 134,19грн. та 3 % річних у розмірі 25,97грн., задовольнити частково.

          Припинити провадження по справі  №38/276 у зв'язку з відсутністю предмету спору в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 4000,00грн.

Стягнути з Приватного підприємства “Діка-Трейд” м.Донецьк (83037, м.Донецьк, вул. Газети “Комсомолець Донбасу”,43А, ЄДРПОУ 36380856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Логістик Гарант”  м.Донецьк (юридична адреса: 83058, м.Донецьк, вул.Бессарабська,21, поштова адреса: 83059, м.Донецьк, пр. Ілліча, 107а, п/р 26005310010101 в ФАБ “Південний” м.Донецьк, МФО 377012, ЄДРПОУ 35886620) пеню у розмірі 78,14грн. та 3 % річних у розмірі 25,97грн., державне мито у розмірі 100,63грн., витрати на інформаційно-технічне  забезпечення судового процесу у розмірі  232,82грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 15.02.2011р. оголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст  рішення складено та підписано 18.02.2011р.

Суддя                                                               Лейба М.О.