Постанова

від 08.02.2011 по справі 12/89-10-2772

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУ Д УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2011 р. № 12/89-10-2772

Вищий господарський суд України у складі колегії суд дів:

головуючого

суддів: Демидової А.М.,

Воліка І.М. (доповідача),

Коваленко С.С.

розглянувши у відкрито му судовому засіданні

касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

на рішення від 21.07.2010

господарського суду Одес ької області

та на постанову від 07.09.2010

Одеського апеляційного г осподарського суду

у справі № 12/89-10-2772

господарського суду Одесь кої області

за позовом Товариства з обмеженою ві дповідальністю "Цитрус Диска унт"

до Фізичної особи-підприєм ця ОСОБА_4

про визнання договору недій сним та стягнення 98 000,00 грн.

В судове засідання прибу ли представники сторін:

позивача Цитович В.Е. - директор ;

відповідача ОСОБА_6 (дов. від 26.09.2010 № б/н) ;

ВСТАНОВИВ:

У червні 2010 року позива ч - Товариство з обмеженою в ідповідальністю "Цитрус Диск аунт" (надалі - ТОВ "Цитрус Дис каунт") звернулось до господа рського суду з позовом до Фіз ичної особи-підприємця ОСО БА_4 (надалі - ФОП ОСОБА_4 ) про стягнення збитків у розм ірі 78000,00 грн. та 20000,00 грн. морально ї шкоди.

01.07.2010 позивач, в порядку ст. 22 ГП К України, доповнив позовні в имоги та просив суд визнати д оговір оренди нежитлового пр иміщення від 01.06.2010, укладений мі ж ТОВ "Цитрус Дискаунт" та ФОП ОСОБА_4 - недійсним, стягн ути з відповідача збитки у по двійному розмірі, що станови ть 78000, 00 грн., а також стягнути з в ідповідача моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн.

Рішенням господарськог о суду Одеської області від 21. 07.2010 у справі № 12/89-10-2772 (суддя : Цісельський О.В.), залишеним б ез змін постановою Одеського апеляційного господарськог о суду від 07.09.2010 (колегія суддів : Михайлов М.В., судді - Тофан В .М., Журавльов О.О.) позов задово лено частково; визнано догов ір оренди нежитлового приміщ ення укладений між ТОВ "Цитру с Дискаунт" та ФОП ОСОБА_4 в ід 01.06.2010 - недійсним; стягнути з ФОП ОСОБА_4 на користь ТОВ "Цитрус Дискаунт" 78000,00 грн. - суму збитків у подвійному розмір і; стягнуто ФОП ОСОБА_4 на к ористь ТОВ "Цитрус Дискаунт" 86 5,00 грн. - витрат на оплату держ авного мита; 234,00 грн. - витрат н а ІТЗ судового процесу; стягн уто з ТОВ "Цитрус Дискаунт" на користь Державного бюджету 8 5,00 грн. - витрат на оплату держ авного мита.

Не погоджуючись з постан овленими судами попередніх і нстанцій судовими актами, ві дповідач - ФОП ОСОБА_4 звер нулась до Вищого господарськ ого суду України з касаційно ю скаргою, в якій просить пост анову Одеського апеляційног о господарського суду від 07.09.20 10 та рішення господарського с уду Одеської області від 21.07.2010 у справі № 12/89-10-2772 скасувати, а при йняти нове рішення про відмо ву у задоволенні позовних ви мог. В обґрунтування своїх ви мог скаржник посилається на те, що судами попередніх інст анцій невірно застосовані но рми матеріального та процесу ального права, що є підставою для скасування оскаржуваних судових актів.

Позивач у відзиві на касаці йну скаргу заперечив проти д оводів касаційної скарги та просив оскаржувані судові ак ти залишити без змін.

Перевіряючи юридичну оцін ку встановлених судом фактич них обставин справи та їх пов ноту, Вищий господарський су д України, заслухавши суддю-д оповідача, представників сто рін та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що ка саційна скарга підлягає част ковому задоволенню з наступн их підстав.

Судами встановлено, що 01.06.2010 м іж ТОВ "Цитрус Дискаунт" (Оренд ар) та ФОП ОСОБА_4 (Орендода вець) укладений договір орен ди нежитлового приміщення (н адалі - Договір), згідно умов я кого Орендодавець зобов' яз ався передати за плату Оренд ареві у строкове користуванн я, а Орендар зобов' язався пр ийняти нежитлове приміщення загальною площею 94,8 кв. м, за ад ресою: АДРЕСА_1 та зобов' язався сплачувати Ор ендодавцеві орендну плату (п . 1.1 Договору). Вступ Орендаря у володіння та користування пр иміщенням наступає з дати пі дписання сторонами Акту передання-приймання приміще ння (п. 2.1. Договору).

01.06.2010 між сторонами підписани й Акт прийому-передачі пр иміщення розташованого за ад ресою: АДРЕСА_1

Згідно пункту 2.2. Договору Орендодавець зобов' язуєть ся до підписання цього догов ору звільнити приміщення від всіх товарно-матеріальних ц інностей, обладнання та інши х речей, належних Орендодавц еві або третім особам, а позив ач зобов' язався в період з 01. 06.2010 по 30.06.2010 провести ремонт в оре ндованому приміщенні (п. 4.7 Дог овору).

10.06.2010 позивачу стало відомо, щ о відповідач не має наміру ро зривати попередній договір о ренди, у зв' язку з чим позива ч був змушений розірвати дог овір з ФОП ОСОБА_8 про нада ння послуг у сфері рекламної діяльності від 01.06.2010 та договір комісії від 02.06.2010, укладений з Ф ОП ОСОБА_9, які укладались з метою відкриття нового маг азину в орендованому приміще нні за адресою: АДРЕСА_1

При цьому, розриваючи догов ір про надання послуг та дого вір комісії, позивач був змуш ений сплатити штрафні санкці ї на користь ФОП ОСОБА_8 та ФОП ОСОБА_9 у сумі 30000,00 грн. т а 9000,00 грн. відповідно, що підтве рджується платіжними доруче ннями № 5398, № 5397 від 21.06.2010.

Виходячи з цього, місцевий г осподарський суд, з висновка ми якого погодився суд апеля ційної інстанції, визнаючи н едійсним договір оренди від 01.06.2010, послався на ст. 230 Цивільно го кодексу України, якою пере дбачено, що якщо одна із сторі н правочину навмисно ввела д ругу сторону в оману щодо обс тавин, які мають істотне знач ення, такий правочин визнаєт ься судом недійсним. Обман ма є місце, якщо сторона запереч ує наявність обставин, які мо жуть перешкодити вчиненню пр авочину, або якщо вона замовч ує їх існування. Отже, суд дійш ов висновку, що укладаючи дог овір оренди від 01.06.2010 відповіда ч замовчала обставини, чим вв ела в оману ТОВ "Цитрус Дискау нт", щодо не звільнення орендо ваного приміщення третіми ос обами, які в подальшому переш коджали виконанню правочину сторонами та призвели до зав дання збитків позивачеві.

Також, враховуючи те, що ві дповідачем не надано доказів надання пропозиції позиваче ві в' їхати в орендоване при міщення та звільнення орендо ваного приміщення попередні м орендарем, а також неможлив ість позивача користуватися орендованим майном, що підтв ерджується листами від 10.06.2010 та від 16.06.2010 направлених на адресу ФОП ОСОБА_8 та ФОП ОСОБА _9, суди дійшли висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення збитків у подвійному розмірі на підс таві частини 2 ст. 230 Цивільного кодексу України, оскільки ст орона, яка застосувала обман , зобов' язана відшкодувати другій стороні збитки у подв ійному розмірі та моральну ш коду, що завдані у зв' язку з в чиненням цього правочину.

При цьому, в частині стягнен ня моральної (немайнової) шко ди відмовлено у задоволенні позовних вимог, виходячи з то го, що в супереч приписам ст. с т. 1167, 23 Цивільного кодексу Укра їни, позивачем не доведено на лежними доказами заподіяння йому моральної шкоди відпов ідачем.

Однак, вищезазначені висн овки господарських судів не є такими, що ґрунтуються на пр авильному застосуванні норм матеріального та процесуаль ного права, всебічному, повно му та об' єктивному розгляді в судовому процесі всіх обст авин справи в їх сукупності, к еруючись законом, як це перед бачено ст. 43 Господарського пр оцесуального кодексу Україн и з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрям ована на набуття, зміну або пр ипинення цивільних прав та о бов' язків.

Приписами ст. 203 Цивільного к одексу України встановлені з агальні вимоги, додержання я ких є необхідним для чинност і правочину, зокрема, правочи н має бути спрямований на реа льне настання правових наслі дків що обумовлені ним.

Статтею 230 Цивільного кодек су України передбачено, що пр авочин визнається судом неді йсним, якщо одна із сторін пра вочину навмисно ввела в оман у другу сторону щодо обстави н, які мають істотне значення для справи. Обман має місце, я кщо сторона заперечує наявні сть обставин, які можуть пере шкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існ ування.

Правочин, здійснений під вп ливом обману, на підставі ст. 2 30 Цивільного кодексу України може бути визнаний судом нед ійсним. З цього вбачається, що саме позивач як сторона, яка д іяла під впливом обману, пови нен довести наявність умислу з боку відповідача, істотніс ть значення обставин, щодо як их її введено в оману і сам фак т обману.

Згідно частини 1 ст. 32 Госпо дарського процесуального ко дексу України доказами у спр аві є будь-які фактичні дані, н а підставі яких господарськи й суд у визначеному законом п орядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на я ких ґрунтуються вимоги і зап еречення сторін, а також інші обставини, які мають значенн я для правильного вирішення господарського спору.

Задовольняючи позовні вим оги, місцевий суд, з висновком якого погодився суд апеляці йної інстанції, послався на т е, що орендодавець на момент у кладення договору замовчав о бставини щодо обтяження об' єкту оренди правами третіх о сіб, при цьому, судом не зазнач ено на підстави яких фактичн их даних суди дійшли саме так ого висновку.

При цьому судами не надано н алежної правової оцінки умов ам договору оренди від 01.06.2010, зо крема пункту 2.1., відповідно до якого, вступ Орендаря у волод іння та користування приміще нням наступає з дати підписа ння сторонами Акту перед ання-приймання приміщення.

Згідно Акту прийому-пере дачі частини нежитлового при міщення розташованого за адр есою: м. Одеса, вул. Добровольс ького, буд. 98 від 01.06.2010, який підпи саний сторонами без будь-яки х зауважень, 01.06.2010 орендодавець передав, а Орендар прийняв ор ендоване приміщення.

Разом з тим, позивачем не на дано доказів неналежного вик онання відповідачем своїх зо бов' язань щодо передачі об' єкта оренди, у зв' язку з обтя женням його правами третіх о сіб.

Відповідно до ст. 33 Господар ського процесуального кодек су України кожна сторона пов инна довести ті обставини, на які вона посилається як на пі дставу своїх вимог і запереч ень.

Судами попередніх інстанц ій не враховано, що у вирішенн і спорів про визнання недійс ною угоди, укладеної внаслід ок обману, необхідно виходит и з того, що такі вимоги можуть бути задоволені за умови дов еденості фактів обману предс тавника однієї сторони друго ю стороною і наявності безпо середнього зв' язку з волеви явленням сторони укласти уго ду на вкрай невигідних для не ї умовах. Під обманом, у та ких випадках, принагідно роз уміти умисне введення в оман у учасника угоди шляхом пові домлення відомостей, що не ві дповідають дійсності, або за мовчування обставин, що мают ь істотне значення для угоди , що укладається. Факт обману д оводиться зацікавленою (поте рпілою) стороною.

Таким чином, господарські с уди дійшли передчасного висн овку щодо задоволення позовн их вимог, оскільки позивачем не надано належних доказів н а підтвердження факту введен ня його в оману відповідачем при укладенні спірного дого вору або наявності у орендод авця такого наміру.

З огляду на те, що господарс ькими судами зазначені обста вини, які безпосередньо стос уються предмета даного госпо дарського спору, не встановл ювались, а згідно імперативн их вимог частини 2 статті 1117 Гос подарського процесуального кодексу України касаційна і нстанція не має права встано влювати або вважати доведени ми обставини, що не були встан овлені у рішенні та постанов і господарського суду чи від хилені ним, вирішувати питан ня про перевагу одних доказі в над іншими, збирати нові док ази чи додатково перевіряти наявні у справі докази, рішен ня господарського суду Одесь кої області від 21.07.2010 та постано ва Одеського апеляційного го сподарського суду від 07.09.2010 під лягають скасуванню із направ ленням справи на новий розгл яд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду с прави господарському суду сл ід взяти до уваги викладене в цій постанові, вжити всі пере дбачені законом засоби для в себічного, повного і об' єкт ивного встановлення обстави н справи, прав і обов' язків с торін і в залежності від вста новленого та у відповідності з чинним законодавством вир ішити спір.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 Госп одарського процесуального к одексу України, Вищий господ арський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фіз ичної особи-підприємця ОСО БА_4 задовольнити частково.

Постанову Одеського апе ляційного господарського су ду від 07.09.2010 та рішення господар ського суду Одеської області від 21.07.2010 у справі № 12/89-10-2772 скасува ти.

Справу № 12/89-10-2772 направити на н овий розгляд до господарсько го суду Одеської області в ін шому складі суду.

Головуючий, суддя А .М. Демидова

Судді : І .М. Волік

С .С. Коваленко