Рішення

від 21.09.2006 по справі 17/228

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/228

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

21.09.06 р.                                                                               Справа № 17/228                               

Господарський суд Донецької області у складі судді В.М.Татенко, розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЩитМ», м. Донецьк,

до відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Украгропродукт», м. Амвросіївка

про стягнення 8‘784,76 грн..

За участю представників сторін:

від позивача: Омельченко Г.Б.

від відповідача: Подколзін В.Т.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЩитМ» звернулося з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Украгропродукт» про стягнення суми заборгованості з урахування м інфляційних та 3% річних – 8‘484,26 грн. та витрат на юридичні послуги – 2‘500,00 грн..

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов‘язання щодо оплати вартості послуг наданих йому за договором № 13/07/03 від 01.07.2003р. у період серпень та вересень 2003р.

Під час розгляду справи підстави або предмет позовних вимог позивачем не змінювались. Письмовою заявою наданою суду 18.09.2006р. позивач зменшив позовні вимоги в частині вимог про стягнення вартості юридичних послуг та просив суд стягнути їхню вартість у розмірі 300,00 грн. зменшення розміру позовних вимог судом прийнято, у зв‘язку з чим справа розглянута в межах суми 8‘784,76 грн.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на безпідставність обґрунтування вимог нормами нового Цивільного Кодексу («ЦК») України, який набрав чинність з 01.01.2004р. в той час, як правовідношення сторін виникли у 2003 році та, на думку відповідача, припинились 31.12.2003р. із закінченням строку дії зазначеного договору. Крім того на думку відповідача, позов не містить

Розгляд справи закінчено 18.09.06р. У судовому засіданні була оголошена перерва до 21.09.06р для підготовки повного тексту рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Господарським судом встановлено, що на підставі укладеного сторонами договору № 13/0703 від 14.07.2003р. «Про надання послуг» (далі – «договір») протягом серпня – вересня  2003р. позивач надав відповідачу послуги з охорони майна відповідача, що підтверджується «актом прийняття виконаних робот до рахунку № 46 від 01.08.03р.» від 31.08.2003р. та «актом прийняття виконаних робот до рахунку № 53 від 02.09.03р.» від 30.09.2003р. і відповідачем не оспорюється. Загальна вартість зазначених послуг згідно актів склала 10‘980,00 грн.

Згідно п. 5.1. договору відповідач прийняв на себе зобов‘язання щодо оплати наданих йому послуг авансом шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача згідно виставленим рахункам, не пізніше п‘ятого числа поточного місяця.

На порушення умов договору вартість зазначених послуг відповідач сплатив позивачу у сумі 5‘400,00 грн., оплативши, таким чином, частково послуги, надані у серпні 2003р. Заборгованість відповідача за отримані послуги склала 5‘580,00 грн., що підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростовано.

Враховуючи те, що при підписанні зазначених актів виконаних робот сторони посилалися на відповідні рахунки – суд вважає, що ці рахунки були відповідачем отримані.

Враховуючи, що цивільне право позивача щодо отримання від відповідача суми боргу та – обов‘язок відповідача щодо плати цієї суми позивачу продовжували існування після набрання чинності ЦК України, виходячи з умов абз. 2 п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, за яким щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності – при вирішенні спору до правовідношень сторін мають застосовуватись правила ЦК України.

Крім того, за абз. 2 п. 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу («ГК») України, за яким до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями – при вирішенні спору до правовідношень сторін мають застосовуватись також правила ГК України.

Зважаючи на те, що:

-          згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають лише з підстав, зазначених, відповідно ст. 11 ЦК України;

-          за ст. 193 Господарського Кодексу („ГК”) України зобов'язання повинні виконуватись у повному обсязі та у встановлені строки;

-          відповідач прийняті за договором зобов‘язання належним чином не виконав,

вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу – 5‘580,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З посиланням на норму цієї статті інфляційні на суму боргу за період, визначений позивачем у розрахунку (вересень 2003р. – лютий 2006р.) складають суму 1‘885,67 грн., яка також підлягає стягненню з відповідача.

З посиланням на ст. 625 ЦК України, позивач вимагає стягнути з відповідача додатково суму 3% річних. Проте, за який-саме період прострочення оплати боргу нараховані зазначені суми ні у позові, ані у будь-яких інших документах, доданих до позову та – під час розгляду справи, не визначено. Вимоги ухвали суду від 21.08.2006р. та від 04.09.2006р. щодо надання обґрунтованого розрахунку суми 3% річних, позивач не виконав.

За принципом диспозитивності, закладеним у приписах ст. 22 ГПК України, позивач у судовому процесі має на власний розсуд розпоряджатися наданими йому процесуальними правами, зокрема – наділений правом до прийняття рішення по справі змінити підставу позовних вимог. За тим-самим принципом, суд не вправі власноруч змінювати визначені позивачем підстави позовних вимог або – тлумачити їх зміст. Передбачений ст. 83 ГПК України вихід судом за межі позовних вимог можливий виключно при наявності клопотання зацікавленої сторони (у даному випадку – позивача) Клопотання від позивача щодо стягнення 3% річних з моменту порушення відповідачем зобов‘язання та на день прийняття рішення до суду не надходило. У зв‘язку з чим вимоги щодо стягнення суми 3% річних задоволенню не підлягають.

У задоволенні вимоги щодо стягнення з відповідача суми витрат на юридичні послуги також має бути відмовлено у зв‘язку із недоведеністю: по-перше, підстав для стягнення цієї суми; по-друге, у зв‘язку із недоведеністю позивачем витрат по оплаті цієї суми.

Заперечення відповідача не ґрунтуються на нормах діючого законодавства, спростовуються матеріалами справи. Тому судом до уваги не прийняті.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись 33, 43, 49, 82 - 84 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Украгропродукт» (87300, Донецька область, м. Амвросіївка, вул.. К.Лібкнехта, 80 ЄДРПОУ 32315317)  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЩитМ» (83053, м. Донецьк, вул.. Владивостокська, 1, ЄДРПОУ 31875772)  суму заборгованості –5580,00 грн.; суму інфляційних – 1885,67 грн.; на відшкодування витрат по сплаченому держмиту – 74,08 грн.; витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу – 80,20 грн.

У задоволені позову в іншій частині відмовити.

Суддя                                                                         Татенко В.М.