Рішення

від 14.02.2011 по справі 34/529

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД мі ста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницьк ого,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/529 14.02.11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Суратон»

до Товариства з обмеженою ві дповідальністю «ЯНГ-Л»

про визнання недійсними догов орів оперативного лізингу (о ренди)

Су ддя Сташків Р.Б.

Представники

від позивача Ткачук Ю.В., представник за дов. №174/01 віл 24.11.2010;

від відповідача не з' явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2010 року Товар иство з обмеженою відповідал ьністю «Суратон»(далі - пози вач) звернулось до Господарс ького суду м. Києва з позовом д о Товариства з обмеженою від повідальністю «ЯНГ-Л»(далі - відповідач) про визнання нед ійсними договорів:

- оперативного лізингу №02-о в ід 28.04.2009 (далі - Договір №02-о);

- оперативного лізингу №03-о в ід 15.06.2009 (далі - Договір №03-о);

- оперативного лізингу №04-о в ід 31.08.2009 (далі - Договір №04-о);

- оперативного лізингу №05-о в ід 31.08.2009 (далі - Договір №05-о);

- оперативного лізингу №06-о в ід 13.10.2009 (далі - Договір №06-о);

- оперативного лізингу №07-о в ід 17.05.2010 (далі - Договір №07-о);

- оперативного лізингу №08-о в ід 17.05.2010 (далі - Договір №08-о);

- оперативного лізингу №09-о в ід 17.05.2010 (далі - Договір №09-о);

- оперативного лізингу №10-о в ід 17.05.2010 (далі - Договір №10-о).

Позовні вимоги мотивовані тим, що оспорювані договори б ули укладені директором Това риства Клєвченковим А.В. усуп ереч вимогам чинного законод авства, з порушенням правосу б' єктності сторони лізинго одержувача, усупереч інтерес ам Товариства з метою доведе ння його до стану банкрутств а.

Відповідач проти позову за перечив з тих підстав, що твер дження позивача щодо доведен ня останнього до банкрутства не відповідають дійсності, а дже, обладнання яке передава лось за зазначеними договора м, в подальшому використовув алось позивачем в своїй госп одарській діяльності, за вик ористання обладнання позива чем отримувався прибуток; по дання цього позову з надуман ими підставами спрямоване на те, щоб якомога довше не викон увати взяті на себе зобов' я зання за договорами, оскільк и в Господарському суді Черн ігівської області зупинено 9 справ, в яких позивач виступа є відповідачем.

Дослідивши матеріали спра ви, заслухавши пояснення пре дставників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактич ні обставини, на яких ґрунтує ться позов, об'єктивно оцінив ши докази, які мають юридичне значення для розгляду справ и і вирішення спору по суті, су д

ВСТАНОВИВ:

28.04.2009 між позивачем (Лізин гоодержувач) в особі директо ра ОСОБА_1 та відповідачем (Лізингодавець) в особі дирек тора Литвинової Євгенії Васи лівни укладено Договір №02-о, п редметом якого є надання Ліз ингодавцем у користування Лі зингоодержувачу на визначен ий договором строк об' єкт о перативного лізингу, який за лишається у власності Лізинг одавця, а Лізингоодержувач с плачує за це чергові лізинго ві платежі на умовах договор у.

Об' єкт лізингу визначени й у додатку №1 до договору: «на йменування, кількість, ціна і вартість Об' єкта лізингу», що є специфікацією Об' єкту лізингу.

Пунктом 1.2 Договору №02-0 визна чено, що об' єктом лізингу за даним договором є обладнанн я для морозильної камери.

Відповідно до п.3.1 Договору № №02-о з моменту підписання двос тороннього акту одержання Об ' єкта лізингу Лізингоодерж увач за користування останні м сплачує Лізингодавцю черго ві лізингові платежі.

Загальна сума лізингової п лати, строки та порядок сплат и Лізингоодержувачем лізинг ових платежів Лізингодавцев і встановлюється додатком №2 до договору «Графік сплати л ізингових платежів (п.3.2 Догов ору №02-о).

Додатком №1 до Договору №02-о с торони визначили найменуван ня об' єкту лізингу та назву Постачальника, строк лізинг у та ціну.

21.08.2009 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до Договор у №02-о, якою сторони погодили, щ о договір №02-о припиняє свою д ію 26 липня 2010 року, але діє до пов ного виконання сторонами сво їх зобов' язань.

Додатком №2 до Договору №02-о с торони визначили вартість об ' єкта лізингу (без ПДВ) та раз ом з ним, кількість лізингови х платежів, дату першої сплат и т суму першого лізингового платежі з врахуванням страх уванням, експертної оцінки, т а нотаріального соромлення.

27.07.2009 між сторонами підписано Акт прийому передачі обладн ання, відповідно до якого поз ивач прийняв від відповідача у платне користування майно .

В подальшому на подібних ум овах, між сторонами було укла дено ряд договорів оперативн ого лізингу №03-о від 15.06.2009, №04-о від 31.08.2009, №05-о від 31.08.2009, №06-о від 13.10.2009; №07-о від 17.05.2010, №08-о від 17.05.2010, №09-о від 17.05.2010 т а №10-о від 17.05.2010.

Отже, причиною виникнення с пору у даній справі є те, що на думку позивача Договори бул и підписані Клєвченковим А.В ., суперечать господарсько-фі нансовим та підприємницьким інтересам Товариства, оскіл ьки не забезпечують прибуток підприємству, а й створюють п ідстави для доведення Товари ства до банкрутства унаслідо к зловмисної домовленості ст орін, а тому на підстав ст. 232 ЦК України мають бути визнані с удом недійсними.

Проте, суд не може погодитис ь з даною позицією позивача з наступних підстав.

Так, відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсн ості правочину є недодержанн я в момент вчинення правочин у стороною (сторонами) вимог, я кі встановлені частинами 1-3, 5 т а 6 статті 203 ЦК України.

Частиною 1 статті 203 ЦК Україн и встановлено, що зміст правочину не може суперечит и цьому Кодексу, іншим актам ц ивільного законодавства, а т акож моральним засадам суспі льства.

Частиною 1 статті 628 ЦК Україн и передбачено, що зміст догов ору (як дво- або багатосторонн ього правочину) становлять у мови (пункти), визначені на роз суд сторін і погоджені ними, т а умови, які є обов'язковими ві дповідно до актів цивільного законодавства.

Отже, виходячи з даної норми у зміст договору, крім погодж ених сторонами умов, входять і ті положення (умови), які при ймаються ними як обов'язкові в силу чинного цивільного за конодавства. Тобто в договор і немає потреби дублювати по ложення, які є загальними для даного виду договору і перед бачені у відповідних нормати вних актах, оскільки сторони повинні керуватися ними нез алежно від того, включені вон и в договір чи ні.

Так, частинами 1 та 2 статті 806 Ц К України визначено, що за дог овором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або з обов'язується передати другі й стороні (лізингоодержуваче ві) у користування майно, що на лежить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним б ез попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прям ий лізинг), або майно, спеціаль но придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) від повідно до встановлених лізи нгоодержувачем специфікаці й та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлен у плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застос овуються загальні положення про найм (оренду) з урахування м особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лі зингом, застосовуються загал ьні положення про купівлю-пр одаж та положення про догові р поставки, якщо інше не встан овлено законом.

Істотними умовами договор у купівлі-продажу, визначени ми ЦК, є умови про предмет, к ількість товару (ст. 669 ЦК).

Слід зазначити, що у юридичн ій літературі до істотних ум ов договору купівлі-продажу, що встановлюються ЦК, часто в ідносять ціну. З цього привод у слід зауважити наступне. Ч. 1 ст. 691 ЦК містить правила визна чення ціни договору купівлі- продажу, якщо вона не була вст ановлена у договору.

Таким чином, слід зробити ви сновок, що за загальним прави лом умова про ціну не є іст отною умовою договору купівл і-продажу.

Проте, необхідно пам'ятати , що в силу положень ч. 2 ст. 638 ЦК і стотні умови договору можуть встановлюватися іншими зако нами або якщо щодо них за заяв ою однієї із сторін має бути д осягнуто згоди.

Як підтверджується матері алами справи, в оспорюванани х договорах у відповідності до вимог чинного законодавст ва сторонами було визначено всі його істотні умови.

Крім того, суд зауважує, що п ідписуючи вказані акти прийо му-передачі обладнання позив ач щоразу підтверджував факт його огляду, відсутність деф ектів та його комплектність, а відтак твердження позивач а викладені у позові суд вваж ає безпідставними.

Статтею 202 ЦК України визнач ено, що правочином є дія особи , спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних пр ав та обов'язків.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обся г цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК Укра їни правочин, який вчиняє юри дична особа, підписується ос обами, уповноваженими на це ї ї установчими документами, д овіреністю, законом або інши ми актами цивільного законод авства, та скріплюється печа ткою.

Як стверджує позивач, ОСО БА_1 був призначений на поса ду директора згідно протокол у зборів учасників Товариств а №15 від 06.03.2006 з 07.03.2006, а приступив до виконання обов' язків дирек тора, відповідно до наказу №163 -К про вступ на посаду директо ра Товариства.

Згідно протоколу зборів уч асників Товариства №20 від 05.03.2007 повноваження директора ОС ОБА_1. продовжено до 07.03.2012.

За протоком загальних збор ів учасників Товариства №44 ві д 16.07.2010 ОСОБА_1. звільнений з посади директора Товариства з 16.07.2010, про що видано наказ №52-К в ід 16.07.2010.

Закидаючи відповідачу фак т приховання злочинної змови та надання оспорюваним угод ам законного вигляду ОСОБА _1 самостійно склав Протоко л Загальних зборів учасників Товариства №32 від 31.08.2009, №34 від 13.10. 2009, №37 від 14.05.2010, №38 від 14.05.2010, №39 від 14.05.5201 0, №40 від 14.05.2010, №42 від 31.05.2010 та підписа в їх, підробивши підпис власн ика Товариства - ОСОБА_2

При цьому позивач зазначає , що 02.12.2010 прокуратурою Чернігів ської області було порушено кримінальну справу за фактом підроблення Протоколів зага льних зборів Товариства.

З матеріалів справи вбачає ться, що дійсно 02.12.2010 прокуратур ою Чернігівської області бул о порушено кримінальну справ у №78/01130 за фактом підроблення з азначених вище протоколів, о скільки учасник Товариства ОСОБА_2. заперечив факт під писання даних протоколів заг альних зборів Товариства та вказав, що вони є підробленим и.

Станом на день розгляду спр ави у суді, представник позив ача, на запитання суду підтве рдив відсутність вироку суду , який міг би підтвердити викл адені ним у позовні обставин и справи.

Частиною 2 статті 145 ЦК Украї ни визначено, що у товаристві з обмеженою відповідальніст ю створюється виконавчий орг ан (колегіальний або одноосо бовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним збо рам його учасників. Виконавч ий орган товариства може бут и обраний також і не зі складу учасників товариства.

Відповідно до частини 4 назв аної вище статті компетенція виконавчого органу товарист ва з обмеженою відповідальні стю, порядок ухвалення ним рі шень і порядок вчинення дій в ід імені товариства встановл юються цим Кодексом, іншим законом і статутом товарист ва.

Як встановлено судом, на мо мент підписання оспорюваних договорів директором Товари ства був ОСОБА_1

Статтею 62 Закону України «П ро господарські товариства» встановлено, що дирекція (дир ектор) вирішує усі питан ня діяльності товариства, за винятком тих, що належать до в иключної компетенції загаль них зборів учасників.

Частиною 4 цього Закону вста новлено, що дирекція (директо р) діє від імені товариства в м ежах, встановлених даним Зак оном та установчими документ ами.

Статутом Товариства, затве рдженим загальними зборами п озивача (протокол від 26.08.2009 №31), в изначено, що директор Товари ства вирішує всі питання дія льності Товариства за винятк ом тих, що належать до компете нції Зборів Учасників.

ОСОБА_1. при укладені оспор юваних договорів діяв виключ но на підставі Статуту Товар иства, в силу того, що самі ані Договори, ані додаткові угод и, укладені в подальшому між с торонами не містять жодних п осилань на існування даних П ротоколів Загальних зборів Т овариства.

Відповідно до роз' яснень Пленуму Верховного Суду Укр аїни, викладених у п.42 постано ви від 24.10.2008 №13 «Про практику роз гляду судами корпоративних спорів»при вирішенні щодо ви знання недійсними правочині в, укладеними виконавчим орг аном господарського товарис тва, рішення загальних зборі в про обрання якого на посаду на посаду визнано у судовому порядку недійсним, судам н еобхідно керуватися частино ю 3 статті 92, статті 241 ЦК Укра їни.

Аналогічна позиція виклад ена у постанові Судової пала ти у господарських справах В ерховного Суду України від 16.0 3.2010 у справі №29/103пд.

Відповідно до статті 241 ЦК Ук раїни правочин, вчинений пре дставником з перевищенням по вноважень, створює, змінює, пр ипиняє цивільні права та обо в'язки особи, яку він представ ляє, лише у разі наступного сх валення правочину цією особо ю.

Правочин вважається схвал еним зокрема у разі, якщо особ а, яку він представляє, вчинил а дії, що свідчать про прийнят тя його до виконання. Наступн е схвалення правочину особою , яку представляють, створює, з мінює і припиняє цивільні пр ава та обов'язки з моменту вчи нення цього правочину.

В п. 9.2 роз'яснення Вищого гос подарського суду України від 12.03.99 року N 02-5/111 «Про деякі питанн я практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод н едійсними»визначено, що наст упне схвалення юридичною осо бою угоди, укладеної від її ім ені представником, який не ма в належних повноважень, роби ть її дійсною з моменту уклад ення. Доказами такого схвале ння можуть бути відповідне п исьмове звернення до другої сторони угоди чи до її предст авника (лист, телеграма, телет айпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвален ня угоди (прийняття її викона ння, здійснення платежу друг ій стороні і т. ін.).

Статтею 33 ГПК України визна чено, що кожна сторона повинн а довести ті обставини, на які вона посилається як на підст аву своїх вимог і заперечень .

Відтак, підписання додатко вих угод до оспорюваних дого ворів, актів прийому-передач і обладнання свідчить про сх валення Товариством договор ів.

Так, частиною 2 статті 232 ЦК Ук раїни визначено, що правочин , який вчинено внаслідок злов мисної домовленості предста вника однієї сторони з друго ю стороною, визнається судом недійсним.

У відповідності з Постанов ою Пленуму Верховного Суду У країни «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсн ими»за №9 від 06.11.2009 для визнання правочину недійсним на підс таві статті 232 ЦК необхідни м є встановлення умислу в дія х представника: представн ик усвідомлює, що вчиняє прав очин всупереч інтересам дові рителя та бажає (або свідомо д опускає) їх настання, а також н аявність домовленості предс тавника однієї сторони з інш ою стороною і виникнення чер ез це несприятливих наслідкі в для довірителя.

У листі Верховного Суду Укр аїни від 24.11.2008 «Практика розгля ду судами цивільних справ пр о визнання правочинів недійс ними»зокрема зазначено, що в ідповідно до статей 229 - 233 ЦК пра вочин, здійснений під впливо м помилки, обману, насильства , погрози, зловмисної домовле ності представником однієї с торони з іншою стороною або в наслідок збігу тяжких обстав ин (кабальний правочин), є оспо рюваним та може бути визнани й судом недійсним.

Заявлені вимоги можуть бут и задоволені, якщо доведен і факти обману, насильства , погрози, зловмисної домовле ності представника однієї ст орони з іншою стороною або зб іг тяжких для сторони обстав ин і наявність їх безпосеред нього зв'язку із волевиявлен ням сторони вчинити правочин на вкрай невигідних для неї у мовах.

Особа вважається невинува тою у вчиненні злочину і не мо же бути піддана кримінальном у покаранню, доки її вину не бу де доведено в законному поря дку і встановлено обвинув альним вироком суду.

Частиною 1 статті 50 КК Украї ни визначено, що покарання є з аходом примусу, що застосову ється від імені держави за вироком суду до особи, виз наної винною у вчиненні злоч ину, і полягає в передбаченом у законом обмеженні прав і св обод засудженого.

Однак, позивач, в порушення ст. 33 ГПК України не довів наяв ність зловмисної домовленос ті на момент підписання оспо рюваних договорів.

Посилаючись на укладеніст ь договорів Товариством з ме тою доведення останнього до банкрутства, позивач зазнача є, що із Звіту незалежного ауд итора щодо бухгалтерського о бліку, фінансової інформації окремих складових обліку та звітності та незалежна проф есійна оцінка відповідності (ефективності) окремих склад ових господарської та управл інської практики Товариства за період з 01.01.2008 до 31.07.2010 слідує, щ о укладення оспорюваних дого ворів є необґрунтованим і ек ономічно недоцільним, оскіль ки здійснені оплати по ним пр извели до збитковості.

Як слідує з вказаного Звіту , останній було проведено вин ятково з метою надання Товар иству допомоги в оцінюванні достовірності стану активів , дебіторської і кредиторськ ої заборгованості, податково го та бухгалтерського обліку та оцінці прийнятих управлі нських рішень.

Відповідальністю аудитор а є висловлення думки, щод о фінансової та податкової з вітності на підставі процеду р, які не дають усіх свідчень, що їх вимагала би аудиторськ а перевірка, констатувати, чи привернути увагу аудитора б удь-який факт, що дає йому змог у підстави вважати, що фінанс ові звіти не складі в усіх сут тєвих аспектах згідно з визн аченою концептуальною основ ною фінансової звітності.

Тобто, на думку суду, складе ння даного Звіту незалежним аудитором є лише висловлення м думки особою, що має відпові дний сертифікат, і жодним чин ом не може підтвердити факти викладені позивачем у позов і.

Разом з тим, статтею 219 КК Укр аїни визначено, що доведення до банкрутства, тобто умисне , з корисливих мотивів, іншої о собистої заінтересованості або в інтересах третіх осіб в чинення громадянином - засно вником (учасником) або службо вою особою суб'єкта господар ської діяльності дій, що приз вели до стійкої фінансової н еспроможності суб'єкта госпо дарської діяльності, якщо це завдало великої матеріально ї шкоди державі чи кредитору карається кримінально.

Обов'язковою ознакою цього злочину є наявність двох вза ємопов'язаних суспільно небе зпечних наслідків:

1) стійкої фінансової неспро можності суб'єкта господарсь кої діяльності;

2) великої матеріальної шкод и державі чи кредитору.

Позивач, всупереч ст.ст. 33, 34 ГП К України документально не п ідтвердив наявність вини від повідача в укладенні договор ів (вирок суду про визнання по садових осіб ТОВ ЯНГ-Л»винни ми у вчинені злочину, передба ченого ст. 219 КК України).

Відповідно до частини 2 стат ті 16 ЦК України, одним із спосо бів захисту цивільного права може бути зокрема, визнання п равочину недійсним. Відповід но до статті 215 ЦК України підс тавою недійсності правочину є недодержання в момент вчин ення правочину стороною (сто ронами) вимог, які встановлен і частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК У країни. Недійсним також є пра вочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчем ний правочин).

За встановлених в судовому засіданні обставин, а також в раховуючи положення Догово рів, приписи чинного законод авства, вимоги Товариства з о бмеженою відповідальністю « Суратон»визнані судом необґ рунтованими, незаконними та такими, що не підлягають задо воленню.

Згідно зі статтею 33 ГПК Укра їни обов'язок доказування ти х обставин, на які посилаєтьс я сторона як на підставу свої х вимог і заперечень, поклада ється на цю сторону.

Позивач не довів суду належ ними доказами своїх вимог. Та ким чином, господарський суд дійшов висновку щодо відсут ності підстав для задоволенн я позовних вимог у цій частин і.

Судові витрати відповідно до статей 44, 49 ГПК України покл адаються на позивача.

Виходячи з викладеного та к еруючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГП К України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повніс тю.

Рішення господарського су ду набирає законної сили піс ля закінчення 10-денного строк у з дня його підписання.

Суддя Сташків Р.Б.

Повне рішення підписа но 18.02.2011.