Постанова

від 23.05.2011 по справі 34/529

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙН ИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2011 № 34/529

Київський апеляційний гос подарський суд у складі коле гії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів:

за участю представників с торін відповідно до протокол у судового засідання від 23.05.2011 р оку

розглядаючи апеляційну ск аргу товариства з обмеженою відповідальністю «Суратон» на рішення господарського с уду міста Києва від 14.02.2011 року

у справі № 34/529 (суддя Ст ашків Р.Б.)

за позовом товариств а з обмеженою відповідальніс тю «Суратон»

до товарист ва з обмеженою відповідальні стю «ЯНГ-Л»

про визнання нед ійсними договорів оперативн ого лізингу (оренди)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарсько го суду міста Києва від 14.02.2011 ро ку відмовлено у задоволенні позову товариства з обмежено ю відповідальністю «Суратон » до товариства з обмеженою в ідповідальністю «ЯНГ-Л» про визнання недійсними договор ів оперативного лізингу (оре нди).

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 14.02.2 011 року ТОВ «Суратон» звернуло ся до апеляційного господарс ького суду з апеляційною ска ргою в якій просить зазначен е рішення господарського суд у міста Києва скасувати та пр ийняти нове рішення, яким поз ов про визнання недійсними д оговорів оперативного лізин гу задовольнити.

Ухвалою апеляційного госп одарського суду від 23.03.2011 року а пеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено д о розгляду.

У відзиві на апеляційну ска ргу ТОВ «ЯНГ-Л» вважає апеляц ійну скаргу безпідставною та необґрунтованою, а рішення с уду першої інстанції законни м та обґрунтованим і таким, що ґрунтується на нормах закон у.

У судових засіданнях 18.04.2011 ро ку, 11.05.2011 року та 23.05.2011 року предста вник ТОВ «ЯНГ-Л» надав свої по яснення в яких заперечив про ти задоволення апеляційної с карги на підставі доводів ви кладених у відзиві на скаргу та просив апеляційний госпо дарський суд залишити без зм ін оскаржуване рішення місце вого господарського суду від 14.02.2011 року.

В судові засідання 18.04.2011 року , 11.05.2011 року та 23.05.2011 року представн ик ТОВ «Суратон» не з' явивс я про час та місце розгляду да ної справи повідомлявся. Одн ак, поштовий конверт з ухвало ю по призначення справи до ро згляду на 18.04.2011 року повернувс я без вручення адресату з від міткою поштового відділення про те, що за вказаною адресою ТОВ «Суратон» не значиться. С удова колегія звертає увагу на те, що вказана вище поштова кореспонденція направлялас я за адресою, яка зазначена са мим же скаржником в своїй апе ляційній скарзі, а саме: 14017, м Че рнігів, вул. Старобілоруська , 63 (а.с. 4-6). Ухвалу про відкладенн я розгляду справи на 11.05.2011 року було направлено скаржнику на іншу адресу, про яку повідоми в представник відповідача. Т ак, відповідно до витягу з Єди ного державного реєстру юрид ичних осіб та фізичних осіб-п ідприємців серія АЄ № 031752 від 18.0 4.2011 року ТОВ «Суратон» знаходи ться за адресою: 02140, м. Київ, вул. Бориса Гмирі, 9. Однак, зазначе ну ухвалу про відкладення ро згляду справи скаржником не отримано. Поштовий конверт п овернутий без вручення адрес ату за закінченням терміну з берігання (а.с. 37-40). Крім того, за клопотанням представника ТО В «ЯНГ-Л» про час та місце розг ляду справи, скаржник додатк ово повідомлявся телеграмою . 16.05.2011 року з поштового відділе ння до суду надійшла телегра ма, в якій начальник поштовог о відділення повідомляє суд про те, що телеграму за адресо ю Гмирі, 9 в м. Києві ТОВ «Сурато н» не вручено, оскільки такої установи немає (а.с.48).

Враховуючи викладене, засл ухавши думку представника ві дповідача, колегія суддів ап еляційного господарського с уду з урахуванням ст. 75 ГПК Укр аїни вважає за можливе розгл янути справу за наявними в ні й матеріалами, оскільки ТОВ « Суратон» про дату та місце ро згляду справи судом повідомл ялося, участь представників скаржника у судовому засідан ні 23.05.2011 року, судом обов' язков ою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду сп рави та витребування письмо вих доказів не надходило. Крі м того, відповідно до абзацу 3 пункту 3.6 Роз' яснення Презид ії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 із зм інами «Про деякі питання пра ктики застосування Господар ського процесуального кодек су України», особи, які беруть участь у справі, вважаються п овідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвал у про порушення провадження у справі надіслано за поштов ою адресою, зазначеною в позо вній заяві.

Таким чином, колегія суддів Київського апеляційного гос подарського суду прийшла до висновку, що позивач про час т а місце розгляду справи пові домлений належним чином, оск ільки ухвала суду апеляційно ї інстанції про призначення справи до розгляду була напр авлена скаржнику за адресою яка була зазначена в позовні й заяві та в апеляційній скар зі самим же позивачем (а.с. 4-6). Кр ім того, як зазначалося вище, с удом направлялася скаржнику ухвала про відкладення розг ляду справи на іншу адресу, по штовий конверт з якою поверн увся без вручення адресату з а закінченням терміну зберіг ання (а.с. 37-40). Також, колегія суд дів апеляційного господарсь кого суду вважає за необхідн е зазначити, що у відповіднос ті до ст. 102 ГПК України суд апел яційної інстанції обмежений строком розгляду апеляційни х скарг на рішення місцевого господарського суду, а продо вження зазначеного строку ро згляду справи у відповідност і до ч. 3 ст. 69 ГПК України без кло потання сторони по справі, су дом неможливий.

У відповідності до ст. 101 ГПК України апеляційний господа рський суд не зв' язаний дов одами апеляційної скарги і п еревіряє законність та обґру нтованість рішення місцевог о господарського суду у повн ому обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апел яційну скаргу, заслухавши по яснення представника відпов ідача, Київським апеляційним господарським судом встанов лено наступне.

28.04.2009 року між товариством з о бмеженою відповідальністю « Суратон» (лізингоодержувач) в особі директора ОСОБА_1 та товариством з обмеженою в ідповідальністю «ЯНГ-Л» (ліз ингодавець) в особі директор а Литвинової Євгенії Василів ни укладено договір № 02-о, пред метом якого є надання лізинг одавцем у користування лізин гоодержувачу на визначений д оговором строк об' єкт опера тивного лізингу, який залиша ється у власності лізингодав ця, а лізингоодержувач сплач ує за це чергові лізингові пл атежі на умовах договору.

Об' єкт лізингу визначени й у додатку № 1 до договору: «на йменування, кількість, ціна і вартість об' єкта лізингу», що є специфікацією об' єкту лізингу. Пунктом 1.2 договору № 02-0 визначено, що об' єктом ліз ингу за даним договором є обл аднання для морозильної каме ри. Відповідно до п.3.1 договору № 02-о з моменту підписання дво стороннього акту одержання о б' єкта лізингу лізингоодер жувач за користування останн ім сплачує лізингодавцю черг ові лізингові платежі.

Згідно з п.3.2 договору № 02-о заг альна сума лізингової плати, строки та порядок сплати ліз ингоодержувачем лізингових платежів лізингодавцеві вст ановлюється додатком № 2 до до говору «Графік сплати лізинг ових платежів. Додатком № 1 до договору № 02-о сторони визначи ли найменування об' єкту ліз ингу та назву постачальника, строк лізингу та ціну.

21.08.2009 року між сторонами укла дено додаткову угоду № 1 до дог овору № 02-о, якою сторони погод или, що договір № 02-о припиняє с вою дію 26.07.2010 року, але діє до пов ного виконання сторонами сво їх зобов' язань.

Додатком № 2 до договору № 02-о сторони визначили вартість об' єкта лізингу (без ПДВ) та р азом з ним, кількість лізинго вих платежів, дату першої спл ати та суму першого лізингов ого платежу з врахуванням ст рахування, експертної оцінки , та нотаріального оформленн я.

27.07.2009 року між позивачем та ві дповідачем підписано акт при йому-передачі обладнання, ві дповідно до якого, позивач пр ийняв від відповідача у плат не користування майно.

Крім того, з матеріалів спра ви вбачається, що в подальшом у на подібних умовах, між стор онами було укладено ряд дого ворів оперативного лізингу № 03-о від 15.06.2009 року, № 04-о від 31.08.2009 рок у, № 05-о від 31.08.2009 року, № 06-о від 13.10.2009 р оку; № 07-о від 17.05.2010 року, № 08-о від 17. 05.2010 року, № 09-о від 17.05.2010 року та № 10-о від 17.05.2010 року.

Як зазначалося раніше ТОВ « Суратон» звернулося до госпо дарського суду з позовом до Т ОВ «ЯНГ-Л» про визнання недій сними вказаних вище договорі в оперативного лізингу. Позо вні вимоги обгрунтовані тим, що оспорювані договори були укладені директором позивач а - ОСОБА_1 у супереч вимо гам чинного законодавства, з порушенням правосуб' єктно сті сторони лізингоодержува ча та у супереч інтересам ТОВ «Суратон» з метою доведення його до стану банкрутства, а т ому скаржник вважає, що на під став ст. 232 ЦК України вказані д оговори мають бути визнані с удом недійсними. Рішенням го сподарського суду міста Киє ва від 14.02.2011 року відмовлено у з адоволенні позовних вимог.

Колегія суддів апеляційно го господарського суду з вис новком суду першої інстанції про відмову в задоволенні вк азаного позову погоджується , виходячи з наступного.

Так, відповідно до ст. 215 ЦК Ук раїни підставою недійсності правочину є недодержання в м омент вчинення правочину сто роною (сторонами) вимог, які вс тановлені ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК Україн и. Частиною 1 ст. 203 ЦК України вс тановлено, що зміст правочин у не може суперечити цьому Ко дексу, іншим актам цивільног о законодавства, а також мора льним засадам суспільства.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України пе редбачено, що зміст договору (як дво- або багатосторонньог о правочину) становлять умов и (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та ум ови, які є обов' язковими від повідно до актів цивільного законодавства.

Таким чином, як вірно вказав суд першої інстанції, виходя чи з даної норми у зміст догов ору, крім погоджених сторона ми умов, входять і ті положенн я (умови), які приймаються ними як обов' язкові в силу чинно го цивільного законодавства . Тобто, в договорі немає потре би дублювати положення, які є загальними для даного виду д оговору і передбачені у відп овідних нормативних актах, о скільки сторони повинні керу ватися ними незалежно від то го, включені вони в договір чи ні.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 806 ЦК Укр аїни визначено, що за договор ом лізингу одна сторона (лізи нгодавець) передає або зобов ' язується передати другій с тороні (лізингоодержувачеві ) у користування майно, що нале жить лізингодавцю на праві в ласності і було набуте ним бе з попередньої домовленості і з лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у пр одавця (постачальника) відпо відно до встановлених лізинг оодержувачем специфікацій т а умов (непрямий лізинг), на пе вний строк і за встановлену п лату (лізингові платежі).

До договору лізингу застос овуються загальні положення про найм (оренду) з урахування м особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов' язаних з лізи нгом, застосовуються загальн і положення про купівлю-прод аж та положення про договір п оставки, якщо інше не встанов лено законом. Істотними умов ами договору купівлі-продажу , визначеними ЦК, є умови про п редмет, кількість товару (ст. 669 ЦК).

Як вбачається з матеріалів справи, у спірних договорах у відповідності до вимог чинн ого законодавства сторонам и було визначено всі його іст отні умови.

Що стосується доводів апел яційної скарги про те, що дире ктор ТОВ «Суратон» під час ук ладання спірних договорів не мав обсяг цивільної дієздат ності на підписання останніх , оскільки прокуратурою Черн ігівської області було поруш ено кримінальну справу за фа ктом підроблення протоколів загальних зборів ТОВ «Сурат он», колегія суддів апеляцій ного господарського суду вва жає за необхідне зазначити н аступне.

Статтею 202 ЦК України визнач ено, що правочином є дія особи , спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних пр ав та обов' язків. Особа, яка в чиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 ЦК Украї ни). Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК Ук раїни правочин, який вчиняє ю ридична особа, підписується особами, уповноваженими на ц е її установчими документами , довіреністю, законом або інш ими актами цивільного законо давства, та скріплюється печ аткою.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з протоколом з борів учасників товариства № 15 від 06.03.2006 року ОСОБА_1 було п ризначено на посаду директор а ТОВ «Суратон» та відповідн о наказу № 163-К, останній присту пив до виконання обов' язків директора 07.03.2006 року. Згідно пр отоколу зборів учасників тов ариства № 20 від 05.03.2007 року повнов аження директора ОСОБА_1 п родовжено до 07.03.2012 року.

Згідно протоколу загальни х зборів учасників товариств а № 44 від 16.07.2010 року ОСОБА_1 зві льнений з посади директора т овариства з 16.07.2010 року, про що ви дано наказ № 52-К від 16.07.2010 року.

Частиною 2 ст. 145 ЦК України ви значено, що у товаристві з обм еженою відповідальністю ств орюється виконавчий орган (к олегіальний або одноособови й), який здійснює поточне кері вництво його діяльністю і є п ідзвітним загальним зборам й ого учасників. Виконавчий ор ган товариства може бути обр аний також і не зі складу учас ників товариства. Відповідно до ч. 4 даної статті компетенц ія виконавчого органу товари ства з обмеженою відповідаль ністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення ді й від імені товариства встан овлюються цим Кодексом, інши м законом і статутом товарис тва.

Статтею 62 Закону України «П ро господарські товариства» встановлено, що дирекція (дир ектор) вирішує усі питання ді яльності товариства, за виня тком тих, що належать до виклю чної компетенції загальних з борів учасників. Частиною 4 ць ого Закону встановлено, що ди рекція (директор) діє від імен і товариства в межах, встанов лених даним Законом та устан овчими документами.

Статутом товариства, затве рдженим загальними зборами п озивача (протокол від 26.08.2009року № 31), визначено, що директор тов ариства вирішує всі питання діяльності товариства за вин ятком тих, що належать до комп етенції зборів учасників.

Таким чином, укладаючи спі рні договори оперативного лі зингу № 02-о від 28.04.2009 року, № 03-о від 15.06.2009 року, № 04-о від 31.08.2009 року, № 05-о в ід 31.08.2009 року, № 06-о від 13.10.2009 року; № 07-о від 17.05.2010 року, № 08-о від 17.05.2010 року , № 09-о від 17.05.2010 року та № 10-о від 17.05.201 0 року директор ТОВ «Суратон» - ОСОБА_1 діяв виключно н а підставі статуту товариств а та в межах повноважень нада них йому законом.

Що стосується доводів скар жника про порушення прокурат урою Чернігівської області к римінальної справи за фактом підроблення протоколів зага льних зборів ТОВ «Суратон» в зв' язку з чим позивач вважа є є доведеним факт підробки п ротоколів загальних зборів, колегія суддів апеляційного господарського суду зазнача є, що як під час розгляду справ и у суді першої інстанції так і під час розгляду справи у су ді апеляційної інстанції поз ивачем на підтвердження свої х вищевказаних доводів не на дано суду доказів. Відповідн ого вироку суду в матеріалах справи немає.

Відповідно до роз' яснень Пленуму Верховного Суду Укр аїни, викладених у п. 42 постано ви від 24.10.2008 року № 13 «Про практик у розгляду судами корпоратив них спорів» при вирішенні що до визнання недійсними право чинів, укладеними виконавчим органом господарського това риства, рішення загальних зб орів про обрання якого на пос аду визнано у судовому поряд ку недійсним, судам необхідн о керуватися частиною 3 статт і 92, статті 241 ЦК України.

Як вірно зазначив суд першо ї інстанції аналогічна позиц ія викладена у постанові Суд ової палати у господарських справах Верховного Суду Укра їни від 16.03.2010 року у справі № 29/103пд .

Відповідно до ст. 241 ЦК Україн и правочин, вчинений предста вником з перевищенням повнов ажень, створює, змінює, припин яє цивільні права та обов' я зки особи, яку він представля є, лише у разі наступного схва лення правочину цією особою. Правочин вважається схвален им зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийнятт я його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, з мінює і припиняє цивільні пр ава та обов' язки з моменту в чинення цього правочину.

В п. 9.2 роз' яснення Вищого го сподарського суду України ві д 12.03.1999 року № 02-5/111 «Про деякі пита ння практики вирішення спорі в, пов' язаних з визнанням уг од недійсними» визначено, що наступне схвалення юридично ю особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень , робить її дійсною з моменту у кладення. Доказами такого сх валення можуть бути відповід не письмове звернення до дру гої сторони угоди чи до її пре дставника (лист, телеграма, те летайпограма тощо) або вчине ння дій, які свідчать про схва лення угоди (прийняття її вик онання, здійснення платежу д ругій стороні і т. ін.).

Таким чином, судова колегія погоджується з висновками с уду першої інстанції та вваж ає, що підписання додаткових угод до спірних договорів оп еративного лізингу, актів пр ийому-передачі обладнання св ідчить про схвалення ТОВ «Су ратон» даних договорів.

Відповідно до ч. 2 ст. 232 ЦК Укра їни передбачено, що правочин , який вчинено внаслідок злов мисної домовленості предста вника однієї сторони з друго ю стороною, визнається судом недійсним.

У відповідності з Постанов ою Пленуму Верховного Суду У країни «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсн ими» за № 9 від 06.11.2009 року для визн ання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК України необхідним є встановлення ум ислу в діях представника: пре дставник усвідомлює, що вчин яє правочин всупереч інтерес ам довірителя та бажає (або св ідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленост і представника однієї сторон и з іншою стороною і виникнен ня через це несприятливих на слідків для довірителя.

У листі Верховного Суду Укр аїни від 24.11.2008 «Практика розгля ду судами цивільних справ пр о визнання правочинів недійс ними» зокрема зазначено, що в ідповідно до статей 229 - 233 ЦК Укр аїни правочин, здійснений пі д впливом помилки, обману, нас ильства, погрози, зловмисної домовленості представником однієї сторони з іншою сторо ною або внаслідок збігу тяжк их обставин (кабальний право чин), є оспорюваним та може бут и визнаний судом недійсним.

Заявлені вимоги можуть бут и задоволені, якщо доведені ф акти обману, насильства, погр ози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою стороною або збіг тяж ких для сторони обставин і на явність їх безпосереднього з в' язку із волевиявленням ст орони вчинити правочин на вк рай невигідних для неї умова х.

Особа вважається невинува тою у вчиненні злочину і не мо же бути піддана кримінальном у покаранню, доки її вину не бу де доведено в законному поря дку і встановлено обвинуваль ним вироком суду.

Частиною 1 ст. 50 КК України ви значено, що покарання є заход ом примусу, що застосовуєтьс я від імені держави за вироко м суду до особи, визнаної винн ою у вчиненні злочину, і поляг ає в передбаченому законом о бмеженні прав і свобод засуд женого.

Як зазначалося вище та як ві рно вказав суд першої інстан ції, позивач, в порушення ст. 33 Г ПК України не довів наявніст ь зловмисної домовленості ос іб, що підписували спірні дог овори.

Доводи скаржника про те, що із звіту незалежного аудитор а щодо бухгалтерського облік у, фінансової інформації окр емих складових обліку та зві тності за період з 01.01.2008 року до 31.07.2010 року слідує, що укладення оспорюваних договорів є нео бґрунтованим і економічно не доцільним, оскільки здійснен і оплати по ним призвели до зб итковості, судова колегія вв ажає необґрунтованими та без підставними.

Так, як вірно вказав суд пер шої інстанції вказаний звіт було зроблено винятково з ме тою надання товариству допом оги в оцінюванні достовірнос ті стану активів, дебіторськ ої і кредиторської заборгова ності, податкового та бухгал терського обліку та оцінці п рийнятих управлінських ріше нь.

Відповідальністю аудитора є висловлення думки, щодо фін ансової та податкової звітно сті на підставі процедур, які не дають усіх свідчень, що їх вимагала би аудиторська пере вірка, констатувати, чи приве рнути увагу аудитора будь-як ий факт, що дає йому змогу підс тави вважати, що фінансові зв іти не складі в усіх суттєвих аспектах згідно з визначено ю концептуальною основною фі нансової звітності. Тобто, мі сцевим господарським судом в ірно вказано, що звіт незалеж ного аудитора є лише висловл ення думки особи, що має відпо відний сертифікат, і жодним ч ином не може підтвердити фак ти викладені позивачем у поз ові.

Разом з тим, статтею 219 КК Укр аїни визначено, що доведення до банкрутства, тобто умисне , з корисливих мотивів, іншої о собистої заінтересованості або в інтересах третіх осіб в чинення громадянином - засн овником (учасником) або служб овою особою суб' єкта господ арської діяльності дій, що пр извели до стійкої фінансової неспроможності суб' єкта го сподарської діяльності, якщо це завдало великої матеріал ьної шкоди державі чи кредит ору карається кримінально.

Обов' язковою ознакою цьо го злочину є наявність двох в заємопов' язаних суспільно небезпечних наслідків: 1) стій кої фінансової неспроможнос ті суб' єкта господарської д іяльності; 2) великої матеріал ьної шкоди державі чи кредит ору.

Таким чином, позивач, як під час розгляду справи у суді пе ршої інстанції так і під час р озгляду справи у суді апеляц ійної інстанції документаль но не підтвердив наявність в ини посадових осіб ТОВ «Сура тон» та ТОВ ЯНГ-Л» у вчинені зл очину, передбаченого ст. 219 КК У країни. Відповідного вироку суду в матеріалах справи нем ає. Місцевий господарський с уд дійшов вірного висновку п о справі та відмовив у задово ленні позову.

Відповідно до ст. 22 ГПК Украї ни сторони користуються рівн ими процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослід женні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК Украї ни доказами у справі є будь-як і фактичні дані, на підставі я ких господарський суд у визн аченому законом порядку вста новлює наявність чи відсутні сть обставин, на яких грунтую ться вимоги і заперечення ст орін, а також інші обставини, я кі мають значення для правил ьного вирішення господарськ ого спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК Украї ни кожна сторона повинна дов ести ті обставини, на які вона посилається як на підставу с воїх вимог і заперечень. Дока зи подаються сторонами та ін шими учасниками судового про цесу.

Отже, виходячи з вищевиклад еного, як в суді першої інстан ції так і в суді апеляційної і нстанції ТОВ «Суратон» не бу ло подано належних та переко нливих доказів на підтвердже ння свого заявленого позову.

Колегія суддів апеляційно го господарського суду вважа є, що рішення господарського суду міста Києва від 14.02.2011 року прийняте після повного з' я сування обставин, що мають зн ачення для справи, які місцев ий господарський суд визнав встановленими, а також у зв' язку з правильним застосуван ням норм матеріального та пр оцесуального права, є таким щ о відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК Украї ни апеляційна інстанція за р езультатами розгляду апеляц ійної скарги має право: 1) зали шити рішення місцевого госпо дарського суду без змін, а ска ргу без задоволення; 2) скасува ти рішення повністю або част ково і прийняти нове рішення ; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити про вадження у справі або залиши ти позов без розгляду повніс тю або частково; 4) змінити ріш ення.

Таким чином, в задоволенні а пеляційної скарги ТОВ «Сурат он» слід відмовити, а оскаржу ване рішення господарського суду міста Києва від 14.02.2011 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляю ться відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище т а керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, господарський апеля ційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скарг у товариства з обмеженою від повідальністю «Суратон» на р ішення господарського суду м іста Києва від 14.02.2011 року у спра ві № 34/529 залишити без задоволен ня.

2. Рішення господарськ ого суду міста Києва від 14.02.2011 р оку у справі № 34/529 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 34/529 пове рнути до господарського суду міста Києва

Головуючий суддя

Судді