Рішення

від 07.02.2008 по справі 3/463

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

3/463

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  3/463

07.02.08

За позовом      Товариства з обмеженою відповідальністю «ВалТаВа»

До                         Товариства з обмеженою відповідальністю «Карлайн»

Про                          стягнення 335 063 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники:

Від позивача             не з'явились

Від відповідача           Губаненко Ю.П. –по дов. № 13-Ю від 28.01.2008р.

В засіданні брали участь

СУТЬ СПОРУ :

           На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги  Товариства з обмеженою відповідальністю «ВалТаВа»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Карлайн»335 063 грн. збитків (упущеної вигоди) понесених позивачем внаслідок відмови потенційного орендаря - ДП enterius Immobilien Handels GmbH»від умов договору оренди, якби відповідачем не було порушено право позивача  у користуванні власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності.

Представником позивача в судовому засіданні 16.12.2004 було заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею судової справи № 3/462 про усунення перешкод у користуванні власністю. При цьому посилаючись на те, що підставами позовної заяви у справі № 3/463 є завдана відповідачем шкода незаконними діями, наявність яких доводиться у справі  № 3/462.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/463 від 16.12.2004 було зупинено провадження у справі № 3/463 до вирішення спору по суті у справі № 3/462.

За даними відділу діловодства Господарського суду міста Києва спір у справі № 3/462  вирішено по суті.

Враховуючи те, що відсутні обставини, що зумовили зупинення провадження у справі, ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2008 поновлено провадження у справі та призначено до розгляду на 29.01.2008.

Відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву  проти позову заперечує посилаючись на те, що оскільки між сторонами відсутні договірні зобов»язання то відшкодування таких збитків слід розглядати з позиції ст. 1166 ЦК України. Зазначає, що шкода позивачу не задавалась. 31.07.2002р. в  БТІ за № 004906 за ТОВ «Карлайн»було зареєстровано право власності на нежилі приміщення (підвал) в літ. А по вул. Лютеранській, 3 площею 240,80 кв. м. Перед продажем цього приміщення та на момент його реєстрації техніками ЮТІ було двічі проведено поточну інвентаризацію 01.07.2002р. та 09.08.202р., що зазначено на плані, з якого видно, що перегородка між приміщеннями ТОВ «Карлайн»та ТОВ «ВалТаВа»не проходить по торговій частині. З протилежного боку торцевої часини на поверховому плані ТОВ «Карлайн»вказано дверний прохід, але такий прохід відсутній на поверховому плані ТОВ «ВалТаВа». На загальному плані підвальних приміщень в літ. А по вул. Лютеранській, 3 також напроти торця стіни відмічений дверний прохід. Це доводить безпідставність претензій зі сторони позивача, адже встановлення перегородки таким чином, як відмічено на плані позивача вбачається технічно неможливим. 29.11.2004р. ТОВ «Карлайн»отримало висновок НДІ будівельного виробництва Держбуду України, згідно збільшення площі за рахунок площ належних ТОВ «ВалТаВа»не відбулося, ознак переміщення перегородки не виявлено.  В якості доказів щодо причинно-наслідкового зв»язку між заподіяною шкодою та зазнаними збитками позивач вказує договір оренди № б/н від 15.04.2004р. з ДП Immobilien Handels GmbH», який нотаріально не посвідчений, а тому згідно п. 1 ст. 220 ЦК України такий договір є нікчемним і не породжує тих прав і обов»язків, яких бажали сторони. У відповідача є підстави вважати, що даний догові було укладено не з метою творити наслідки передбачені угодою найму, а з метою фальсифікації доказів по предмету спору між ТОВ «ВалТаВа»та ТОВ «Карлайн». З огляду на викладене просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

На підставі договору купівлі-продажу будівлі (споруди, приміщення) за конкурсом від 30.09.1996, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Товариство покупців членів трудового колективу Магазину № 213 придбало у власність нежитлове приміщення площею 293,3 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Лютеранська, 3.

У відповідності до реєстраційного посвідчення Київського міського бюро технічної інвентаризації, нежитлове приміщення загальною площею 293,3 кв.м. у м. Києві на вул. Лютеранській, 3 зареєстровано за Товариством покупців членів трудового колективу Магазину № 213.

Згідно протоколу № 1 установчих зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю від 04.11.1996, на базі майна та приміщення, придбаного Товариством покупців членів трудового колективу Магазину № 213, було створено Товариство з обмеженою відповідальністю «ВалТаВа».

За актом приймання-передачі від 17.12.1996 нежиле приміщення площею 293,3 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Лютеранська, 3, було передано до статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю «ВалТаВа».

Відповідно до свідоцтва про право власності на нежиле приміщення від 02.10.2001 Товариство з обмеженою відповідальністю «ВалТаВа»є власником нежитлового приміщення площею 292,800 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Лютеранська, 3, літ. А.

Пояснень щодо зменшення загальної площі вищевказаного нежитлового приміщення за період з 1996 року по жовтень 2001 року позивач суду не надав.

З експертного висновку з оцінки вартості приміщень магазину № 213 за адресою: м. Київ, вул. Лютеранська, 3 вбачається, що нежиле приміщення, належне на праві власності позивачу, складається з приміщення площею 148,1 кв.м., розташованого на першому поверсі та приміщення площею 145,2 кв.м., розташованого у підвалі.

15 квітня 2004 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВалТаВа»та Фірмою Immobilien Handels GmbH»було укладено договір оренди нежитлового приміщення підвалу загальною площею 145,2 кв.м., розташованого у м. Києві на вул. Лютеранській, 3.

Термін договору оренди встановлено на період до 28.05.2005 з моменту передачі орендованого приміщення орендарю у користування за актом приймання-передачі.

Стаття 765 Цивільного кодексу України зазначає, що наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Відповідно до пункту 2.3 договору оренди, позивач зобов'язався передати орендарю об'єкт оренди за актом приймання-передачі до 28.05.2004.

Як вбачається з матеріалів справи, у строк, встановлений договором оренди, позивач приміщення, що було об'єктом договору оренди, Фірмі Immobilien Handels GmbH»не передав.

Згідно зі статтею 766 Цивільного кодексу України, якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором: вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою; або відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Листом від 13.08.2004 орендар, на підставі частини третьої статті 612 Цивільного кодексу України, відмовився від договору оренди у зв'язку із не передачею йому орендодавцем орендованого приміщення у строк до 28.05.2004.

Твердження позивача про те, що причиною розірвання договору оренди Фірмою Immobilien Handels GmbH»та втрати у зв'язку з цим позивачем упущеної вигоди у вигляді неотриманої за договором орендної плати, стали дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Карлайн», а саме, дії відповідача щодо незаконного перенесення на два метри стіни сконструйованої з листів металу та збудування за її межами цегляної стіни, що перешкодило вільному доступу позивача у користуванні належним йому приміщенням, а також захвату відповідачем 7 кв.м. площі, належної позивачу, є безпідставним і спростовується матеріалами справи.

Так, на підставі договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 18.07.2002, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 18.07.2002 і зареєстрованим у реєстрі за № 1-9628, Товариство з обмеженою відповідальністю «Карлайн»є власником нежилого приміщення (підвалу) площею 240,8 кв.м., розташованого у будинку № 3, літ. А на вул. Лютеранській у м. Києві.

Згідно реєстраційного посвідчення № 004906 Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, нежитлове приміщення (підвал) в літ. А загальною площею 240,8 кв.м. у м. Києві на вул. Лютеранській, 3 зареєстровано на праві власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Карлайн».

З матеріалів справи вбачається, що нежитлове приміщення підвалу площею 145,2 кв.м., власником якого є позивач, та нежитлове приміщення підвалу площею 240,8 кв.м., власником якого є відповідач, межують одне з одним.

Як вбачається з рішення Господарського суду м. Києва № 3/462 від 23.08.2005, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2005 № 3/462, залишеної без змін постановою Вищого Господарського суду України від 15.02.2006 № 3/462, яке згідно частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України, має преюдиційне значення для даної справи, у відповідності до висновку № 4082 від 24.06.2005 судової будівельно-технічної експертизи, ознак демонтажу перегородки, що розділяє приміщення Товариства з обмеженою відповідальністю «ВалТаВа»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Карлайн»у будинку № 3 на вул. Лютеранській у м. Києві, не встановлено, на загальному плані підвальних приміщень, який датований 02.12.1996, перегородка в приміщенні підвалу відсутня, приміщення зазначено номером ІХ та має загальну площу 120,30 кв.м.; на поверховому плані, який виконано на час реєстрації права власності у бюро технічної інвентаризації, приміщення в підвалі, що належать позивачу (станом на 2000 рік) обмежено перегородкою, зазначено номером ІХ та має площу 75,5 кв.м., що не відповідає загальному плану підвалу. На поверховому плані, який виконаний на час реєстрації права власності на приміщення у підвалі, що належать відповідачу, воно обмежено перегородкою, позначено номером ІХ, що також не відповідає загальному плану підвалу. При порівнянні фактичних розмірів приміщень підвалу за адресою: м. Київ, вул. Лютеранська, 3 з планами, складеними бюро технічної інвентаризації, що надані позивачем і відповідачем, встановлено, що приміщення Товариства з обмеженою відповідальністю «Карлайн»не збільшилися за рахунок площі приміщень, належних Товариству з обмеженою відповідальністю «ВалТаВа». Також встановлено, що на всіх наданих кресленнях дверний проріз зображений схематично, без зазначення розмірів та прив'язок, тому відміряти від нього будь-які відстані та розміри неможливо, крім того, вказаний проріз вів у приміщення, яке не належить ні Товариству з обмеженою відповідальністю «Карлайн», ні Товариству з обмеженою відповідальністю «ВалТаВа»і на час проведення дослідження не був закладений.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не доведено порушення його права власності з боку відповідача.

Крім того, з урахуванням положень частини третьої статті 22 Цивільного кодексу України збитки можуть відшкодовувати у разі, якщо така відповідальність передбачена договором або законом.

Між позивачем та відповідачем відсутні договірні зобов'язання.

Стаття 1166 Цивільного кодексу України, на яку також посилається позивач як на підставу стягнення з відповідача завданих збитків у вигляді не отриманої орендної плати, передбачає відповідальність за майнову шкоду, завдану неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкоди, завдана майну фізичної або юридичної особи. При цьому, така майнова шкода відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Судом встановлено, що відповідач не вчиняв протиправних дій, спрямованих на завдання шкоди нежитловому приміщенню підвалу, що належить на праві власності позивачу. Отже, він не є особою, що повинна відповідати за даним позовом.

Крім того, з матеріалів справи чітко вбачається, що підставою для відмови Фірми terius Immobilien Handels GmbH»від укладеного з позивачем договору оренди стали саме дії останнього, пов'язані з невиконанням обов'язку своєчасного передання орендарю об'єкта оренди, а не дії відповідача.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач не надав суду доказів вчинення відповідачем неправомірних дій, спрямованих на заподіяння шкоди майну позивачу.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги необґрунтовані, тому задоволенню не підлягають.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України,  покладаються на позивача.  

Враховуючи наведене та керуючись  ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

                                                В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Суддя                                            В.В.Сівакова

Рішення підписано 14.02.2008