Постанова

від 19.03.2008 по справі 3/463

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

3/463

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 19.03.2008                                                                                           № 3/463

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Сотнікова С.В.

 суддів:            Дзюбка П.О.

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -

 від відповідача -

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 22.01.2008

 у справі № 3/463  

 за позовом                               ВАТ по газопостачанню та газифікації "Криворіжгаз"

 до                                                   Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

 третя особа відповідача           Міністерство палива та енергетики України

          Фонд державного майна України

          Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

 третя особа позивача                      

 про                                                  внесення змін до договору № 04/01-825 від 28.12.2001

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням господарського суду м. Києва від 22.01.2008 р. по справі №3/463 позов задоволено повністю : внесено зміни до п. 10.1 договору № 04/01-825 від 28.12.2001 р., укладеного між ДК  “Газ України” та ВАТ “Криворіжгаз” шляхом викладення у наступній редакції : “Цей договір набирає чинності з 01 січня 2002 року і діє до 20 квітня 2010 року. У випадку, якщо Національною комісією регулювання електроенергетики України або іншим уповноваженим відповідно до чинного законодавства органом ліцензування буде видано  ВАТ “Криворіжгаз” нову ліцензію на здійснення господарської діяльності з розподілу природного і нафтового газу, то строк дії цього договору вважається продовженим на термін дії нової ліцензії”. З ДК  “Газ України” стягнуто на користь ВАТ   “Криворіжгаз” 85 грн. витрат по сплаті держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.          

       Не погоджуючись із згаданим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що місцевим судом при прийнятті оскарженого рішення порушено вимоги ст.ст. 3, 6, 205, 627 ЦК України, а також не взято до уваги, що між сторонами після подачі позовної заяви  досягнуто згоду щодо строку дії договору шляхом укладення та підписання 26.11.2007 р. додаткової угоди № 2 до договору № 04/01 – 825 від 28.12.2001 р. про користування державним майном, яке не підлягає приватизації. Наведене призвело до невірного вирішення спору, адже провадження по справі підлягало припиненню на підставі ст. 80 ГПК України за відсутності предмету спору. Крім цього, місцевим судом не наведено аргументів або жодних посилань на норми права, які б встановлювали примусове укладення договорів у разі наявності ліцензії,  тощо.

      В судовому засіданні представник апелянта доводи скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю за наведених у скарзі  підстав.

     Представник  позивача доводи скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як законне й обґрунтоване залишити без змін.

      Представники третіх осіб підтримали позицію апелянта по справі, просили скаргу задовольнити,  рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.    

      Заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню за таких обставин.

      Так, 31.10.2007 р. ВАТ “Криворіжгаз”  звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до ДК  “Газ України” про внесення змін до укладеного між сторонами договору № 04/01 – 825 від 28.12.2001 р. про користування державним майном, яке не підлягає приватизації (далі договір), шляхом викладення п. 10.1 цього договору в наступній редакції: “Цей договір набирає чинності з 01 січня 2002 року і діє до 20 квітня 2010 року. У випадку, якщо Національною комісією регулювання електроенергетики України або іншим уповноваженим відповідно до чинного законодавства органом ліцензування буде видано  ВАТ “Криворіжгаз” нову ліцензію на здійснення господарської діяльності з розподілу природного і нафтового газу, то строк дії цього договору вважається продовженим на термін дії нової ліцензії”. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що в зв'язку зі зміною чинного законодавства й затвердженням Постановою НКРЕ України № 859 від 30.09.2005 р. Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного і нафтового газу (далі Постанова № 859) лише позивач має право здійснювати діяльність з розподілу природного газу на відповідній території та протягом певного строку – строку дії відповідної ліцензії. Крім цього, з 01.01.2004 р. набрав чинності ГК України, ч. 3 ст. 180 якого вимагає погодження строку дії договору. Враховуючи вимоги чинного законодавства, з метою захисту інтересів сторін, потребує визначення строк дії укладеного 28.12.2001 р. договору до 20.04.2010 р., адже здійснення ВАТ “Криворіжгаз” господарської діяльності після 20.04.2010 р. та перебігу строку дії відповідної ліцензії суперечило б вимогам ст. 3 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності № 1775-III від 01.06.2000 р. (далі Закон № 1775) та ст. 14 ГК України. Надіслана 03.09.2007 р. пропозиція позивача на підставі вимог ст. 188 ГК України відповідачем залишена без відповіді, тощо.

     Заявою від 13.12.2007 р. позивач уточнив свої вимоги, просив внести зміни до договору № 04/01 – 825 від 28.12.2001 р. про користування державним майном, яке не підлягає приватизації (далі договір), шляхом викладення п. 10.1 цього договору в наступній редакції: “Цей договір набирає чинності з 01 січня 2002 року і діє до 20 квітня 2010 року. У випадку, якщо Національною комісією регулювання електроенергетики України або іншим уповноваженим відповідно до чинного законодавства органом ліцензування буде видано  ВАТ “Криворіжгаз” нову ліцензію на здійснення господарської діяльності з розподілу природного і нафтового газу, то строк дії цього договору вважається продовженим на термін дії нової ліцензії”. При цьому в письмових поясненнях позивач зазначив, що укладенням додаткової угоди № 2 до договору сторони підтвердили лише чинність договору до 31.12.2007 р., однак не врегулювали існуючий господарський спір, предметом якого є зміна строку дії договору до 20.04.2010 р., тощо.  

      До матеріалів справи долучено відзив ДК “Газ України” на позовну заяву, згідно якого провадження по справі підлягає припиненню, адже між позивачем та відповідачем 26.11.2007 р. укладено додаткову угоду № 2 до договору № 04/01 – 825 від 28.12.2001 р. про користування державним майном, яке не підлягає приватизації, в якому встановлено строк дії договору до 31.12.2007 р., тощо.

       Представник третьої особи 1 просив справу розглянути без участі Міністерства, в письмових поясненнях заперечив проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що чинним законодавством не встановлено обов'язку суб'єктів господарювання щодо укладання господарського договору безпосередньо пов'язаного з господарською діяльністю,  на провадження якої одержано ліцензію виключно на строк, протягом якого діє ця ліцензія, тощо.

       Представник третьої особи 2, 3 просили провадження по справі припинити, адже відсутній предмет спору : сторони по справі погодили строк дії договору до 31.12.2007 р. шляхом укладення додаткової угоди до договору № 04/01 – 825 від 28.12.2001 р. про користування державним майном, яке не підлягає приватизації, тощо.           

       Суд першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, з'ясувавши обставини справи, дослідивши надані сторонами письмові докази й положення  чинного законодавства, дійшов  висновку про підставність й обґрунтованість позовних вимог, а відтак їх задовольнив. Апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, вимогами закону.      

      Так, задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд посилався на те, що при укладенні договору сторони керувались, зокрема: Законом № 1775, згідно ст. 8 якого, суб'єкт господарювання зобов'язаний провадити певний вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, відповідно до встановлених для цього виду діяльності ліцензійних умов. Як встановлено матеріалами справи, 21.04.2000 р. НКРЕ України видано позивачу ліцензії строком дії до 20.04.2010 р. : серії АА № 224469 на здійснення господарської діяльності з транспортування природного і нафтового газу розподільними трубопроводами та АА№ 224477 на здійснення господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом. При цьому, п. 2.2. Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності (ліцензійних умов) з транспортування природного та нафтового газу розподільними трубопроводами, які затверджено Постановою Національної комісії з регулювання електроенергетики України від 30.09.99 № 1263 і які були чинними на момент укладення договору, передбачалось, що ліцензіат має право здійснювати ліцензовану діяльність лише на географічній території, яка визначається. Разом з тим, Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 89 від 30.09.2005 р. й Постановою НКРЕ України від № 859 від 30.09.2005 р. затверджено Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з розподілу природного і нафтового газу, положеннями пп. 2.1.1. та пп. 2.1.3 п.2.1. яких передбачено провадження господарської діяльності з розподілу природного газу за наявності в ліцензіата розподільних мереж, які перебувають у його власності чи користуванні; а також провадження господарської діяльності з розподілу природного газу лише на території, затвердженій НКРЕ України. Таким чином, місцевий суд вважав, що за наведених положень чинного законодавства НКРЕ України не може видати дві або більше ліцензій на діяльність з розподілу природного газу на певній географічній території, а одержання певним суб'єктом господарювання ліцензії на провадження господарської діяльності з розподілу природного газу на певній території виключає можливість одержання іншим суб'єктом господарювання ліцензії на аналогічний вид діяльності на тій же території та протягом певного строку - строку дії ліцензії. Таким чином, лише позивач об'єктивно має право здійснювати діяльність з розподілу природного газу на відповідній території та протягом певного строку - строку дії відповідної ліцензії. Згадане, не виключає можливості отримання позивачем нової ліцензії на здійснення зазначеного виду господарської діяльності з розподілу природного і нафтового газу відповідно до положень ст. 14 Закону № 1775 та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного і нафтового газу. З огляду на приписи ст. 3 Закону № 1775 та ст. 14 ГК України строк здійснення позивачем господарської діяльності з транспортування природного газу розподільними трубопроводами та розподілу природного газу є обмеженим строком дії ліцензії (до 20.04.2010 року), а чинне законодавство забороняє здійснення господарської діяльності, яка підлягає обмеженню без одержання відповідної ліцензії. Місцевим судом також враховано положення ч. 7 ст. 193 ГК України, якою встановлено недопустимість односторонньої відмови від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, з врахуванням інтересів другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій (відшкодування збитків, штрафних санкцій, оперативно-господарських санкцій). При цьому, за змістом ст. 193 ГК України у сторін договору існує загальногосподарський інтерес до належного виконання господарських зобов'язань за договором. Узгодження строків дії договору зі строком дії ліцензії на транспортування природного і нафтового газу розподільними трубопроводами забезпечує загальногосподарський інтерес сторін договору у належному його виконанні. З огляду на вищенаведене й положення ст. 188 ГК України, місцевий суд дійшов висновку про необхідність забезпечення загальногосподарського інтересу сторін за договором й задовольнив позовні вимоги шляхом чіткого визначення строку дії спірного договору в залежності від строку дії ліцензії на право здійснення позивачем діяльності з розподілу природного і нафтового газу. Крім цього, місцевий суд вважав безпідставними посилання відповідача на відсутність предмету спору, т.як додаткова угода до договору № 04/01 – 825 від 28.12.2001 р. про користування державним майном, яке не підлягає приватизації від 26.11.2007 р. встановлює строк дії договору до 31.12.2007 р., предметом позовних вимог у справі є зміна строку дії договору на строк до 20.04.2010 р. Позивач не відмовився від заявлених позовних вимог, при цьому подав письмові пояснення з  цього приводу та наявності між сторонами господарського спору, тощо.   

      Посилання апелянта на одну з підстав скасування рішення – зміну строку дії договору до 22.03.2010 р. в мотивувальній частині рішення, що місцевим судом мотивувальною частиною рішення  змінено, як підставу для скасування рішення, апеляційний суд до уваги не бере з огляду на те, що визначення цієї дати є арифметичною помилкою, яку може бути виправлено у встановленому ст. 89 ГПК України порядку, тощо.

     Доводи апелянта щодо відсутності предмету спору по даній справі за наявності укладеної сторонами 26.11.2007 р. додаткової угоди до договору № 04/01 – 825 від 28.12.2001 р., не заслуговують на увагу, т.як предметом позовних вимог є зміна строку дії договору до 20.04.2010 р., позивач не відмовлявся від своїх позовних вимог. При цьому, під час розгляду справи й прийняття місцевим судом рішення, встановлений додатковою угодою № 2 (до 31.12.2007 р.) строк дії спірного договору закінчився й у місцевого суду не було доказів бажання будь-якої зі сторін на його продовження чи припинення. Тому, на підставі п. 10.1 додаткової угоди № 2 від 26.11.2007 р. до договору № 04/01 – 825 від 28.12.2001 р. про користування державним майном, яке не підлягає приватизації, договір є пролонгованим в силу згаданого положення додаткової угоди на наступні дванадцять місяців на тих же умовах. Натомість, як згадувалось вище, такий строк дії договора позивач вважав істотним порушенням свого законного інтересу й не відмовився від позовних вимог.  

    Посилання апелянта на порушення оскарженим судовим рішенням ст. 3 ЦК України, отже принципу свободи договору, апеляційний суд вважає безпідставними й необґрунтованими з огляду на положення ч. 3 ст. 6 ЦК України, згідно якої сторони договору не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це; а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.    

     Крім цього, згідно п. 10.3 підписаної сторонами додаткової угоди № 2 від 26.11.2007 р. до договору № 04/01 – 825 від 28.12.2001 р. умови договору може бути змінено шляхом укладання додаткових угод у випадку змін в законодавстві України, в т.ч. стосовно правового статусу майна, податковому законодавстві, тощо.  

     За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, а скарга –  не підлягає задоволенню.  Підстав для скасування рішення суду немає.      

     Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК  України,  Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Дочірньої компанії “Газ України” Національної                                                            акціонерної компанії “Нафтогаз України” залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від  22.01.2008  р. по справі №  3/463 -  без змін.

     Матеріали справи №  3/463 повернути до господарського суду м. Києва.  

     Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання законної сили.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          Дзюбко П.О.

 24.03.08 (відправлено)