Рішення

від 20.02.2008 по справі 31/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

31/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  31/23

20.02.08

За позовом   Спільного українсько-французького підприємства з іноземними

                    інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю

                    „Основа-Солсиф”, м. Київ  

до                   Закритого акціонерного товариства „ДСМ”, м. Київ

про                стягнення  690 303 грн.

Суддя   Н.І.Качан

Представники:

Від позивача       Певнова А.М. - представник по довір.

Від відповідача   не з'явився

Обставини справи :

          Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості у розмірі 690 303 грн., посилаючись на порушення відповідачем, як генпідрядником, умов Договору № 98/01 від 05.09.2006р. щодо оплати вартості виконаних робіт.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2007р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 23.01.2008р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2008р. розгляд справи було відкладено на 20.02.2008р., у зв'язку з неявкою відповідача.

В судовому засіданні представник позивача надав заяву про зменшення позовних вимог, посилаючись на часткову сплату відповідачем боргу та просив суд задовольнити позов в повному обсязі, з врахуванням зазначеної заяви.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про час та місце судового процесу, вдруге представників у судове засідання не направив, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав, позовну вимогу по суті і розміру у будь-який інший процесуальний спосіб не заперечив.

Представник позивача заявив клопотання, відповідно до ст. 75 ГПК України, про розгляд справи у відсутності відповідача, посилаючись на неявку його до  суду та належне повідомлення про час та місце проведення судового засідання.

Особи, які беруть участь у справі визнаються повідомленими про судовий розгляд господарського спору, оскільки, ухвала про порушення провадження у справі та ухвала про відкладення розгляду справи надсилались за юридичною адресою сторін і, зокрема,  відповідача.

Відповідач клопотань про відкладення розгляду спору та наявність у нього поважних причини щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визнати причини його неявки до суду неповажними.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд визнав клопотання представника позивача обґрунтованим, задовольнив його та вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

          Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення його представника, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ :

          Між сторонами 05.09.2006р. було укладено Договір № 98/01, відповідно до умов якого сторони домовилися виконати наступні роботи: ін'єкційне закріплення ґрунтів в основі фундаменту існуючих будівель; роз'єднувальна діафрагма; огорожа котловану паркингу при будівництві житлового будинку по вулиці Жилянській, 30 в м. Києві, згідно проектної документації.

25.10.2006р. сторони уклали Додаткову угоду до підрядного договору, згідно якої визначили вартість робіт у сумі 972 743 грн. За умовами узгодженої угоди генпідрядник перераховує аванс у розмірі 487 000 грн.

06.02.2007р. між сторонами було укладено Додаткову угоду № 2 до умов Договору і вартість робіт була збільшена з визначенням розміру авансу, який підлягає додатковому перерахуванню.

На виконання об'ємів робіт щомісячно субпідрядник зобов'язаний передавати генпідряднику, як це і було передбачено Договором (п. 3.2.5.), акти виконання робіт та документи щодо обліку їх вартості –форма КБ-3.

Відповідачем було частково оплачено виконані роботи  у розмірі 1 474 063 грн. і після заявлення позову позивачем було з'ясовано, що ним не було враховано                      50 000 грн., які були оплачені відповідачем 01.11.2007р., тобто до подання позову до суду (позов подано 12.12.2007р.).

          За період з листопада 2006р. по серпень 2007р. відповідач проводив розрахунки за виконані позивачем роботи не в повному обсязі, тому, обліковуючи заборгованість відповідача, врахував і проведення взаємозаліку на суму 30 775 грн.

          Таким чином, після звернення з листом вимогою у серпні 2007р. позивач значить залишкову заборгованість у розмірі заявлених вимог.

          Слід зазначити, що у відповідь на вимогу відповідач листом від 19.09.2007р. гарантував обов'язково здійснити перерахунок заборгованості після вирішення питань з контролюючими органами (і навіть зазначив термін 2-3 місяці).

Проаналізувавши матеріали справи, надані сторонами докази, пояснення представника позивача та лист-гарантію відповідача, який залучений до матеріалів справи, суд дійшов висновку про наступне.  

Правовідносини сторін щодо підряду регулюються нормами ЦК України, зокрема, главою 61 ЦК України.

Згідно з частинами 1-2 та частини 4 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.  Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2 - 4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

У відповідності з умовами Договору та додаткових угод до нього позивач виступив субпідрядником, а відповідач виступив генеральним підрядником виконання перелічених вище робіт на об‘єкті.

Позивачем доведено, що до правовідносин сторін, які виникли на підставі Договору та додаткових угод, повинні застосовуватися загальні норми ЦК України, які регулюють правовідносини з приводу виконання договорів підряду взагалі, тобто, норми параграфу 1 глави 61 ЦК України.  

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 838 ЦК України у разі залучення до виконання робіт субпідрядників, генеральний підрядник виступає перед такими субпідрядниками як замовник, тобто по відношенню до субпідрядника володіє тими самими правами та несе ті самі обов‘язки, що й замовник за основним договором підряду. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. У нашому випадку об'єми та вартість виконаних робіт були узгоджені сторонами, документально підтверджені, належно засвідчуються підписаними актами приймання підрядних робіт за зазначений період, а тому, приймаються судом, як належні докази в обґрунтування заявлених вимог.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України (надалі –«ГК України»), ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 32 та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Такі обставини доводяться сторонами та встановлюються судом на підставі доказів у справі, які подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Доказами у справі можуть бути письмові і речові докази, висновки судових експертів, а також пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проаналізувавши наявні у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги позивача  щодо  стягнення з відповідача суми заборгованості за вже виконані є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню, за уточненим розрахунком позивача.

Згідно ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам (ст. 49 ГПК України).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 837, 838, 854 ЦК України, ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Договором сторін, Господарський суд міста Києва -          

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства „ДСМ” (03148, м. Київ,                 вул. вул. Пшенична, 9, код за ЄДРПОУ 31779178) на користь Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю „Основа-Солсиф” (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 17, код ЄДРПОУ 20057315), з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження, суму заборгованості у розмірі 640 303 (шістсот сорок тисяч триста три) грн., 6 403 (шість тисяч чотириста три) грн. 03 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                               Н.І.Качан