Постанова

від 15.02.2011 по справі 31/212-1

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙН ИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.2011 № 31/212-1

Київський апеляційний гос подарський суд у складі коле гії суддів:

головуючого: Дикунс ької С.Я.

суддів: Зеленін В.О.

Маляренко А.В.

при секретарі: Вол уйко Т.В.

За участю представникі в:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкрито му судовому засіданні апеляц ійну скаргу Підприємство "Ре сурс" Всеукраїнської організ ації інвалідів "Союз організ ацій інвалідів України"

на рішення Господарськ ого суду м.Києва від 11.06.2007

у справі № 31/212-1 (ОСОБА_2 .....)

за позовом Відкрите акціонерне товариство Всеукраїнський а кціонерний банк "Ва Банк"

до Підприємство "Ресурс " Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України"

третя особа позивача

третя особа відповідача Товариство з обме женою відповідальністю "Інте рспецбуд"

Товариство з обме женою відповідальністю "Сент ей"

ОСОБА_4

про стягнення 1 941132,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарськ ого суду м. Києва від 10.11.2010 р. по с праві № 50/199 в задоволенні позов у відмовлено.

Не погоджуючись із згад аним рішенням, позивач оскар жив його в апеляційному поря дку, просив скасувати та прий няти нове, яким позов задовол ьнити. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що при прийня тті рішення місцевим судом н е взято до уваги, що в результа ті неознайомлення позивача з істотними умовами договору, відповідачем введено його в оману щодо дійсного страхов ого покриття, це призвело до у кладення договору, який не ві дповідає необхідному характ еру покриття, тощо.

В судовому засіданні пре дставники апелянта доводи ск арги підтримали, просили її з адовольнити, рішення скасува ти та прийняти нове, яким поз ов задовольнити за наведених у скарзі підстав.

Представники відповіда чів доводи апелянта заперечи ли, просили не брати їх до уваг и, а відтак рішення місцевого суду як законне й обґрунтова не залишити без змін.

Заслухавши пояснення пр едставників сторін, розгляну вши доводи апеляційної скарг и, дослідивши письмові доказ и, долучені до матеріалів спр ави, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що скарг а не підлягає задоволенню за таких обставин.

Так, 02.03.2010 р. ЗАТ “Українськ і вертольоти” звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до ВАТ “Енергополі с” про визнання недійсним до говору обов' язкового страх ування повітряних суден № 501-07/0 4 від 14.02.2007 р. та стягнення 9 487 311,72 грн . збитків. В обґрунтування сво їх вимог зазначило, що 04.02.2007 р. мі ж ЗАТ “Українські вертольоти ” та ВАТ “Енергополіс” уклад ено договір обов'язкового ст рахування повітряних суден № 501-07/04 (далі Договір), за умовами якого та додатків до нього, в ідповідачем прийнято на стра хування 14 повітряних суден й з обов'язання відшкодувати зав дані позивачу збитки, які мож уть виникнути в разі настанн я страхових випадків "загибе ль або пошкодження повітряно го судна". Разом з тим, при укла денні Договору, на думку п озивача, відповідачем прихов ано ряд обставин, які стосуют ься прав та обов'язків, як влас не відповідача за Договоро м, так і позивача, отже засто совано обман. Згаданий Догов ір не відповідає умовам типо вих договорів, його спрямова но на ухилення відповідача в ід виконання своїх зобов'яза нь, передбачених п. 1.2 Догово ру. Так, відповідачем було п риховано ту обставину, що за с пірним договором він не має ж одного наміру виконувати пе редбачених п. 1.2. Договору о бов' язків, які полягали у ві дшкодуванні збитків позивач а в разі настання страхового випадку. Крім цього, Договір суперечить положенням Закон у України “Про страхування" № 85/96-ВР від 07.03.1996 р. (далі Закон № 85/96) т а Порядку і правил проведенн я обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіац ії, який затверджено Постано вою Кабінету Міністрів Украї ни № 1535 від 12.10.2002 р. (далі Постанова № 1535), зокрема в частині встано влення розміру франшизи та с троків виплати страхового ві дшкодування. Таким чином, поз ивач в обґрунтування позову посилався на п. 2 ст. 230 ЦК Україн и, відповідно до якої сторона , яка застосувала обман, зобов 'язана відшкодувати другій с тороні збитки у подвійному р озмірі та моральну шкоду, які завдані в зв'язку із вчинення м цього правочину, тощо.

До матеріалів справи дол учено відзив ВАТ “Енергопол іс” на позовну заяву, згідно я кого Договір відповідає вимо гам чинного законодавства, т ощо.

Суд першої інстанції, за слухавши пояснення представ ників сторін, з' ясувавши об ставини справи, дослідивши н адані ними письмові докази й положення чинного законодав ства, дійшов висновку про без підставність й необґрунтова ність позовних вимог, а відта к відмовив в їх задоволенні.

Так, відмовляючи в позов і, місцевий суд посилався на т е, що у відповідності до ст. 230 Ц К України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела др угу сторону в оману щодо обст авин, які мають істотне значе ння (ч.1 ст. 229 цього Кодексу), таки й правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, як що сторона заперечує наявніс ть обставин, які можуть переш кодити вчиненню правочину, а бо якщо вона замовчує їх існу вання. Сторона, яка застосува ла обман, зобов'язана відшкод увати другій стороні збитки у подвійному розмірі та мора льну шкоду, які завдані в зв'яз ку з вчиненням цього правочи ну.

Під обманом слід розуміт и навмисне введення в оману о днією стороною правочину інш у сторону з метою вчинення пр авочину. Обман - це певні винні й навмисні дії сторони, яка на магається запевнити іншу сто рону про такі властивості й н аслідки правочину, які наспр авді наступити не можуть. При обмані наслідки правочину, щ о вчиняється, є відомими й баж аними для однієї зі сторін. Вс тановлення наявності умислу у недобросовісної сторони в вести в оману другу сторону, щ об спонукати її до укладення правочину є неодмінною умов ою кваліфікації недійсності правочину за ст. 230 ЦК України.

Таким чином, позивач пов инен довести, що відповідач в чинив якісь конкретні навмис ні дії, які було спрямовано на спонукання позивача до укла дення спірного Договору й повинен надати відповідні докази з приводу цих обстави н.

Місцевий суд вважав, що об ставини, на які посилався поз ивач при обґрунтуванні позов них вимог не підтверджують ф акту вчинення відповідачем о бману з метою укладення спір ного договору. Натомисть мат еріали справи наглядно ілюст рують, що відповідачем повід омлено позивачу всі суттєві умови Договору, виходячи з реальних умов експлуатаці ї повітряних суден, а позивач а не позбавлено права та можл ивості скористатися послуга ми іншого страховика, який би запропонував більш вигідні умови страхування.

Посилання позивача на ак т позапланової інспекції Дер жфінпослуг ВАТ Акціонерна ст рахова компанія "Енергополіс " № 1360/42/5 від 16.11.2009 р. не є підтвердже нням навмисного введення по зивача в оману відповідачем щодо наміру виконувати свої обов' язки за спірним Дого вором, адже не доводить уми слу відповідача на вчинення цих дій.

Сам по собі факт незазнач ення в Договорі умов згід но типових договорів та пору шення деяких норм законодавс тва (хоч би такі й були), не дає п озивачу права вимагати визна ння договору недійсним. За та ких обставин, позивач може зв ертатись до суду з позовом пр о розірвання договору.

Таким чином, незгода поз ивача з умовами спірного До говору не є підставою для в изнання договору недійсним, в тому числі і на заявлених по зивачем підставах. Крім цьог о, місцевий суд вважав, що всі умови Договору відповід ають формі типового договору обов'язкового страхування в ідповідальності експлуатан та повітряного судна за шкод у, заподіяну третім особам та відповідальності повітряно го перевізника за шкоду, запо діяну пасажирам, багажу, пошт і, вантажу (додаток № 1 до Поста нови № 1535).

Відповідно до п. 4 Постано ви № 1535 конкретні умови обов'яз кового авіаційного страхува ння цивільної авіації визнач аються договорами страхуван ня, а примітка до Типового дог овору містить застереження: «Договором можуть перед бачатися інші умови, що не суп еречать законодавству».

За висновками місцевого суду, позивач безпідставно н аполягав на відсутності в сп ірному Договорі терміну повідомлення про відмову у в иплаті страхового відшкодув ання, оскільки абз. 3 п. 8.3 Дого вору на підставі Закону № 85/9 6 передбачено: «у випадку прий няття рішення про відмову у в иплаті страхового відшкодув ання страховик письмово інфо рмує про таке рішення страху вальника протягом п'ятнадцят и робочих днів після закінче ння розслідування авіаційно ї події». Строки оформлення с трахового акту, які передбач ено Договором повністю в ідповідають вимогам п.6 Поряд ку і правил.

Застосування в Договор і франшизи у розмірі 95% (вико ристовувалася тільки для дод аткового ризику «при перевез енні зброї та військової аму ніції») місцевий суд вважав п ідставним, адже при транспор туванні таких вантажів на ци вільних повітряних суднах зр остає вірогідність пошкодже ння або повної загибелі судн а; правомірність такого розм іру франшизи та чітке тлумач ення поняття «амуніція», що в иключає його застосування ві дповідно до правил авіаційно ї безпеки, визнано наданими п озивачу Державною авіац ійною адміністрацією додатк овими поясненнями, в період дії Договору страхуванн я суден ЗАТ «Українські верт ольоти» страхування здійсню валося із застосуванням фран шизи для основних ризиків у р озмірі 5%. Розмір франшизи було встановлено Договором с трахування та додатками до н ього, а відтак це було відомим та прийнятним для позивача й протягом дії договору запер ечень з приводу цього у позив ача не було.

Посилання позивача на ві дсутність строку виплати стр ахового відшкодування та роз міру страхового платежу є бе зпідставним, оскільки їх виз начено п. 8.4 Договору, а роз мір страхового платежу на пі дставі п. 1.5 Договору визна чено в Додатках до Договору .

Зауваження позивача стос увались й відсутності в Дог оворі перестраховика, і то го факту, що він не знав про пе рестрахування ризиків.

За існуючою практикою в д оговорі страхування може заз начатись найменування перес траховика (за вимогою страху вальника) згідно п. 4 Постанови № 1535. Одна як вбачається з мате ріалів справи та пояснень пр едставників сторін в суді, як під час укладання Договору , так і під час внесення змін до нього позивачем не внесен о жодної пропозицій з привод у зазначення в Договорі н айменування перестраховика .

Матеріалами справи дост овірно підтверджено, що відп овідачем інформовано позив ача про здійснення перестрах ування, а перестрахові серти фікати неодноразово надавал ись позивачу, що підтверджує ться офіційним листування мі ж ВАТ «АСК «Енергополіс» та З АТ «Українські вертольоти», а саме: листи вих. № 19-634 від 22.05.2007 р., № 19-917 від 06.08.2007 р., № 19-1089 від 19.09.2007 р., № 19-1124 від 27.09.2007 р., № 19-627 від 15.05.2008 р., № 19-659 від 21.052008 р., № 19-685 від 28.05.2008 р., № 19-974 від 05.08.2008 р ., № 19-05 від 08.01.2009 р., № 19-214 від 27.02.2009 р..

Крім цього, як видно з мат еріалів справи спірний Догов ір припинив свою дію 21.03.2009 р. за згодою сторін та в зв'язку зі з начною заборгованістю позив ача перед відповідачем. На пі дтвердження цих фактів відпо відач надав для приєднання д о матеріалів справи належні докази, а саме: свого листа на адресу позивача №19-214 від 27.02.2009 р.; листа позивача на його, відп овідача, адресу № 371/09 від 20.03.2009 р.; л иста відповідача на адресу п озивача № 19-450 від 28.04.2009 р.; листа ВА Т «АСК «Енергополіс» вих. №19-634 від 22.05.2007 р., № 19-917 від 06.08.2007 р., №19-1089 від 1 9.09.2007 р., № 19-1124 від 27.09.2007 р., №19-627 від 15.05.2008 р ., № 19-659 від 21.052008 р., № 19-685 від 28.05.2008 р., №19-974 в ід 05.08.2008 р., № 19-05 від 08.01.2009 р., № 19-214 від 27.02. 2009 р..

Згідно цих листів позива ч визнавав суму боргу перед в ідповідачем й постійно обіця в її погасити. При цьому, на не відповідність договору стр ахування положенням чинного законодавства позивач не вк азував й добровільно погоджу вався виконувати умови Дог овору.

Так, як видно з листа відп овідача на адресу позивача № 19-214 від 27.02.2009 р. відповідач протяг ом 2007-2008 р.р. багаторазово забезп ечував перестрахувальні пла тежі за рахунок своїх коштів і таким чином кредитував поз ивача. Однак в зв'язку з фінанс овою кризою відповідач не зм іг надалі кредитувати позива ча, тому в разі непогашення за боргованості позивачем пові домляв про "призупинення стр ахового захисту, оскільки са мостійно без перестрахуваль ної підтримки ми не маємо змо ги нести на собі такі великі о бсяги фінансової відповідал ьності".

Таким чином, лист № 19-214 від 2 7.02.2009 р. надіслано для погашенн я позивачем заборгованості п еред відповідачем, пропозиці й щодо дострокового припинен ня Договору в ньому не бул о. Крім цього, відповідач звер тав увагу позивача на те, що вз яті ним ризики перестраховую ться, причому за власний раху нок відповідача. Це спростов ує й твердження позивача щод о його незнання про перестра хування його ризиків, натоми сть свідчить про зловживання правами з метою затягування розгляду справи.

Як видно з матеріалів спр ави на листа відповідача №19-214 від 27.02.2009 р. позивач листом № 371/09 в ід 20.03.2009 р. запропонував припини ти дію Договору з 00:00 годин 21.03.2009 р., відповідач з такою проп озицією погодився й припини в виконання взятих на себе зо бов' язань за Договором з 00:00 годин 21.03.2009 р..

У відповідності до ч. 1 ст. 2 03 ЦК України зміст правочину н е може суперечити ЦК України , іншим актам цивільного зако нодавства, а також моральним засадам суспільства, на підс таві ч. 5 ст. 203 ЦК України правоч ин має бути спрямований на ре альне настання правових насл ідків, що обумовлені ним.

Господарське зобов' яз ання ( ст. 207 ГК України), яке не ві дповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держа ви і суспільства, або укладен е учасниками господарських в ідносин з порушенням хоча б о дним з них господарської ком петенції, може бути на вимогу однієї із сторін, або відпові дного органу державної влади визнане судом недійсним пов ністю або в частині.

Підставою недійсності п равочину на підставі ст. 215 ЦК У країни, є недодержання в моме нт вчинення правочину сторон ою (сторонами) вимог, які встан овлено ч.ч.1-3,5 і 6 ст. 203 ЦК України.

Якщо недійсність правоч ину прямо не встановлена зак оном, але одна із сторін або ін ша заінтересована особа запе речує його дійсність на вста новлених законом підставах, такий правочин може бути виз нано судом недійсним (оспорю ваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК Укра їни).

Таким чином, місцевий су д дійшов висновку про відсут ність підстав для задоволенн я позову в частині визнання Договору недійсним, вважаю чи, що належними і допустимим и доказами позивач не довів ф акту обману при укладенні та виконанні відповідачем До говору. На думку місцевого суду, зміст згаданої спірної угоди відповідає вимогам за конів України й встановленій для такого виду договорів фо рмі.

Крім цього, позивач проси в стягнути з відповідача зби тки в подвійному розмірі на п ідставі ч. 2 ст. 230 ЦК України, адж е сторона, яка застосувала об ман, зобов'язана відшкодуват и другій стороні збитки у под війному розмірі та моральну шкоду, що завдано в зв'язку із вчиненням цього правочину. В ідшкодуванню підлягають зби тки, які завдано внаслідок по рушення цивільного права, а с аме навмисного введення в ом ану щодо обставин, які мають і стотне значення.

Згідно ст. 22 ЦК України ос оба, якій завдано збитків у ре зультаті порушення її цивіль ного права, має право на їх від шкодування. Збитками є: втрат и, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженн ям речі, а також витрати, які о соба зробила або мусить зроб ити для відновлення свого по рушеного права (реальні збит ки); доходи, які особа могла б р еально одержати за звичайних обставин, якби її право не бул о порушене (упущена вигода).

З огляду на наведене, місц евий суд встановив, що сума, я ку позивач просить стягнути з відповідача не є збитками, а тому не підлягає відшкодува нню, відтак відмовив в задово ленні позову в частині стягн ення з відповідача збитків в розмірі 9 487 311,72 грн., тощо.

За таких обставин, апеля ційний суд погоджується з ви сновками суду першої інстанц ії як законними, обґрунтован ими обставинами й матеріалам и справи, детальний аналіз як их, як і нормативне обґрунтув ання прийнятого судового ріш ення наведено місцевим судо м, підстав для скасування ріш ення суду не знаходить.

Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й нео бґрунтовані не заслуговують на увагу, адже не підтверджую ться жодними доказами по спр аві й не спростовують виклад ених в судовому рішенні висн овків.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГП К України, Київський апеляц ійний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Зак ритого акціонерного товарис тва “Українські вертольоти” залишити без задоволення, рі шення господарського суду м. Києва від 10.11.2010 р. по справі № 50/199 - без змін.

Матеріали справи № 50/199 по вернути до господарського су ду м. Києва.

Постанову може бути оска ржено в касаційному порядку протягом двадцяти діб з дня н абрання законної сили.

Головуючий суддя Дикунська С.Я.

Судді Зеленін В.О.

Ма ляренко А.В.

21.02.11 (відправлено)