Рішення

від 11.06.2007 по справі 31/212-1

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

31/212-1

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  31/212-1

11.06.07

За позовом     Відкритого акціонерного товариства „Всеукраїнський Акціонерний    

                        Банк”,  м. Київ

До                    Підприємства „Ресурс” Всеукраїнської організації інвалідів

                        „Союз організації інвалідів України, м. Київ

Треті особи:  1. Товариство з обмеженою відповідальністю „Інтерспецбуд”, м. Київ

                        2. Товариство з обмеженою відповідальністю „Сентей”, м. Київ

                        3. Фізична особа Карнаух С.І.

Про                    стягнення 1 941 132,20 грн. та зустрічний позов про визнання іпотечного договору недійсним

Суддя  Н.І.Качан

Представники:

Від позивача              Наконечний В.О. -  пред. за довір.

Від відповідача          Христинко О.О. -  пред. за довір.

Від третьої особи 1.  Шевчук Л.О. -  пред. за довір.

Від третьої особи 2.  Кочан Ю.М. -  пред. за довір.

Від третьої особи 3.  Карнаух С.І.

Обставини справи:

Позивач звернувся з позовом про стягнення 1 941 132,20 грн., що складають борг по кредиту, відсотки та пеню за несвоєчасну сплату кредиту, відповідно до умов Кредитного договору № 151 від 13.07.2005р., посилаючись на порушення відповідачем умов оплати. Одночасно заявлені вимоги щодо розірвання кредитного договору з ініціативи банку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2007р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 13.04.2007р.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі.

19.04.07р. до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про збільшення позовних вимог, в якому представник позивача просив суд стягнути з відповідача 2 374 765,77 грн., надавши суду підтвердження оплати державного мита.

Клопотання позивача визнано обґрунтованим та прийнято судом.

В обґрунтування своїх позовних вимог представник позивача пояснив, що відповідач як позичальник не прийняв всіх залежних від нього заходів для  погашення кредиту, наведені доводи відповідача оспорив.

Відповідач проти задоволення позову заперечував та у відзиві на позовну заяву пояснив, що у провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа № 31/212 за позовом ВАТ „Всеукраїнській акціонерний банк" (АТ ВАбанк) до Підприємства „Ресурс" Всеукраїнської організації інвалідів „Союз організацій інвалідів України" про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 1 941132,20 грн.

Відповідач вважає, що позовні вимоги, заявлені Позивачем, безпідставні і не підлягають задоволенню із наступних підстав:

Кредитні кошти у розмірі 2 000 000 гривень ВОІ СОІ «Ресурс»отримало від ВАТ ВАБанк на підставі укладеного сторонами кредитного договору № 151 від 13.07.2005р. Згідно цього ж договору вказані кошти надавалися для їх цільового використання для будівництва житлового будинку, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 208. У відповідності з вимогами вказаного договору всі 100% кредитних коштів були використані ВОІ СОІ «Ресурс»на згадане будівництво. При цьому будівельні роботи по спорудженню даного будинку здійснювалися на підставі, укладеного між відповідачем та Громадською організацією „Народна кредитна спілка „Добробут" генерального довгострокового інвестиційно-підрядного контракту № 1/Б/02 від 18.01.2002р. Згідно умов п.3.2 Генерального довгострокового інвестиційно-підрядного контракту № 1/Б/02 платежі та розрахунки за Контрактом відбуваються безпосередньо від замовника-генінвестора до генпідрядника-інвестора, у тому числі суми по платежах за роботи, які виконуються, субпідрядниками і генпроектувальниками. Тобто, усі грошові акумулювалися у замовника (ГО НКС „Добробут"), власних коштів Відповідач не мав, а розрахунок Відповідача із субпідрядними організаціями здійснювався після підписання Відповідачем і ГО НКС „Добробут"   довідки   про   вартість   виконаних    підрядних   робіт   і    отримання відповідних коштів від ГО НКС „Добробут".

Відповідач за погодженням з боку ГО НКС „Добробут" узяв кредит на поповнення своїх обігових коштів і повністю витратив отримані кредитні кошти на поточні розрахунки із субпідрядниками з будівництва житлового комплексу по вул. Борщагівська, 208, про що свідчать додані копії платіжних доручень і копія виписки по особовим рахункам. Хоча, згідно умов Генерального довгострокового інвестиційно-підрядного контракту № 1/Б/02, подібних зобов'язань Відповідач за цим контрактом не мав.

Через специфіку фінансування робіт за Генеральним довгостроковим інвестиційно-підрядним контрактом № 1/Б/02, а також з метою забезпечення виконання зобов'язань Відповідача за Кредитним договором № 151 від 13.07.2005р. між Позивачем, Відповідачем і ГО НКС „Добробут" було укладено Договір поруки від 14.07.2005р., за яким Громадська організація „Народна кредитна спілка „Добробут" виступала Поручителем у повному обсязі. Згідно умов договору поруки Поручитель і Боржник відповідають перед Кредитором як солідарні боржники, тобто Кредитор має право на власний розсуд зажадати виконання зобов'язання за кредитним договором, як від Боржника, так і від Поручителя, як в повному обсязі, так і в частині боргу.

Оскільки власних коштів Відповідач не мав і не міг мати, то фактично погашення боргу і сплата відсотків за Кредитним договором № 151 були можливі тільки внаслідок належного виконання ГО НКС „Добробут" своїх зобов'язань за договором поруки. Керівництво ГО НКС „Добробут" надавало до АТ ВАбанк листа від 17.05.2006р. № 521 з проханням відстрочити дату повернення суми кредиту і обіцянкою сплатити заборгованість за кредитним договором. Також ГО НКС „Добробут" листом від 30.08.2006р. № 587 сповістило Відповідача про перерахування останньому коштів у розмірі 1 400 000 грн. на погашення кредиту ВАбанка, але ці кошти так і не поступили на поточний рахунок Відповідача, що підтверджується довідкою АТ ВАбанк від 13.09.2006р. № 18/2-4485. Отже, Відповідач був позбавлений можливості належно виконати свої зобов'язання за Кредитним договором.

Відповідач вважає, що положення пунктів 4.3 і 4.6. Кредитного договору № 151 від 13.07.2005р. суперечать чинному законодавству, а тому посилання Позивача на п.4.3 Кредитного договору при розрахунку розміру пені є неправильним.

Згідно п.4.3 Кредитного договору у разі несвоєчасного погашення Кредиту, оплати процентів та комісій, визначених Договором, Позичальник сплачує Кредитодавцю пеню в розмірі подвійної процентної ставки, визначеної в п.1.1.3 цього Договору, за кожний день прострочення виконання. Згідно п.1.1.3 Кредитного договору процентна ставка за користування кредитом становить 22%.

В той же час є чинним Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1997р. № 543/96-ВР із змінами від 10.01.2002р. Згідно статті 1 цього Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно статті 3 Закону розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оспоривши розрахунок позивача вважає, що розмір пені не повинен перевищувати подвійну процентну ставку за Кредитним договором. Закон же вимагає, щоб розмір пені не перевищував подвійної облікової ставки НБУ.

Враховуючи вищевикладене Підприємство „Ресурс" Всеукраїнської організації інвалідів „Союз організацій інвалідів України" просить суд у задоволенні позову АТ БАбанк відмовити.

Відповідно до част.1 ст. 60 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом.

11.05.07р. відповідач подав до канцелярії Господарського суду міста Києва зустрічну позовну заяву, матеріали якої розглянуті судом в судовому засіданні та прийняті до розгляду разом з первісним позовом відповідності до ст. 60 ГПК України.

Позивач зустрічну позовну заяву підтримав в повному обсязі, посилаючись на те, що 15.07.2005 року між АТ ВАБанк та ВОІ СОІ «Ресурс»був укладений іпотечний договір, яким в якості забезпечення основного зобов'язання передбачалася передача в іпотеку предмету іпотеки.

Вказаним договором предметом іпотеки було визначено «всі нежитлові приміщення, що розміщені на 1 (першому) та 2(другому) поверсі житлового будинку, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 208, який повинен був будуватися на основі генерального довгострокового інвестиційно-підрядного контракту    №1/Б/02    про    будівництво    житлового    комплексу    з    громадсько-побутовими приміщеннями за вищевказаною адресою, який був укладений між. Громадською організацією «Народна кредитна спілка Добробут»та БОЇ СОІ «Ресурс».

Предмет іпотечного договору, укладеного між позивачем та відповідачем 15.07.2005 року не відповідає вимогам, які ставляться чинним законодавством, а саме вимогам, визначеним ст. 5 Закону України «Про іпотеку»від 05.06.2003 року.

Вказана стаття Закону України «Про іпотеку»визначає умови, яким повинен відповідати предмет іпотеки.

На думку відповідача, предметом іпотеки, у відповідності із ст. 5 Закону України «Про іпотеку»від 05.06.2003 року, можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна, якщо це нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві повного господарського відання. Крім того таке нерухоме майно повинно бути зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий, виділений в натурі об'єкт права власності. На момент укладення іпотечного договору жодне із офісних приміщень, які стали предметом іпотеки цього договору не належачи ВОІ СОІ «Ресурс»на праві власності та, як наслідок, не могло бути зареєстровано на ВОІ СОІ «Ресурс».

Згідно част. 4 ст. 5 Закону України «Про іпотеку»предметом іпотеки може бути об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому.

По-перше, предмет іпотеки, передбачений іпотечним договором від 15.07.2005 року не є об'єктом незавершеного будівництва, для передачі якого в іпотеку визначений інший порядок. А саме, відповідно до ст. 16 Закону України «Про іпотеку»передача в іпотеку об'єктів незавершеного будівництва здійснюється шляхом передачі в іпотеку прав на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва, чого здійснено не було.

По-друге, на момент укладення іпотечного договору не було жодних підстав вважати, що підприємство ВОІ СОІ «Ресурс»повинно було стати власником всіх офісних приміщень 1-го та 2-го поверхів будинку по вул. Борщагівська, 208 у м. Києві. Не відповідає дійсним обставинам справи твердження АТ ВАБанк, що підприємство ВОІ СОІ «Ресурс»повинно було стати власником всіх офісних приміщень 1-го та 2-го поверхів на підставі генерального довгострокового інвестиційно-підрядного контракту №1/Б/02 про будівництво житлового комплексу з громадсько-побутовими приміщеннями за вищевказаною адресою, який був укладений між Громадською організацією «Народна кредитна спілка Добробут»та ВОІ СОІ «Ресурс». Відповідно до п.3.7. цього контракту підприємство ВОІ СОІ «Ресурс»після закінчення будівництва отримує лише 30% загальної площі нежитлових приміщень.           Враховуючи вказані положення цього контракту, а також те, що площа офісних приміщень 1-го та 2-го поверхів в будинку по вул. Борщагівській, 208 складають 100% всіх нежитлових приміщень у банку не було підстав вважати, що всі офісні приміщення належать ВОІ СОІ «Ресурс», а відтак ці приміщення не можна вважати предметом іпотечного договору, оскільки в іншому випадку порушуватимуться вимоги част.5 ст. 5 Закону України «Про іпотеку».

Крім того, відповідач зазначає, що на момент укладення іпотечного договору, так як і на сьогоднішній день не можна вважати, що за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 208 існує будь-яке майно.

Відповідач акцентує увагу суду на те, що Закон України «Про іпотеку»не передбачає можливості передачі в якості застави того майна, яке ще навіть не створено, так само як і не передбачає передачу в іпотеку майнових прав на майно, яке виникне у майбутньому.

Враховуючи вищевикладене ВОІ СОІ підприємство «Ресурс»вважає, що предмет іпотеки, зазначений в іпотечному договорі від 15.07.2005 року не відповідає вимогам, встановленим чинним законодавством, а тому іпотечний договір на заставу неіснуючого на момент укладення цього договору майна слід визнати недійсним.

Позивач (за первісним позовом) заперечував проти задоволення зустрічної позовної заяви та надав відзив, в якому пояснив свої доводи, а саме:

„14 травня 2007р. до Відкритого акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк надійшла зустрічна позовна заява про визнання іпотечного договору недійсним від Підприємства «Ресурс»Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України», що є Відповідачем по позовній заяві Відкритого акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк (надалі - Банк) до Підприємства «Ресурс» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України»(надалі - Відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 151 (надалі - Кредитний договір), що був укладений 13 липня 2005р. між Банком і Відповідачем.

Відповідач за зустрічним позовом наголошує, що заява відповідача про визнання іпотечного договору недійсним не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.60 ГПК відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. При цьому зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.

Предметом первісного позову Банку до Відповідача є стягнення заборгованості за Кредитним договором і його розірвання.

В позовній заяві Банку не ставиться питання про визнання права власності за Банком на нежитлові приміщення, що розміщені на 1 (першому) та 2 (другому) поверсі житлового будинку, який будується за адресою (будівельною): м. Київ, вул. Борщагівська 208 (двісті вісім) та які стануть власністю Відповідача згідно з Генеральним довгостроковим інвестиційно-підрядним контрактом №1/Б/02 про будівництво житлового комплексу з громадсько-побутовими приміщеннями за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 208, що укладений 18 січня 2002 року між Громадською організацією «Народна кредитна спілка «Добробут»(Замовник - генінвестор) та Підприємство «Ресурс»Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України»(Генпідрядник - інвестор). Зазначені нежитлові приміщення є предметом іпотеки згідно Іпотечного договору, укладеного 15 липня 2005р. між Банком і Відповідачем.

Кредитний договір і Іпотечний договір є різновиди цивільно-правових угод, укладання яких регулюється як різними главами Цивільного кодексу України (застава відноситься до глави 49. «Забезпечення виконання зобов'язання», а кредит-до глави 71. «Позика. Кредит. Банківський вклад»), так і спеціальним Законом України «Про Іпотеку”.

          Третя особа 2. 14.05.07р. подала до канцелярії Господарського суду міста Києва позовну заяву до позивача (за первісним позовом) та відповідача (за первісним позовом), визначивши їх статус як відповідачів.

          Дана позовна заява приймається судом до розгляду разом з первісною та зустрічною позовними заявами про що оголошено ухвалу суду.

В судовому засіданні третя особа 2. підтримала свій позов в повному обсязі, пояснивши наступне:

19.04.2007 року третій особі 2. стало відомо, що 20.04.2007 року відбудеться судове засідання по цій справі і основною вимогою позивача є стягнення заборгованості , в тому числі за рахунок заставленого майна ( як пізніше стало відомо 1-й та 2-й поверх житлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 208).

Ознайомившись з матеріали справи, ТОВ „Сентей" стало відомо про існування іпотечного договору між ВАТ Всеукраїнським Акціонерним Банком (АТ ВАБанк) та Підприємством „Ресурс" Всеукраїнська організація інвалідів „Союз організацій інвалідів України" („РЕСУРС" ВОІ СОІУ) від 15.07.2005року, де в іпотеку передається 1-й та 2-й поверх житлового будинку за адресою: м. Київ, вул.Борщагівська,208. Оскільки цей іпотечний договір між відповідачами безпосередньо зачіпає майнові інтереси ТОВ "Сентей", а згідному ЗУ "Про інвестиційну діяльність" ст..7.п.1 „Розміщення інвестицій у будь-яких об'єктах, крім     тих, інвестування в які заборонено або обмежено цим Законом, іншими актами законодавства України, визнається невід'ємним    правом інвестора і охороняється законом.", вважає його недійсним з наступних підстав:

І.Відповідно до інвестиційного договору № 28/Б/208 від 12.03.2003 року між Громадською організацією „Народна кредитна спілка „Добробут" та Підприємством „Ресурс" Всеукраїнська організація інвалідів „Союз організацій інвалідів України" про інвестування коштів ТОВ „Сентей" в будівництво нежитлових приміщень житлового будинку по вул. Борщагівська,208 м. Києва. В додатку №1 конкретизується, що нам передається нежитлове приміщення на 1-му поверсі загальною площею 149 м2 (додаток№1 та викопіювання з генерального плану до договору). Цей договір нами виконується з моменту підписання. В бухгалтерських документах (які додаються) вказано, що оплата проводилась за нежитлове приміщення ( згідно додатку №1) починаючи з 14.03.2003 року.

Згідно ЗУ "Про інвестиційну діяльність" ст.5.п.2." Інвестори - суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування. "

Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності." В додатковій угоді №1 до довгострокового інвестиційного договору в п.п.іта 2 чітко вказано, що „інвестору передаються нежитлові приміщення: загальна площа становить 149м2...",та „сторони погоджують фактичне розташування нежитлових приміщень", згідно плану розташування приміщень (додається). Всупереч цьому в п.2.1. іпотечного договору  зазначено: „ Іпотекодавець засвідчує, що йому не відомі права та вимоги інших осіб на Предмет іпотеки, в тому числі ті, що не зареєстровані у встановленому законом порядку". Але наші права на частину закладеного майна очевидні. Також слід зазначити, що інвестиційний договір між ТОВ „Сентей" та Громадською організацією „Народна кредитна спілка „Добробут" та Підприємством „Ресурс" Всеукраїнська організація інвалідів „Союз організацій інвалідів України" було укладено 12.03.2003 року, тобто на два роки раніше ніж іпотечний договір, отже ми маємо вищий пріоритет.

На момент укладення іпотечного договору було збудовано більше ніж два поверхи будівлі по вул. Борщагівська, 208. Розрахунки (Інвестування нежитлових приміщень) проводились цільовими платежами. Отже, ТОВ „Сентей" має припущення що кредитний комітет банку, при вивченні фінансового стану „РЕСУРС" ВОІ СОІУ та історії будівництва будівлі, мав змогу і зобов'язаний був вивчити та перевірити історію надходжень коштів на будівництво, де б стало відомо про майнові права 3-ї особи.

          Таким чином, АТ ВАБанк міг знати, про існування майнових прав іншої особи, але свідомо проігнорував, що прямо суперечить ЗУ" Про іпотеку" ст.6 п.2." Майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників." Такої згоди ТОВ „Сентей" не давало і не знало про цей правочин. Таким чином, всі раніше зазначені дії відповідачів прямо підпадають під дію ст. 232 ЦКУ „Правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника одній сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

На сьогоднішній день також слід врахувати зміни на ринку нерухомості, де з ростом цін, інфляції і т.д. третя особа вважає не можливим поступитись своїми майновими правами, оскільки інвестовані кошти знецінились, а нерухомість подорожчала в декілька разів.

Таким чином, позовні вимоги Позивача в частині стягнення заборгованості за рахунок заставленого майна, зачіпають безпосередньо майнові інтереси третьої особи.

        Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані по справі документи і матеріали,  всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -

                                               ВСТАНОВИВ:

Між Відкритим акціонерним товариством Всеукраїнський Акціонерний Банк та Підприємством «Ресурс»Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України», як позичальник, 13 липня 2005 р. укладено кредитний договір № 151.

За умовами укладеного Договору, відповідно до пунктів 1.1, 1.1.1, 1.1.2, 2.2., 2.3, 3.1.1 та 3.3.3 Банк зобов'язався надати, а Позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати та повернути не пізніше 13 січня 2006 року, кредит в розмірі 2 000 000 грн. зі сплатою 22 (двадцять два) процентів річних за користування отриманими коштами.

Керуючись п.п. 1.1.4., 2.5. Кредитного договору між Банком та Позичальником 15 липня 2005 року укладено Додаткову угоду №1 до Кредитного договору, якою Позичальнику надано транш Кредиту в сумі            2 000 000 грн.

З метою забезпечення належного виконання зобов'язання відповідно до п.п. 1.3.1. та 3.3.11. Кредитного договору між сторонами укладено Іпотечний договір від 15 липня 2005 р. (предметом іпотеки є - всі нежитлові приміщення, що розміщені на 1 (першому) та 2 (другому) поверсі житлового будинку (згідно додатку № 1(план першого поверху) та Додатку № 2 (План другого поверху (Фрагмент 1) до Генерального довгострокового інвестиційно - підрядного контракту №1/Б/02 про будівництво житлового комплексу з громадсько-побутовими приміщеннями за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 208, що укладений 18 січня 2002 року між Громадською організацією «Народна кредитна спілка «Добробут»(Замовник - генінвестор) та Підприємство «Ресурс»Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України»(Генпідрядник - інвестор), які є невід'ємними частинами цього договору).

Даний об'єкт будується за адресою (будівельною): м. Київ, вул. Борщагівська 208 (двісті вісім) та стане власністю Позичальника, згідно з Генеральним довгостроковим інвестиційно-підрядним контрактом №1/Б/02 про будівництво житлового комплексу з громадсько-побутовими приміщеннями за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 208, що укладений 18 січня 2002 року між Громадською організацією „Народна кредитна спілка «Добробут»(Замовник - генінвестор) та Підприємство «Ресурс»Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України»(Генпідрядник - інвестор).

18 січня 2006 року між Банком та Позичальником укладено Додаткову угоду  № 2 до Кредитного договору, якою термін користування Кредитом було продовжено до 15 травня 2006 року.

Відповідно до п.3.3.3 Кредитного договору Позичальник зобов'язаний забезпечити повернення Кредиту зі сплатою процентів за фактичний строк його користування та сплатою штрафних санкцій.

У відповідності до ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок Кредитного договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Взяті на себе зобов'язання за Кредитним договором щодо сплати Банку відсотків за користування кредитними коштами та своєчасного повернення основної суми Кредиту Позичальник належним чином не виконав, чим порушив договірні вимоги, а саме, п.п. 1.1.2., 2.З., 3.3.3. та 3.3.5. Кредитного договору.

Відповідно до п. 4.3. Кредитного договору у разі несвоєчасного погашення Кредиту, сплати процентів та комісії Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної процентної ставки, визначеної в п. 1.1.3. Кредитного договору, за кожний день прострочення виконання.

Заборгованість Позичальника за Кредитним договором станом на 31.12.2006 року, обраховується позивачем та визначається в розмірі 1 941 132,20 грн., в тому числі:

•          заборгованість за Кредитом - 1 400 000 грн.;

•          заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 206 739,71 грн.;

•          пеня за несвоєчасну сплату Кредиту - 308 843,84 грн.;

•          пеня за несвоєчасну сплату процентів - 25 548,66 грн.

Таким чином, позивач у відповідності до вимог укладеного договору провів нарахування пені, але судом вбачаються підстави для зменшення наведених нарахувань санкцій, з урахуванням майнового стану боржника, визначення господарського правопорушення та ступеня виконання зобов'язання на підставі застосування ст. ст. 232, 233 ГК України.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. З Закону України «Про іпотеку»іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і забезпечує виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому. Без укладеного кредитного договору не може бути укладений іпотечний договір. Але визнання недійсності укладення іпотечного договору не тягне за собою автоматично не дійсність укладення кредитного договору.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку»звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно ст. 572 Цивільного кодексу України кредитор має право (а не зобов'язаний) в разі не виконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна. При цьому у кредитора є спосіб вибору шляхів звернення стягнення на майно боржника, в т.ч. і шляхом звернення стягнення на предмет застави.

Таким чином, Банк шляхом подачі позовної заяви до Відповідача обрав самостійний спосіб захисту своїх інтересів щодо стягнення заборгованості та санкцій за Кредитним договором.

Відповідач наводить доводи про те, що звернення стягнення на предмет іпотеки по Іпотечному договору, укладеного 15 липня 2005р. між Банком і Відповідачем, може бути предметом розгляду шляхом подачі банком окремої позовної заяви до господарського суду міста Києва щодо визнання права власності за Банком на спірні нежитлові приміщення.

Зазначені доводи прийняті судом до уваги.

Відповідно до частини четвертої ст.22 ГПК України тільки позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних заяв, відмовитись від позову. Такого права у відповідача згідно Господарського процесуального кодексу України не має.

Наданням зустрічної позовної заяви від Відповідача про визнання іпотечного договору від 15.07.2005р. недійсним, Відповідач тим самим відволікається від розгляду по суті позовної заяви Банку про стягнення заборгованості за Кредитним договором.

Судом приймається до уваги доводи позивача  про факти невиконання зобов'язань за Кредитним договором з боку відповідача, тому позивач ставить питання про розірвання Кредитного договору з його ініціативи.

Разом з тим, позивач вказує на несвоєчасність погашення кредиту, як порушення договірних зобов'язань і з таким висновком суд погоджується.

Фактично, відповідач не виконав прийняті зобов'язання щодо своєчасного погашення кредиту, тому суд приходить до висновку, що з боку відповідача є порушення умов укладеного Договору та вбачаються підстави для його розірвання.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що доводи позивача про дострокове розірвання договору є обґрунтованими та відповідають діючому порядку укладання та закінчення і розірвання господарських договорів             (ст.ст. 181 –188 ГК України).

Оцінюючи зібрані докази первісного позову, зустрічного та самостійних вимог третьої особи, суд приходить до висновку та враховуючи стан виконання зобов'язання за кредитним договором та договором іпотеки, врахувавши зміни на ринку нерухомості, зростання інфляції та відношення до інвестованих коштів, цінність яких безумовно знецінилась, оскільки, за загальновідомих обставин вартість нерухомості підвищилась та вбачає підстави визнати доведеними і частково обґрунтованими вимоги первісного позову, в решті заявлених вимог підстав для задоволення не вбачається.

Згідно ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та державного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам (ст. 49 ГПК України).

На підставі викладеного та керуючись  ст.ст. 526, 527, 530, 572 ЦК України, ст. ст. 188, 232, 233 ГК України, ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Договорами сторін, Господарський суд міста Києва -          

В И Р І Ш И В:

1.          Первісний позов задовольнити частково, в задоволенні зустрічного позову відмовити, в задоволенні самостійних вимог третьої особи відмовити.

2.          Розірвати Кредитний договір № 151 від 13.07.2005 року укладений між Відкритим акціонерним товариством „Всеукраїнський Акціонерний    Банк” (04119, м. Київ, вул.. Зоологічна, 5, код ЄДРПОУ 19017842)  та Підприємством „Ресурс” Всеукраїнської організації інвалідів „Союз організації інвалідів України (04128, м. Київ, вул.. Академіка Туполєва, будинок 17, код ЄДРПОУ 30679369).

3.          Стягнути з Підприємства „Ресурс” Всеукраїнської організації інвалідів „Союз організації інвалідів України (04128, м. Київ, вул.. Академіка Туполєва, будинок 17, код ЄДРПОУ 30679369) на користь Відкритого акціонерного товариства „Всеукраїнський Акціонерний    Банк” (04119, м. Київ, вул.. Зоологічна, 5, код ЄДРПОУ 19017842)  з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження, 1 400 000 (один мільйон чотириста тисяч) борг по кредиту, 298 717 (двісті дев'яносто вісім тисяч сімсот сімнадцять) грн. 79 коп. відсотків за кредитом, 67 605 (шістдесят сім тисяч шістсот пять) грн. пені за несвоєчасність оплати кредиту та відсотків, 17 663 (сімнадцять тисяч шістсот шістдесят три) грн. 23 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                     Н.І.Качан

Дата підписання рішення 26.06.2007року