Рішення

від 08.02.2008 по справі 14/348

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/348

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                  08.02.08                                                                                                         Справа № 14/348

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Рійк Цван Україна”, м.Київ

До відповідача: Селянсько (фермерського) господарства “Агро+”, с.Ременів, Кам”янко -Бузький район, Львівська область

Про стягнення  344 424,61 грн.   

                                                                                                      Суддя  С.Б.Кітаєва

                                                                                                       Секретар Ю.Митник

Представники:

від позивача:  Штадлер Д.М. –представник  (довіреність  № 421 від 14.11.2007р.).

від відповідача: не з”явився.

    Права і обов”язки, передбачені ст.ст.20,22 Господарського процесуального кодексу України позивачу  роз”яснені. Заяви про відвід складу суду від сторін по справі не поступали.

Суть спору: Позов заявлено Товариством  з обмеженою відповідальністю “Рійк Цван Україна”, м.Київ до Селянсько (фермерського) господарства “Агро+”, с.Ременів, Кам”янко-Бузький район, Львівська область про стягнення  344 424,61 грн. заборгованості, в тому числі: 28 1316,28 грн. - основного боргу; 50 355,61 грн. –інфляційних витрат; 12 752,71 грн. –3% річних  та  відшкодування судових витрат по справі.

    Ухвалою господарського суду Львівської області від 28.11.2007р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на  11.12.2007р.

  Наявні у справі документальні докази свідчать про отримання ухвали про порушення провадження у справі сторонами.  

  З підстав зазначених в ухвалі суду від 11.12.2007р( у зв”язку із поданим відповідачем клопотанням про відкладення розгляду справи через неможливість забезпечити в засідання явку повноважного представника), розгляд справи відкладався на 16.01.2008р.

    Відповідач забезпечив явку повноважного представника в судове засідання 16.01.2008 року, однак, без поважних причин вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав : обґрунтованого відзиву на позовну заяву  та документів, які витребовувались,- суду не подав. Попри зазначене, суд вбачав за доцільне до закінчення строку вирішення спору ще раз надати відповідачу можливість скористатись наданими йому , як стороні в судовому процесі правами і висловити свою позицію  по даному позову, у зв”язку з чим в  судовому засіданні  16.01.2008р. було  оголошено перерву до 25.01.2008р. до 12 год. 00 хв.

   25.01.2008р. представник позивача, на  підставі ст.22 ГПК України,  подав Заяву про збільшення позовних вимог. До заяви додано докази надіслання її відповідачу по справі а також –розрахунки збільшених сум заявлених вимог ( зокрема,  в частині нарахувань 3 % річних і інфляційних). З огляду на наведене Позивач просить стягнути з Відповідача 281316,28 грн. –основного боргу, 74 773,87 грн. –інфляційних  втрат та 14625,59 грн. –річних.  Окрім Заяви про збільшення розміру позовних вимог позивачем  подано Заяву від 25.01.2008 р ( зареєстрована в канцелярії суду за вх. № 1726) про вжиття заходів до забезпечення позову, в якій просить до набрання законної сили рішенням по справі вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на поточний рахунок СФГ “Агро +” № 2600701300034 у ЛФ ТОВ “Укрпромбанк”, МФО 385457, та усі інші рахунки відповідача, що будуть виявлені у процесі виконання ухвали суду, на суму позовних вимог 370 715,74 грн.; до  набрання законної сили рішенням суду по справі № 14/348 вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на усе майно   СФГ “Агро +”, що буде виявлено у процесі виконання ухвали суду. Мотиви, з яких позивач просить вжити заходи забезпечення позову наступні :”... відповідач у справі з червня 2006 року не здійснював жодних дій на погашення заборгованості перед Позивачем, у т.ч. і в процесі судового провадження, не дав жодних пояснень по суті спору, систематично не виконує вимоги ухвал суду, подав нічим  не обґрунтоване клопотання про колегіальний розгляд справи у останній день терміну розгляду справи, що спричинило його продовження понад строк, встановлений ст..69 ГПК України. Позивач вважає, що відповідач навмисно ухиляється від виконання своїх зобов”язань перед позивачем, штучно затягує розгляд справи і може в подальшому вчинити дії, що ускладнюють або зроблять неможливим виконання рішення про стягнення коштів”.  

   Відповідач  явку представника в судове засідання 25.01.2008 року  не забезпечив, вимог  попередніх ухвал суду  не виконав, хоча у встановленому  порядку та своєчасно був повідомлений про час і місце розгляду справи, про що в судовій справі є належні докази.

    Натомість, 25 січня 2008 року в  канцелярію господарського  суду від відповідача по справі поступило клопотання за вих. № 08/08 від 24.01.2008 року про призначення  розгляду справи в колегіальному складі суду ( трьох суддів)  , як зазначенно у клопотання –у зв”язку  із складністю справи, необхідністю дослідження великого обсягу матеріалів.  Через  зазначені обставинами, суд  ухвалою від 16-25.01.2008 року відклав розгляд справи на 08.02.2008 року. Відповідач отримав вказану ухвалу суду 05.02.2008 року , що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення за № 258 4672, однак в судове засідання 08.02.2008 року не забезпечив явку повноважного представника,  обґрунтованого відзиву  на позовну заяву ,   платіжних доручень, по яких перераховувались позивачу кошти в рахунок погашення боргу за товари, отримані по видаткових накладних, що вказані в позовній заяві від 20.11.2007 р  –відповідач суду не надав. Як встановлено судом, відповідач не звертався до позивача  за проведенням взаємозвірки розрахунків за товар отриманий по накладних, що перелічені у позовній заяві . Враховуючи , що взаємозвірку розрахунків суд зобов”язував відповідача провести з позивачем (станом на час подання позову до суду) у випадку заперечення суми основного боргу ( 281 316,28 грн),  то не  вчинення зі сторони відповідача  дій спрямованих на проведення взаємозвірки розцінюється судом як незаперечення суми основного боргу. Доказів   зворотнього відповідач суду не подав.

    Ухвалою  від 29.01.2008 року голова Господарського суду Львівської області відхилив Заяву селянсько (фермерського) господарства “Агро +” про розгляд справи № 14/348 у колегіальному складі суддів.         

     Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

    В судовому засіданні 08.02.2008р. за згодою представника Позивача оголошено вступну та резолютивну частини  судового рішення.

   Розглянувши документи і матеріали, подані позивачем, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для справи в їх сукупності, суд встановив наступне:

   У період з  03.03.2006р. по 07.06.2006р. ТзОВ “Рійк Цваан Україна” (надалі-Позивач) передавав, а СФГ “Агро+” (надалі-Відповідач) приймав від Позивача на умовах оплати товари (насіння овочевих культур в асортименті, відповідно до накладних.

      Свої зобов”язання Позивач виконав на загальну суму 376494,94 грн., що підтверджується:

-          видатковою накладною № RZ-00605 від 03.03.2006р. на суму 4138,98 грн., підписаною представниками та скріпленою печатками сторін, довіреністю  ЯИО № 513691 від 03.03.2006р., виданою Відповідачем на ім”я Самойленка З.І.;

-          видатковою накладною № RZ-00707 від 20.03.2006р. на суму 28380,48 грн., підписаною представниками та скріпленою печатками сторін, довіреністю ЯИО № 513693 від 10.03.2006р., виданою Відповідачем на ім”я Самойленка З.І.;

-          видатковою накладною № RZ-00806 від 28.03.2006р. на суму 5779,08 грн., підписаною представниками та скріпленою печатками сторін, довіреністю  ЯИО № 513695 від 28.03.2006р., виданою Відповідачем на ім”я Самойленка З.І.;

-          видатковою накладною № RZ-00820 від 29.03.2006р. на суму 63055,20 грн., підписаною представниками та скріпленою печатками сторін, довіреністю ЯИО № 513700 від 29.03.2006р., виданою Відповідачем на ім”я Самойленка З.І.;

-          видатковою накладною № RZ-00905 від 06.04.2006р. на суму 10080,00 грн., підписаною представниками та скріпленою печатками сторін, довіреністю  ЯЛО № 071253  від 06.04.2006р., виданою Відповідачем на ім”я Самойленка З.І.;

-          видатковою накладною № RZ-01025 від 25.04.2006р. на суму 69827,76 грн., підписаною представниками, та № RZ-01032 від 26.04.2006р. на суму 109122,00 грн., підписаною представниками та скріпленою печатками сторін, довіреністю  ЯЛО № 071253  від 25.04.2006р., виданою Відповідачем на ім”я Самойленка З.І.;

-          видатковою накладною № RZ-01180 від 24.05.2006р. на суму 19431,00 грн., підписаною представниками та скріпленою печатками сторін, довіреністю  ЯЛО № 071275  від 24.05.2006р., виданою Відповідачем на ім”я Самойленка З.І.;

-          видатковою накладною № RZ-01213 від 01.06.2006р. на суму 59424,00 грн., підписаною представниками та скріпленою печатками сторін, довіреністю  ЯЛО № 071267  від 01.06.2006р., виданою Відповідачем на ім”я Самойленка З.І.;

-          видатковою накладною № RZ-01236 від 07.06.2006р. на суму 7258,44 грн., підписаною представниками та скріпленою печатками сторін, довіреністю  ЯЛО № 071268  від 07.06.2006р., виданою Відповідачем на ім”я Самойленка З.І.;

       Продукцію Відповідач прийняв, претензій не пред”являв, однак оплату за поставлені  товари провів частково. Зокрема, 21.03.2006р. Відповідач сплатив Позивачеві  44055,00 грн., а  02.06.2006р. –5000,00 грн., що підтверджується копіями виписок банку.

      15.05.2006р. Відповідач повернув у натурі, а Позивач прийняв частину раніше поставленого за накладною № RZ-01025 від 25.04.2006р. товару на суму 46125,66 грн., що підтверджується видатковою накладною № П-00000001 від 15.05.2006р.

     Наведені факти поставки товару та його часткової оплати підтверджується актом звіряння взаєморозрахунків станом на 06.10.2006р., підписаного повноважними представниками   та завіреного печатками сторін. За актом взаємозвірки від 06.10.2006 року Відповідач визнав заборгованість перед Позивачем за поставлені товари на суму 281 316, 289 грн.

    Як вбачається з матеріалів справи, зокрема накладних, які підписані сторонами по справі, накладні передбачають попередню оплату товару. Окрім того, в  накладних іде посилання на рахунки-фактури, в яких теж  передбачається попередня  оплата товару. Здійснюючи часткове перерахування коштів, в рахунок оплати отриманого товару, в платіжних дорученнях в графі “призначення платежу” Відповідач вказує рахунки-фактури.

   Об”єднання вимог про стягнення  боргу за декількома поставками в одному позові, як пояснив позивач, пов”язано з  призначенням платежів Відповідача, здійснених 21.03.2006р. та 02.06.2006р.,  які не дозволяють  однозначно встановити, за які саме з перелічених поставок вони були здійснені.

      Платіж від 21.03.2006р. здійснений за рахунком № RZ-00402 від 27.02.2006р. Проте за цим  рахунком були здійснені поставки за вісьмома накладними (з 03.03.2006р. по 24.05.2006р.), а сума платежу Відповідача (44055,00 грн.) не відповідає сумі жодної з цих поставок.

     Платіж Відповідача від 02.06.2006р. (5000 грн.) здійснений за рахунком № RZ-00599 від 28.03.2006р. Проте, такий рахунок Відповідачу не виставлявся. Накладна № RZ-01213 від 01.06.2006р. була  виписана  згідно з  рахунком № RZ-00809 від 01.06.2006р., а накладна № RZ-01236 від 07.06.2006р. згідно з рахунком № RZ-00927 від 07.06.2006р., копії додаються до матеріалів справи).

    При цьому обидві  сторони спору визнали, що вказані платежі були здійснені саме за поставки,  здійснені у період з 03.03.2006р. по 07.06.2006р., що відображено у  згаданому акті звірки.  Доказів зворотнього, заперечень Відповідач не висловив.

    Таким чином, вимоги Позивача , засновані на різних накладних, пов”язані між собою спільними доказами ( рахунками, виписками банку та актом звірки), що є підставою для їх об”єднання в одному позові на підставі норм ст..58 ГПК України.

    Відповідно до ст..11 ЦК України, цивільні права та обов”язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов”язки.

      Господарські  зобов”язання  виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених  законом, але таких, які  йому  не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов”язує настання правових наслідків у сфері господарювання (ст.174 ГК України)

   Згідно з ч.1 ст.181 ГК України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, зокрема, шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

    Відповідно до ст..175 ГК України майнові зобов”язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

ЦК України або іншим законом не встановлено особливих вимог щодо форми договорів купівлі-продажу насіння овочевих культур.

   Факти видачі довіреностей Відповідачем, прийняття товару, підписання накладних уповноваженою особою відповідача, часткової оплати поставленого товару на користь позивача, підписання сторонами акту звірки розрахунків свідчать про те, що між Позивачем та Відповідачем у період з 03.03.2006 р по 07.06.2006 року склалися договірні  ( господарсько-правові відносини), згідно з якими Позивач продав товар, а Відповідач прийняв товар та зобов”язався його оплатити. При цьому між сторонами спору було досягнуто згоди щодо найменування, асортименту, кількості, вартості товару та строку його оплати, про що свідчать накладні, підписані Позивачем і уповноваженим представником Відповідача та скріплені печатками сторін. Товар було передано уповноваженій особі Відповідача на підставі довіреностей, підписаних керівником Відповідача та скріплених печаткою Відповідача. Зазначений товар був прийнятий Відповідачем без застережень та зауважень. Таким чином,  вищезазначені дії, свідчать про виникнення між сторонами спору правовідносин щодо купівлі-продажу товару і такими діями Відповідач прийняв на себе зобов”язання оплатити придбаний товар на умовах передоплати.

     Відповідно до ст..525 ЦК України, одностороння відмова від зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

    Відповідно до ст..526 ЦК України, зобов”язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

     Як вбачається з матеріалів справи, незважаючи на неотримання попередньої оплати за товар, Позивач на свій розсуд не користувався правом зупинити виконання свого обов”язку з передачі товару або відмовитись від його виконання ( ч.3 ст.538 ЦК України). Проте, згідно з ч.4 ст.538 ЦК України, якщо зустрічне виконання  обов”язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов”язку, друга сторона повинна виконати свій обов”язок.

    Відповідач в порушення ст..ст..11, 525,526,538 ЦК України не оплатив у повному обсязі вартість отриманого від Позивача товару.  

     02.10.2007р. за № 375 Позивач надіслав претензію до Відповідача про погашення  боргу, однак останній  залишив її без відповіді та задоволення.

   Поняття належного виконання зобов»язання охоплює виконання його належними суб»єктами, у належному місці, в належний строк  (термін), щодо належного предмета і належним способом.

      В обґрунтування своєї позиції, як вбачається, Позивач  правомірно посилався на норми ст..538 ЦК України, що регулюють порядок зустрічного виконання зобов”язання.

    Відповідно до ч.1 ст.693 ЦК України, у разі невиконання покупцем  обов”язку  щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.        Відповідно до ст..538 ЦК України,  виконання свого обов”язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов”язку, є зустрічним виконанням зобов”язання. При зустрічному виконанні зобов”язання сторони повинні виконувати свої обов”язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства,  не випливає із суті зобов”язання або звичаїв ділового обороту.

   Сторона, яка наперед знає, що вона не може виконати свого обов”язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

  У разі невиконання однією із сторін у зобов”язанні свого обов”язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов”язку у встановлений строк ( термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обоів”язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

   Якщо зустрічне виконання обов”язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов”язку, друга сторона повинна виконати свій обов”язок.

  Суд вважає обґрунтованими доводи Позивача про те, що положення названої статті дають право Позивачу нараховувати та вимагати стягнення з Відповідача річних та інфляційних на підставі ст.625 ЦК України з моменту здійснення поставки, оскільки у всіх видаткових накладних, підписаних Відповідачем в момент отримання товару, зазначена попередня форма оплати, і порушувалась Відповідачем.

  Позиція Позивача підтверджується правозастосовною практикою Вищого господарського суду України. Так, зокрема, Постанова ВГСУ від 07.06.2005 року по справі № 07/450-04 вказує на диспозитивність норми ч.3 ст.538 ЦК України, і, зокрема, на право постачальника у разі неотримання передоплати, передбаченої договором, виконати зобов”язання на свій ризик і звертатися до господарського суду про стягнення з отримувача суми заборгованості за фактично поставлену продукцію.

   Постанова ВГСУ від 15.03.2006 року по справі № 11/63 підтверджує право постачальника нараховувати річні та інфляційні втрати з моменту поставки товару у разі неотримання передоплати у повному обсязі.

  Постанова ВГСУ від 07.06.2007 року по справі № 17/93 підтверджує правомірність застосування норм ст..538 ЦК України, зокрема, і у відносинах, не оформлених письмовим договором, і виникнення обов”язку  з оплати, зокрема, послуг з моменту їх отримання навіть за відсутності письмової умови про передоплату.  

  Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший  розмір процентів не встановлений договором або законом. Відтак із врахуванням  Заяви Позивача  про збільшення розміру позовних вимог, доданих до неї розрахунків ( не заперечених і не спростованих відповідачем  жодним доказом) стягненню з Відповідача на користь Позивача підлягає основний борг в сумі 281 316,28 грн,  74 773,87   грн інфляційних втрат а також 3% річних від простроченої суми в  розмірі  12752,71 грн.

       Згідно ст.ст.33,34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

  Враховуючи, що позовні вимоги доведені матеріалами справи, Відповідачем не заперечуються, суд прийшов до висновку  про задоволення позову.

        Судові витрати по справі покладаються на Відповідача.

       Отже, виходячи з вищенаведеного стягненню з Відповідача на користь Позивача  підлягає  281316,28 грн. –основного боргу;  74773,87 грн. –інфляційних втрат; 14625,59 грн. - 3% річних; 3707,16 грн. - держмита  та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

       Щодо клопотання Позивача  про забезпечення позову. Розглянувши клопотання,  оцінивши доводи Позивача з яких останній  просить вжити заходів забезпечення позову, враховуючи положення ст.ст.66-68 ГПК України, суд прийшов до висновку, що обставини, на яких ґрунтується клопотання не є обґрунтованим документально ( зокрема, щодо вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту  на усе майно СФГ “Агро +”), окрім того,  такий засіб забезпечення позову як накладення арешту на  рахунки боржника не передбачений ст..67 ГПК, відтак, суд не вбачає підстав для задоволення зазначеного клопотання. Клопотання судом відхиляється.  

        Враховуючи наведене, матеріали справи керуючись ст.ст.33, 36, 38, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 116  ГПК України, суд,-

                                                                В И Р І Ш И В :

          1.Позов задоволити повністю.

         2.Стягнути з Селянсько (фермерського) господарства “Агро+”, 80460, Львівська область, Кам”янко-Бузький район, с.Ременів, вул.Садова,12 (р/р 26007011300034 у ЛФ ТОВ “Укрпромбанк”, МФО 385457, код ЄДРПОУ 31755466) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Рійк Цваан Україна”, 03055, м.Київ, вул.Боткіна,4 (р/р № 26008001300178 в ЗАТ “ОТП Банк”, МФО 300528, код ЄДРПОУ 30517557) 281316,28 грн. –основного боргу;  74773,87 грн. –інфляційних втрат; 14625,59 грн. - 3% річних; 3707,16 грн. - держмита  та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3.Наказ  видати після набрання судовим рішенням законної сили.

  Суддя