Рішення

від 09.02.2010 по справі 22/132

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

22/132

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

09.02.10 р.                                                                                    Справа № 22/132                               

Суддя господарського суду Донецької області Іванченкова О.М.

при секретарі судового засідання Бондар В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Бересклет”, м.Київ, ЄДРПОУ 32913958,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „ТС Обжора”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 33967456,

про стягнення 4 357,70 грн.,

за участю уповноважених представників:

від позивача: не з'явився,  

від відповідача: не з'явився, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Бересклет”, м.Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „ТС Обжора”, м.Донецьк, про стягнення суми заборгованості за поставлений товар у загальному розмірі 4 357,70 грн.

Позовні вимоги Позивача ґрунтуються на простроченні грошового зобов'язання  Відповідачем, яке виникло з договору, укладеного спрощеним способом шляхом оформлення видаткових накладних в порядку ст.181 Господарського кодексу України, внаслідок чого утворилась заборгованість.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копії видаткових накладних №БС-0002364 від 01.08.2006р., №БС-0001041 від 13.04.2006р., БС-0001363 від 03.05.2006р., №БС-0001382 від 16.05.2006р., №БС-0001989 від 03.07.2006р.; вимоги про погашення суми боргу №155 від 03.09.2009р. разом із підтвердженням її відправлення Відповідачу.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.11, 526, 610, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 2, 12, 15, 22, 54-57 Господарського процесуального кодексу України.

13.11.2009р. через канцелярію господарського суду Донецької області представником Відповідача надано відзив на позовну заяву, за змістом якого він визначає вимоги Позивача такими, що не підлягають задоволенню. В обґрунтування правової позиції Товариство з обмеженою відповідальністю „ТС Обжора” посилається на ст.256, 257, 260, 261, 530 Цивільного кодексу України, оскільки вважає, що строк позовної давності стосовно стягнення заборгованості за накладними, які містяться у матеріалах справи, сплинув на дату подання позовної заяви.

03.12.2009р. представником Позивача представлено суду пояснення щодо суті спору №450 від 26.11.2009р. Відповідно до них, поставки товару Відповідачеві здійснені за видатковими накладними, копії яких є у матеріалах справи. Одночасно, Позивачем надана копія акту зведення взаєморозрахунків, які за твердженнями останнього підтверджує заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю „ТС Обжора” перед Товариством  з обмеженою відповідальністю „Бересклет” у розмірі 4 357,70 грн.

Представник Позивача у судове засідання не з'явився, надав клопотання №21 від 01.02.2010р., відповідно до якого просить розглянути справу за його відсутністю та прийняти рішення про задоволення позову в повному обсязі. Позовні вимоги, викладені у позовній заяві, Позивач повністю підтримує.

Представник Відповідача в судове засідання не з'явився.

Проте, суд вважає за можливе розглянути спір відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами та надати належну юридичну кваліфікацію спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статей 4-2, 4-3 Господарсько процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарсько процесуального кодексу України,  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарсько процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

За твердженнями Позивача (Продавця), останній здійснив встановлення правовідносин з Відповідачем (Покупцем) не шляхом укладення договору поставки у формі єдиного документа, а конклюдентно шляхом вчинення дій, які виразилися у фактичній передачі товару на підставі видаткових накладних та акту здачі-прийняття робіт, що відповідає статті 181 Господарського кодексу України.

У матеріалах справи на підтвердження наведеного містяться копії видаткових накладних №БС-0002364 від 01.08.2006р., №БС-0001041 від 13.04.2006р., БС-0001363 від 03.05.2006р., №БС-0001382 від 16.05.2006р., №БС-0001989 від 03.07.2006р. на загальну суму 9729,23 грн., що підписані представниками обох сторін та скріплені їх печатками і штампами.

Зазначені документи містять суть умов правочину – найменування  сторін, асортимент, вартість товару, що постачається, а також його штрихкод та кількість.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» накладні є первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що первинна документація у бухгалтерському обліку відображає господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів на їх підставі.

Приймаючи до уваги наведене та враховуючи, що вказані вище накладні підтверджують волю сторін на встановлення правовідносин, суд дійшов висновку, що фактично між сторонами укладено правочин, який за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу та підпадає під правове регулювання норм статті 655-697 Цивільного кодексу України.

Таким чином, в силу статті 655 Цивільного кодексу України та змісту видаткових накладних Позивач зобов'язується передати у власність Відповідача товар, а останній зобов'язується прийняти цей товар та оплатити за нього визначену суму коштів.

Виходячи з системного аналізу наведених вище норм та обставин, суд вважає, що надані Позивачем видаткові накладні є належним доказом здійснення передачі Відповідачу товару та прийняття цього товару останнім в межах внедоговірних відносин. Докази незгоди останнього з належністю виконання Позивачем своїх зобов'язань щодо передачі товару суду не надавалися.

Приймаючи до уваги зміст позовних вимог, Товариством з обмеженою відповідальністю „ТС Обжора” здійснено часткову оплату поставленого товару, внаслідок чого сума неоплаченого товару складає 4 357,70 грн.

Одночасно, матеріали справи містять акт зведення взаєморозрахунків клієнта Товариства з обмеженою відповідальністю „ТС Обжора” з 01.10.2008р. по 31.10.2008р., відповідно до якого останнім підтверджений факт наявності заборгованості у розмірі 4 357,68 грн. Про це свідчить підпис особи та печатка Відповідача на даному документі.

Приймаючи до уваги наведене, суд дійшов висновку щодо наявності грошового зобов'язання Покупця перед Постачальником у розмірі 4 257,70 грн.

Як свідчить вимога про погашення суми боргу №155 від 03.09.2009р., Позивач звернувся до Відповідача з вимогою про сплату заборгованості у сумі 4 357,68 грн. протягом 7 днів після отримання даного листа. Факт відправлення Відповідачу зазначеного документу підтверджується наявним в матеріалах справи фіскальним чеком №3668 від 12.09.2009р. та описом вкладення до цінного листа, що містить штамп поштового відділення із визначенням дати відправлення 12.09.2009р.

Частиною 2 ст.530 Цивільного кодексу України визначено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, враховуючи надіслання Позивачем вимоги щодо сплати боргу 12.09.2009р., останній скористався правом вимагати виконання наявного грошового зобов'язання у будь-який час та строк виконання зобов'язання по оплаті переданого товару за накладними у Відповідача, відповідно до норм статті 530 Цивільного кодексу України, на дату подання даної позовної заяви є  таким, що настав.

Проте, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, грошове зобов'язання Покупця перед Продавцем на визначену суму на момент прийняття рішення суду не виконане.

З огляду на наведене, вимоги Позивача щодо стягнення заборгованості у розмірі 4 357,70 грн. є правомірними, такими, що не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

За викладених обставин суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог відносно стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „ТС Обжора” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Бересклет” суми заборгованості у розмірі 4 357,70 грн.

За змістом ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність – це встановлений законом строк, на протязі якого особа, право якого порушено, може вимагати примусового виконання або захисту свого права чи інтересу шляхом звернення до суду.

Відповідно до ст.260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальним правилом, тобто з наступного дня після того, як особа дізналась про порушення свого права або охоронюваного законом інтересу.

Як вже було зазначено, звернувшись 12.09.2009р. з вимогою до Відповідача стосовно сплати боргу, Позивач відповідно до приписів ст.530 Цивільного кодексу України, реалізував надане йому право вимагати виконання наявного грошового зобов'язання у будь-який час. Отже, протягом семи днів від дня пред'явлення вимоги Відповідач був зобов'язаний сплатити визначену вище суму. Як вбачається з матеріалів справи, на дату подання позовної заяви та на момент вирішення спору по суті Відповідачем зазначене не здійснено. З наведеного вбачається порушення Відповідачем права та охоронюваного законом інтересу Позивача на наступний день після спливу строку, визначеного у ст.530 Цивільного кодексу України.

Дане вказує на те, що у розумінні ст.ст.256, 257, 260, 261, 530 Цивільного кодексу України строк позовної давності не сплинув.

За викладених обставин, твердження Товариства з обмеженою відповідальністю „ТС Обжора”, викладені у відзиві на позовну заяву, судом до уваги не прийнято, оскільки спростовуються вищевикладеним.

Враховуючи, що причиною виникнення спору є протиправне порушення Відповідачем умов конклюдентного правочину, а також норм Цивільного кодексу України, які регулюють загальні умови виконання зобов'язань та правила виконання договорів купівлі-продажу та поставки, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державно мито та витрати на інформаційне–технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Бересклет”, м.Київ, до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „ТС Обжора”, м.Донецьк, про стягнення суми основного боргу у розмірі 4 357,70 грн. задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ТС Обжора” (83050, Донецька область, м.Донецьк, Ворошиловський район, пр-т.Театральний, б.4, ЄДРПОУ 33967456, р/р26009301785819 у ГУ Промінвестбанку, МФО 334635) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Бересклет” (02166, м.Київ, пр-т.Лісний, б.12, кв.114, ЄДРПОУ 32913958, п/р26007032556781 у Київській міській філії АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 322012) 4 357,70 грн. основного боргу.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ТС Обжора” (83050, Донецька область, м.Донецьк, Ворошиловський район, пр-т.Театральний, б.4, ЄДРПОУ 33967456, р/р26009301785819 у ГУ Промінвестбанку, МФО 334635) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Бересклет” (02166, м.Київ, пр-т.Лісний, б.12, кв.114, ЄДРПОУ 32913958, п/р26007032556781 у Київській міській філії АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 322012) відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 102,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.У судовому засіданні 09.02.2010р. оголошено повний текст рішення.

6.Рішення може бути оскаржено через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                               Іванченкова О.М.