Постанова

від 16.02.2011 по справі 44/59пд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

44/59пд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

16.02.2011 р.                                                                     справа №44/59пд

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Волкова Р.В.

суддів Калантай  М.В. , Новікової Р.Г.

за участю представників сторін:

від позивача:Іваник Д.О. - довір. № 8 від 20.01.2011р.Соколов В.М. - довір. № 12 від 24.01.2011р.,

від відповідача:Сідельников В.М. - довір. № 12/02 від 16.02.2010р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

малого приватного виробничо-впроваджувального підприємства "Гермес", м. Донецьк

на рішення господарського суду

Донецької області

від15.12.2010 року

по справі№44/59пд (Мєзєнцев Є.І.)

за позовоммалого приватного виробничо-впроваджувального підприємства "Гермес", м. Донецьк

дотовариства з обмеженою відповідальністю "Авангард", м. Донецьк

пророзірвання договору фінансового лізингу № 73/85 від 28.09.2001р.; зобов'язання відповідача повернути предмет лізингу за договором фінансового лізингу № 73/85 від 28.09.2001р. - будівлю блочного цеху, розташовану в м. Харцизьку по вул. Шаумяна, 2б

В С Т А Н О В И В:

          Рішенням господарського суду Донецької області від 15.12.2010р. по справі № 44/59пд відмовлено у задоволенні позову малого приватного виробничо-впроваджувального підприємства “Гермес” до товариства з обмеженою відповідальністю “Авангард” про розірвання договору фінансового лізингу № 73/85  від 28.09.2001р. та про зобов'язання відповідача повернути предмет лізингу за договором фінансового лізингу № 73/85  від 28.09.2001р. –будівлю блочного цеху, розташовану в місті Харцизьку по вулиці Шаумяна 2б (попередня адреса вулиця Цегляна 2).

Позивач, мале приватне виробничо-впроваджувальне підприємство “Гермес”, звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд  скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким задовольнити позов. В обгрунтування своїх вимог посилається на порушення судом норм ст. 204, 328 Цивільного кодексу України, незастосування ст. 773 Цивільного кодексу України, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, відсутність доказів у відповідача проведення державної реєстрації права власності на будівлю в КП БТІ м. Харцизька, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вимоги скаржника не визнав. Рішення суду вважає законним та обгрунтованим, а вимоги скаржника такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Вивчивши матеріали справи, доводи заявника скарги, вислухавши представників сторін, суд  встановив наступне.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства,  установи,  організації, інші юридичні особи (утому  числі  іноземні),  громадяни,  які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули   статусу   суб'єкта  підприємницької  діяльності  (далі  - підприємства  та   організації),   мають   право   звертатися   до господарського    суду   згідно   з   встановленою   підвідомчістю господарських справ за захистом своїх  порушених  або  оспорюваних прав   і  охоронюваних  законом  інтересів,  а  також  для  вжиття передбачених  цим  Кодексом  заходів,  спрямованих  на запобігання правопорушенням.

Звертаючись з позовом за судовим захистом, мале приватне виробничо-впроваджувальне підприємство “Гермес” просить  зобов'язати відповідача, товариство з обмеженою відповідальністю “Авангард”,  розірвати договір фінансового лізингу № 73/85  від 28.09.01 року  та повернути предмет лізингу за Договором –будівлю блочного цеху, розташовану в місті Харцизьку по вулиці Шаумяна 2б (попередня адреса вулиця Цегляна 2).

Свої вимоги позивач обгрунтовує порушенням з боку відповідача умов Договору у частині обов'язку використовувати приміщення відповідно до умов Договору, що виразилося у вчиненні самовільного перепланування приміщення без відповідного дозволу державних органів та лізингодавця.

За ствердженням позивача, останній разом із правом власності на будівлю набув прав лізингодавця по договору фінансового лізингу №73/85 від 28.09.2001р.  та ЗАТ „Завод „Авангард”. На теперішній час ЗАТ „Завод „Авангард” ліквідовано та виключено з ЄДРПОУ 08.01.2008р. у зв'язку з визнанням його банкрутом , а позивач став  стороною Договору.

Отже, за вимогами ст. ст. 1, 3 та 6 Закону України „Про фінансовий лізинг”, статті 806 Цивільного кодексу України та розділів 1-4 Договору, позивач  зобов'язався надати у платне користування відповідачу ряд об'єктів нерухомості по вулиці Цегляній 2 в місті Харцизьку, у тому числі і спірний об'єкт, на строк до 28.09.2016р., а відповідач-  прийняти зазначену нерухомість та сплачувати щомісячні лізингові платежі з правом викупу цього устаткування по закінченні строку дії лізингу.

Додатковою угодою до Договору від 05.08.2003р., укладеною директором товариства з обмеженою відповідальністю „Авангард”  Чвала А.Ю. та директором-розпорядником ЗАТ „Завод „Авангард”  Сідельниковим В.М., який діяв на підставі довіреності від 28.12.2002р., сторони передбачили, що право власності на Будівлю переходить до товариства з обмеженою відповідальністю „Авангард” у разі покращення цієї нерухомості за рахунок газифікації, причому таке власності переходить до останнього з моменту передачі на баланс Харцизького управління з газопостачання та газифікації газопроводу середнього тиску.

На момент винесення судового рішення по даній справі вказана додаткова угода до спірного договору  від 05.08.2003р. не оскаржена в судовому порядку, не визнана недійсною  чи неукладеною.

Факт передачі товариства з обмеженою відповідальністю „Авангард”  на баланс Харцизького управління з газопостачання та газифікації газопроводу середнього тиску   підтверджено належним чином завіреними копіями акту приймання-передачі та рішення Харцизької міської ради від 21.10.2004р. № 4/23-946.

Таким чином, як вірно зазначено в рішенні суду першої інстанції,  в силу презумпції правомірності набуття права власності, відповідно до вимог  ч. 2 ст. 328 Цивільного кодексу  України, а також   презумпції правомірності правочину (додаткової угоди до Договору від 05.08.2003р.), визначеної статтею 204 Цивільного кодексу України,  товариство з обмеженою відповідальністю „Авангард”  з 21.10.2004р. набуло речових прав власності на Будівлю на підставі додаткової угоди до Договору від 05.08.2003р.

За таких обставин, зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю „Авангард” та ЗАТ „Завод „Авангард” по Договором стосовно  Приміщення  припинились з 21.10.04 року  в порядку статті 606 ЦК України та статті 8 Закону України „Про фінансовий лізинг” - через поєднання лізингодавця та лізингоотримувача у одній особі.

За таких обставин,  виходячи з вимог  ст.1 Господарського процесуального кодексу України позивач не довів правового інтересу до заявленого у справі № 44/59пд позову, оскільки не наділений відносно Будівлі  правами лізингодавця на підставі Договору, виходячи з того, що здійснення відповідачем самочинного  реконструювання  Будівлі не порушує законних прав та інтересів позивача, та як наслідок, - не може порушувати умов Договору та не може слугувати підставою для розірвання Договору.    

Так, за змістом п. 1.7 Договору фінансового лізингу „При переході права власності на об'єкт лізингу від Лізингодавця до іншої особи Договір лізингу зберігає чинність для нового власника, про що Лізингодавець зобов'язаний попередити нового власника (пункт 1.7 Договору), а відповідно до п. 1.5 Договору встановлено, що право власності на Майно –об'єкт лізингу у разі його покращення за рахунок газифікації, переходить до Лізингоотримувача з моменту передачі газопроводу”. Вказане також підтверджує той факт, що у позивача правовий інтерес відсутній з моменту закінчення  робіт по газифікації , тобто  з листопада 2004р.

Отже, позивач, придбавши будівлю цеху мав бути обізнаний про те, що спірне приміщення передано в фінансовий лізинг.

Ствердження позивача про те, що ним не надавалась згода  відповідачу  на газифікацію та покращення умов спростовується матеріалами справи, зокрема  додатковою угодою до Договору від 05.08.2003р. та листуванням між відповідачем та ЗАТ „Завод „Авангард”, лізингодавцем.

Інші ствердження позивача, заявника апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та не тягнуть за собою скасування судового акту.

З огляду на вищевикладене, судова колегія  вважає рішення  місцевого господарського суду законним,  обгрунтованим та не вбачає підстав для його скасування.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

          Апеляційну скаргу малого приватного виробничо-впроваджувального підприємства "Гермес", м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 15.12.2010р. по справі № 44/59пд -  залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 15.12.2010р. по справі № 44/59пд - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд.       

Результати розгляду апеляційної скарги оголошені в судовому засіданні.

Головуючий          Р.В.  Волков

Судді:          М.В.  Калантай

          Р.Г. Новікова

          Надруковано: 5 прим.

          1- позивачу

          1- відповідачу

          1- госп. суду

          1-у справу

          1-ДАГС