Рішення

від 31.01.2011 по справі 49/170

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  49/170

31.01.11

За позовом  Суб’єкта підприємницької діяльності - ОСОБА_1

До                 Акціонерного товариства відкритого типу  «Святошино»    

Про               стягнення 244 745,62 грн.

                                                                                                        Суддя Митрохіна А.В.

Представники сторін:

Від позивача       ОСОБА_1 –паспорт серії НОМЕР_1 від 17.11.1999р.

                             ОСОБА_2. –за дов. № 1716 від 10.11.2010р.

Від відповідача   не з’явилися

Обставини справи:

          Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача 244 745,62 грн. заборгованості, що виникла у зв’язку з порушенням умов договору від 14.04.2007р., з яких 176 965,62 грн. –основного боргу, 46 718,70 грн. –інфляційних витрат, 21 061,30 грн. –пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, за договором 01.04.2007р. виконуючи доручення відповідача здійснював закупівлю молока на умовах довірителя та передавав закуплене молоко довірителю на підприємстві, відповідно до товаро-транспортних накладних, копії яких наявні в матеріалах справи. Відповідач свої зобов’язання за договором не виконав, кошти за передане молоко на рахунок позивача не перерахував в повному обсязі, що стало причиною вирішення спору у судовому порядку.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2010 було порушено провадження у справі № 49/170 та призначено розгляд справи на 10.01.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2011 розгляд справи відкладався на 31.01.2011 відповідно до вимог ст. 77 ГПК України.

Представник позивача та позивач у судове засідання 31.01.2011 з’явилися, надали пояснення по справі та просили позов задовольнити позов повністю.

Відповідач в судові засідання 10.01.2011 та 31.01.2011 не з’явився, своїх представників не направив, про поважність причин нез’явлення суд не повідомив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі № 49/170 від 13.12.2011 року не виконав, витребуваних судом документів не надав, заяв, клопотань не подав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду міста Києва надсилались на адресу відповідача, вказану в заяві позивача.

За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких містяться в матеріалах справи, Господарський суд м. Києва, -

В С Т А Н О В И В :

01 квітня 2007 року між Акціонерним товариством відкритого типу  «Святошино» (далі –Довіритель) та  Приватним підприємцем - ОСОБА_1 (далі –Повірений) був укладений договір (далі –Договір).

Відповідно до умов якого (п. 1.1) Довіритель доручає, а Повірений бере на себе зобов’язання від імені та за рахунок довірителя здійснити закупку молока коров’ячого, незбираного від третьої сторони (далі –Продавець); від імені та за рахунок довірителя здійснити розрахунки за молоко з Продавцем.

Відповідно до п. п. 2.1, 2.2 Договору, Довіритель зобов’язаний: в три дні після підписання цього договору, видати повіреному доручення на право здійснення угоди з третьою стороною; прийняти у повіреного молоко. Прийомка молока повіреним здійснюється в місці його закупки –передача молока від повіреного довірителю –на підприємстві за погодженим часовим графіком.

За надані послуги по охолодженню молока в місці його закупки та доставці на підприємство власним транспортом довіритель виплачує повіреному кошти із розрахунку 20 копійок за один кілограм натурального молока заготовленого, охолодженого і доставленого на підприємство (п. 2.3 Договору).

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що повірений зобов’язаний здійснити фактичні дії щодо пошуку контрагентів (продавців молока), провести всю переддоговірну роботу та здійснити купівлю молока на умовах довірителя, не набуваючи права власності на заготовлене та здане на підприємство молоко. Передати закуплене молоко довірителю на підприємстві (п. 3.3).

На виконання умов Договору Повірений виконав свої зобов’язання належним чином та передав закуплене молоко Довірителю на загальну суму 176 965,62 грн., що підтверджується печаткою та підписом відповідача на товаро-транспортних накладних та свідчить про прийняття у Повіреного молока згідно супровідних документів та виконання п. 2.2 договору від 01.01.2007 року.

У розділі 4 договору сторони погодили умови закупки молока та порядок здійснення розрахунків  за договором.

Кошти за молоко для розрахунків з продавцем сплачуються повіреному 2 рази в місяць, не пізніше 05 та 20 числа поточного місяця за попередні 15 (16) днів місяця (п.4.5 договору).

Відповідно до п. 5.1 Договору, повірений у термін до 5 днів з дня отримання коштів за закуплене молоко подає довірителю письмовий звіт та документацію (розрахунково-платіжні відомості), що підтверджує про проведення розрахунків з Продавцем.

З метою досудового врегулювання спору Позивач направляв Відповідачу претензію від 30.07.2008 з вимогою оплатити заборгованість за поставлений товар. Однак, зазначена претензія була залишена без відповіді та належного реагування.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя, що встановлено ст. 1000 ЦК України.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджено, що на момент винесення рішення відповідач не розрахувався повністю з позивачем за поставлений товар, а саме відповідач має заборгованість перед позивачем в розмірі 179 965,62 грн., що знайшла своє відображення у підписаному повноважними представниками сторін акті звірки взаєморозрахунків.

Факт невиконання відповідачем зобов’язання по оплаті отриманого від позивача товару належним чином доведений, документально обґрунтований.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 179 965,62 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача 46 718,70 грн. –інфляційних витрат, 21 061,30 грн. –пені.

Оскільки відповідач не сплатив суму основного боргу є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої договором відповідальності.

Відповідно до п. 6.2. Договору, за порушення строку передбаченого підпунктом 4.5 пункту 4 даного Договору Довіритель сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»передбачає, що  розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином зазначеним законом встановлений граничний розмір саме договірної неустойки, який не може бути збільшений сторонами, а не загальний (фіксований) розмір неустойки, що встановлена законом.

З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню за уточненим розрахунком суду за період, визначений в розрахунку позивача, а саме в розмірі 19 112,29 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат у розмірі 46 718,70 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Згідно вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Відповідачем не були надані суду належні та допустимі докази на спростування викладеного в позові.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу  України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також витрати, пов‘язані з розглядом справи в суді покладаються господарським судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,  Господарський суд м. Києва, -

В И Р І Ш И В :

          1.     Позов задовольнити частково.

           2.    Стягнути з Акціонерного товариства відкритого типу «Святошино»(03115, м. Київ -115, вул. Кричевського, 19, код ЄДРПОУ 19480830, п/р 26006962480998 відділення № 1 КФ ПУМБ м. Київ, МФО 322755), а у разі відсутності грошових коштів –з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2) 242 796,61 грн. заборгованості за договором від 14.04.2007р., з яких 176 965,62 грн. –основного боргу, 46 718,70 грн. –інфляційних витрат, 19 112,29 грн. - пені, крім того 2 422,53 грн. державного мита та 233,64 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                        А. В. Митрохіна

Дата підписання рішення 11.02.2011